Ухвала

від 05.02.2007 по справі 16/266

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/266

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 05.02.07 р.          № 16/266

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Гуриненко О.М. – дов. № 2 від 10.04.2006р.

 від відповідача - Кузьменко Г.П.- дов. № 94/9/10 -015 від 18.01.2007                                Сенченко С.М. - дов. № 4/9/10 -015 від 09.01.2007

                              Авраменко Л.П. - дов. № 93/9/10 -015 від 18.01.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції

 на постанову Господарського суду Чернігвської області від 17.10.2006

 у справі № 16/266  (Фесюра М.В.)

 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверщина-Інвест"

 до           Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції

 про          визнання відсутності права (повноважень) на здійснення документальноїперевірки та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіверщина-Інвест” (надалі – позивач) звернулось до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі – відповідач, апелянт) з позовом про визнання відсутності права (повноважень) на здійснення документальної перевірки та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006 р. у справі №16/266 позов задоволено повністю: визнано відсутність повноважень Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на проведення з 29.06 по 03.07.2006р. документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина-Інвест” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з повним зарахуванням в рахунок податку на додану вартість за січень місяць 2005 року; визнано повністю нечинними прийняті 20.07.2006р. Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина-Інвест” податкові повідомлення-рішення № 0000212340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53196 грн., у тому числі за основним платежем – 35464 грн., за штрафними санкціями – 17732 грн., № 0000202340/0, яким встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ за 8, 9, 11, 12 місяці 2004 року у загальному розмірі 65 856 грн., № 00001922340/0, яким встановлена сума завищення бюджетного відшкодування за січень 2005 року у розмірі 118 241 грн., у тому числі не відшкодовано на момент перевірки – 74 107 грн., відшкодовано – 47 351 грн., у зв'язку з чим платнику податків визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 71 026,5 грн., у тому числі 47 351 грн. відшкодованої суми та 23 675,5 грн. штрафних санкцій; стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина-Інвест” 3,40 грн. державного мита.

Постанова місцевого суду мотивована тим, що у відповідача були відсутні повноваження на проведення документальної невиїзної перевірки позивача, а відтак, оспорювані податкові повідомлення-рішення мають бути визнані нечинними, як такі, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”. Крім того, судом встановлено, що у позивача наявні усі підстави для включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості нерухомого майна, придбаного у ПП „Ідилія”.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 13.11.2006р. № 1966/10/10 в якій просить скасувати постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006р. у справі № 16/266 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права (а саме ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, наказу ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005р. № 925/11205, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства), що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечували  та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000212340/0 від 20.07.2006р., яким позивачу за порушення абз. 3 п. 1.2 розд. 1 наказу ДПА України від 30.05.1997р., пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.3, 7.7.5 п. 7.7, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53196 грн., в т.ч. 35464 грн. основного платежу та 17732 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0000202340/0 від 20.07.2006р., яким у позивача за порушення абз. 3 п. 1.2 розд. 1 наказу ДПА України від 30.05.1997р., пп. 7.7.1 п. 7.7, ст. 7  Закону України „Про податок на додану вартість” виявлено заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 8,9,11,12 місяці 2004 року у загальному розмірі 65856 грн. та вказано, що оскільки в силу п.п."а" п.п.7.7.7 ст.7 Закону - 168 вважається, що платник податків добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 65856 грн. як бюджетного відшкодування, тому зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів;

- податкове повідомлення-рішення № 00001922340/0 від 20.07.2006р., яким у позивача за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.3, 7.7.5 п. 7.7, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року у розмірі 118241 грн., у тому числі не відшкодовано на момент перевірки - 74107 грн., відшкодовано - 47351 грн., у зв'язку з чим платнику податків визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 71026,5 грн., у тому числі 47351 грн. відшкодованої суми та 23675,5 штрафних санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції № 15/23/108/32611244 від 06.07.06р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Сіверщина-Інвест”, код 32611244, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з повним зарахуванням в рахунок податку на додану вартість за січень місяць 2005 року” (далі – акт перевірки від 06.07.06р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що 21.02.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Сіверщина – Інвест” подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2005 року, в якій платник податків відобразив від'ємне значення об'єкту оподаткування ПДВ у розмірі 121458 грн. та розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації за січень 2005 року, відповідно до якого перенесено податковий кредит з декларації скороченої у розмірі 118241 грн.

Місцевим судом підставно та обґрунтовано зроблено висновок про те, що відповідачем незаконно проведено перевірку після закінчення терміну, на протязі якого законом дозволена така перевірка.

Як вбачається з акту перевірки від 06.07.06р., перевірка проводилась з 29.06.2006р. по 03.07.2006 р. з відома генерального директора підприємства, який запрошувався на 10.00 год. 29.06.2006р. запрошенням № 829/10/23 від 15.06.2006р., що було направлене рекомендованим листом та отримане 16.06.2006р. У зв'язку з неявкою директора був складений акт № 1/23-108/32611244 від 29.06.2006р.

Також, в акті перевірки зазначено, що платник не знаходиться за реєстраційною адресою: с. Количівка, Аеропорт. До такого висновку перевіряючі дійшли на підставі акта про не встановлення місцезнаходження № 1 /23-023 від 22.09.2005р.

Згідно з п.п.7.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на дату початку перевірки), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Крім того, обов'язок податкового органу щодо проведення перевірки у 30-ти денний термін після отримання декларації встановлено нормою Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка почала діяти з 01.06.2005р. Така норма у викладеній редакції не має зворотної сили, а тому відповідач не мав права її застосовувати для випадку, коли податкова декларація була подана у лютому 2005р. за січень 2005р.

Статтею 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Слід зазначити, що підстави та порядок проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок цим Законом не визначені.

Крім того, відповідно до пп. "в" пп.4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 26.04.2006р. з проханням надати документи, що стосуються продажу - придбання товарів (робіт, послуг) та нарахування ПДВ за період з 01.02.2004р. по 01.02.2005р. з метою проведення позапланової виїзної перевірки з питань відшкодування податку на додану вартість.

Відповідач до початку перевірки звернувся до Городянського відділення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції з листом № 309/7/23-321 від 06.04.2005р. з проханням надіслати письмовий запит керівнику ВАТ „Городнянський ХПП” та під час перевірки встановити обставини щодо відвантаження та оплати товару згідно податкової накладної № 1 від 30.07.2004р. Необхідність такої перевірки відповідач обґрунтував власною перевіркою правомірності визначення позивачем сум ПДВ до відшкодування з бюджету за грудень 2004р.

Крім того, відповідач звернувся з запитом № 346/7/23-026 від 26.04.2006р. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про проведення зустрічної перевірки ПП „Іділія” з питань взаємовідносин останнього з ТОВ „Сіверщина – Інвест”.

Відповіді на вказані запити були отримані відповідачем та використані при складанні акту перевірки позивача, тобто, проведена відповідачем перевірка не є камеральною.      

Закон України „Про державну податкову службу в Україні”, підзаконні нормативні акти вказують на можливість проведення невиїзної перевірки з використанням інших документів незалежно від способу їх подання, однак, не надають повноважень контролюючому органу для проведення такої перевірки проводити зустрічні перевірки контрагентів платника податків, більш того, Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прямо забороняє здійснювати інші види перевірок в разі камеральної перевірки.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем фактично призначено та проведено перевірку позивача, яка за своєю суттю є позаплановою виїзною документальною перевіркою, оскільки вона не передбачена в планах роботи і не відповідає вимогам, які пред'являються до невиїзних (камеральних) перевірок взагалі і зокрема до невиїзних (камеральних) перевірок відомостей, відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Згідно з п. 4 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, передбачено право податкового органу запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Встановлено. що реєстраційною адресою місцезнаходження позивача є с. Количівка, Аеропорт, але, відповідачем направлено запрошення за іншою адресою, посилаючись на встановлення відсутності платника податків в с. Количівка. До такого висновку відповідач прийшов на підставі акту перевірки місцезнаходження № 1/23-023 від 22.09.2005р.

Судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно не взято до уваги зазначений акт в якості належного та допустимого доказу, оскільки в акті перевірки юридичної адреси не зазначено часу, на протязі якого проведено перевірку, а зазначено лише неможливість потрапити на територію аеропорту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у відповідача не було повноважень на проведення з 29.06.2006р. по 03.07.2006р. документальної невиїзної перевірки ТОВ „Сіверщина – Інвест”.

Щодо прийнятих на підставі акту перевірки № 15/23/108/32611244 від 06.07.06р. податкових повідомлень-рішень, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.9 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005р. № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №925/11205, податкове повідомлення - рішення приймається контролюючим органом на підставі акту, складеного за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.3 Порядку визначено акт перевірки як службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Враховуючи те, що акт перевірки складений відповідачем внаслідок його неправомірних дій, за умови відсутності повноважень на проведення перевірки, тому він не може бути прийнятий до уваги як доказ наявності порушень податкового законодавства з боку платника податків.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення не можуть ґрунтуватись на доказах, отриманих з порушенням закону, а тому мають бути визнані нечинними повністю як такі, що не відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту за лютий 2004 року суму ПДВ з операцій придбання у ПП „Іділія” приміщення кафе та обладнання, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2004р. позивач придбав у ПП „Іділія” приміщення кафе вартістю 456030,15 грн., в т.ч. ПДВ 76005,03 грн. (податкова накладна №РН-000004 від 25.02.2004р.) та обладнання, яке знаходилось у приміщенні, вартістю 73969,85 грн., в т.ч. ПДВ 12323,31 грн. (податкова накладна № РН-000003 від 25.02.2004р.).

Оплата була здійснена ТОВ „Сіверщина–Інвест” шляхом перерахування ПП „Іділія” коштів через установу банку відповідно до платіжних доручень № 14 та №15 від 25.02.2004р.

ТОВ „Сіверщина – Інвест” включило суми ПДВ до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Доводи відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту внаслідок отримання результатів зустрічної перевірки підприємства „Іділія”, за якими останнє за місцезнаходженням відсутнє, за лютий 2004 року подало декларацію з ПДВ, в якій відобразило податкове зобов'язання по обсягу продажу у розмірі 2628 грн., спростовуються наступним.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Суми, що включені до податкового кредиту в лютому 2004 року за операцією придбання нерухомості у ПП „Іділія”, підтверджуються податковими накладними.

Відповідачем не надано доказів того, що наявні у позивача податкові накладні не відповідають вимогам пп.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" або складені особою, яка не зареєстрована платником ПДВ.

Крім того, на запит ТОВ „Сіверщина – Інвест” у зв'язку з придбанням нерухомого майна Державною податковою інспекцією у м. Чернігові надана відповідь № 20945/10/23-308 від 05.09.2006р., згідно з якою 05.09.2006р. ПП „Іділія” подало уточнену декларацію з ПДВ за лютий 2004 року, в якій відобразило податкове зобов'язання у розмірі 90961 грн., з урахуванням податкового кредиту чиста сума податкових зобов'язань склала 89000 грн., яка сплачена до державного бюджету.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006р. у справі № 16/266 – підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції від 13.11.2006р. № 1966/10/10 на постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006р. у справі № 16/266 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2006р у справі № 16/266 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверщина-Інвест” до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції - без змін.

2. Матеріали справи № 16/266 направити до Господарського суду Чернігівської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст.211,212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.