Ухвала

від 11.02.2015 по справі 826/17435/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17435/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року №0001591701, рішення про застосування штрафних санкцій від 15.10.2014 року №0001601701 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 року № ф-34 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу відповідача № 2036 від 19.09.2014 року та пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 21.07.2014, за результатами якої складено акт від 03.10.2014 № 4672/26-58-17-01-17-2166108007 (далі по тексту - акт перевірки).

За результатами перевірки встановлені порушення податкового законодавства:

- п. 2 ст. 291, абз.4, абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 176.1 ст. 176, ст. 177 ПК України, у зв'язку з чим встановлено заниження валових доходів, а тому донараховано ПДФО в розмірі 28 373,76 грн.;

- пп. 2 п. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим донараховано до сплати суму єдиного соціального внеску в розмірі 55 268,29 грн.

На підставі складеного акту перевірки податковим органом винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0001591701, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 35 467,20 грн., в т.ч. за основним платежем - 28 373,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 093,44 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.10.2014 року № 0001601701, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 723,05 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 року № Ф-34, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ст. 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI в розмірі 55 268,29 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивач здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку - (20% до розміру мінімальної заробітної плати - II група) за видом діяльності - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки. Свідоцтво платника єдиного податку анульовано з 01.06.2014р.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 2 ст. 291 ПК України нa протязі 2012 - ІІ кварталу 2014 року підприємець надавала послуги з дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки юридичним особам, а саме ТОВ «Тапервер Україна». В I кварталі 2012 року від здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок - II група) за видом діяльності - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки платником податків отримано дохід на суму 22 320,94 грн. (від юридичних осіб в І кварталі 2012 року отримано дохід на загальну суму 3840,00 грн.). Відповідно до банківської виписки по р/р № 26001177821400 платник податків отримала дохід в І кварталі 2012р. від ТОВ «Тапервер Україна» (код ЄДРПОУ 36353644) в сумі 1 920,00 грн. за послуги згідно договору № 1/2012 від 05.01.12 року та в сумі 1 920,00 грн. за послуги згідно договору № 2/2012 від 07.02.2012 pоку.

У зв'язку з чим, згідно до абз. « 4», абз. « 5» пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, позивача переведено на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 року і проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно перевів ОСОБА_2 на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 року та, відповідно, протиправно виніс оскаржувані рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Згідно із п. 291.6 ст. 291 ПК України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПК України, доходом платника єдиного податку є:

- для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Правовими положеннями п. 293.2 ст. 293 ПК України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі:

- абз. 4 застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

- абз. 5 здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

- абз. 7 здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Крім того, відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач зазначає, що позивач порушила абз. « 4» та абз. « 5» пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України у зв'язку з чим, фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 з 01.04.2012 року переведено на загальну систему оподаткування та здійснено перерахунок податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Проте, згідно п. 2 підрозділу 8 розділу XX (Перехідні положення) ПК України, установлено, що норми п.п. 2 п. 293.4 ст. 293 та п.п. 7 п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу у 2012 році не застосовуються.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що твердження в акті перевірки, що позивач з 01.04.2012 року переведена на загальну систему оподаткування суперечить п. 299.11 ст. 299 ПК України, а тому відповідач протиправно перевів ОСОБА_2 на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 року. У зв'язку з цим, податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0001591701 підлягає скасуванню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464-VI).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Правовими положеннями п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до п. 6.2 Інструкції, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно п. 7.1 Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п. 7.2.3 Інструкції, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску.

Відтак, підставою для винесення вимоги про сплату боргу є наявність недоїмки у платника (сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки), в той час як рішення про застосування штрафних санкцій приймається на підставі донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, тобто на підставі вимоги про сплату боргу.

В той же час, правильність нарахування, утримання та сплати до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежить від правильності нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що позивач не сплатила єдиний внесок в сумі 55 268,29 грн., а тому була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.10.2014 року № Ф-34 в розмірі 55 268,29 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 15.10.2014 року № 0001601701 на суму 3 723,05 грн.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено протиправність переведення позивача на загальну систему оподаткування з 01.04.2012 року та, відповідно, протиправно донараховано останній податок на доходи фізичних осіб в розмірі 28 373,76 грн., а тому висновок контролюючого органу про заниження сплаченої до бюджету суму єдиного внеску є безпідставним.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI та положення п. 7.1 Інструкції, відповідачем було протиправно донараховано суму єдиного внеску в розмірі 55 268,29 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3723,05 грн., а тому зазначені рішення підлягають скасуванню.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.