Постанова

від 24.12.2014 по справі 826/10234/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2014 року № 826/10234/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Амельохіна В.В., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Міністерства промислової політики України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій»

про визнання незаконним, протиправним та скасування наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном № 173 від 13.09.2013 р. в частині, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 липня 2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання незаконним, протиправним та скасування наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном № 173 від 13.09.2013 р. в частині, а саме: п. 1 мотивувальної частини: «На підставі наказу Міністерства промислової політики України № 84 від 24.02.2004 р. (при реорганізації Державного проектного інституту «Укрелектронпроект», код ЄДРПОУ 14309959, шляхом його приєднання до ДП «УкрНТІ» «Промтехнологія») до балансу ДП «УкрНТІ» «Промтехнологія» було передано та закріплено на праві повного господарського відання, серед іншого, наступне майно: гаражні бокси (гаражі), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Літ. Б); сарай (склад), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Літ. В); підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1» (далі - оскаржуваний наказ, наказ Агентства Держмайна України № 173).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 13 серпня 2014 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Державне підприємство «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (далі - ДП «УкрНТІ» «Промтехнологія», третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана частина наказу порушує її права та інтереси, а саме: право користування власністю територіальної громади - земельною ділянкою на праві оренди чи праві власності та конкретно визначеним майном - підпірною стіною та спорудами, переліченими у наказі № 173.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених як в адміністративному позові, так і в письмових поясненнях.

Міністерство промислової політики України (далі - Мінпромполітики, відповідач) подало заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб судового захисту, оскільки та частина наказу, яка ним оскаржується є описовою (мотивувальною) частиною оскаржуваного наказу та не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив, в наданих запереченнях просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

ДП «УкрНТІ» «Промтехнологія» подало заперечення на позовну заяву, в яких вказує на те, що оскаржуваний наказ є відомчим актом індивідуальної дії, який не має нормативних розпоряджень, та містить в собі лише певні приписи для виконання підпорядкованому підприємству (ДП «УкрНТІ» «Промтехнологія») з боку керуючого органу - Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Третя особа вказує на те, що зазначений наказ фактично міг змінити та змінив виключно права та обов'язки підпорядкованого підприємства, шляхом визначення певних обов'язків для виконання.

Крім того, ДП «УкрНТІ» «Промтехнологія» вказує на те, що зазначений наказ, в силу своєї правової природи, ніяким чином не міг впливати на права та інтереси позивача, та будь-які його відносини із органами місцевого самоврядування, або іншими особами щодо укладення договорів оренди на земельні ділянки, чи будь-то яких інших відносин, так як такий наказ, як ненормативний правовий акт індивідуальної дії, не створив та не змінив ніяких інших обставин, окрім визначення певних обов'язків для виконання підпорядкованому підприємству внаслідок свого внутрішнього (відомчого) значення.

За вказаних обставин, третя особа вважає, що оскільки оскаржуваний наказ відповідача виконаний, втратив свою дію через одноразове застосування та вичерпав дію своїм виконанням, останній не породжує собою ніяких обов'язків та не змінює будь-яких прав взагалі.

ДП «УкрНТІ» «Промтехнологія» наголошує, що визнання незаконним, протиправним та скасування Наказу Агентства Держмайна України № 173 частково або в повному обсязі ніяким чином не змінить правового статусу позивача, статусу майна позивача, та ніяким чином не забезпечить захист будь-яких прав позивача, навіть якщо такі були би порушені.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, в наданих запереченнях просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з поданим представником позивача клопотанням про розгляд справи за його відсутності від 07.10.2014 р., колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 серпня 2006 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівлі виробничого корпусу (Літера А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 264,40 кв.м.

14 лютого 2007 року позивачем було отримано згоду Київського міського голови на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки орієнтовним розміром 0,233 га для реконструкції будівель та споруд за вказаною адресою.

У 2013 році вся необхідна документація була виготовлена та передана в Головне управління Держземагентства у м. Києві.

Одночасно, 23.10.2013 р. Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, правонаступником якого є Міністерство промислової політики, отримало свідоцтво про право власності, серія та номер: 11393381, виданий 23.10.2013 р., видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 6966264 від 18.10.2013 р., на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, гараж літера «Б» - 58,2 кв.м., сарай - літера «В» - 74,8 кв.м., підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2013 р., індексний номер витягу: 11394278.

Отримавши 25.02.2014 р. Висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачу стало відомо, що їй відмовлено в погодженні проекту землеустрою через наявність прав на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на земельній ділянці у третіх осіб: Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Не погодившись з даним фактом, ФОП ОСОБА_1 в квітні 2014 року звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства промислової політики України, Головного управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби про визнання незаконними дій, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.

07 квітня 2014 року Господарський суд м. Києва виніс ухвалу про порушення провадження у справі № 910/5965/14, а ухвалою від 15.07.2014 р. розгляд справи № 910/5965/14 призначено на 06.08.2014 р.

Під час розгляду Господарським судом м. Києва справи № 910/5965/14, Міністерством промислової політики України в травні 2014 року до матеріалів справи було додано копію наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном за підписом Голови комісії з проведення реорганізації - заступника Міністра промислової політики України Каленкова О.Ф. № 173 від 13.09.2013 p., про існування якого й дізнався позивач.

Цим наказом, зокрема п. 1 описової його частини передбачено, що «На підставі наказу Міністерства промислової політики України № 84 від 24.02.2004 року (при реорганізації Державного проектного інституту «Укрелектронпроект», код ЄДРПОУ 14309959, шляхом його приєднання до ДП «УкрНТІ «Промтехнологія») до балансу ДП «УкрНТІ «Промтехнологія» було передано та закріплено на праві повного господарського відання, серед іншого, наступне майно:

- Гаражні бокси (гаражі), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Літ. Б);

- Сарай (склад), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Літ. В);

- Підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1».

Пунктом 1 резолютивної його частини зобов'язано директора ДП «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (код ЄДРПОУ 13697008, адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. І-Б) Миронова Андрія Миколайовича, вчинити всі необхідні дії для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває на праві господарського відання у Державного підприємства «Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій» (код ЄДРПОУ 13697008), за Державою, в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, згідно з нижченаведеним переліком:

- Гаражні бокси (гаражі), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (Літ. Б);

- Сарай (склад), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Літ. В);

- Підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтованою ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Незгода з вказаним вище п. 1 описової частини наказу Агентства Держмайна України № 173, в якому міститься посилання на наказ Міністерства промислової політики України № 84 від 24.02.2004 р., яким реорганізовано Державний проектний інститут «Укрелектронпроект» та спеціалізоване проектне бюро «Дніпроінвестпроект», та невідповідність даних Акту приймання-передачі державного майна та документації Державного проектного інституту «Укрелектронпроект», м. Вишгород, Київської обл. від 22.04.2004 р., обумовила позивача на звернення до суду з вимогами про визнання його незаконним, протиправним та його скасування у вказаній частині.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані особами, які беруть участь у справі докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів не погоджується з доводами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням (наприклад, рішенням про звільнення з посади).

ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що її внаслідок прийняття оскаржуваного наказу позбавлено права користування власністю територіальної громади - земельною ділянкою на праві оренди чи праві власності та конкретно визначеним майном - підпірною стіною та прибудинковою територією.

Разом з тим, на думку колегії суддів оскаржуваним наказом не порушене право з метою захисту якого подано позов, оскільки таким документом буде рішення про реєстрацію прав на нерухоме.

За вказаних обставин, колегії суддів приходить до переконання про обрання позивачем неналежного способу судового захисту.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за загальними правилами, текст наказу складається з констатуючої (описової) та розпорядчої (резолютивної) частин. У першій частині, констатуючій, викладаються факти та міркування, що стали приводом для видання наказу. Вони подаються стисло, лаконічно, лише з тих питань, яким буде присвячена розпорядча частина. У другій частині (після слова «наказую») викладаються розпорядження, обов'язкові для виконання підлеглими, підрозділами, посадовими особами, до яких звернений наказ.

А тому, частина наказу, що може породжувати правові наслідки для суб'єкта правовідносин, яким позивач в даному випадку не являється, міститься у другій його частині (розпорядчій).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржуваний наказ суб'єкта владних повноважень в частині яка оскаржується, не створює будь-яких наслідків для позивача, а тому, підстави для визнання незаконним, протиправним та скасування Наказу Агентства Держмайна України № 173 в його описовій частині, відсутні.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: В.В. Амельохін

В.П. Шулежко