КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2597/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" та Звенигородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" до Звенигородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутінський комбінат вогнетривів" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Звенигородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 19 серпня 2014 року № 0001172200, від 19 серпня 2014 року № 0001182200 та від 19 серпня 2014 року № 0001162200.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.08.2014р. № 0001172200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 70509 (сімдесят тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 00 коп.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.08.2014р. № 0001162200.
В іншій частині позову відмовлено.
Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Звенигородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області не підлягає задоволення , апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Ватутінський комбінат вогнетривів" (далі по тексту - ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів") зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ватутінської міської ради Черкаської області 20.07.1995 р., ідентифікаційний код 00191916.
Відповідно до свідоцтва № 100280910 від 01.05.2010 р. ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів" є платником податку на додану вартість.
Службовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лабораторні прилади та технології» за період з 01.07.2012р. по 31.07.2012р., ТОВ «Аріона торг» за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р., ТОВ «Лідергаз» за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., ТОВ «Трієм» за період з 01.06.2013р. по 31.07.2013р., ПП «Максимум М» за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р., ТОВ «Бізнес формат індустрія» за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., ТОВ «МКТ комюнікейшн» за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., ТОВ «КП Добробут» за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., ТОВ «Укртрейдінвест» за період з 01.08.2013р. по 30.09.2013р., ТОВ «Бізнес Форум» за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., ТОВ «Аграрне товариство Полудень» (станом на час здійснення перевірки ТОВ «Голден компані») за період з 01.01.2013р. по 28.02.2013р. та з 01.04.2013р. по 30.04.2013р., ТОВ «Автоспецкомплектсервіс-Україна» за період з 01.05.2013р. по 30.06.2013р., за результатом якої складено акт від 12.08.2014 р. № 456/23-12-22-016/00191916.
На підставі акту перевірки Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0001172200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 337 154,00 грн.; № 0001182200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 185 248,00 грн., штрафна санкція 46 312,00 грн.; № 0001162200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 44 274,00 грн., штрафна санкція 11 068,50 грн.
Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх нечинними з питань невідповідності нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України (далі - ПК України), який вступив в силу з 01.01.2011 року.
Згідно пп. 14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п. 198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, законодавцем чітко встановлено перелік документів, які надають право платнику податків на формування податкового кредиту, де обов'язковою умовою є наявність податкових накладних.
Разом з тим, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частиною другою цієї ж Статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, з наведених законодавчих положень випливає, що чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких мають опосередковуватися господарській операції; з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним приписам, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці.
У той же час, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та виконання сторонами спірних правочинів юридичні особи-контрагенти позивача ТОВ «Голден компані» (ТОВ «Аграрне товариство Полудень») ТОВ Лабораторні прилади та технології», ТОВ «Автоспецкомплектсервіс-Україна», ТОВ «Аріона торг», ТОВ «Лідергаз» не були припинені у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин були наділена адміністративною процесуальною дієздатністю.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали цієї справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача ТОВ «Голден компані» (ТОВ «Аграрне товариство Полудень») ТОВ Лабораторні прилади та технології», ТОВ «Автоспецкомплектсервіс-Україна», ТОВ «Аріона торг», ТОВ «Лідергаз».
При цьому, на думку колегії суддів, відсутність платника податків за місцем реєстрації не може свідчити про нереальність здійснення правочинів, оскільки платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом.
Що стосується господарських операцій позивача з ТОВ «Голден Компані», колегія суддів зважає на наступне.
Так наявний у справі договір перевезення вантажу №111/13 від 03.01.2013р між ТОВ «Голден Компані» та ПАТ «ВКВ» не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки не містить обов'язкового реквізиту - підпису з боку продавця та печатки. Однак, це не може слугувати беззаперечним фактом фіктивності господарських операцій.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною1 ст.207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Разом з тим, відповідно до ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Отже, для договору перевезення обов'язковість письмової форми може бути виражена лише наявністю оплаченого рахунку-фактури, квитанції, квитка та інших документів. У даному випадку наявні ТТН № 491043 від 30.01.2013р. (ас.63 Том 2), ТТН № 491045 від 20.02.2013р. (а.с.65 Том 2), ТТН № 491044 від 04.02.2013р. (а.с.67 Том 2), ТТН № 491046 від 12.02.2013р. (а.с. 69 Том 2), ТТН № 953 від 12.04.2013р., обсяги та вартість транспортних послуг погоджені актами надання послуг (а.с.62, 64, 66, 68 Том 2). Реальність даних операцій підтверджується також наявністю підписів на первинних документах та печатками щодо перевезення третіх осіб, а саме: ТОВ «БІСЕР» (код ЄДРПОУ 21348641), ТОВ «Дніпропетровська паперова фабрика» (код ЄДРПОУ 34917212) та ін., що ускладнює підробку первинних документів.
У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
В силу вимог пунктів 11.1, 11.5 названих Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Таким чином, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, так як слугують підставою для обліку транспортної роботи та проведення розрахунків за договором перевезення.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) і можуть слугувати лише для відображення господарської операції.
Разом з тим, посилання відповідача на розбіжності в підписах особи, яка підписала податкові накладні (ОСОБА_2) до уваги колегія суддів не приймає, оскільки в судовому засіданні неможливо встановити справжність підпису вищевказаної особи, що могло б частково вплинути на розмір податкового кредиту. Тому недостатньо лише підстав визнавати всі податкові накладні такими, що суперечать нормам законодавства.
Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Аріона-Торг» та ТОВ «Лідергаз», то в матеріалах даної справи (а.с.238, 249 Том 2) містяться копії ліцензій Серії АЕ №179860 від 29.11.12р та Серії АВ №472084 від 30.12.2009р., що були видані Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Видача даних ліцензій регулюється Інструкцією про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 06.10.1999 № 1305 (далі - Інструкція). Зокрема, цією інструкцією передбачені ряд обов'язкових документів, що засвідчують наявність матеріально-технічної бази, що використовується для провадження певного виду господарської діяльності.
Щодо неможливості визначення кількості газу, яку було одержано, а також відсутності заявок на визначення об'єму придбання газу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.2 Договору ПН/13-135/165/13 від 28.02.2013р., укладеного між позивачем та ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» (а.с.242 Том 1) визначені умови для якості та кількості газу.
Обов'язкові умови щодо визначення кількості та якості газу визначені також в п.2 Договору купівлі-продажу природного газу №Н13-45013-А-13-54 від 16.10.2013р.
Заявки на визначення придбання газу визначають намір купити ту чи іншу кількість. В той же час, про фактичне отримання газу може також свідчити і акт передачі-приймання.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував ту обставину, що на кожному акті є печатка та підпис представників газорозподільної організації, що безпосередньо підтверджує участь Звенигородського управління по експлуатації газового господарства (код 24419531) у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 року №1580 «Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом» затверджено типовий договір на постачання природного газу.
З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою, де передбачено, що доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.
В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищезазначених договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.
Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Лабораторні прилади та технології», то в даному випадку сторонами не заперечується наявність первинних бухгалтерських документів, які засвідчують придбання газоаналізатору ООКСИ. На підтвердження реальності придбання об'єкту основних засобів був складений Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) №84 від 31.07.2011р та присвоєно інвентарний номер 60154. Зважаючи на те, що поставка такого товару була разовою, укладення договору-купівлі продажу можливе лише за усною домовленістю сторін на підставі рахунку-фактури без укладення письмового договору.
При цьому, матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів щодо реального знаходження вищезазначеного об'єкта основних засобів у Відділі управління якістю.
Так, з матеріалів справи вбачається, що про відсутність трудових та технічних ресурсів у ТОВ «Лабораторні прилади та технології» зроблено винятково лише на припущенні з неможливістю перевірки цього контрагента та є не доведеним, адже особливих умов для продажу 1 одиниці товару не вимагається.
Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем вартості придбаних товарів до складу валових витрат, оскільки всі операції по спірних договорах належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства, а відтак несуттєві недоліки в оформленні документів не можуть свідчити про ухилення від сплати податків та позбавляти ПАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» права на бюджетне відшкодування.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Звенигородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Ватутінський комбінат вогнетривів" до Звенигородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.08.2014р. № 0001172200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 266 645 (двісті шістдесят шість тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.08.2014р. № 000118200.
В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст постанови виготовлено - 15.12.14 р.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Петрик І.Й.
Борисюк Л.П.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 09.12.2014 |
Оприлюднено | 21.01.2015 |
Номер документу | 42339349 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Собків Я.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні