Рішення

від 12.01.2015 по справі 911/4660/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 911/4660/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Батекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» про стягнення 160105,39 грн. секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Дячук А.В. (довіреність б/н від 13.11.2014 р.)

від відповідача: не з'явився

присутній: Брайко С.А. (паспорт)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Батекс» (далі - позивач, ТОВ «Батекс») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» (далі - відповідач, ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак») про стягнення суми боргу з урахуванням курсової різниці в розмірі 10014 доларів США 17 центів, що станом на 23.10.2014 р. складала 131385,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 5079 від 18.04.2011 р., зокрема, в частині несвоєчасної сплати на користь позивача основного боргу в сумі 201161,61 грн. лише за рішенням суду у справі господарського суду Київської області № 911/114/14, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 2.3 договору купівлі-продажу № 5079 від 18.04.2011 р. було донараховано вартість поставленого відповідачеві обладнання з урахуванням курсової різниці на час надходження оплат на погашення боргу в сумі 201161,61 грн. згідно вказаного рішення суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

25.11.2014 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 26383/14 від 25.11.2014 р.) про долучення документів до матеріалів справи.

01.12.2014 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання б/н, б/д (вх. № 26801/14 від 01.12.2014 р.) про відкладення розгляду справи.

01.12.2014 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано відзив б/н, б/д (вх. № 26800/14 від 01.12.2014 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що умовами договору було визначено графік внесення покупцем платежів за договором, загальна сума якого зазначена у п. 2.2 договору та становить 1431890,20 грн. Поряд з цим, відповідачем на виконання умов договору в період з 19.04.2011 р. до 17.09.2014 р. було здійснено сплату загалом 1431890,20 грн.

Відповідач наголошував, що відповідно п. 11.2 договору всі зміни і доповнення до нього дійсні лише в разі, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані сторонами. Між тим, сума договору та складові суми договору сторонами не змінювались, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, останній розрахувався з позивачем у повному обсязі. При цьому, відповідач посилається на приписи ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України, за змістом яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, у зв'язку з чим товариство вважає, що договір припинив свою дію 17.09.2014 р. у зв'язку з його виконанням.

Крім того, відповідач зауважує, що згідно з п. 2.5 договору сума договору має бути скоригована відповідно до формули: (А2/А1)*S1= S2, де А1 - курс долара США, встановлений УМВР на дату підписання договору; А2 - курс долара США, встановлений УМВР на дату здійснення платежу; S2 - сума платежу (грн.) на дату його здійснення покупцем; S1 - сума платежу (грн.) на дату підписання договору. У зв'язку з наведеним, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми, на думку відповідача, не відповідає пункту 2.5 договору.

Поряд з цим, відповідач вважає, що посилання сторін на курс валют Українського міжбанківського валютного ринку є неправомірним, оскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. курси валют встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України, відтак положення пунктів 2.4, 2.5, 2.6 договору, на переконання відповідача, є нікчемними.

05.12.2014 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 05.12.2014 р. про ознайомлення з матеріалами справи.

18.12.2014 р. до господарського суду Київської області представником позивача була подана заява б/н від 18.12.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» на користь ТОВ «Батекс» суму боргу в розмірі 10152 долари США 53 центи, що станом на 17.12.2014 р., згідно офіційного курсу Національного банку України (1577,3905 грн. за 100 доларів США) складає 160105,39 грн., а також покласти на відповідача судовий збір в розмірі 3202,10 грн.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги у даній справі розглядаються судом згідно із вказаною заявою ТОВ «Батекс» б/н від 18.12.2014 р.

У судовому засіданні 18.12.2014 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 18.12.2014 р. про продовження строку розгляду справи понад строк, встановлений ст. 69 ГПК України, яке було задоволено судом. Ухвалою від 18.12.2014 р. строк розгляду справи було продовжено до 21.01.2015 р.

У судовому засіданні 12.01.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала, представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 12.01.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Батекс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 5079, за умовами якого продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах договору обладнання (товар) в кількості та номенклатурі відповідно до специфікації (додаток № 1).

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору покупець зобов'язується провести поставку, налагоджування та навчання персоналу покупця згідно строків, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань (п. 11.6 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору сума договору становить 1431890,20 грн., що за курсом Українського міжбанківського валютного ринку гривні до долара становить валютний еквівалент 179660,00 доларів.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 130 днів з моменту виконання покупцем авансового платежу згідно поз. 1 графіка платежів додатку № 2 до договору та при умові своєчасного виконання платежу згідно поз. 2 графіка платежів.

Згідно додатку № 2 до договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином:

- авансовий платіж 20 % від вартості товару, а саме - 286378,04 грн., попередньо оплачується покупцем в строк не пізніше 29.04.2011 р.;

- авансовий платіж 70 % від вартості товару, а саме - 1002323,14 грн., оплачується покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів після письмового повідомлення від продавця по факсимільному зв'язку про готовність товару до відвантаження з заводу-виробника;

- остаточний платіж 10 % від вартості товару, а саме - 143189,02 грн. оплачується покупцем протягом трьох банківських днів від дати підписання акту про введення в експлуатацію, але не пізніше 30 днів від дати поставки.

Як встановлено господарським судом Київської області в рішенні від 27.03.2014 р. у справі № 911/114/14, на виконання умов вказаного договору позивач 07.02.2012 р. передав відповідачу товар на загальну суму 1431890,20 грн., проте відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково в розмірі 1230728,59 грн., у зв'язку з чим у покупця утворилася заборгованість перед продавцем у сумі 201161,61 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.03.2014 р. у справі № 911/114/14, яке було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 р., позов ТОВ «Батекс» було задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» на користь позивача 201161,61 грн. основного боргу, 11110,73 грн. 3% річних, 4245,45 грн. судового збору, в іншій частині позову було відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ «Батекс» просить суд про стягнення з відповідача суми збільшення основного боргу, яка виникла внаслідок зміни курсу долара США до української гривні відносно курсу, вказаного у договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Слід зазначити, що за приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до п. 2.2 договору сума договору становить 1431890,20 грн., що за курсом Українського міжбанківського валютного ринку гривні до долара становить валютний еквівалент 179660,00 доларів. Загальна сума договору включає в себе вартість упаковки, митної очистки, налагоджування, навчання персоналу та гарантійного обслуговування.

Згідно з п. 2.3 договору вартість договору розрахована на дату укладення договору по курсу Українського міжбанківського валютного ринку на 18.04.2011 р., що дорівнює 797,00 гривень за 100 доларів США.

У разі зміни більше ніж на 1% встановленого УМВР на дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця курсу долара до української гривні щодо курсу, зазначеного в п. 2.3 договору, суми платежів та, відповідно, загальна вартість договору повинна бути скоригована пропорційно зміні курсу гривні до курсу долара (пункт 2.4 договору).

Згідно з п. 2.5 договору сума договору має бути скоригована пропорційно зміні курсу гривні до курсу долара США відповідно до формули: (А2/А1)*S1 грн. = S2 грн., де А1 - курс долара США, встановлений УМВР на дату підписання договору; А2 - курс долара США, встановлений УМВР на дату здійснення платежу ; S2 - сума платежу (грн.) на дату його здійснення покупцем; S1 - сума платежу (грн.) на дату підписання договору.

За умовами п. 2.6 договору, даний розрахунок направляється продавцем на адресу покупця у вигляді листа, складеного у 2-х примірниках. За даним листом сторони зобов'язуються здійснити коригуючий платіж на протязі 3-х банківських днів з дня отримання.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні, з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день надходження коштів за поставлений товар на розрахунковий рахунок продавця, що відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, основний борг в сумі 201161,61 грн. за рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/114/14 відповідач перерахував на користь позивача частинами, а саме - 05.08.2014 р. в сумі 30000,00 грн., 11.08.2014 р. в сумі 30000,00 грн., 18.08.2014 р. в сумі 30000,00 грн., 26.08.2014 р. в сумі 30000,00 грн., 02.09.2014 р. в сумі 30000,00 грн., 08.09.2014 р. в сумі 30000,00 грн. та 17.09.2014 р. в сумі 21161,61 грн.

Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.

З урахуванням наведених вище умов договору, позивач отримав право на одержання оплати за поставлений товар у відповідності до пунктів 2.3, 2.4, 2.5 договору, оскільки курс гривні до долара США на дату кожної з вказаних часткових оплат змінився більше, ніж на 1%.

Позивач листом № 14-0922/1 від 22.09.2014 р. звертався до відповідача з відповідним розрахунком та проханням протягом 3-х банківських днів перерахувати коригуючий платіж на рахунок позивача, однак зазначені кошти відповідачем позивачеві перераховані не були, у зв'язку з чим останній і звернувся до суду з даним позовом.

Слід зазначити, що за заявою б/н від 18.12.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог ТОВ «Батекс» просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 10152 долари США 53 центи, що станом на 17.12.2014 р. складає 160105,39 грн.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості обрахована у доларах США з подальшим перерахуванням у гривні помилково.

Так, за змістом п. 2.5 договору сума договору має бути скоригована пропорційно зміні курсу гривні до курсу долара США відповідно до формули: (А2/А1)*S1 грн. = S2 грн., де А1 - курс долара США, встановлений УМВР на дату підписання договору; А2 - курс долара США, встановлений УМВР на дату здійснення платежу; S2 - сума платежу (грн.) на дату його здійснення покупцем; S1 - сума платежу (грн.) на дату підписання договору.

Відтак, за кожним фактом платежу з відповідача може бути стягнено суму збільшення заборгованості у гривнях, що визначається як S2 (грн.) - S1 (грн.), тобто як різниця між сумою, яку відповідач мав сплатити за збільшеним курсом гривні до долара на момент оплати, та сумою, яку відповідач сплатив фактично.

Стосовно застосування при розрахунку курсу валют, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, слід зазначити таке.

Відповідач звертав увагу суду на те, що в п.п. 2.4-2.6 укладеного між сторонами договору визначено формулу коригування ціни договору та, відповідно, платежів згідно з курсом долара США відносно гривні, встановленого Українським міжбанківським валютним ринком, в той час як відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. курси валют встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України, а тому посилання сторін у договорі на курс валют Українського міжбанківського валютного ринку, на думку відповідача, є неправомірним, а положення п.п. 2.4-2.6 договору - нікчемними та такими, що суперечать наказу Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 р. «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів».

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 р. було затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

Норми вказаного Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 того ж наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Поряд з цим, слід зазначити, що постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. № 281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 950/11230, було затверджено Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (назва у редакції постанови Правління Національного банку України від 21.08.2006 р. № 333; з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 1 вказаного Положення, останнє розроблено відповідно до статей 4, 6 і 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також статей 7 і 45 Закону України «Про Національний банк України» і встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

За приписами Положення, міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб'єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами (абз. п'ятнадцятий п. 4 розділу I).

Згідно з пунктом 41 Розділу І Положення, Національний банк після завершення функціонування Системи підтвердження угод (правила функціонування якої затверджено постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. № 281 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 951/11231) доводить до відома суб'єктів ринку в той саме день інформацію про обсяги купівлі та продажу іноземних валют за гривні, а також середньозважені курси гривні до іноземних валют, які склалися за результатами торгів на безготівковому валютному ринку України.

Таким чином, зроблене сторонами даної справи посилання у договорі на курси валют Українського міжбанківського валютного ринку не суперечить приписам чинного законодавства України.

Стосовно посилання відповідача на нікчемність відповідних пунктів договору, слід зазначити, що за приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Водночас, згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як слідує з приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем не доведено наявності підстав вважати пункти 2.4-2.6 договору нікчемними в розумінні приписів ст. 215 ЦК України.

Отже, судом здійснено наступний арифметичний розрахунок суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача.

Станом на 05.08.2014 р. (дату здійснення сплати відповідачем 30000,00 грн.) за даними інтернет-ресурсу http://index.minfin.com.ua середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України (далі - УМВР) становив 12,297591 грн. за 1 долар США, в той час як на дату укладення договору (18.04.2011 р.) середньозважений курс гривні до долара США на УМВР становив 7,9746 грн. і був визначений сторонами у п. 2.3 договору як 7,97 грн. за долар США.

Відповідно, станом на 05.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила S2 грн. - S1 грн. = (А2/А1)*S1 грн. - S1 грн., де А1 - курс долара США, встановлений УМВР на дату підписання договору; А2 - курс долара США, встановлений УМВР на дату здійснення платежу; S2 - сума платежу (грн.) на дату його здійснення покупцем; S1 - сума платежу (грн.) на дату підписання договору, а саме - (12,297591/7,97*30000,00 грн. = 46269,55207 грн.) - 30000,00 грн. = 16269,55207 грн.

Станом на 11.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (12,825978/7,97*30000,00 грн. = 48278,4617313 грн.) - 30000,00 грн. = 18278,4617313 грн.

Станом на 18.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,073311/7,97*30000,00 грн. = 49209,4516938 грн.) - 30000,00 грн. = 19209,4516938 грн.

Станом на 26.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,659408/7,97*30000,00 грн. = 51415,5884565 грн.) - 30000,00 грн. = 21415,5884565 грн.

Станом на 02.09.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,008652/7,97*30000,00 грн. = 48966,0677538 грн.) - 30000,00 грн. = 18966,0677538 грн.

Станом на 08.09.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (12,822103/7,97*30000,00 грн. = 48263,8757841 грн.) - 30000,00 грн. = 18263,8757841 грн.

Станом на 17.09.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,082315/7,97*21161,61 грн. = 34735,6145453 грн.) - 21161,61 грн. = 13574,0045453 грн.

Таким чином, загальна сума збільшення вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становить 16269,55207 грн. + 18278,4617313 грн. + 19209,4516938 грн. + 21415,5884565 грн. + 18966,0677538 грн. + 18263,8757841 грн. + 13574,0045453 грн. = 125977,002034 грн.

Відповідно, стягненню з відповідача підлягає сума 125977,00 грн.

При цьому судом відхиляються посилання відповідача на те, що договір припинив свою дію 17.09.2014 р. у зв'язку з його виконанням, з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .

Аналогічну вимогу щодо належності виконання зобов'язання для його припинення містить і стаття 202 Господарського кодексу України.

У даному випадку належним виконанням відповідачем встановленого договором обов'язку з оплати поставленого позивачем обладнання є здійснення сплати ціни товару згідно наведених вище умов п.п. 2.4-2.6 договору.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Батекс» в сумі 125977,00 грн.

Судові витрати відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак» (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 66/13, код 24219588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Батекс» (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 18, код 19365112) 125977 (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 00 коп. заборгованості, 2519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 54 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 19.01.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна