Рішення

від 12.01.2015 по справі 922/5119/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 922/5119/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ЛІА" ЛТД смт. Станиця Луганська про стягнення 82 708,07грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 72 083,20грн., пеню в розмірі 6 082,64грн., збитки від інфляції в розмірі 3 748,33грн., 3% річних в розмірі 793,90грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 54 від 01.03.2013р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача 16.12.2014р. звернувся до суду із заявою про часткову відмову від позову, відповідно до якої відмовляється від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 6 082,64грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Приписи частини 4 даної статті не виключають можливості часткової відмови. Така відмова можлива лише у випадках, коли позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що часткова відмова позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана відмова приймається судом, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені підлягає припиненню.

Окрім того, позивач надав суду заяву, в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, посилаючись на здійснення відповідачем часткової оплати, та одночасно збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 50 000,01грн., збитки від інфляції в розмірі 6 500,41грн., 3% річних в розмірі 1 080,79грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 54 від 01.03.2013р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Дана заява прийнята судом до розгляду як така, що відповідає чинному законодавству та не порушує процесуальні права сторін, у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зміни розміру позовних вимог.

Частиною 1 ст. 1 Закону України № 1632-VII від 12.08.2014р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", який набрав чинності 20.08.2014р., змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції. Розгляд відповідних справ здійснюється господарськими судами, що визначаються Головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд справ підсудних господарському суду Луганської області, розташованому в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється господарським судом Харківської області.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється господарським судом Харківської області.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить здійснити розгляд справи за відсутності його представника. У письмових поясненнях (вх. № 46761 від 23.12.2014р.) позовні вимоги з урахуванням часткової відмови від позову та уточнення позовних вимог підтримує повністю.

Відповідач у призначене судове засідання не заявився.

У зв'язку з неявкою відповідача у судові засідання, розгляд справи неодноразово відкладався. Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчать копії витягів із сторінки офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні", наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи, проте останні не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що суд обмежений двомісячним строком розгляду спору, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-текстиль" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "ЛІА" ЛТД (відповідач) укладено договір поставки № 54 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати та передавати у власність відповідача, а відповідач приймати та оплачувати товари згідно з його замовленнями та товаросупровідною документацією.

Відповідно до п.2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (супермаркет покупця) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції від 2000 року.

01.03.2013р. між сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки № 54 від 01.03.2013р., який є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого у п.3.2 договору сторони погодили умови оплати за поставляємий за договором товар, а саме: відповідач зобов'язався здійснювати вчасний розрахунок за товари. Оплата відповідачем здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок позивача за реалізований товар один раз на сім днів, але в будь-якому випадку не пізніше вісімдесяти банківських днів з моменту поставки товару за умови, що позивач надасть належним чином оформлені транспортні, видаткові та податкові накладні на адресу відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 438 254,19грн., що підтверджується видатковими накладними, оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

Відповідно до п.3.2 договору відповідач повинен був здійснювати оплату реалізованого товару один раз на сім днів, але в будь-якому випадку не пізніше вісімдесяти банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 100 598,19грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявних у справі.

Окрім того, відповідач в період з 23.05.2013р. по 07.05.2014р. здійснив часткове повернення товару на суму 287 655,99грн., що підтверджується накладними на повернення товару, оформленими належним чином та наявними у справі.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 50 000,01грн.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії (вих. № 14/04/14-01 від 14.04.2014р., № 19/09/14-01 від 19.09.2014р.) з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар.

У відповіді на претензію (вих. № 971 від 23.09.2014р.) відповідач наявність заборгованості підтвердив, однак, зазначив про неможливість в повній мірі оплатити в строк поставлений позивачем товар, посилаючись на обставини непереборної сили, у зв'язку з чим просив позивача відкласти розгляд питання щодо здійснення оплати суми боргу до завершення дії обставин непереробної сили.

Як зазначив позивач, відповідач на сьогоднішній день здійснює свою господарську діяльність в інших регіонах України, на які не поширюється зона антитерористичної операції, що підтверджується копією витягу з офіційного веб-сайту відповідача, наявною у справі.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, судом встановлено, що заявлена позивачем сума заборгованості у розмірі 50 000,01грн. за поставлений за видатковими накладними товар підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 50 000,01грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач за період з 02.06.2014р. по 09.12.2014р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1 080,79грн. та збитки від інфляції в розмірі 6 500,41грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов висновку, що позивачем правомірно обраний період нарахування 3% річних та збитків від інфляції та вірно здійснений сам розрахунок, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача, часткове погашення заборгованості в розмірі 22 083,19грн. відповідачем здійснено після звернення позивача до суду, а також те, що мінімальна сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1 827,00грн., відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1 827,00грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД, код ЄДРПОУ 20163224 (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Леніна, 53, р/р 26007419722 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс-Текстиль", код ЄДРПОУ 37826977 (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, р/р 26009010167140 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) - 50 000,01грн. основного боргу, 6 500,41грн. збитків від інфляції, 1 080,79грн. 3% річних, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 6 082,64грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк