Постанова

від 15.04.2015 по справі 911/4660/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа № 911/4660/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" на рішеннягосподарського суду Київської області від 12.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/4660/14 господарського суду Київської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Батекс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" простягнення 160 105,39 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: Брайко С.А. (дов. від 15.01.2015 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2015 року (суддя Бабкіна В.М.) у справі № 911/4660/14 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Батекс" 125 977 грн. заборгованості, 2 519,54 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року (головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) у справі № 911/4660/14 рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/4660/14 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні вимог про стягнення 160 105,39 грн. відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника відповідача , обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2011 р. між ТОВ "Батекс" та ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" було укладено договір № 5079 умовами якого продавець продає, а покупець купує та оплачує на умовах договору обладнання (товар) в кількості та номенклатурі відповідно до специфікації (додаток № 1).

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору покупець зобов'язується провести поставку, налагоджування та навчання персоналу покупця згідно строків, встановлених договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 2.2 договору сума договору становить 1 431 890,20 грн., що за курсом Українського міжбанківського валютного ринку гривні до долара становить валютний еквівалент 179 660 доларів.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець зобов'язаний поставити товар покупцю протягом 130 днів з моменту виконання покупцем авансового платежу згідно поз. 1 графіка платежів додатку № 2 до договору та при умові своєчасного виконання платежу згідно поз. 2 графіка платежів.

Згідно п. 11.6 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Батекс" 07.02.2012 р. передало товариству з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" товар на загальну суму 1 431 890,20 грн., проте товариство з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" за отриманий від товариства з обмеженою відповідальністю "Батекс" товар розрахувався частково в розмірі 1 230 728,59 грн., у зв'язку з чим у покупця утворилася заборгованість перед продавцем у сумі 201 161,61 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.03.2014 р. у справі № 911/114/14, яке було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 р., позов ТОВ "Батекс" було задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" на користь позивача 201 161,61 грн. основного боргу, 11 110,73 грн. 3% річних, 4 245,45 грн. судового збору, в іншій частині позову було відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Слід зазначити, що за приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до п. 2.2 договору сума договору становить 1 431 890,20 грн., що за курсом Українського міжбанківського валютного ринку гривні до долара становить валютний еквівалент 179 660 доларів. Загальна сума договору включає в себе вартість упаковки, митної очистки, налагоджування, навчання персоналу та гарантійного обслуговування.

Згідно п. 2.3 договору вартість договору розрахована на дату укладення договору по курсу Українського міжбанківського валютного ринку на 18.04.2011 р., що дорівнює 797 гривень за 100 доларів США.

Відповідно до п. 2.4 договору у разі зміни більше ніж на 1% встановленого УМВР на дату зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця курсу долара до української гривні щодо курсу, зазначеного в п. 2.3 договору, суми платежів та, відповідно, загальна вартість договору повинна бути скоригована пропорційно зміні курсу гривні до курсу долара.

Згідно п. 2.5 договору сума договору має бути скоригована пропорційно зміні курсу гривні до курсу долара США відповідно до формули: (А2/А1)*S1 грн. = S2 грн., де А1 - курс долара США, встановлений УМВР на дату підписання договору; А2 - курс долара США, встановлений УМВР на дату здійснення платежу; S2 - сума платежу (грн.) на дату його здійснення покупцем; S1 - сума платежу (грн.) на дату підписання договору.

За умовами п. 2.6 договору, даний розрахунок направляється продавцем на адресу покупця у вигляді листа, складеного у 2-х примірниках. За даним листом сторони зобов'язуються здійснити коригуючий платіж на протязі 3-х банківських днів з дня отримання.

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні, з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день надходження коштів за поставлений товар на розрахунковий рахунок продавця, що відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, основний борг в сумі 201 161,61 грн. за рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/114/14 відповідач перерахував на користь позивача частинами, а саме - 05.08.2014 р. в сумі 30 000,00 грн., 11.08.2014 р. в сумі 30 000,00 грн., 18.08.2014 р. в сумі 30 000,00 грн., 26.08.2014 р. в сумі 30 000,00 грн., 02.09.2014 р. в сумі 30 000,00 грн., 08.09.2014 р. в сумі 30 000,00 грн. та 17.09.2014 р. в сумі 21 161,61 грн.

З урахуванням наведених вище умов договору, позивач отримав право на одержання оплати за поставлений товар у відповідності до пунктів 2.3, 2.4, 2.5 договору, оскільки курс гривні до долара США на дату кожної з вказаних часткових оплат змінився більше, ніж на 1%.

Позивач листом № 14-0922/1 від 22.09.2014 р. звертався до відповідача з відповідним розрахунком та проханням протягом 3-х банківських днів перерахувати коригуючий платіж на рахунок позивача, однак зазначені кошти перераховані не були, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Слід зазначити, що за заявою б/н від 18.12.2014 р. про збільшення розміру позовних вимог ТОВ "Батекс" просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 10152 долари США 53 центи, що станом на 17.12.2014 р. складає 160105,39 грн. Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості обрахована у доларах США з подальшим перерахуванням у гривні помилково.

За змістом п. 2.5 договору сума договору має бути скоригована пропорційно зміні курсу гривні до курсу долара США відповідно до формули: (А2/А1)*S1 грн. = S2 грн., де А1 - курс долара США, встановлений УМВР на дату підписання договору; А2 - курс долара США, встановлений УМВР на дату здійснення платежу; S2 - сума платежу (грн.) на дату його здійснення покупцем; S1 - сума платежу (грн.) на дату підписання договору.

Відтак, за кожним фактом платежу з відповідача може бути стягнено суму збільшення заборгованості у гривнях, що визначається як S2 (грн.) - S1 (грн.), тобто як різниця між сумою, яку відповідач мав сплатити за збільшеним курсом гривні до долара на момент оплати, та сумою, яку відповідач сплатив фактично.

Щодо застосування при розрахунку курсу валют, встановленого на міжбанківському валютному ринку України, слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 р. було затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми вказаного Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 того ж наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Крім того, постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. № 281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 950/11230, було затверджено Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою (назва у редакції постанови Правління Національного банку України від 21.08.2006 р. № 333; з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно п. 2 вказаного Положення, останнє розроблено відповідно до статей 4, 6 і 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7 і 45 Закону України "Про Національний банк України" і встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках. За приписами Положення, міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), між суб'єктами ринку і Національним банком, а також Національним банком і його клієнтами (абз. п'ятнадцятий п. 4 розділу I).

Згідно з пунктом 41 Розділу І Положення, Національний банк після завершення функціонування Системи підтвердження угод (правила функціонування якої затверджено постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. № 281 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 951/11231) доводить до відома суб'єктів ринку в той саме день інформацію про обсяги купівлі та продажу іноземних валют за гривні, а також середньозважені курси гривні до іноземних валют, які склалися за результатами торгів на безготівковому валютному ринку України.

Станом на 05.08.2014 р. (дату здійснення сплати відповідачем 30000,00 грн.) за даними інтернет-ресурсу http://index.minfin.com.ua середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України (далі - УМВР) становив 12,297591 грн. за 1 долар США, в той час як на дату укладення договору (18.04.2011 р.) середньозважений курс гривні до долара США на УМВР становив 7,9746 грн. і був визначений сторонами у п. 2.3 договору як 7,97 грн. за долар США.

Відповідно, станом на 05.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила S2 грн. - S1 грн. = (А2/А1)*S1 грн. - S1 грн., де А1 - курс долара США, встановлений УМВР на дату підписання договору; А2 - курс долара США, встановлений УМВР на дату здійснення платежу; S2 - сума платежу (грн.) на дату його здійснення покупцем; S1 - сума платежу (грн.) на дату підписання договору, а саме - (12,297591/7,97*30000,00 грн. = 46269,55207 грн.) - 30000,00 грн. = 16269,55207 грн.

Станом на 11.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (12,825978/7,97*30000,00 грн. = 48278,4617313 грн.) - 30000,00 грн. = 18278,4617313 грн.

Станом на 18.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,073311/7,97*30000,00 грн. = 49209,4516938 грн.) - 30000,00 грн. = 19209,4516938 грн.

Станом на 26.08.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,659408/7,97*30000,00 грн. = 51415,5884565 грн.) - 30000,00 грн. = 21415,5884565 грн.

Станом на 02.09.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,008652/7,97*30000,00 грн. = 48966,0677538 грн.) - 30000,00 грн. = 18966,0677538 грн.

Станом на 08.09.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (12,822103/7,97*30000,00 грн. = 48263,8757841 грн.) - 30000,00 грн. = 18263,8757841 грн.

Станом на 17.09.2014 р. різниця у вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становила (13,082315/7,97*21161,61 грн. = 34735,6145453 грн.) - 21161,61 грн. = 13574,0045453 грн.

Таким чином, загальна сума збільшення вартості поставленого товару внаслідок зміни курсу валют становить 16269,55207 грн. + 18278,4617313 грн. + 19209,4516938 грн. + 21415,5884565 грн. + 18966,0677538 грн. + 18263,8757841 грн. + 13574,0045453 грн. = 125977,002034 грн. Відповідно, стягненню з відповідача підлягає сума 125 977 грн.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Батекс" в сумі 125 977 грн.

Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи та доказів у справі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі.

Так, відповідно до ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а тому оскаржувані рішення та постанова залишаються без змін.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 12.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/4660/14 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.