Рішення

від 12.01.2015 по справі 910/24808/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24808/14 12.01.15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ПІОНЕР"

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "АРМБУДСЕРВІС"

до відповідача-2: приватного підприємства "ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ"

про : стягнення 55.552,07 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Штіфонов П.С. - за довіреністю від 25.05.2014 № б/н;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ПІОНЕР" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АРМБУДСЕРВІС" та приватного підприємства "ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ" про стягнення заборгованості в сумі 55.552,07 грн, яка з урахуванням зміни предмету позову складається з заборгованості по орендній платі в розмірі 31.864,00 грн, пені - 4.285,78 грн, 3 % річних - 698,33 грн, інфляційних втрат - 4.442,62 грн та вартості орендованого майна в сумі 14.261,34 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем-1 порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором оренди майна від 04.04.2013 № 05/04/13. Відповідач-1 грошові зобов'язання за вказаним договором виконав частково в сумі 27.817,70 грн, у зв'язку із чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість в сумі 31.864,00 грн.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем за договором від 04.04.2013 № 05/04/13, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки від 04.04.2013 № б/н, за умовами якого відповідач-2 забезпечив виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором від 04.04.2013 № 05/04/13.

Однак, як вказує позивач, відповідач-2 своїх зобов'язань, взятих на себе за договором поруки від 04.04.2013 № б/н, на вимогу позивача не виконав. Позивач звертався до відповідачів із вимогами погасити наявну заборгованість, проте ці вимоги залишені останніми без виконання, що слугувало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 31.864,00 грн та відшкодувати вартість орендованого майна в сумі 14.261,34 грн.

Крім того, з огляду на те, що відповідачем-1 порушено зобов'язання за договором від 04.04.2013 № 05/04/13, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача-1: господарської санкції у вигляді пені, сума якої складає 4.285,78 грн; а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення 3 % річних в розмірі 698,33 грн та інфляційних втрат в розмірі 4.442,62 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ПІОНЕР" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24808/14.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачам на адреси місцезнаходження останніх, які відповідають відомостям, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам відповідачів поштових відправлень суду. Враховуючи наведене, відповідачі повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Окрім того, відповідачі відзивів на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надали, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ПІОНЕР", як орендодавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АРМБУДСЕРВІС", як орендар, (далі - відповідач-1) укладено договір оренди майна від 04.04.2013 № 05/04/13 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове користування майно - будівельне та інше обладнання, (далі - майно) (п. 1.1 Договору).

Найменування майна, його комплектність, технічні характеристики, відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці майна зазначаються в акті прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Датою припинення оренди є дата остаточної здачі майна на склад позивача (або дата повної оплати вартості неповернутих елементів), що фіксується у накладних або актах (п. 2.1.4 Договору).

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці майна за який нараховується орендна плата відраховується з дати передачі майна за актом прийому-передачі (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.3 Договору за домовленістю сторін, майно за даним Договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому в акті прийому-передачі сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення перебігу строку оренди.

У відповідності до п. 4.2 Договору орендна плата нараховується в розмірі, встановленому позивачем за добу, тиждень або календарний місяць оренди одиниці майна, узгодженому та наведеному у відповідному акті прийому-передачі.

Якщо майно за цим Договором передано в оренду на невизначений строк, відповідач зобов'язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування майном протягом трьох діб з моменту отримання останнім відповідної вимоги або рахунку-фактури від позивача, яку останній має право надіслати в будь-який час протягом всього строку оренди майна (п. 4.3 Договору).

Відповідач несе відповідальність за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань останнього перед позивачем за цим Договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (п. 7.1 Договору).

Так, сторонами спору підписано Акт прийому-передачі майна в оренду від 08.04.2013 № 1.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України.

Частиною 3 ст. 283 ГК України встановлено, що об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до умов Договору за період з 08.04.2013 по 31.07.2013 позивачем була нарахована орендна плата в розмірі 54.317.70 грн, що підтверджується актами надання послуг від 30.04.2013 № 41 на суму 13.800,00 грн, від 31.05.2013 № 53 на суму 18.600,00 грн, від 27.06.2013 № 68 на суму 13.116,60 грн, від 31.07.2013 № 91 на суму 8.801,1 грн. Вказані акти підписані обома сторонами та скріплений печатками останніх (засвідчені копії вказаних актів наявні в матеріалах справи).

Також позивачем нарахована орендна плата в період з 01.08.2013 по 21.10.2014 на суму 5.364,00 у зв'язку з чим останнім було виставлено рахунок на оплату від 21.10.2014 № 102. Оскільки об'єкт оренди на час розгляду справи по суті знаходиться у відповідача-1, позивачем виставлено рахунок на оплату вартості майна від 27.08.2013 № 139 на суму 14.261,34 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті порушення відповідачем-1 обов'язку за Договором, яке полягає у здійсненні останнім на користь позивача орендної плати за користування об'єктом оренди у період з 08.04.2013 по 31.07.2013 в розмірі 54.317.70 грн та з 01.08.2013 по 21.10.2014 в розмірі 5.364,00. Загальний розмір плати за користування об'єктом оренди за вказані періоди часу складає 59.681,70 грн.

Однак, станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем-1 виконано грошове зобов'язання за Договором частково, а саме на суму 27.817,70 грн, тому основна заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Договором становить 31.864,00 грн.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 його грошових зобов'язань за Договором, 04.04.2013 року між відповідачем-2 та позивачем укладено договір поруки від 04.04.2013 № б/н (далі - Договір поруки).

У відповідності до предмету Договору поруки відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Договором оренди майна від 04.04.2013 № 05/04/13 (п. 1.1 Договору поруки). У випадку порушення відповідачем-1 обов'язку за основним Договором, відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники (п. 1.2 Договору поруки). Відповідач-2 зобов'язаний виконати свій обов'язок перед позивачем за Договором поруки на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання від позивача відповідної вимоги (п. 3.1 Договору поруки).

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що відповідач-1 не виконав свої грошові зобов'язання за Договором в повному обсязі, позивач звернувся до відповідачів із вимогою виконати свій обов'язок за Договором оренди та сплатити заборгованість за користування об'єктом оренди та відшкодувати вартість останнього. Вимогу позивача від 27.11.2013 № б/н отримано відповідачами 02.12.2013, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Однак, відповідачі вимогу позивача залишили без відповіді та виконання.

Наведені обставини призвели до звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла в останніх на підставі Договору оренди майна від 04.04.2013 № 05/04/13 та Договору поруки від 04.04.2013 № б/н, в межах їх зобов'язань за вказаними правочинами та повернення вартості майна.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін має місце допущене відповідачем-1 порушення правил здійснення господарської діяльності, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідачів господарської санкції у вигляді пені, сума якої складає 4.285,78 грн; а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення 3 % річних в розмірі 698,33 грн та інфляційних втрат в розмірі 4.442,62 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ПІОНЕР" підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Положенням частини 3 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Аналогічне правило закріплено в ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Таким чином, підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів основної заборгованості в сумі 31.864,00 грн та заборгованості щодо повернення вартості майна, яке перебуває в оренді в сумі 14.261,34 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідачів перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачами жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач-1 своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Розглядаючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача-1 господарської санкцій у вигляді пені і відповідальності, встановленої 625 ЦК України, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з умов, встановлених п. 4.3 Договору, відповідач-1 був зобов'язаний здійснити оплату заборгованості, у строк до 05.12.2013.

Таким чином, неустойка (пеня) та відповідальність у вигляді 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання підлягають нарахуванню починаючи з дня, наступного за останнім днем, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 06.12.2013, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Отже, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідачів пені підлягає задоволенню в сумі 1.959,61 грн, за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня, та з урахуванням правил, встановлених ст. 253 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУДата оплатиСума оплатиСума пені за період прострочення 29.000.00 06.12.2013 - 17.12.2013 12 6.5000 % 123.94 27.500,00 18.12.2013 - 30.12.2013 13 6.5000 % 18.12.2013 1.500,00 127,32 26.500,00 31.12.2013 - 14.04.2014 105 6.5000 % 31.12.2013 1.000,00 991,03 26.500,00 15.04.2014 - 05.06.2014 52 9.5000 % 717,32 Загальна сума пені складає 1.959,61

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4.442,62 грн. та 3 % річних у розмірі 698,33 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку товариства з обмеженою відповідальністю "АРМБУДСЕРВІС" та приватного підприємства "ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ", суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на відповідачів.

Крім того, позивач також просить суд покласти судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката на відповідачів в розмірі 11.839,20 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Між позивачем та адвокатом Штіфоновим П.С. (далі - виконавець) укладено договір від 25.11.2013 № б/н, предметом якого є надання виконавцем позивачеві адвокатських послуг.

З поданого виконавцем до суду звіту від 23.12.2014 та акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.12.2014 вбачається, що останнім надані правові послуги позивачу у справі № 910/24808/14 на загальну суму 11.839,20 грн.

Позивач, квитанціями від 25.11.2013 № 1142655 та 23.12.2014 № 1142676, які наявні в матеріалах даної справи у вигляді копій, оплатив вказані послуги в сумі 11.839,20 грн.

Суд, розглянувши зазначену вище вимогу позивача та наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про достатність підстав для її задоволення, оскільки виконавцем взяті на себе зобов'язання за договором про надання адвокатських послуг від 25.11.2013 № б/н виконані, виконавець представляв інтереси позивача у судових засіданнях при розгляді даної справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, витрати позивача, пов'язані з оплатою адвокатських послуг, покладаються на відповідачів в сумі 11.839,20 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "АРМБУДСЕРВІС" (03062, м. Київ, вул. Естонська, буд. 94; ідентифікаційний код 38619967) та приватного підприємства "ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ" (03062, м. Київ, вул. Естонська, буд. 94; ідентифікаційний код 32493706) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ПІОНЕР" (01042, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 3; ідентифікаційний код 32980387) основну заборгованість в сумі 31.864 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн 00 коп.; заборгованість щодо повернення вартості майна в сумі 14.261 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн 34 коп; пеню в сумі 1.959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 61 коп.; 3 % річних в сумі 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн 33 коп.; інфляційні втрати в сумі 4.442 (чотири тисячі чотириста сорок дві) грн 62 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) 00 коп; витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 11.839 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн 20 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 січня 2015 року.

Суддя С.В. Балац