Ухвала від 13.01.2015 по справі 369/8264/14-ц

Справа № 369/8264/14-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В. Провадження № 22-ц/780/278/15 Доповідач у 2 інстанції Поліщук Категорія 52 13.01.2015

УХВАЛА

Іменем України

13 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссфера» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссфера» про зміну дати звільнення, зобов'язання видати дублікат трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, який згодом уточнив та просив змінити дату його звільнення з посади водія-експедитора ТОВ «Автотранссфера» з 8 квітня 2013 року на фактичний день видачі трудової книжки, зобов'язати відповідача видати йому дублікат трудової книжки із всіма записами, підтверджуючими трудовий стаж починаючи з 1972 року та стягнути з відповідача на його користь 24 690,12 грн. - компенсацію за час вимушеного прогулу, 2 054 грн. - компенсацію за невикористану щорічну відпустку та моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

Позов мотивував тим, що з 14 лютого 2013 року по 8 квітня 2013 року працював на посаді водія-експедитора в ТОВ «Автотранссфера». При звільненні в порушення вимог ст.47 КЗПП України відповідач не видав позивачу трудову книжку. Зазначав, що неодноразово звертався до керівництва товариства з проханням повернути йому трудову книжку, що залишилось без відповідного реагування. Посилався на те, що згідно листа Територіальної Державної інспекції з питань праці у Київській області від 20 червня 2014 року в діях відповідача були виявлені порушення трудового законодавства: ОСОБА_1 не було ознайомлено з наказами про прийняття на роботу та про звільнення, про що свідчить відсутність його підпису в наказах, в товаристві взагалі не ведуться особові картки, в яких має повторюватись відповідний запис з трудової книжки, книга обліку трудових книжок та вкладишів до них не велась. З врахуванням вказаних обставин вважає, що відповідач порушив норми трудового законодавства та не виконав покладеного на нього обов'язку щодо видачі працівнику трудової книжки в день звільнення, що є підставою для задоволення позову.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Ухвалено змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади водія-експедитора ТОВ «Автотранссфера» з 8 квітня 2013 року на 11 листопада 2014 року.

Зобов'язано ТОВ «Автотранссфера» видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки із всіма записами, що підтверджують трудовий стаж.

Стягнуто з ТОВ «Автотранссфера» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 24 690,12 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 2 054 грн. та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Автотранссфера» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема в доводах апеляційної скарги зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом у відповідності до вимог ст. 233 КЗпП України, так як копію наказу про звільнення ним отримано 20 червня 2014 року, а з позовом в суд він звернувся 14 серпня 2014 року, тобто з порушенням місячного строку звернення, про що було заявлено у суді першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із того, що відповідачем не виконаний обов'язок передбачений ст.47 КЗпП України щодо видачі в день звільнення звільненому працівнику трудової книжки, не надано доказів на підтвердження відсутності вини роботодавця у невидачі трудової книжки та доказів того, що трудову книжку позивач отримав через охоронців відповідача.

Посилаючись на затримку видачі трудової книжки з вини відповідача, суд змінив дату звільнення позивача із 8.04.2013 року на 11.11.2014 року і стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 квітня 2013 року по день ухвалення судового рішення - 11 листопада 2014 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку та моральну шкоду у розмірі 2000грн.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗПП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 233 КЗПП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із ч.4 ст.235 КЗПП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст..237-1 КЗПП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія-експедитора ТОВ «Автотранссфера» згідно наказу № 27-ВД від 14 лютого 2013 року.

Наказом № 42-ВД від 8 квітня 2013 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням 8 квітня 2013 року.

Копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримав 20 червня 2014 року. (а.с.92).

Відповідно до табелю обліку робочого часу за квітень 2013 року ОСОБА_1 8 квітня 2013 року працював. (а.с.31).

В порушення вимог ст.47 КЗПП України відповідач при звільненні ОСОБА_1 не видав йому належно оформлену трудову книжку і не надав доказів про наміри виконати вказаний обов'язок або про відмову позивача отримати трудову книжку.

Вказані обставини підтверджуються листом Територіальної державної інспекції з питань праці у Київські області № П52/02-10 від 20 червня 2014 року. (а.с.4-6).

Судом вірно застосовано до правовідносин сторін положення статей 47, 48,235 КЗПП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року.

Так, згідно п.4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до нього записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Пунктом 4.2 Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Встановивши вказані обставини справи, з врахуванням предмету позовних вимог, доказів сторін на підтвердження - заперечення позову, норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Суд вірно вказав у рішенні, що адміністрація відповідача не надала суду належних доказів на підтвердження відсутності вини роботодавця у невидачі трудової книжки ОСОБА_1 в день звільнення, а також доказів того, що трудова книжка була отримана позивачем через охоронців відповідача.

За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що порушення відповідачем вимог ст..47 КЗПП України в частині невиконання обов»язку видати трудову книжку є правовою підставою для зміни дати звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану щорічну відпустку та моральної шкоди.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляду не встановлено.

Доводи апеляційної скарги на те, що позивачем пропущено встановлений статтею 233 КЗПП України місячний строк звернення із позовом в суд, що є підставою для відмови у позові, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Встановлено, що копію наказу про завльнення позивач отримав 20 червня 2014 року, а з позовом в суд звернувся 14 серпня 2014 року.

Виходячи із предмету позовних вимог та положень статті 233 КЗПП України позивач дотримався тримісячного строку звернення із позовом в суд з дня отримання ним копію наказу про звільнення. Крім цього порушення прав позивача на отримання від відповідача трудової книжки є триваючим.

Посилання апелянта на те, що суд не прийняв до уваги покази свідків на підтвердження того, що трудова книжка була передана позивачу через охоронців за місцем стоянки автомобілів відповідача підлягають відхиленню, оскільки є неналежними доказами на підтвердження вказаної обставини.

Інші доводи апелянта на відсутність вини відповідача у невидачі ОСОБА_1 трудової книжки також є необґрунтованими. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обв»язків по видачі трудової книжки звільненому працівнику відповідно до вимог ст..47 КЗПП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року.

Доводи апелянта на те, що позивач не з»являвся на роботу в день звільнення спростовуються табелем обліку робочого часу за квітень 2013 року, згідно якого ОСОБА_1 8 квітня 2013 року працював. (а.с.31).

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими і не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду.

Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссфера» - відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: