Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/25583/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25583/14 13.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" про стягнення 19 405,30 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Каланчук Л.М. (дов. б/н від 20.06.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13 січня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 19 405,30 грн., з яких, 15 206,01 грн. основної заборгованості, 1 724,36 грн. інфляційних нарахувань, 474,93 грн. три проценти річних, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме, 1 827,00 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/25583/14 та призначено справу до розгляду на 18.12.2014 року.

16.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.11.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.01.2015 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15 206,01 грн. основної заборгованості, 1 893,14 грн. інфляційних нарахувань, 456,18 грн. три проценти річних, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме, 1 827,00 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 12.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 12.01.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.01.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/25583/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, оф. 5, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

На виконання усних домовленостей Товариство з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" наступні рахунки - фактури для оплати товару:

- № 12332 від 23.07.2013 року на суму 10 779,96 грн.;

- № 12411 від 24.07.2013 року на суму 3 048,01 грн.;

- № 12578 від 25.07.2013 року на суму 5 142,01 грн.;

- № 12500 від 25.07.2013 року на суму 1 016,00 грн.

На підставі вищевказаних рахунків позивач передав на користь відповідача товар на загальну суму 19 985,98 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 9526 від 24.07.2013 року на суму 10 779,96 грн. (довіреність № 1411 від 24.07.2013 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" Єреп О.В. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" цінностей за рахунком № 12332 від 23.07.2013 року);

- № 9527 від 24.07.2013 року на суму 3048,01 грн. (довіреність № 1410 від 24.07.2013 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" Єреп О.В. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" цінностей за рахунком № 12411 від 24.07.2013 року);

- № 9586 від 25.07.2013 року на суму 1 016,00 грн. (довіреність № 1439 від 25.07.2013 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" Єреп О.В. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" цінностей за рахунком № 12500 від 25.07.2013 року);

- № 9678 від 26.07.2013 року на суму 5 142,01 грн. (довіреність № 1439 від 25.07.2013 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" Єреп О.В. на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" цінностей за рахунком № 12500 від 25.07.2013 року);

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов чинного законодавства, свої зобов'язання щодо оплати вартості товару виконав лише частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" у розмірі 15 206,01 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 21.07.2014 року та 09.08.014 року направляв на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, які залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 206,01 грн. основної заборгованості, 1 893,14 грн. інфляційних нарахувань та 456,18 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" зобов'язалось передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" товар.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як вбачається з видаткових накладних, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії місяться в матеріалах справи), позивач передав на користь відповідача товар на загальну суму 19 985,98 грн.

Оскільки надані до матеріалів справи видаткові накладні містять найменування товару, його кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" вчасно та повністю не розрахувалось з позивачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" у розмірі 15 206,01 грн. за договором поставки у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати ним товару на суму 15 206,01 грн. згідно з умовами укладеного між сторонами у спрощений спосіб Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" 15 206,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 893,14 грн. інфляційних нарахувань та 456,18 грн. три проценти річних, нарахованих за період з 01.08.2013 року по 31.07.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 456,18 грн., нарахованих за період з 01.08.2013 року по 31.07.2014 року.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним та обґрунтованим, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 1 893,14 грн., нарахованих за період з 01.08.2013 року по 31.07.2014 року, підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позивачем на підтвердження здійснення витрат на правову допомогу надано суду угоду про надання послуг адвоката від 19.07.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" та адвокатом Каланчук Лідією Миколаївною, дебетове повідомлення на суму 2 000,00 грн. та рахунок - фактуру від 05.08.2014 року на суму 2000,00 грн.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до підпункту 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З дебетового повідомлення вбачається сплата позивачем 05.08.2014 року на користь адвоката грошових коштів у розмірі 2 000,00 грн.

Судом встановлено, що угода про надання послуг адвоката від 19.07.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" та адвокатом Каланчук Лідією Миколаївною, стосується безпосередньо саме цього позову, а оплата у розмірі 2 000,00 грн. проведена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, судом встановлено спів розмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 2 000,00 грн. обсягам наданих послуг за вищевказаною угодою.

Враховуючи те, що позивачем обґрунтовано суму адвокатських витрат у розмірі 2 000,00 грн., враховуючи ціну позову, вартість оплати відповідних адвокатських послуг в регіоні, а також те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОНДАЙК-ЕЛЕКТРО" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, оф. 5, код ЄДРПОУ 38390824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нет Лайн" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, буд. 34, код ЄДРПОУ 24722726) 15 206 (п'ятнадцять тисяч двісті шість) грн. 01 коп. заборгованості, 1 893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 14 коп. інфляційних нарахувань, 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 18 коп. три проценти річних, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2015 року

Суддя С.В. Стасюк

.