Ухвала
від 13.01.2015 по справі 816/3981/14
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 р.Справа № 816/3981/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного підприємства Фірми "Вольта" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 816/3981/14 за позовом Приватного підприємства Фірми "Вольта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року Приватне підприємство "Фірма "Вольта" (далі - ПП "Фірма "Вольта", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004292203/1756 від 16.092014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16 вересня 2014 року №0004292203/1756 в частині визначення Приватному підприємству "Фірма "Вольта" грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 18667,08 грн, в тому числі 12444,72 грн - основний платіж та 6222,36 грн - штрафна (фінансова) санкція. В решті позову було відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Вольта" до Державного бюджету України судовий збір в сумі 418 (чотириста вісімнадцять) гривень 38 (тридцять вісім) копійок.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що апеляційна скарга позивача є безпідставною, необґрунтованою нормами матеріального права та не підтверджена належними доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Фірма "Вольта" (ідентифікаційний код 23809365) зареєстроване в якості юридичної особи 22.12.1995, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про включення до ЄДР 15.06.2006 №15851200000003196 (том 1 а.с. 17). Позивач як платник податків взятий на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ 03.01.1996 за №2055 та є платником ПДВ.

У період з 18.08.2014 р. по 22.08.2014 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Фірма "Вольта" (код 23809365) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" (код 24267647) за період жовтень 2011 року, ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" (код 24393027) за період листопад 2011 року, березень 2012 року, ФО-П ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) за період червень 2012 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 01.09.2014 складено акт №2109/16-03-22-03-08/23809365, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 37832,73 грн, в тому числі за жовтень 2011 року на суму ПДВ 25388,00 грн, за листопад 2011 року на суму ПДВ 435,33 грн, за березень 2012 року на суму ПДВ 441,07 грн, за червень 2012 року на суму ПДВ 11568,33 грн (том 1 а.с. 7-14).

На підставі акту перевірки від 01.09.2014 №2109/16-03-22-03-08/23809365, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2014 №0004292203/1756, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 56749,09 грн, в тому числі 37832,73 грн - за основним платежем та 18916,36 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 15-16).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що укладені позивачем правочини між ПП "Фірма "Вольта" та його контрагентами - ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс", ФО-П ОСОБА_2 з придбання у останніх автозапчастин та транспортно-експедиторських послуг у спірних періодах є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 01.09.2014 №2109/16-03-22-03-08/23809365, підставами для висновку про завищення податкового кредиту стали висновки:

- акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 11.04.2013 №1058/2240/24267647 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" (код 24267647) з питань взаємовідносин з платниками податків за період серпень, жовтень 2011 року", згідно яких в ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (том 1 а.с. 31-35);

- акту Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 24.01.2013 №541/22.5-09/24393027 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" (код 24393027) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Пульсар-Плюс" (код 36615599), ТОВ "Реальтранс групн" (код 37903438) за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ від 20.09.2012 №28006/10/22-112, від 21.08.2012 №24017/10/22-112", згідно яких перевіркою не підтверджено взаємовідносини ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" з ПП "Фірма "Вольта" за листопад 2011 року та березень 2012 року (том 1 а.с. 36-41);

- акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 12.11.2013 №982/173/НОМЕР_1 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ФО-П ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) щодо документального не підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ "Альянс-ІСТ" (код 38113730) та повноти відображення в обліку питання податку на додану вартість за період з 01.06.2012 по 31.08.2012", згідно яких за результатами перевірки ФО-П ОСОБА_2 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Альянс-ІСТ" та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ФО-П ОСОБА_2 операцій по ланцюгу придбання та по ланцюгу реалізації (а.с. 42-62).

Крім того, відповідно до інформації АІС "Податковий блок" наявна розбіжність між сумами податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ "Аграрно-переробний комбінат", ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс", ФО-П ОСОБА_2 та податкового кредиту з ПДВ ПП "Фірма "Вольта".

Також, в наданих ПП "Фірма "Вольта", на підтвердження транспортування придбаних у ТОВ "Аграрно-переробний комбінат", ФО-П ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг), ТТН відсутні чіткі дані щодо пункту навантаження та пункту розвантаження продукції, у зв'язку з чим не можливо конкретно встановити куди і звідки транспортувалися ТМЦ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП "Фірма "Вольта" (покупець) та ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" (постачальник) укладено договори поставки товару №55 від 01.11.2011 та №3 від 27.02.2012 (том 1 а.с. 135-136, 140-141). Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів, які аналогічні за змістом, постачальник передає у власність покупця товар в асортименті, кількості та по ціні в українській гривні згідно заявки покупця, узгодженій сторонами засобами факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

В межах виконання вказаних договорів ПП "Фірма "Вольта" у листопаді 2011 року та березні 2012 року придбано у ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" товарно-матеріальні цінності (автозапчастини) на загальну суму 5258,40 грн, в тому числі ПДВ - 876,40 грн.

На виконання умов договорів поставки товару №55 від 01.11.2011 та №3 від 27.02.2012 ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" було виписано: податкові та видаткові накладні (том 1 а.с. 137-138, 142-143).

Сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2011 року, березень 2012 року та відображена у додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" за вказані періоди (том 1 а.с. 164-167, 173-176).

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ПП "Фірма "Вольта" на підставі довіреностей №324 від 28.11.2011 та №46 від 27.02.2012 (том 1 а.с. 208-211).

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" товару здійснювалося силами та за рахунок ПП "Фірма "Вольта", що підтверджується долученими до матеріалів справи договором позички автомобіля №3 від 07.11.2011 та подорожніми листами службового легкового автомобіля (том 2 а.с. 66-68).

Розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" за придбані товари проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (том 1 а.с. 139, 144).

Видаткові, податкові накладні та довіреності на отримання ТМЦ, автозапчастини придбавалися позивачем у ТОВ "Кременчук-Автодизель-Сервіс" з метою використання у своїй господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації на користь суб'єкта господарської діяльності - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Глобинський свинокомплекс" (том 1 а.с. 202-207).

У червні 2012 року позивач мав взаємовідносини з ФО-П ОСОБА_2 щодо придбання у останньої транспортно-експедиторських послуг.

Так, в рамках виконання умов укладеного між ПП "Фірма "Вольта" (клієнт) та ФО-П ОСОБА_2 (експедитор) договору транспортного експедирування №ЕТ 01-12 від 20.06.2012 (том 1 а.с. 82-83), позивачем у червні 2012 року здійснено придбання у ФО-П ОСОБА_2 транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 69410,00 грн, в тому числі ПДВ - 11568,32 грн.

В результаті здійснення придбання вказаних транспортно-експедиторських послуг ПП "Фірма "Вольта" віднесено до складу податкового кредиту червня 2012 року суму ПДВ у загальному розмірі 11568,32 грн (том 1 а.с. 183-185).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії: заявки на транспортування, рахунків-фактур, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 84-102, том 2 а.с. 2).

Розрахунок з ФО-П ОСОБА_2 за надані на користь позивача транспортно-експедиторські послуги проведено останнім в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 104-107, 109).

Стосовно обґрунтування вартості наданих транспортно-експедиторських послуг, колегія судів зазначає.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Додатковою угодою №1 від 21.06.2012 до договору транспортного експедирування №ЕТ- 01-12 від 20.06.2012 внесено зміни до пункту 4.2 договору та зазначено, що вартість послуг складає 17,00 грн, в тому числі ПДВ, за 1 км пробігу (том 2 а.с. 74). Додатковою угодою №2 від 28.06.2012 внесено зміни до пункту 4.2 договору: "Договірна ціна послуги згідно маршруту: Біла Церква-Чернігів-Біла Церква складає 5610,00 грн, в т.ч. ПДВ; Кременчук -Павлоград-Дніпропетровськ складає - 6000,00 грн, в т.ч. ПДВ (том 2 а.с. 75).

Щодо мети укладення ПП "Фірма "Вольта" договору транспортного експедирування №ЕТ 01-12 від 20.06.2012 з ФО-П ОСОБА_2, як пояснив позивач, є те, що в червні 2012 року ПП "Фірма "Вольта" придбавалося борошно пшеничне 2 ґатунку у ТОВ "Красноградська мельниця", ТОВ "ВТФ Млинок" та КП "Білоцерківхлібпродукт", яке у подальшому на виконання умов договору №19/08 від 19.08.2009 реалізовувалося позивачем на користь суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Еквітас". У зв'язку з відсутністю у ПП "Фірма "Вольта" достатньої кількості власного автотранспорту та у зв'язку із закупівлею у ТОВ "Красноградська мельниця" ТОВ "ВТФ Млинок" та КП "Білоцерківхлібпродукт" значного обсягу ТМЦ, ПП "Фірма "Вольта" було укладено договір транспортного експедирування №ЕТ 01-12 від 20.06.2012 з ФО-П ОСОБА_2

На підтвердження своїх пояснень представником ПП "Фірма "Вольта" до матеріалів справи було надано договори поставки від 04.01.2012 №5 та №6, укладені позивачем з ТОВ "Красноградська мельниця", договір купівлі-продажу №282 від 03.05.2012, з урахуванням додаткової угоди до нього, укладений з КП "Білоцерківхлібпродукт", договір №19/08 від 19.08.2009, укладений між ПП "Фірма "Вольта" та ТОВ "Еквітас", рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові та видаткові накладні (том 2 а.с. 3-63).

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення від 16.09.2014 №0004292203/1756 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 18667,08 грн, в тому числі 12444,72 грн - основний платіж та 6222,36 грн - штрафна (фінансова) санкція. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання вищезазначених договорів.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер вищезазначених спірних фінансово-господарських операцій.

Разом з цим, колегія судів вказує на те, що ПП "Фірма "Вольта" мала взаємовідносини з ТОВ "Аграрно-переробний комбінат", так позивачем у жовтні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 25388,00 грн. за наслідками оформлення господарської операції з придбання у ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" товарно-матеріальних цінностей - борошна 1 ґатунку на загальну суму 152328,00 грн. згідно договору купівлі-продажу продукції №7 від 31.03.2010 (том 1 а.с. 110).

Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" (продавець) згідно заявок покупця та існуючої номенклатури продукції зобов'язується здійснити поставку борошна пшеничного вищого, першого, другого ґатунків, манки та висівок (товар) і передати його у власність ПП "Фірма "Вольта" (покупця), який зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату.

З метою доведення реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, журнали проводок, банківські виписки, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, наказ про прийом на роботу водія, а також документи на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару на користь ПАТ "Новоград-Волинський хлібозавод", а саме - видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 111-134, 193-201, том 2 а.с. 64-65).

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що надані позивачем документи, не підтверджують фактичне придбання ПП "Фірма "Вольта" у жовтні 2011 року ТМЦ у ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" з огляду на наступне.

За змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Тобто, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі.

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з підпунктами 11.5, 11.7 пункту 11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 11.1 пункту 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами підпункту 11.4 пункту 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпункту 11.5. вказаного нормативного акту товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до підпункту 11.7. перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В товарно-транспортних накладних вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІБ водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адреси пункту навантаження та пункту розвантаження.

Як було встановлено у суді першої інстанції, відповідно до пояснень позивача, транспортування придбаних у ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" товарів здійснювалося силами та за рахунок ПП "Фірма "Вольта". При цьому, у зв'язку з відсутністю у позивача складських приміщень для відвантаження та зберігання товарно-матеріальних цінностей, останні транспортувалися від продавця позивача відразу на користь його покупця - ПАТ "Новоград-Волинський хлібозавод".

На підтвердження фізичного переміщення товарів позивачем було надано товарно-транспортні накладні, оформлені між ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" та ПП "Фірма "Вольта", а також ТТН, оформлені в свою чергу між ПП "Фірма "Вольта" та ПАТ "Новоград-Волинський хлібозавод" (том 1 а.с. 112, 121, 129, 194, 197, 200).

Колегія судів вказує на те, що як вбачається зі складених між ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" та ПП "Фірма "Вольта" товарно-транспортних накладних №612 від 14.10.2011, №619 від 19.10.2011 та №630 від 27.10.2011 (том 1 а.с. 112, 121, 129) відсутні чіткі дані, щодо пунктів навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей, а саме, в пункті навантаження вказано "с. Шевченкове, Броварський район", а у пункті розвантаження - "м. Кременчук".

Так, зі змісту договору купівлі-продажу №7 від 31.03.2010, укладеного між ПП "Фірма "Вольта" та ТОВ "Аграрно-переробний комбінат", видаткових накладних від 14.10.2011, 19.10.2011, 27.20.2011 слідує, що адресою місцезнаходження останнього є: вул. Пестеля, 15, м. Київ, а не с. Шевченкове Броварського району.

Надані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні БЗС№522/24 від 14.10.2011, БЗС№522/26 від 18.10.2011 та БЗС№522/28 від 27.10.2011 (том 1 а.с. 194, 197, 200), оформлені між позивачем та ПАТ "Новоград-Волинський хлібозавод", також не містять чітких даних, щодо пунктів навантаження та розвантаження товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, в товарно-транспортній накладній БЗС№522/24 від 14.10.2011 пунктами навантаження та розвантаження ТМЦ вказані відповідно "с. Бобринець" - "м. Новоград-Волинський", а у ТТН БЗС№522/26 від 18.10.2011 та БЗС№522/28 від 27.10.2011 у пункті навантаження вказано "с. Бобрик", а у пункті розвантаження - "м. Новоград-Волинський".

Колегія судів вказує на те, що з наданих ПП "Фірма "Вольта" товарно-транспортних накладних відсутня можливість встановити пункти навантаження та розвантаження товарів з метою підтвердження фізичного переміщення товару від продавця до покупця.

Разом з цим, колегія судів вказує на те, що відповідно до видаткової накладної №РН-0000619 від 19.10.2011 та товарно-транспортної накладної №619, придбання та транспортування ТМЦ від продавця ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" до ПП "Фірма "Вольта" здійснювалося 19.10.2011, в свою чергу транспортування товарів від позивача до його покупця ПАТ "Новоград-Волинський хлібозавод" згідно видаткової накладної №ВО-00934 від 18.10.2014 та ТТН БЗС№522/26 відбувалося раніше - 18.10.2011, тобто товар реалізовано ще до його придбання (том 1 а.с.120-121, 196-197).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем ані у суді першої інстанції ані у суді апеляційної інстанції не було доведено реальність здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" товарно-матеріальних цінностей, а відтак неправомірність включення ПП "Фірма "Вольта" у спірному періоді (жовтень 2011 року) до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 25388,00 грн.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Приватного підприємства Фірми "Вольта" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 816/3981/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.01.2015
Оприлюднено21.01.2015
Номер документу42341673
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —816/3981/14

Ухвала від 13.10.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.В. Гіглава

Ухвала від 31.03.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Костенко М.І.

Ухвала від 13.01.2015

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Постанова від 10.11.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.В. Гіглава

Ухвала від 05.12.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 01.12.2014

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 13.10.2014

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

О.В. Гіглава

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні