Постанова

від 11.12.2014 по справі 826/17435/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/510

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2014 року 11:10 № 826/17435/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, за участі представників сторін:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Алексєєнко В.М.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.12.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0001591701, рішення про застосування штрафних санкцій від 15.10.2014 № 0001601701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № ф-34.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17435/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 2036 від 19.09.2014 та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового законодавства та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 21.07.2014, за результатами якої складено акт від 03.10.2014 № 4672/26-58-17-01-17-НОМЕР_3 (т. 1, арк. 55-65).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 2 ст. 291, абз.4, абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 176.1 ст. 176, ст. 177 ПК України, у зв'язку з чим встановлено заниження валових доходів, а тому донараховано ПДФО в розмірі 28373,76 грн.;

- пп. 2 п. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим донараховано до сплати суму єдиного соціального внеску в розмірі 55268,29 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 03.10.2014 № 4672/26-58-17-01-17-НОМЕР_3 податковим органом винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0001591701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 35467,20 грн., в т.ч. за основним платежем - 28373,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7093,44 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб (т. 1, арк. 70);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.10.2014 № 0001601701, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 3723,05 грн. (т. 1, 72);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № Ф-34, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ст. 25 Закону № 2464-VI в розмірі 55268,29 грн. (штрафи -0,00 грн., пеня - 0,00 грн., т. 1, арк. 73).

Як вбачається з акту перевірки, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку - (20% до розміру мінімальної заробітної плати - II група) за видом діяльності - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки. Свідоцтво платника єдиного податку анульовано з 01.06.2014р. (т. 1, арк. 10).

Крім того, в акті перевірки зазначено (т. 1, арк. 10-11), що в порушення п. 2 ст. 291 ПК України нa протязі 2012 - ІІ кварталу 2014 року підприємець надавала послуги з дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки юридичним особам, а саме ТОВ «Тапервер Україна» (код ЄДРПОУ 36353644). В I кварталі 2012 року від здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок - II група) за видом діяльності - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки платником податків отримано дохід на суму 22320,94 грн. (від юридичних осіб в І кварталі 2012 року отримано дохід на загальну суму 3840,00 грн.). Відповідно до банківської виписки по р/р № 26001177821400 платник податків отримала дохід в І кварталі 2012р. від ТОВ «Тапервер Україна» (код ЄДРПОУ 36353644) в сумі 1920,00 грн. за послуги згідно договору № 1/2012 від 05.01.12р. та в сумі 1920,00 грн. за послуги згідно договору № 2/2012 від 07.02.2012p.

У зв'язку з чим, згідно до абз. "4", абз. "5" пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, позивача переведено на загальну систему оподаткування з 01.04.2012р. (т. 1, арк. 11) та, відповідно, проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб (т. 1, арк. 11).

Відтак, відповідач дійшов висновку, що перевіркою встановлено неправомірність застосування позивачем спрощеної системи оподаткування та недекларування валових доходів, у зв'язку з чим здійснено розрахунок єдиного соціального внеску, враховуючи фактично сплачену суму єдиного соціального внеску при неправомірному застосуванні спрощеної системи оподаткування (т. 1, арк. 13).

Однак, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2014 № 0001591701, рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.10.2014 № 0001601701, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № Ф-34, а тому звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно п. 291.1 ст. 291 ПК України, у цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно п. 291.6 ст. 291 ПК України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України, доходом платника єдиного податку є:

- для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно п. 293.2 ст. 293 ПК України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 293.4 ст. 293 ПК України, ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Згідно абз. 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Згідно абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно абз. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Крім того, відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що позивач порушила абз. « 4» та абз. « 5» пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України у зв'язку з чим, фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з 01.04.2012 переведено на загальну систему оподаткування та здійснено перерахунок податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується з такою позицією податкового органу та зазначає, що позивач жодним чином не порушила абз. « 4» та абз. « 5» пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, оскільки позивач застосовувала лише готівковий та безготівковий розрахунок, а також зазначає, що вид діяльності за КВЕД 74.87.0 (надання інших комерційних послуг) не заборонено при застосуванні нa спрощеній системі, а організаційно-правову форму позивач не змінювала.

Проте, позивач зазначає, що вид послуг, які були надані ОСОБА_1, згідно договору про надання послуг від 05.01.2012 № 1/2012, укладеного з ТОВ «Тапервер», підпадають під КВЕД 74.87.0 (надання інших комерційних послуг), в той час, як даний вид послуг не відноситься до видів діяльності, які були вказані у свідоцтві позивача про сплату єдиного податку.

У зв'язку з чим, порушення ОСОБА_1 норм податкового законодавства кваліфікується абз. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, згідно якого платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Однак, позивач звертає увагу, що згідно п. 2 підрозділу 8 розділу XX (Перехідні положення) ПК України, установлено, що норми підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 та підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу у 2012 році не застосовуються.

У зв'язку з чим, суд звертає увагу відповідача на ст. 58 Конституції України, якою закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, суд погоджується з позицією позивача, що ОСОБА_1 не зобов'язана була переходити на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем абз. « 4» та абз. « 5» пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, а норми підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу у 2012 році не застосовуються.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що згідно інформації із Витяга ЄДР вбачається, що підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено 21.07.2014, а згідно акту перевірки з 01.06.2014 анульовано свідоцтво платника єдиного податку.

Отже, твердження в акті перевірки, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.04.2012 переведена на загальну систему оподаткування суперечить п. 299.11 ст. 299 ПК України, оскільки у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У зв'язку з чим, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно перевів ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 та, відповідно, протиправно донарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб в розмірі 28373,76 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 № 0001591701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 35467,20 грн., в т.ч. за основним платежем - 28373,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7093,44 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осі, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 15.10.2014 № 0001601701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № ф-34 суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

П. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

За донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно п. 7.1 Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п. 7.2.3 Інструкції, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у таких порядку та розмірах:

для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Відтак, підставою для винесення вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника (сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки), в той час як рішення про застосування штрафних санкцій приймається на підставі донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, тобто на підставі вимоги про сплату боргу.

В той же час, правильність нарахування, утримання та сплати до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежить від правильності нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Відтак, як вбачається з акту перевірки (т. 1, арк. 14), відповідач дійшов висновку, що за результатами перевірки встановлено недоплату єдиного соціального внеску, нарахованого аз II - IV квартали 2012р. - в сумі 19192,83 грн., за 2013р. - в сумі 27670,68 грн., за період з січня по травень 2014 року - в сумі 8404,78 грн., оскільки перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб встановлено недекларування приватним підприємцем валових доходів, у зв'язку з чим проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб (т. 1, арк. 11).

Відтак, податковий орган дійшов висновку, що позивач не сплатила єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 55268,29 грн., а тому була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № Ф-34 в розмірі 55268,29 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 15.10.2014 № 0001601701 на суму 3723,05 грн.

Проте, суд звертає увагу відповідача, що судом було встановлено протиправність переведення ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 та, відповідно, протиправно донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в розмірі 28373,76 грн.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, оскільки, відповідачем було протиправно донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в розмірі 28373,76 грн., то, відповідно, позивачем не було занижено сплачену до бюджету суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, враховуючи норми ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, якою визначено, що орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску вимогу про її сплату лише у разі наявності недоїмки, суд дійшов висновку, що, відповідачем було протиправно донараховано суму єдиного внеску в розмірі 55268,29 грн., а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № Ф-34 підлягає скасуванню.

Крім того, враховуючи положення п. 7.1 Інструкції, яким передбачено, що лише за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, можуть застосовуватися фінансові санкції (штрафи та пеня), суд дійшов висновку, що, відповідачем було протиправно застосовано штрафні санкції в розмірі 3723,05 грн., оскільки, позивачем було вірно нараховано, утримано та сплачено вище вказаний збір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 10.10.2014 № 0001601701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № Ф-34 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.10.2014 № 0001591701.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.10.2014 № 0001601701.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 № Ф-34.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) понесені судові витрати в розмірі 188,91 грн. (сто вісімдесят вісім грн. 91 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 грудня 2014 року.