Постанова

від 22.12.2014 по справі 804/20470/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/20470/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представника позивача Решетнік Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року №0004782203 за формою «Р» про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 142 489 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 71 244,5 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «АЛВА СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 38881735) за серпень 2014 року, за результатами якої був складений Акт від 21.11.14р. № 3303/04-65-22-03/36295923, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, з огляду на те, що усі первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, встановлені законодавством України, за формою і змістом повністю відповідають вимогам ПК України та ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображають умови проведених господарських операцій. Позивач вважає, що винесене ППР є протиправним, складеним в результаті неналежної оцінки первинної документації бухгалтерського та податкового обліку в комплексі, в результаті невірного застосування норм чинного податкового законодавства України, що дає підстави для його скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, на пропозицію суду заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження у встановлений строк не направив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 19.11.2014 року № 1029, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «АЛВА СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 38881735) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки був складений Акт від 21.11.14р. № 3303/04-65-22-03/36295923, в якому зафіксовані наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 142 489,00 грн. в серпні 2014 року.

ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ», отримавши 21.11.2014 року Акт, у порядку, встановленому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України та п. 6 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984, 26.11.2014 року подало заперечення на акт.

За результатами розгляду заперечень на адресу позивача було надіслано відповідь від 02.12.2014 року № 20550/10/04-65-22-03-19, якою висновки акту залишені без змін.

04.12.2014 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004782203 за формою «Р» про застосування до ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 142 489 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 71 244,5 грн.

В ході перевірки позивача було встановлено наступне.

ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" зареєстроване 17.12.2008р. у Дніпропетровському міському управлінні юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію № 12241020000045118.

ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.12.2008 року за № 10943, станом на дату складання акту перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» використовувало у своїй діяльності наступні офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо):

- офісне приміщення орендується, згідно договору оренди нежитлових приміщень № 146 від 10.08.2012 р. у АТВТ «Концерн «Весна»» (код за ЄДРПОУ 14309215, м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, б.68) за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, б.68 (майданчик №1, корпус №9 на другому поверсі приміщення № 201, 202, 203), загальною площею 72,7 кв.м. Строк дії договору, згідно додаткової угоди від 06.08.2014р. з 10.08.2012р. по 31.07.2015р.;

- складські та виробничі приміщення орендується, згідно договору оренди нежитлових приміщень № 16 від 20.01.2012 р. та додаткової угоди від 05.07.2012 у АТВТ «Концерн «Весна»» (код за ЄДРПОУ 14309215, м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, б.68) за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, 6.13а (майданчик №2, корпус №1 на першому поверсі приміщення № 127а), загальною площею 65,1 кв.м. Строк дії договору, згідно додаткової угоди від 07.02.2014р. з 01.02.2012р. по 31.12.2014р.; договору оренди нежитлових приміщень № 280 від 30.08.2013 р. у АТВТ «Концерн «Весна»» (код за ЄДРПОУ 14309215, м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, 6.68) за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, б.13а (майданчик №2, корпус №1 приміщення № 1206, 121), загальною площею 189,4 кв.м. Строк дії договору, згідно додаткової угоди від 10.12.2013р. з 30.08.2013р. по 31.12.2014р.

При проведенні перевірки використано наступні документи:

- податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» за серпень 2014 року від 19.09.2014р. №9054025699; .

- додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації по ПДВ за серпень 2014 року;

- дані інформаційних ресурсів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ДПС - АІС «Податковий Блок»;

- договора, податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно - сальдові відомості по рахунку 631, 201,10 за перевіряємий період.

Згідно наданих підприємством до перевірки документів встановлено, що ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ укладено з ТОВ «АЛВА СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 38881735, 03151, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 4-А) договір поставки № 388/04 від 01.04.2014р.

Згідно п. 1.1. Договору: Постачальник (ТОВ "АЛВА СОЮЗ") зобов'язується передавати у власність Покупцеві (ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ") товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях до Договору, підписаних Постачальником та Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

На виконання умов договору ТОВ "АЛВА СОЮЗ" виписано (оформлено) накладні та податкові накладні.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. У рахунок оплати отримано платіжні доручення на загальну суму 854934,63 грн.

Підприємством ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" до перевірки не надано сертифікатів якості товару.

Транспортування товару здійснювалось згідно наступних товарно-транспортних накладних: № РН-24 від 01.08.2014р., № РН-27 від 01.08.2014р., № РН-28 від 11.08.2014р., № РН-29 від 14.08.2014р., № РН-30 від 18.08.2014р., № РН-31 від 29.08.2014р.

За результатом аналізу первинних документів, наданих до перевірки, а саме ТТН, згідно яких здійснювалось перевезення товару від постачальника ТОВ "АЛВА СОЮЗ" на адресу ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" встановлено, що в ТТН відсутня будь - яка інформація, стосовно вантажно - розвантажувальних операцій, маси вантажу.

Отже, згідно Акту перевірки виписані ТТН на постачання товару не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню та ставлять під сумнів факт перевезення товару.

Також, згідно проведеного аналізу первинних документів перевіряючим було встановлено, що згідно з наданим до перевірки договором поставки № 388/04 від 01.04.2014р., укладеним між ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" та ТОВ "АЛВА СОЮЗ" (код ЄДРПОУ 38881735), зазначені наступні реквізити постачальника ТОВ "АЛВА СОЮЗ": свідоцтво платника ПДВ №200148234. Однак, згідно з інформаційними базами даних ДПІ підприємство ТОВ "АЛВА СОЮЗ" свідоцтво платника ПДВ №200148234 від 07.11.2013р. анульовано 20.02.2014р. Отже, на момент укладання договору поставки № 388/04 від 01.04.2014у. свідоцтво платника ПДВ ТОВ "АЛВА СОЮЗ'' мало статус «анульовано».

З урахуванням викладеного, податковий орган дійшов висновку, що операції з придбання товару ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання. ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" здійснило документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" проводило операції з придбання товару, які не мали під собою мети отримання доходу, а були направлені на подальшу мінімізацію сплати ПДВ.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» отримувало запити від ДПІ у Кіровському районі від 13.10.2014р. № 17560/10/04-65-15-0116 та від 24.10.2014р. № 18416/10/04-65-15-0116, на які було надані затребувані документи та відповідні письмові пояснення листами від 24.10.2014р. № 24/10/01 та від 06.11.2014р. № 06/11/01.

Підставою для винесення ППР став висновок податкового органу про те, що ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» проводило операції з придбання товару, які були направлені на подальшу мінімізацію сплати ПДВ, та головною метою яких було одержання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет.

Суд зазначає, що дані твердження базуються виключно на підставі недоліків в товарно-транспортних накладних з посиланням на інформаційні бази даних ДПІ (ІС «Податковий блок», ІАС «Єдиний реєстр податковий накладних) стосовно ТОВ «АЛВА СОЮЗ» та його контрагентів-постачальників, з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Так, предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

У відповідності зі ст. 1 Закону України № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - ЗУ № 996-ХІУ) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас статтею 1 ЗУ № 996-ХІУ визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В перевіряємому періоді позивач мав наступні фінансово-господарські взаємовідносини.

Встановлено, що 01.04.2014 року ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (Покупець) та ТОВ «АЛВА СОЮЗ» (Постачальник) уклали Договір поставки № 388/04 (далі - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях до Договору, підписаних Постачальником та Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 1.5 Договору постачання товару здійснюється на умовах, визначених Специфікаціях у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору.

За умовами п. 2.2 Договору датою поставки товару являється дата прийому- передачі, що вказана в накладній чи інших документах.

Відповідно до п. 2.4 Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику загальну вартість товару на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених Постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в уповноваженій банківській установі та на умовах платежу, сказаного в Специфікації.

На підтвердження реальності господарських операцій було складено наступні первинні документи: договір поставки № 388/04 від 01.04.2014 року, специфікацію № 1 від 01.04.2014р., специфікацію № 2 від 01.04.2014р., специфікацію № 3 від 01.04.2014р., специфікацію № 4 від 10.04.2014р., специфікацію № 5 від 10.04.2014р., специфікацію № б від 10.04.2014р., специфікацію № 7 від 21.04.2014р., специфікацію № 8 від 01.08.2014р., специфікацію № 9 від 01.08.2014р., специфікацію № 10 від 11.08.2014р., специфікацію № 11 від 14.08.2014р., специфікацію № 12 від 18.08.2014р., специфікацію № 13 від 29.08.2014р., специфікацію № 14 від 10.09.2014р., специфікацію № 15 від 10.09.2014р., податкову накладну № 26 від 01.08.2014р., податкову накладну № 27 від 01.08.2014р., податкову накладну № 28 від 11.08.2014р., податкову накладну № 29 від 14.08.2014р., податкову накладну №30 від 18.08.2014р., податкову накладну №31 від 26.08.2014р., податкову накладну № 32 від 27.08.2014р., видаткову накладну № РН-26 від 01.08.2014р., видаткову накладну № РН-27 від 01.08.2014р., видаткову накладну № РН-28 від 11.08.2014р., видаткову накладну № РН-29 від 14.08.2014р., видаткову накладну № РН-30 від 18.08.2014р., видаткову накладну № РН-31 від 29.08.2014р., товарно-транспортну накладну № РН-24 від 01.08.2014р., товарно-транспортну накладну № РН-27 від 01.08.2014р., товарно-транспортну накладну № РН-28 від 11.08.2014р., товарно - транспортну накладну № РН-29 від 14.08.2014р., товарно-транспортну накладну № РН-30 від 18.08.2014р., товарно-транспортну накладну № РН-31 від 29.08.2014р., від 15.09.2014р., рахунок на оплату № 388/08 від 01.08.2014р., рахунок на оплату № 388/05 від 01.08.2014р., рахунок на оплату № 388/07 від 01,08.2014р., рахунок на оплату № 388/11 від 11.08.2014р., рахунок на оплату № 388/14 від 14.08.2014р., рахунок на оплату № 388/18 від 18.08.2014р., оплата підтверджується виписками з банку за 26.08.2014 року по рахунку № 260090000101, за 27.08.2014 року по рахунку № 260090000101, за 29.08.2014 року по рахунку № 26004060284832, за 01.09.2014 року по рахунку № 26004060284832, за 10.09.2014 року по рахунку № 260090000101, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Суд зазначє, що первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, встановлені законодавством України, за формою і змістом відповідають вимогам ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, відображають умови проведених господарських операцій.

Суд не приймає посилання ДПІ у Кіровському районі на відсутність у складених постачальниками по зазначеним операціям ТТН інформації стосовно вантажно-розвантажувальних операцій та маси вантажу, і як наслідок сумнівність факту перевезення товару, виходячи з того, що аналіз Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, дає підстави вважати, що товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей, як і не встановлює правила ведення податкового обліку валових витрат платника податку.

Положеннями Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.92р. визначено, що з 01.01.93р. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Так як наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29.12.95р., станом на час виникнення спірних правовідносин не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, додержання чи недодержання форми № 1 ТН суб'єкт господарювання вирішує самостійно на власний розсуд, та в жодному разі не може нести за це будь - яку відповідальність.

Крім того, рішення про державну реєстрацію Наказу від 29.12.1995 року № 488/346 скасовано на підставі Висновку Міністерства юстиції №10/68 від 15.05.2006 року.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, за наявності передбачених договором та чинним законодавством первинних документів, а також факту зміни майнового стану ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» та ТОВ «АЛВА СОЮЗ», є достатньо підстав стверджувати про реальність господарських операцій між ними.

Згідно пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені

податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як передбачено п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Відсутність у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 19 лютого 2013 року № К/9991/64514/11 та в ухвалі ВАСУ від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13.

Не менш важливим фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції - статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

В Акті перевірки зазначено, що на момент укладення Договору № 388/04 від 01.04.2014р. свідоцтво платника ПДВ (ТОВ «АЛВА СОЮЗ») від 07.11.2013р. № 200148234 мало статус «анульовано».

Пунктом 183.12 статті 183 ПКУ передбачено, що центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платник податку.

Згідно п. 183.13 ст. 183 ПКУ реєстр платників податку на додану вартість доступний через мережу Інтернет.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 ПКУ реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу положень п. 184.5 ст. 184 ПКУ з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Під час судового розгляду з'ясовано та зазначено представником позивача, що 20.02.2014 року ТОВ «АЛВА СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 38881735) отримало інше свідоцтво платника ПДВ, яке було чинним при укладенні Договору № 388/04 від 01.04.2014р. Крім того, на момент виписки податкових накладних № 26 від 01.08.2014р., № 27 від 01.08.2014р., № 28 від 11.08.2014р., № 29 від 14.08.2014р., № 30 від 18.08.2014р., № 31 від 26.08.2014р., № 32 від 27.08.2014р. підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість (дата реєстрації 08.07.2014р.) та мало діюче свідоцтво платника ПДВ.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені до податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 142 489,11 грн.

Також, представник позивача зазначив, що подані ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» податкова декларація з ПДВ з додатком 5 та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, за серпень 2014 року, були прийняті ДПІ у Кіровському районі без зауважень.

Щодо посилання податкового органу на те, що ТОВ «АЛВА СОЮЗ» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, в тому числі позивачу, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 61 Конституції України визначено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

На підставі зазначеного, суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу про те, що у ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у ТОВ «АЛВА СОЮЗ».

До того ж, як зазначає Вищий адміністративний суд в листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В судовій практиці такий висновок наведений в ухвалі ВАСУ від 4 лютого 2014 р. у справі № К/800/36905/13.

Згідно відомостей з ЄДР та Статуту Товариство з обмеженої відповідальністю «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» здійснює діяльність з Виробництва електророзподільної та контрольної апаратури (КВЕД 27.12).

Представник позивача також в судовому засіданні пояснив, що із складених Специфікацій по господарським операціям ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (Покупець) з ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПОСЛУГ» (ТОВ «УЦП») та ТОВ «ІНТЕР-СЕРВІС ГРУП» (Постачальники), які долучені до матеріалів справи, встановлено умови поставки товарів: СРТ склад Покупця відповідно Інкотермс - 2000.

Інкотермс 2000 термін «Фрахт/перевезення оплачені до» (СРТ) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Таким чином, транспортування та доставка ТМЦ здійснювалася за рахунок постачальників.

При цьому, представник позивача зазначив, що в товарно-транспортних накладних вказано «Вантажоодержувачем» ТОВ «Техелектромонтаж», а «Пункт розвантаження»: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13А.

За вказаною адресою позивач орендує у ТДВ «КОНЦЕРН ВЕСНА» складські приміщення за договором № 16 від 20.01.2012 року, що підтверджується копіями документів, які долучені до матеріалів справи.

Що стосується питання прийняття товарів за кількістю та якістю, то представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до п. 3.1 розділу 3 Договору поставки № 0107-1, укладеного 01 липня 2014 року між ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» та ТОВ «ІНТЕР-СЕРВІС ГРУП», та Договору поставки № 01/07/01 від 01 липня 2014 року між ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ» та ТОВ «УЦП», приймання товару (за кількістю і якістю) здійснюється в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності до чинного в Україні законодавства.

Під час приймання товарів на складі був присутній директор в супроводі комірника, які перевіряли цілісність упаковок, здійснювали візуальний огляд товарів та їх підрахунок.

Представник позивача зазначив, що, враховуючи специфіку діяльності підприємства, а саме виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (код КВЕД 27.12), та зважаючи на той факт, що з подібною категорією товарів доводиться постійно мати справу, посадові особи ТОВ «Техелектромонтаж» володіють необхідними знаннями та кваліфікацією, які дозволяють їм визначати належну якість товарів.

Крім того, згідно пункту 3.2 Договорів у разі виявлення відхилень від вимог цих Договорів щодо кількості та (або) якості товару Покупець зобов'язаний невідкладно з урахуванням можливостей технічних засобів зв'язку повідомити про це Постачальника.

Судом під час судового розгляду з'ясовано, що з боку позивача не направлялося жодної вимоги про заміну товару, як і не складалося ні одного акту невідповідності.

Придбані товари були використані в повному обсязі у господарській діяльності ТОВ «Техелектромонтаж», а саме у власному виробництві для виготовлення електророзподільної та контрольної апаратури, що, на думку суду, свідчить про належну якість та відповідність кількості поставленого товару.

Також, з матеріалів справи, а саме листа від 06.11.2014р. № 06/11/01 вбачається, що позивач повідомляв відповідача про те, що підприємство здійснює діяльність у сфері виробництва електророзподільної та контрольної апаратури (на балансі обліковуються власні основні засоби: виробниче обладнання, електромонтажний інструмент, вантажний автотранспорт, меблі, комп'ютерна техніка та інше).

Відповідні операції були відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «ТЕХЕЛЕКТРОМОНТАЖ», дані якого підтверджують факт наявності ТМЦ у кількісному обсязі, їх списання у виробництво, проведення розрахунків з постачальником.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності приходить до висновку, що позивачем підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і веденням власної господарської діяльності, що є необхідною умовою для встановлення факту реальності здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи рішення по справі, суд враховує, що відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, не надав суду жодного належного доказу, підтверджуючого факти, викладені в акті перевірки.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000682201 від 24 листопада 2014 року на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для його скасування, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0004782203.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 36295923) за рахунок Державного бюджету України судові витрати по сплати судового збору в сумі 427,48 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26 грудня 2014 року.

Суддя В.В. Кальник