Постанова

від 30.01.2007 по справі 6/643-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/643-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2007                                                                                   Справа № 6/643-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Лазаренко П.М.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Прокопенко В.М., довіреність від 03 липня 2006 року б/н;

від відповідача –Чечоткін В.М., довіреність від 23 серпня 2006 року № 06/109-1/28-69;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року у справі № 6/643-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стерлінг Дніпро”, м.Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 76756 грн.28 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року у справі № 6/643-06 (суддя Коваленко О.О.) позов ТОВ “Стерлінг-Дніпро” задоволено частково. З відповідача – ВАТ “Дніпроважмаш” на користь позивача стягнуто 55000 грн. основного боргу, 1400 грн. інфляційних, 825 грн. річних, 3000 грн. витрат по сплаті послуг адвоката, 572 грн.25 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим склалася заборгованість в сумі 55000 грн., яка стягнута з відповідача з урахуванням індексу інфляції та річних. При частковому задоволенні вимог про стягнення інфляційних та річних суд зазначив про невірність наведеного позивачем розрахунку. Задовольняючи частково вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, господарський суд зазначив про неспіврозмірність заявлених вимог відносно суми боргу та суми позову.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ВАТ “Дніпроважмаш”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів отримання ним рахунку-фактури від 04 квітня 2006 року № СФ-0000016 та виставлення позивачем рахунку від 25 травня 2005 року № СФ-00021/1. Також відповідач вказує на неправильне посилання суду на ст.692 ЦК України, якою регулюються відносини оплати товару за договором купівлі-продажу, тоді як спірні відносини виникли із договору на виконання робіт. Крім цього, відповідач посилається на відсутність в рішенні розрахунку річних та інфляційних із зазначенням періоду стягнення.

Позивач –ТОВ “Стерлінг Дніпро”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. У поданому відзиві зазначає про наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем рахунків-фактур і порушення останнім умов договору про оплату вартості наданих послуг по факту закінчення робіт і підписання акту приймання-передачі.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

24 травня 2005 року між сторонами –ТОВ “Стерлінг Дніпро” (виконавець) та ВАТ “Дніпроважмаш” (замовник) укладений договір № Ю(69)/3-782 надання послуг по шефмонтажу та пусконалагоджувальних роботах /а.с.12-13/, згідно умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе шефмонтаж, пусконалагоджувальні роботи камери дробометної 42634М протягом 30 днів після передачі обладнання до монтажу, гарантійний ремонт на протязі 6 місяців з дня поставки станку, післягарантійне сервісне обслуговування (п.1.1 договору).

У відповідності з п.2.2 сума договору складає 55000 грн, в тому числі ПДВ –9166 грн.67 коп.

В п.2.3 договору сторонами обумовлено, що оплата за послуги здійснюється на підставі рахунку, виставленого виконавцем шляхом попередньої оплати в розмірі 70% вартості, що підлягає оплаті згідно п.2.2 договору протягом п'яти календарних днів з моменту підписання цього договору і надання виконавцем рахунку на оплату на адресу замовника, 30% - решта суми перераховується по факту закінчення робіт після підписання акту прийому-передачі.

На виконання умов договору позивачем –ТОВ “Стерлінг Дніпро” були виконані роботи по шефмонтажу дробометної камери моделі 42634М та пусконалагоджувальні роботи; загальна вартість наданих послуг –55000 грн., що підтверджується складеним сторонами актом прийняття робіт від 04 квітня 2006 року № ОУ-0000002 /а.с.23/.

Факт виконання повивачем робіт і його вартість відповідачем не заперечується і підтверджений в судовому засіданні.

04 квітня 2006 року позивачем на адресу відповідача направлений рахунок-фактура № 0000016 на суму 55000 грн. /а.с.15/, який отриманий останнім 07 квітня 2006 року /а.с.31/.

Проте, відповідач –ВАТ “Дніпроважмаш” обов'язок по оплаті вартості отриманих послуг на передбачених в договорі умовах не виконав, внаслідок чого склалася заборгованість в розмірі 55000 грн. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми заборгованості.

При цьому судова колегія відхиляє як безпідставні твердження відповідача в апеляційній скарзі про відсутність доказів надсилання відповідачем і отримання ним рахунку-фактури від 04 квітня 2006 року № СФ-0000016 на оплату вартості наданих послуг в сумі 55000 грн., оскільки вказані доводи відповідача спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.31/, згідно якого вказаний рахунок отриманий відповідачем 07 квітня 2006 року. Доказів отримання за цим повідомленням іншої кореспонденції від позивача відповідачем не надано.

