Рішення

від 23.12.2014 по справі 185/10035/14-ц

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/10035/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Врони А.О., за участю секретаря - Константінової К.Г., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про стягнення упущеної вигоди,-

В С Т А Н О В И В :

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, в якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 упущену ФОП ОСОБА_4 вигоду у розмірі 117591,16 грн.(сто сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто одна грн.16 коп.) по договору купівлі-продажу від 17.12.2012 р. та додатку до нього укладених останньою з ТОВ "Будівельна Компанія "Линкруст".

Позовна заява мотивовано тим, що 04 грудня 2012 року завідуюча складом ТОВ "Облжилпостачторг" (м.Донецьк вул. Економічна, 19, ЄДРПОУ 03336232) ОСОБА_2 взяла на зберігання товарно-матеріальні цінності на загальну суму 298813,10грн. від ФОП ОСОБА_4, що підтверджується актом прийому-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання. Дані товарно-матеріальні цінності належать на праві власності ФОП ОСОБА_4, що підтверджується актами прийому-передачі на відповідальне зберігання від 04.12.12р., договір поставки № 19/03-1 від 19.03.2012р., накладна № 1692 від 30.03.2012р., квитанція до прибуткового касового ордера №18 від 30.03.2012р. У лютому 2013 року ФОП ОСОБА_4 відвідала даний склад, де виявила недостачу даних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 296 467 грн. 90 коп., що підтверджується актом інвентаризації. З урахуванням вказаного, у лютому 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до ТОВ "Облжилпостачторг" з вимогою повернути негайно вищевказані товарно-матеріальні ціннсоті або відшкодувати їх вартість, однак отримала відмову без будь-яких пояснень. За даним фактом відкрито кримінальне провадження СВ Київського РВ ДМУ ТУМВС України в Донецькій області за №12013050830000571 за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 191 КК України за заявою ФОП ОСОБА_4 20.11.2013 року рішенням Київського районного суду м. Донецька, яке набрало законної сили, за результатами розгляду цивільної справи № 2/257/1559/13, встановлено, що 04 грудня 2012 року завідуюча складом ТОВ "Облжилпостачторг" (м.Донецьк вул. Економічна, 19, ЄДРГОУ 03336232) ОСОБА_2 привласнила ввіреній їй ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 298 813,10 грн. Ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Донецька від 22.08.13 року та від 06.09.13 року, протоколом огляду місця події від 06.03.2013 року по даному кримінальному провадженню встановлено, що вищевказані товарно-матеріальні цінності незаконно утримує фізична особа ОСОБА_3, при цьому видаючи даний товар за свій та зберігаючи його на склад товарства з обмеженою відповідальністю "Облжилпостачторг" (м.Донецьк вул. Економічна, 19). У зв'язку з вказаним та відсутністю у ОСОБА_3 будь-яких документів, що підтверджують походження товару, зазначеними ухвалами накладено арешт на товарно-матеріальні цінності, що належать ФОП ОСОБА_4, які незаконно утримує ОСОБА_3 Доказами того, що саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволоділи протягом грудня 2012 - лютого 2013 років даними товарно-матеріальними ціностями та незаконно утримує їх по даний час є ухвала Київського районного суду м. Донецька від 22.08.13, що набрала законної сили (встановлює факт незаконного утримання ТМЦ з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3, що належать ФОП ОСОБА_4); ухвала Київського районного суду м. Донецька від 06.09.13 року, що набрала законної сили (встановлює факт незаконного утримання товарно-матеріальних цінностей з боку ОСОБА_3, що належать ФОП ОСОБА_4); ухвала Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17.03.14, що набрала законної сили (встановлює факт незаконного утримання товарно-матеріальних цінностей з боку ОСОБА_3, що належать ФОП ОСОБА_4, за що прокурора Донецької області зобов'язано оголосити підозру ОСОБА_3 у вчиненні даного злочину); ухвала Київського районного суду м. Донецька від 08.04.14 року, що набрала законної сили (встановлює факт незаконного утримання товарно-матеріальних цінностей з боку ОСОБА_3, що належать ФОП ОСОБА_4); протокол огляду місця події від 06.03.13 (встановлює факт з фото таблицею наявності у ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей, вкрадених у ФОП ОСОБА_4); протокол допиту у якості свідка ОСОБА_3, у якому він визнає, що у лютому 2013 року він як ФОП придбав товарно-матеріальні цінності на загальну суму 296 467,90 грн. та зберігає їх на складі ТОВ "Облжилпостачторг" (м.Донецьк вул. Економічна, 19) час та місце де було вкрадено ідентичні товарно-матеріальні цінності, у тому числі по вартості, що належать ФОП ОСОБА_4). Також ОСОБА_3 у протоколі визнає факт відсутності документів які підтверджують його власність на дані товарно-матеріальні цінності, лист ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 14.04.14 та пояснення надані ОСОБА_3 даному органу про те, що в період з 01.12.12 по 01.03.13 (період скоєння крадіжки у ФОП ОСОБА_4), що ОСОБА_3 не покупав, не продавав, не зберігав будь-який товар; кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за фактом невиконання останнім ухвали суду щодо надання документів, які підтверджують законність утримання останнім товарно-матеріальних цінностей, що належать ФОП ОСОБА_4 Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, що виразилися в незаконному заволодінні, утримані чужих речей було завдано матеріальну шкоду власниці даних товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_4 за наступних обставин. 17.12.2012 року ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Будівельна Компанія "Линкруст" уклали договір купівлі-продажу частини з вищевказаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 411569,06 грн. та уклали додаток до договору. Вказана вартість складалася з: собівартість товарно-матеріальних цінностей (ціна за якою їх закупала ФОП ОСОБА_4 у первісного власника) склала 293977,90 грн., торгівельна надбавка до собівартості товарно-матеріальних цінностей (вигода, яку ФОП ОСОБА_4 отримувала б від продажу даних ТМЦ ТОВ Будівельна Компанія "Линкруст") склала 117591,16 грн. Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 3.4. даного договору ПРОДАВЕЦЬ зобов'язується продати ПОКУПЦЮ Товар, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти й оплатити його на умовах даного Договору. ПРОДАВЕЦЬ зобов'язаний передати товар в строк до 01 березня 2013 року. Право власності на вказаний товар виникає у Покупця після підписання накладних або акту приймання-передачі з ПРОДАВЦЕМ. Згідно прибуткового касового ордеру №1 від 01.02.2013р. ФОП ОСОБА_4 отримала за даним договором від ТОВ "Будівельна Компанія "Линкруст" 100 % оплати вищевказаної суми у розмірі 411569,06 грн. Однак обов'язок щодо передачі до ТОВ "Будівельна Компанія "Линкруст" даних товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_4 не виконала внаслідок незаконного заволодіння даними товарно-матеріальними цінностями з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з їх наступним протиправним утриманням. Внаслідок вказаного, зокрема не передачі товару у встановлений строк, ТОВ "Будівельна Компанія "Линкруст" розірвало вказаний договір з ФОП ОСОБА_4 на підставі п.5.7. Окрім того, ТОВ "Будівельна Компанія "Линкруст" направила 14.03.13 письмову претензію до ФОП ОСОБА_4 з вимогою повернути 411569,06 грн., у зв'язку з розірванням договору та з попередженням про можливість застосування штрафних санкцій. ФОП ОСОБА_4 згідно договору була вимушена повернути ТОВ "Будівельна Компанія "Линкруст" 100 % отриманої нею суми у якості розрахунку за дані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковим касовим ордером від 15.03.13р. Викладене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_4 могла реально отримати вигоду від вказаного договору у розмірі 117591,16 грн., однак внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 вона її упустила. Таким чином, упущена вигода підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Право вимоги з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 даної упущеної вигоди передано ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_1 згідно додаткової угоди від 12.05.14 до договору уступки права вимоги від 06 січня 2014 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, надав суду пояснення, що відповідають змісту позову. Додатково пояснив суду, що відповідач, ОСОБА_2, має нести відповідальність згідно ст.134 Кодексу законів про працю України.

Відповідач, ОСОБА_3, не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно письмової заяви позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Надав суду заперечення проти позову, згідно змісту яких вказує, що вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач не доводить обов'язкових для доказування обставин. В підтвердження неправомірності дій (незаконного утримання товару ФОП ОСОБА_4.) та вини ОСОБА_3 Позивач надає ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Донецька від 22.08.2013 р. та 06.09.2013 p., протокол огляду місця події від 06.03.2013 р. (у кримінальному провадженні № 12013050830000571 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України), вважаючи їх належними доказами. Проте вказані документи не є доказами утримання відповідачем матеріалів ФОП ОСОБА_5 і не встановлюють факти, що не потребують доказування. На цей час вироку, у якому були б встановлені преюдиційні факти стосовно незаконного утримання товару ОСОБА_3, немає. Кримінальне провадження № 12013050830000571 було закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину. Відповідно, посилання ОСОБА_1 на висновки ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Донецька від 22.08.2013 р. та 06.09.2013 p., якими встановлені обставини, які стосуються суті підозри, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не мають преюдиційного значення та не є належними доказами. Що стосується наявності товарно-матеріальних цінностей на складі: в процесі здійснення своєї індивідуальної господарської діяльності (як ФОП) та в рамках виконання повноважень директора ПП "Плазма" ОСОБА_3 неодноразово та систематично здійснювались закупівлі будівельних матеріалів (в т.ч. листа оцинкованого, профнастилу, бітуму, рубеліту, шиферу, промізолу та інші), що підтверджується відповідними договорами постачання та накладними. З метою зберігання товарів ОСОБА_3 на підставі договору оренди № 37 від 05.02.2013 року орендував у ТОВ "Облжилпостачторг" офісне приміщення та одне зі складських приміщень, які розташовані за адресою: 83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 19. І всі товари, які знаходились у приміщенні складу з моменту укладання договору оренди, або були власністю ОСОБА_3, або власністю ПП "Плазма", і жодного відношення ні до позивача, ні до ФОП ОСОБА_4 не мали. Позивач стверджує, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 20.11.2013 року по справі № 2/257/1559/13 встановлено, що 04 грудня 2012 року завідуюча складом ТОВ "Облжилпостачторг" (м. Донецьк, вул.. Економічна, 19 ЄДРПОУ 03336232) ОСОБА_2 привласнила ввірені їй ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності на загальну суму 298813,10 грн. Але якщо ознайомитися з текстом судового рішення, подібного факту судом не встановлювалось, тобто Позивач намагається ввести суд в оману, видаючи бажане за дійсне. Разом з тим, позивач не звертає увагу суду на ту обставину, що на підставі цього судового рішення матеріальна шкода у розмірі 296467 грн. 90 коп., яка визначена судом як збитки, була вже стягнута на користь ОСОБА_1 з ТОВ "Облжилпостачторг". Крім того, цим судовим рішенням визнано дійсним договір зберігання, укладений у формі акта прийому-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 04.12.2012 року між зберігачем ТОВ "Облжилпостачторг" та поклажодавцем ФОП ОСОБА_4 Тобто судом встановлено існування правовідносин щодо зберігання товару між конкретними суб'єктами. ОСОБА_3 не має жодного відношення до взаємовідносин, які склалися між ОСОБА_4 та ТОВ "Облжилпостачторг". Також відповідач зазначає, що передача зобов'язальних вимог первісного кредитора (ФОП ОСОБА_4) новому кредитору (ОСОБА_6) могла стосуватися лише прав, що витікають з договору зберігання між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Облжилпостачторг". При цьому, право вимоги могло би пред'являтися лише боржнику за цим правочином, тобто до ТОВ "Облжилпостачторг", а не до ОСОБА_3 чи ОСОБА_2, тому що між ними не існувало ніяких правовідносин з ФОП ОСОБА_4 (відповідачі не є боржниками за договором зберігання). В запереченнях відповідач, ОСОБА_3, просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на вищевикладена, а також зазначає, що він не утримує, як і не утримував ТМЦ ФОП ОСОБА_4 на момент укладення договору купівлі-продажу між нею та ТОВ "Будівельна компанія "Лінкруст", про що свідчить відсутність доказів, які б підтверджували його неправомірні дії, причинний зв'язок між його протиправною поведінкою та шкодою, вину.

Відповідач, ОСОБА_2, не з'явилась в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно письмової заяви позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Третя особа, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, не з'явилась в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно письмової заяви просила позов задовольнити, справу розглянути без її участі.

З'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши письмові докази у справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору уступки права вимоги від 06 січня 2014 року, додаткової угоди, додаткової угоди №2 від 12 травня 2014 року, які укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1, первісний кредитор, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, відступає право вимоги витребування з незаконного володіння у ОСОБА_3 майна на загальну суму 296467,90 грн., стягнення упущеної вигоди в розмірі 117591,16 грн. з ОСОБА_3, ОСОБА_2, а новий кредитор, ОСОБА_1, набуває вказані права вимоги. Вказані договори укладені в письмовій формі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частинами 1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення збитків, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що незаконне утримання ОСОБА_3, ОСОБА_2 товару, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, призвело до заподіяння збитків фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у зв'язку з неотримання доходу за договором купівлі-продажу, право вимоги яких вона відступила позивачу.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Проте доводи, наведені позивачем, та докази, надані позивачем в підтвердження вказаних доводів, не вказують на наявність зобов'язань відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та не підтверджують наявність елементів складу цивільного правопорушення, які зазначені вище.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для застосування до відповідачів такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Враховуючи вищенаведене, а також вимоги ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, які були роз'яснені судом позивачу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про стягнення упущеної вигоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення в повному обсязі складено 29 грудня 2014 року.

Суддя А. О. Врона