Постанова

від 17.01.2015 по справі 815/6783/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6783/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року 12 год. 15 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Грабова Я.О.

за участю сторін:

позивача - Гук В.С.(за довіреністю)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВИН» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИН» (далі - ТОВ "ВИН") до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеської області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеської області від 25.11.2014 року №0002462204.

У своєму позові позивач зазначив, що на підставі складеного ДПІ у Приморському районі м. Одеси акта про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВИН" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю (земельного податку) за 2013 рік, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 року № 0002462204 про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку за основним платежем на суму 8014,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 2004,00 грн.. Позивач вказує на безпідставність і неправомірність висновків акта перевірки та доводів, що були відображені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. З цього приводу позивач зазначив, що основним видом господарської діяльності, який він здійснює, є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Позивач повідомив, що 20.09.2013 рок отримав свідоцтво платника єдиного податку зі ставкою 5% та з 01.10.2013 року перейшов на спрощену систему оподаткування. Позивач зазначає про безпідставність висновку відповідача в акті перевірки про те, що в період з 01.10.2013 року по 13.11.2013 року ним не використовувалась земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для провадження господарської діяльності, у зв'язку з чим позивачу необхідно сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Відповідно до п.п. 297.1.4 п.297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Так, позивач стверджує, що у період жовтень-листопад 2013 року надавав в оренду нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.п.14.1.36, 14.1.97 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України операції з надання в оренду приміщень підпадають під визначення господарської діяльності у розумінні Податкового кодексу України та є за своєю суттю господарськими операціями з надання послуг. При цьому позивач наголошує, що відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, при цьому плата, яка справляється з наймача будівлі складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою. Крім того, позивач посилається на положення ч.2 ст. 796 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Таким чином, позивач вказує, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,74 га, використовувалася ним для провадження господарської діяльності та отримання прибутку шляхом надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, що є основним видом господарської діяльності позивача. Разом з цим позивач посилається на судову практику Вищого адміністративного суду України, постанову Верховного суду України, відповідно до яких операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг. Орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.

Крім того позивач також зазначає, що не відповідають дійсності твердження відповідача, викладені в акті перевірки, що надання в оренду суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, окрім будівель або їх частин іншим суб'єктам господарювання призводить до зміни цільового використання земельної ділянки, на якій розміщенні зазначені об'єкти, та використанням земельної ділянки орендарем будівлі. З цього приводу позивач зазначає, що вказана земельна ділянка відноситься до земель комерційного призначення та не змінювала свого цільового використання, що підтверджується Довідкою про нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки від 01.12.2011 року №9592.

Позивач також не погоджується з доводами відповідача в акті перевірки, що основним видом господарської діяльності ТОВ "ВИН" згідно наданих до перевірки документів є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а не земельних ділянок. При цьому позивач зауважує, що відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності КВЕД-2010 (ДК 009:2010), такого окремого виду господарської діяльності як надання в оренду земельних ділянок взагалі немає, та зазначає, що код КВЕД 68.20, який є основним видом господарської діяльності позивача, передбачає надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном, а саме багатоквартирними будівлями та житлом, нежитловими будівлями, земельними ділянками. Отже позивач зазначає про безпідставність зазначених доводів відповідача, оскільки надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна передбачає одночасно оренду приміщення і земельної ділянки, на якій розташоване дане приміщення.

Разом з цим позивач посилається на судову практику Вищого адміністративного суду України, постанову Верховного суду України від 22.06.2004 року №28/506, відповідно до яких операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг. Орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, його позиція щодо позову не відома, оскільки він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив. У зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 03.11.2014 року №2476 та повідомлення від 03.11.2014 року №683/10/22-4 ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "ВИН", код ЄДРПОУ 35405696, з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю (земельного податку) за 2013 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 12.11.2014 року №6773/15-53-22-04/35405696 (а.с. 9-16).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ "ВИН" п.п.270.1.1 п.270.1 ст. 270, п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по земельному податку у 2013 році у сумі 8014,00 грн., а саме: за період з 01.10.2013 року по 13.11.2013 року заниження у сумі 8014,00 грн. (за жовтень 2013 року - у сумі 5591,00 грн., за листопад 2013 року - у сумі 2423,00 грн. ).

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення від 25.11.2014 року №0002462204, яким ТОВ "ВИН" було збільшено грошове зобов'язання за платежем земельний податок у сумі 10018,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 8014,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 2004,00 грн. (а.с. 17).

Позивач надав заперечення на акт перевірки від 13.11.2014 року №11-2/14/П (а.с.18-21).

Листом від 20.11.2014 №39181/10/15-53-22-04 заперечення залишено без змін (а.с.22-26).

Як вбачається з акта перевірки, встановлені з боку позивача порушення пов'язуються відповідачем із порушенням позивачем п.п. 297.1.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, в частині необхідності сплати земельного податку на земельну ділянку під наданими в оренду будівлями, спорудами або їх частинами на загальних підставах, оскільки основним видом господарської діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а не земельних ділянок.

Зокрема, відповідачем в акті перевірки зазначено (а.с.13), що рішенням Одеської міської ради від 28.12.2011 року №41-VI була введена в дію нова нормативна грошова оцінка землі. Згідно вказаного рішення ТОВ "ВИН" отримало в управлінні Держкомзему довідку про визначення нової грошової оцінки землі під забудовою від 01.12.2011 року №9592, яка склала 3680,32 грн. за один кв.м. та надало її копію до податкового органу (а.с.50).

Перевіряючими зазначається, що 29.01.2013 року ТОВ "ВИН" подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2013 рік №№572, 573, згідно якої нараховано земельного податку за 2013 рік у загальній сумі 272343,68 грн.. На підставі свідоцтва платника єдиного податку від 20.09.2013 року, серія А №471351, ТОВ "ВИН" надано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю від 30.10.2013 року №№9069024744, 9069024745, в якій було зменшено податкове зобов'язання за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року на суму 68085,89 грн..

Відповідач в акті перевірки зазначає, що відповідно до п.п. 297.1.4 п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Відповідач вказує, що згідно наданих до перевірки документів та інформаційних баз податкового органу основним видом господарської діяльності ТОВ "ВИН" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а не земельних ділянок. Таким чином, відповідач робить висновок, що платник єдиного податку, який має земельну ділянку в постійному користуванні або власності повинен сплачувати земельний податок на земельні ділянки під наданими в оренду будівлями, спорудами або їх частинами на загальних підставах, оскільки в даному випадку позивачем не використовується вказана земельна ділянка для провадження його господарської діяльності.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до ст.796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди , у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. На підставі чого, відповідач робить висновок акті перевірки, що надання в оренду суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, окремих будівель або їх частин іншим суб'єктам господарювання призводить до зміни цільового використання земельної ділянки, на якій розміщенні зазначені об'єкти, та використанням земельної ділянки орендарем будівлі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Серії А01 № 502012, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ВИН" зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 03.10.2007 року № 15561020000029413 (а.с. 27,28).

З 17.04.2014 року відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ВИН" від 17.04.2014 року №17/04 підприємство знаходиться в стані припинення (ліквідації), ліквідатором є Чумаченко Тарас Іванович (а.с.32-34).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серії А №471351 позивач з 01.10.2013 року є платником єдиного податку за ставкою 5% (а.с.40).

На підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2007 року (а.с.35-37), зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 19.10.2007 року №2431557 та згідно з витягом про право власності на нерухоме майно від 23.10.2007 року №16374282 (а.с.38-39) позивач набув право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3047,2 кв.м., площа земельної ділянки (під будовами) становить 0,74 га..

Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 14.11.2013 року, зареєстрованих у реєстрі №3340, 3344 нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3047,2 кв.м., площа земельної ділянки (під будовами) становить 0,74 га, передані у власність ЗАТ "Гарцинія" (а.с.42-45, 46-49).

Як вбачається з матеріалів справи основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД є 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Так, в межах здійснення своєї господарської діяльності ТОВ "ВИН" (орендодавець) уклав договір оренди від 01.01.2011 року №010/09 з Представництвом "ТОП ШІПІНГ ЕНД ТРЕЙДІНГ КО ЛТД" (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності, площею 43,7 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії договору - до 01.12.2013 року. Відповідно до п.5.1 договору орендар зобов'язується використовувати орендоване приміщення за його цільовим призначенням у якості офісного приміщення (а.с.51-54).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.01.2012 року №4 з ОСОБА_4 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності, площею 50,00 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.55-57).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.01.2012 року №001/12 з ФОП ОСОБА_5 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності, площею 236,8 кв.м та відкрита площадка площею 100,00 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до п.5.1 договору орендар зобов'язується використовувати орендоване приміщення та відкриту площадку за цільовим призначенням. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.58-61).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.01.2012 року №6 з ОСОБА_6 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для користування площею 38,00 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.62-64).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.01.2012 року №13 з ОСОБА_2 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для користування площею 35,00 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.65-67).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.01.2012 року №22 з ОСОБА_7 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для здійснення господарської діяльності, площею 48,00 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.68-70).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.05.2012 року №2/5 з ОСОБА_8 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для користування площею 34,00 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.71-73).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.05.2012 року №3/5 з ОСОБА_9 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні площею 56,00 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.74-76).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.06.2012 року №2/6 з ОСОБА_10 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні площею 49,00 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (а.с.77-79). Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.77-79).

ТОВ "ВИН" (орендодавець) укладено договір оренди від 01.06.2012 року №26 з ОСОБА_11 (орендар), відповідно до якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування нежитлове приміщення у нерухомому майні для користування площею 60,00 кв.м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Строк дії договору - до 01.12.2013 року (а.с.80-82).

Суд критично оцінює зазначені висновки відповідача, які зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі вищезгаданого акта перевірки, з огляду на таке.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Такий порядок справляння плати за землю встановлений Податковим кодексом України. Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Виходячи з положень ст.270 вказаного нормативно-правового акта об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 271 визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до вимог ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу

Пунктом 287.1 ст. 287 зазначеного Кодексу передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Поряд з цим, згідно з ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому приписами п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, законодавством України встановлений особливий порядок визначення моменту, з якого виникає обов'язок сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі або споруди, що пов'язується з державною реєстрацією права власності на таку будівлю або споруду, а не з державною реєстрацією майнових прав на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до п.п. 297.1.4 п.297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.97 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом господарської діяльності позивача згідно КВЕД є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка, надана управлінням Держкомзему, про визначення нової грошової оцінки землі під забудовою від 01.12.2011 року №9592, п. 4 якої передбачено, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комерційного призначення, тобто з метою отримання прибутку.

Згідно із статтею 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Оскільки матеріалами справи доведено, що позивач відповідно до КВЕД займається, зокрема, передачею в оренду будівель (споруд, їх частин) власного чи орендованого нерухомого майна та використовує дане майно, передаючи його в оренду саме в своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку, та враховуючи що позивач являється платником єдиного податку, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем, прийняте з порушенням норм Податкового кодексу, а отже підстави для нарахування та сплати ТОВ «ВИН» земельного податку за використання у господарській діяльності належної йому земельної ділянки відсутні.

Крім того, суд зазначає про хибність висновку відповідача про надання в оренду суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, окремих будівель або їх частин іншим суб'єктам господарювання призводить до зміни цільового використання земельної ділянки, на якій розміщенні зазначені об'єкти, та використанням земельної ділянки орендарем будівлі.

При цьому суд зазначає, що одним із основних принципів у Земельному кодексі України (далі - ЗК) визначено принцип раціонального використання та охорони земель. Відтворюючи дієвість цього принципу, ЗК поділяє земельний фонд України, який становлять усі землі країни в межах її території, за особливим правовим режимом та основним цільовим призначенням на категорії.

Стаття 19 ЗК закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з положеннями ст. 20 ЗК зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок, та провадиться, зокрема, щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту - сільською, селищною, міською радою.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, наслідки порушення якого визначені у ст.21 ЗК.

Відповідно до загальних положень про договір найму (оренду), визначених Цивільним Кодексом України, зокрема, ст.773 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства суд зазначає, що надання в оренду будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) та відповідно право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, передбачає лише право користування зазначеними об'єктами, та не впливає на цільове призначення орендованої земельної ділянки.

Поряд з цим, на підтвердження обставин, викладених в акті перевірки, відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували встановлені ним обставини, тоді як сам по собі акт перевірки не є доказом тих обставин, про які в ньому зазначено, а становить собою лише документ, який акумулює певну відому інформацію з приводу діяльності підприємства та не має преюдиціального значення.

Вищезгадані обставини свідчать про те, що викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 12.11.2014 року №6773/15-53-22-04/35405696 щодо встановлених з боку ТОВ "ВИН" порушень норм податкового законодавства не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи письмові докази свідчать про правомірність дій позивача.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИН» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеської області від 25.11.2014 року №0002462204.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.01.2015 року.

Суддя С.М. Корой

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВИН» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів України в Одеської області від 25.11.2014 року №0002462204.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.01.2015 року.

Суддя С.М. Корой

17 січня 2015 року.