Крім цього, відповідно до п.2.3 договору від 24 травня 2005 року № Ю(69)/3-782 обов'язок здійснення замовником остаточної оплати повинен бути здійснений по факту закінчення робіт після підписання акту приймання-передачі і не пов'язаний з виставленням рахунку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання останній зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та річних.

Проте, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно розрахунку позивача останнім річні та інфляційні нараховуються за період з 01 червня 2005 року по 04 квітня 2006 року виходячи із суми заборгованості в розмірі 38500 грн. та за період з 04 квітня 2006 року по 01 вересня 2006 року із суми заборгованості 55000 грн.

Разом з цим, позивачем не надано доказів виставлення у відповідності з п.2.3 договору рахунку на попередню оплату 70 % від суми договору в розмірі 38500 грн. В позовній заяві позивач зазначає про виставлення відповідачу рахунку від 25 травня 2005 року № СФ-00021/1, в обґрунтування отримання його відповідачем посилається на повідомлення про вручення поштового відправлення № 22148918 /а.с.28/. Але, згідно вказаного повідомлення рахунок-фактура № СФ00021/1 отриманий ВАТ “Дніпроважмаш” лише 30 травня 2006 року. Крім цього, до матеріалів позовної заяви позивачем рахунок від 25 травня 2005 року № СФ-00021/1 (в копії) не доданий, а наданий рахунок на суму 28500 грн. від 24 травня 2005 року за № СФ-000032 /а.с.14/. Відповідач факт отримання рахунку № СФ-00021/1 взагалі заперечує.

Таким чином оскільки позивачем не доведений факт виставлення рахунку на сплату передоплати в розмірі 70% від суми договору в порядку п.2.3 договору, відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по перерахуванню суми передплати у розмірі 28500 грн., оскільки строк виконання вказаного зобов'язання у відповідності з п.2.3 договору не наступив.

Отже, інфляційні втрати та річні підлягають стягненню за період з 05 квітня 2006 року (з урахуванням дати складання акту приймання-передачі робіт – 04 квітня 2006 року) по 01 вересня 2006 року (згідно позовних вимог) виходячи із простроченої суми 55000 грн. за наступним розрахунком:

- інфляційні витрати –55000 грн. х 99,6 х 100,5 х 100,1 х 101,9 х 100,0 = 56156 грн.02 коп. –55000 грн. = 1156 грн.02 коп.

- річні –55000 грн. х 3 : 365 : 100 х 150 = 678 грн.08 коп.

Визначений господарським судом розмір річних та інфляційних є невірним, розрахунок вказаних сум судом не наведений, що свідчить про недоведеність встановлених судом обставин справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Також, судова колегія не погоджується з рішенням суду в частині стягнення на користь позивача 3000 грн. витрат по сплаті послуг адвоката.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому законом України “Про адвокатуру”.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст..2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який мА вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про права на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам.

В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 16840 грн. на підставі ст.44 ГПК України позивач послався на договір про надання юридичної допомоги № 03/07/06, укладений 03 липня 2006 року з ООО “Феміда плюс” та сплату вказаної суми на користь фірми платіжним дорученням від 11 серпня 2006 року № 516.

Проте, понесені позивачем витрати не є оплатою послуг адвоката, адвокатського бюро, колегії, фірми контори або іншого адвокатського об'єднання з надання правової допомоги, а сплата юридичних послуг на підставі цивільно-правового договору не мала обов'язкового характеру  і  не відноситься до господарських витрат в розумінні ст.44 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду у зв'язку з невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм процесуального права підлягає зміні із зменшенням розміру стягнення річних і інфляційних та скасуванню в частині стягнення витрат по сплаті послуг адвоката. В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Господарські  витрати підлягають відповідному перерозподілу.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2006 року у справі № 6/643-06 скасувати в частині стягнення витрат по сплаті послуг адвоката та змінити в частині розміру стягнення інфляційних, річних та господарських витрат.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стерлінг Дніпро” інфляційні витрати в сумі 1156 грн.02 коп., річні в сумі 678 грн.08 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 568 грн.34 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111 грн.94 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                                                       О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                          Л.М.Білецька

                                                                                                                І.М.Науменко