Рішення

від 15.01.2015 по справі 925/1895/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 925/1895/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від прокуратури-позивача: Хабло О.М.

від першого відповідача: Блоха Я.М. за довіреністю у справі;

від другого відповідача: Малишко П.П. за довіреністю у справі;

від третьої особи Черкаська ОДА : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Золотоніської районної державної адміністрації та до Публічного акціонерного товариcтва "Золотоніське автотранспортне підприємство 17112" про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Золотоніським міжрайонним прокурором в інтересах держави подано позов до Золотоніської районної державної адміністрації та до Публічного акціонерного товариcтва "Золотоніське автотранспортне підприємство 17112", яким позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Золотоніської РДА № 327 від 03.07.2008 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки ВАТ "АТП 17112" під існуючою базою відпочинку; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,4599 га рекреаційного призначення в адмінмежах Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту від 10.07.2008 року, укладений між Золотоніською РДА та ВАТ "Золотоніське АТП 17122" та зобов'язати відповідача по справі повернути до державної власності земельну ділянку (кадастровий № 7121581500:09:004:0004) площею 0,4599 га рекреаційного призначення в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської ради Золотоніського р-ну Черкаської області за межами населеного пункту.

Заявою від 06.01.2015 року № (25-04) 53 вих. 15 прокурор зменшив свої вимоги в частині третьої позовної вимоги та просить зобов'язати відповідача повернути державі земельну ділянку лише площею 0,1499 га в адмінмежах Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Заяву прокурора про зменшення позовних вимог (а.с. 237 том 1) суд приймає до розгляду, оскільки вона подана в порядку ст. 22 ГПК України.

Уточнені позовні вимоги в ході розгляду справи позивач підтримав та просить їх задовольнити.

Представники обох відповідачів проти позову заперечували повністю та просили у його задоволенні відмовити через відсутність порушення чинного законодавства і прав держави отриманням у користування ВАТ "Золотоніське АТП 17122" спірної земельної ділянки.

Представник третьої особи в засідання жодного разу не з"явився.

За наявними у справі документами вбачається, що Золотоніське АТП 23119 було реорганізовано у ПАТ "Золотоніське АТП 17112", на яке і оформлено в даний час право землекористування на спірну земельну ділянку, що не заперечується сторонами.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Розпорядженням від 03.07.2008 року № 327 (а.с. 15) Золотоніська РДА затвердила технічну документацію із землеустрою щодо передачі в довгострокову оренду терміном на 49 років земельної ділянки площею 0,4599 га на користь ВАТ "АТП 17112" для рекреаційного призначення під існуючою базою відпочинку в адміністративних межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради. Земельна ділянка передається ВАТ "АТП 17112" за рахунок земель державної власності.

На підставі даного розпорядження між відповідачами по справі було укладено договір оренди землі від 10.07.2008 року (а.с. 16), за умовами якого ВАТ "АТП 17112" отримав у користування земельну ділянку площею 0,4599 га для рекреаційного призначення під існуючою базою відпочинку і сплачує орендну плату в розмірі 1472,52 грн. на рік з урахуванням індексів інфляції. Договір зареєстровано у райвідділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 18.07.2008 року.

В обґрунтування позову прокурор вказує, що спірна земельна ділянка, яка виділена другому відповідачу в оренду, відноситься до земель рекреаційного призначення. При передачі ділянки у користування ВАТ "АТП 17112" Золотоніська РДА порушила вимоги ст. 122 Земельного Кодексу України щодо визначення уповноважених осіб на розпорядження землями державної форми влансості, оскільки розпорядником такої категорії земель повинні бути лише облдержадміністрації. Оскільки розпорядження спірною земельною ділянкою з боку Золотоніської РДА є незаконним, то і договір оренди між відповідачами по справі, укладений на підставі і на виконання даного розпорядження - також є незаконним та повинен бути визнаний недійсним, а земельну ділянку - повернуто державі.

В ході розгляду справи прокурор вказав, що він не заперечує проти правомірності користування ПАТ "АТП 17112" спірною земельною ділянкою в межах площі 0,31 га, яку це підприємство отримувало у постійне користування за державним актом 1983 року, однак решту земельної ділянки площею 0,1499 га цей відповідач повинен повернути державі.

На запитання суду, де саме знаходиться частина земельної ділянки площею 0,1499 га (в одному місці чи вона розтягнута по периметру навколо земельної ділянки площею 0,31 га чи має інше розташування), прокурор суду пояснити не зміг. Також цього не можуть пояснити і відповідачі у справі.

Сторонами не заперечується, що спірна земельна ділянка в даний час відноситься до земель державної форми власності, оскільки немає належних доказів, що вона перебуває у приватній чи комунальній власності сільської ради.

Згідно із ст. 12 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Прокурор доводить, що Золотоніська РДА не мала права розпоряджатися землями рекреаційного призначення і поза межами населеного пункту, до яких відноситься спірна земельна ділянка.

У відповідності до ст. 19, 50,52 Земельного Кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Це земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів та інші.

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

З матеріалів справи вбачається, що другий відповідач ПАТ "Золотоніське автотранспортне підприємство 17112" в травні 1983 року отримав державний акт на право безстрокового і безплатного користування землею серія Б № 015381 (а.с. 141) площею 0,3100 кв.м., як вказано у самому акті - під будівництво бази відпочинку. Дане товариство збудувало та в даний час фактично володіє базою відпочинку на території Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Ці обставини свідчать, що земельна ділянка, якою користується ПАТ "Золотоніське автотранспортне підприємство 17112" відноситься до земель рекреаційного призначення.

Доказів визнання недійсним вказаного державного акту у справі немає.

Видача державного акту відповідачу ПАТ "Золотоніське автотранспортне підприємство 17112" відбулася в період дії Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року, який втратив чинність з 15 березня 1991 року згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" визначено, що новий Земельний Кодекс Української РСР вводиться в дію з 15 березня 1991 року. Розділом 5 цієї Постанови визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.

Згідно ст. 7 ЗК, який був чинним з 1991 року визначено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності в т.ч. промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

Земельний Кодекс 1991 року втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III.

Статтею 92 ЗК, який діє з 2001 року визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.

Таким чином, з моменту набрання чинності ЗК України 2001 року, другий відповідач ПАТ "АТП 17112" вже не має права володіти земельною ділянкою державної форми власності на праві постійного користування.

Перехідними положенням ЗК України 2001 року у п. 6 визначено, що

громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Питання щодо відповідності положення п. 6 розд. X "Перехідні положення" ЗКУ до Конституції України було предметом розгляду Конституційного Суду України. Рішенням КСУ у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 N 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розд. X "Перехідні положення" ЗКУ "в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення".

Незважаючи на те, що ПАТ "Золотоніське АТП 17122" і в подальшому (після 2001 року) мало право користуватися виділеною йому земельною ділянкою на підставі державного акту на постійне користування 1983 року, відповідачі по справі у 2008 році за вимогами чинного ЗК України вирішили переоформити подальше землекористування як ділянкою державної форми власності під будівлями бази відпочинку шляхом укладення між ними спірного договору оренди землі від 10.07.2008 року ( а.с. 16).

За доводами відповідачів, за цим договором в оренду було передано земельну ділянку площею 0,4599 га, оскільки вся вона використовувалася ПАТ "Золотоніське АТП 17122" для розміщення бази відпочинку. Це підтверджується і даними технічного звіту по здійманню території існуючої бази відпочинку площею 0,46 га ( а.с. 254), де вказано, що земельна ділянка площею 0,46 га використовується АПТ 17122 за прямим призначенням і землі повністю освоєні. На схемі а.с. 259 та 140 том 1 із технічного звіту також показано місце розташування будівель і споруд бази на всій площі земельної ділянки.

Прокурор надав у справу архівні документи про те, що у травні-липні 2001 році приймалися рішення села Бубнова Слобідка та Золотоніської районної ради про те, що земельна ділянка площею 0,31 га, що виділена ПАТ "Золотоніське АТП 17122" для розміщення бази відпочинку, вводиться в межі населеного пункту ( а.с. 260 том 1, а.с. 9 том 2).

Однак суд погоджується із доводами прокурора про те, що належним чином згідно вимог ЗК України дане питання так і не було вирішено.

У справі немає доказів, що було фактично виконано і реалізовано рішення Золотоніської районної ради Черкаської області від 27.07.2001 року № 23-8 про введення в межі населеного пункту с. Бубнівська Слобідка Бубнівсько-Слобідської сільської ради земельних ділянок, в т.ч. і ділянки площею 0,31 га, що виділена ВАТ "Золотоніське АТП 17112" під існуючу базу відпочинку.

Бубнівсько-Слобідська сільська рада своїм листом від 14.01.2015 року № 3 повідомила прокуратуру про те, що проект землеустрою для встановлення нових меж села відсутній у сільській раді, доказів його виготовлення немає.

У відповідності до ст. 65, 99, 100, 102 ЗК України 1990 року, який був чинним станом на травень-липень 2001 року, межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Завданнями землеустрою передбачено встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень. Прогнозні матеріали, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель і схема землеустрою після погодження у порядку, встановленому у завданнях на їх розробку, розглядаються і затверджуються відповідними Радами народних депутатів. Проекти утворення нових землеволодінь і землекористувань після погодження із заінтересованими власниками землі та землекористувачами розглядаються і затверджуються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У справу не надано доказів того, що для введення земельної ділянки ПАТ "Золотоніське АТП 17122" у межі населеного пункту с. Бубнова Слобідка розроблявся проект відведення і дане питання було доведено до його фактичної реалізації із встановленням та закріпленням на місцевості нових меж населеного пункту.

На підставі цього прокурор остаточно підтримав свою позицію про те, що спірна земельна ділянка загальною площею 0,4599 га вся знаходиться за межами населеного пункту і даного факту представники відповідачів в ході розгляду справи не спростовували. Про це також прямо вказано також у п. 1 договору оренди землі від 10.07.2008 року.

За доводами позивача-прокурора, при прийнятті розпорядження від 03.07.2008 року № 327 та при укладенні договору оренди землі 10.07.2008 року Золотоніська РДА порушила свою компетенцію у питанні розпорядження землями державної форми власності рекреаційного призначення, що знаходяться за межами населеного пункту.

Суд повинен перевіряти правомірність вчинення певної дії лише за законодавством, яке було чинними на момент вчинення цієї дії.

Аналіз чинного законодавства України, що регулював земельні відносини у липні 2008 року, свідчить, що спірні розпорядження та договір оренди землі ніякими чином не порушили прав або охоронюваних законом інтересів Черкаської облдержадміністрації як законного розпорядника (станом на час розгляду справи у 2014-2015 роках) землями державної форми власності, що знаходяться поза межами населеного пункту.

Прокурор доводить, що Золотоніська РДА порушила ст. 122 ЗК України при розпорядженні землями державної форми власності і не вказував іншої норми чинного законодавства для обґрунтування неправомірності дій першого відповідача у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, спірне розпорядження Золотоніської РДА та договір оренди від 10.07.2008 року, регулюють питання про довгострокову оренду земельної ділянки терміном на 49 років.

Прокурор помилково стверджує, що оренда на 49 років та постійне користування земельною ділянкою є тотожними поняттями і мають однакове законодавче регулювання, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства України, які по різному регулюють ці правові інститути.

Ст. 122 ЗК України 2001 року лише з жовтня 2008 року почала врегульовувати питання про повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування .

Станом на липень 2008 року дана стаття 122 називалася -- повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.

На липень 2008 року також діяла норма ст. 124 ЗК України, яка врегульовували питання про порядок передачі земельних ділянок в оренду, що доводить те, що постійне користування та оренда є різними інститутами.

Текстом розпорядження від 03.07.2008 року ( а.с. 15) доводиться, що при його прийнятті Золотоніська РДА керувалася ст. 17,124 і 126 ЗК України, які були чинними на цю дату, а тому вирішувала саме питання про передачу земельної ділянки в оренду (п. 1-4 розпорядження) на користь ПАТ "АТП 17122", а не про передачу її у постійне користування, що потребувало б видачі нового державного акту згідно ст. 126 ЗК в редакції станом на липень 2008 року.

Ст. 124 ЗК України в редакції станом на липень 2008 року про порядок передачі земельних ділянок в оренду передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні).

Другий відповідач надав у справу докази ( а.с. 150-152 том 1) про те, що з вересня-жовтня 2007 року за ним зареєстровано право власності нежитлове приміщення, автопавільйон бази відпочинку у с. Бубнова Слобідка Золотоніського району Черкаської області, що звільняло ПАТ "АТП 17122" від оформлення оренди на земельну ділянку через аукціон.

Таким чином, Золотоніська РДА у липні 2008 року не могла порушити ст. 122 ЗК України, оскільки при прийнятті спірного розпорядження та при укладенні договору оренди керувалася ст. 124 ЗК України.

При цьому на відміну від ст. 122 ЗК, ст. 124 ЗК України не містила градації про права розпорядження землями державної форми власності в залежності від статусу конкретного органу виконавчої влади.

Згідно ст. 4 ЗУ "Про оренду землі" в редакції, чинність станом на липень 2008 року, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Ст. 21 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" в редакції, чинній станом на липень 2008 року визначено, що місцева державна адміністрація в т.ч. розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Прокурор посиланням на жодну норму чинного законодавства не доводить, що Золотоніська РДА, як місцева державна адміністрація, порушила свою компетенцію при передачі в оренду ПАТ "АПТ 17122" земельної ділянки на території Золотоніського району, при тому що місце розташування цієї ділянки поза межами населеного пункту мало б істотне значення лише при застосуванні ст. 122 ЗК України при передачі цієї ділянки у постійне користування, чого у липні 2008 року у правовідносинах відповідачів не відбувалося.

У липні 2008 року землями за межами населеного пункту могла розпоряджатися лише місцева державна адміністрація, що випливає із Перехідних положень ЗК України 2001 року.

Пункт 12 Перехідних положень станом на цей період було передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту - під державними підприємствами) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" , виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

У липні 2004 року набрав чинності Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", яким врегульовано відносини, пов'язані з розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності та визначено організаційно-правові заходи щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності. Розмежування здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про власність", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цього Закону та інших нормативно-правових актів, що не суперечать цьому Закону.

Доказів про прийняття відповідних рішень органів влади на виконання вказаного Закону щодо розмежування спірної земельної ділянки між власністю держави і територіальної громади станом на липень 2008 року, що могло б відносити спірну земельну ділянку до земель комунальної власності - у справі немає.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким визначено, що втратив чинність Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" .

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

При цьому також визначено, що з дня набрання чинності цим Законом лише певні категорії земельних ділянок знаходяться у комунальній власності, а у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Таким чином, лише з 01 січня 2013 року законодавчо було визначено, що земельна ділянка, якою розпорядилася Золотоніська РДА, остаточно відноситься до земель державної форми власності, які знаходяться поза межами населеного пункту.

Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою у липні 2008 року, тобто, до розмежування земель державної та комунальної власності, у відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України 2001 року було компетенцією Золотоніської РДА, як органу виконавчої влади за місцем знаходження спірної земельної ділянки. Ця Золотоніська РДА згідно ст. 124 ЗК України мала право передати спірну земельну ділянку в оренду ПАТ "Золотоніське АТП 17122".

Належних доказів про те, що цим питанням повинен був займатися інший орган виконавчої влади - у справу не надано.

Таким чином, зібраними у справі доказами прокурор, як позивач, не довів порушення Золотоніською РДА своєї компетенції при розпорядженні землями державної форми власності.

Золотоніська РДА не порушувала і не могла порушити ст. 122 ЗК України, оскільки станом на липень 2008 року керувалася ст. 124 ЗК України для передачі в оренду ПАТ "Золотоніське АТП 17122" спірної земельної ділянки під базою відпочинку, яка належить даному підприємству на праві власності з 2007 року.

Нідповідність вимогам чинного законодавства укладеного між відповідачами договору оренди землі від 10.07.2008 року прокурор доводив як похідну вимогу, розраховуючи на попереднє задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Золотоніської РДА від 03.07.2008 року № 327, але не довів цього. Тому друга і третя позовні вимоги про визнання недійним договору та зобов'язання повернути частину земельної ділянки у державну власність до задоволення також не підлягають.

Крім того, позивач так і не визначився, де знаходиться частина спірної земельної ділянки площею 0,1499 га для її ідентифікації та витребування у ПАТ "Золотоніське АТП 17122". Також прокурором не доведено правомірності підстав витребування у вказаного відповідача земельної ділянки, на якій знаходяться його об'єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину має відповідати цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Стаття 16 Цивільного кодексу України також встановлює правовою підставою визнання недійсним правочину порушення прав та законних інтересів особи.

Отже, необхідними та обов'язковими умовами визнання недійсним правочину є настання одночасно двох юридичних фактів: наявність обставин, із якими закон пов'язує настання юридичного наслідку у вигляді недійсності правочину, а також порушення прав чи інтересів позивача.

Прокурор не довів суду, якій нормі закону не відповідає укладений між відповідачами договір оренди землі від 10.07.2008 року та в чому полягає порушене право держави, якщо земельною ділянкою при передачі її в оренду, а не у постійне користування, розпорядився належний місцевий орган виконавчої влади.

Золотоніська РДА просить застосувати до позовних вимог прокурора строк позовної давності (а.с. 158 том 1), оскільки після прийняття спірного розпорядження від 03.07.2008 року прокурора було своєчасно проінформовано про його прийняття, про що перший відповідач надав суду копію показчика розсилки ( а.с. 160 том 1).

Прокурор заперечив проти отримання будь-якого повідомлення про прийняття спірного розпорядження і зі свого боку надав у справу копію журналу вхідної кореспонденції.

У відповідності до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином. за змістом цієї статті, строк позовної давності може бути застосований судом для відмови у позові якщо мало місце порушене право, але позивач пропустив без поважних причин строк звернення до суду за захистом своїх прав. Якщо суд не встановить порушеного права, то відмовляти у позові слід не на підставі пропуску строку позовної давності, а через недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог та порушеного права держави.

При відмові у позові судові витрати на відповідачів не покладаються.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 19 січня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських