Постанова

від 19.01.2015 по справі 917/1643/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа № 917/1643/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Козирєв С.С., дов. б/н від 12.01.2015 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№4056П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.10.14 у справі № 917/1643/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейч", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 61 406,59 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нейч" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", відповідача, про стягнення заборгованості за укладеним сторонами договором поставки товару № 0517-СН від 25.10.13 р. в сумі 61 406,59 грн., з яких 51 636,00 грн. - основного боргу, 4 089,30 грн. - пені, 5 681,29 грн. - суми інфляції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 жовтня 2014 року у справі № 917/1643/14 (суддя Солодюк О.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейч" 51 636,00 грн. - основного боргу, 4 050,78 грн. - пені, 3 562,88 грн. - сума інфляції, 1 762,83 грн. - витрати по сплаті судового збору. В решті позову - відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 23 жовтня 2014 року у даній справі скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, так як справа була розглянута без участі представника відповідача.

Також вказує на те, що позивач, направивши позовну заяву, не додав до неї документів на підтвердження повноваження особи, що підписала позовну заяву.

Крім того, зазначає, що на момент звернення позивача до господарського суду не настали підстави для сплати коштів відповідачем за товар та нарахування штрафних санкцій, оскільки позивач не надав відповідачу сертифікат якості або паспорт заводу виробника та не підтвердив відповідність товару ГОСТ, ТУ, ДСТУ.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 14.01.2015 року на 11:00 год.

Представник відповідача 14.01.2015 року в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102214054190 про вручення відповідачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши спір в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нейч" , постачальником, та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод", покупецем, був укладений договір поставки № 0517-СН від 25.10.13р. (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар (надалі іменується "товар"), а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього договору та закінчується 31.12.14 р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями) (надалі іменується "специфікація"), що є додатками до цього договору. За згодою сторін специфікацію викладено російською мовою.

Специфікацію №1 до цього договору було підписано сторонами під час укладання договору.

Відповідно до п. 1.4 договору загальна ціна товару за цим договором становить: 70 307,52 грн., в т. ч. ПДВ.

Згідно з пунктом п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється у такі строки: 8-10 тижнів після підписання договору, і ймовірна дострокова поставка по даній специфікації.

Відповідно п. 2.2 договору відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом за базисом поставки СРТ - м. Кременчук, вул. Тупик Піщаний, буд. 1 згідно Інкотермс в редакції 2000 року. Перевезення товару по Україні здійснюється до складу транспортної компанії-перевізника в м. Кременчук за рахунок постачальника.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника.

15.11.2013р. сторонами була укладена додаткова угода до договору, якою узгодили специфікацію №2 та змінили загальну суму договору - 110 987,52 грн., в тому числі ПДВ 20% - 18 497,92 грн.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди до договору поставка товару здійснюється на умовах: СРТ - м. Кременчук (Склад транспортної компанії-перевізника).

На виконання умов договору, специфікації 1 та специфікації 2 до цього договору позивач відповідачеві по видатковим накладним здійснив поставку товару на загальну суму 110 987,52 грн: ВН №РН-0000317 від 20.12.13р., ВН № РН-0000046 від 04.03.14р., ВН № РН-0000038 від 13.02.14р. (а.с.13, 16, 19).

Товар отримав відповідач по довіреностям: № 0000003674 від 18.12.13р., № 0000000528 від 13.02.14р., № 0000000655 від 04.03.14р. (а.с. 14,17, 20).

Відповідно до п. 6.1 договору та п. 3 додаткової угоди до договору, розрахунки по договору за товар, що поставляється, здійснюється на протязі 30 календарних днів після поставки товару на склад покупця, в сумі що складає 40 680,00 грн., в тому числі ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар в сумі 59 351,52 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.02.14р. (а.с. 23), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 51 636,00 грн.

Позивач до відповідача звертався з претензією № 8 від 18.06.14р. (а.с. 24), в якій просив погасити заборгованість. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак, відповідач не надав доказів погашення боргу як і не спростував належними доказами факт наявності цієї заборгованості та її розмір.

А тому колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 51 636,00 грн. боргу обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов"язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.5 договору у випадку порушення покупцем строку остаточного розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач відповідачеві нарахував пеню по кожній видатковій накладній в сумі 4 089, 30 грн.: по ВН № РН-0000317 від 20.12.13р. за період з 20.01.14р. по 10.02.14р., ВН № РН-0000046 від 04.03.14р. - з 03.04.14р. по 04.08.14р., ВН № РН-000038 від 13.02.14р.- 15.03.14р. - 04.08.14р.

Колегія суддів погоджується із перерахунком, здійсненим місцевим господарським судом за допомогою Юридичної пошукової інформаційно-аналітичної програми "Ліга", згідно з яким сума пені (по кожній видатковій накладній: по ВН № РН-0000317 від 20.12.13р. за період з 20.01.14р. по 10.02.14р., ВН № РН-0000046 від 04.03.14р. - з 04.04.14р. по 04.08.14р., ВН № РН-000038 від 13.02.14р.- 16.03.14р. - 04.08.14р.) становить 4 050, 28 грн., а тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а в решті пені позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач відповідачеві нарахував суму інфляції в розмірі 5 681,29 грн. за період: січень 2014р., березень - липень 2014р.

Колегія суддів також погоджується і з перерахунком, здійсненим здійсненим місцевим господарським судом за допомогою Юридичної пошукової інформаційно-аналітичної програми "Ліга", сума інфляції становить 3 562,88 грн. за період з 20.01.14р. по 31.01.14р., з 16.03.14р. по 31.07.14р., у зв"язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача, а решта позовної вимоги про стягнення суми інфляції задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позову.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, так як справа була розглянута без участі представника відповідача, колегія суддів вважає безпідставними, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, представник відповідача був присутній у першому та другому засіданнях місцевого господарського суду у даній справі, призначених на 11.09.2014 року та 09.10.2014 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи протоколи судового засідання від 11.09.2014 року та від 09.10.2014 року, а також ухвали місцевого господарського суду від 11.09.2014 року та від 09.10.2014 року .

Отже представник відповідача був обізнаний про судове засідання господарського суду першої інстанції, призначене на 23.10.2014 року, в якому було прийнято оскаржуване рішення, оскільки був присутній в попередньому судовому засчіданні.

Також колегія суддів не може погодитись і з твердженням відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач, направивши позовну заяву, не додав до неї документів на підтвердження повноваження особи, що підписала позовну заяву, зважаючи на таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що її підписала Іващенко С.М. як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейч".

При цьому, зазначеною особою було підписано від імені позивача спірний договір поставки та додаткову угоду до нього, про що відповідач був обізнаний як друга сторона договору.

Також, 14.01.2015 року апеляційним господарським судом було було досліджено в Єдиному державному реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців відповідний витяг (роздруковано 16.01.2015 року), в якому станом на 11.08.2014 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейч" зазначено Іващенко Світлану Миколаївну, тобто особу, яка підписала позовну заяву.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.10.14 у справі № 917/1643/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.01.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.