Постанова

від 06.04.2015 по справі 910/24808/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 910/24808/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.04.2015 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року

у справі № 910/24808/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова

група «ПІОНЕР»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «АРМБУДСЕРВІС»

2) приватного підприємства «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ»

про стягнення 55 552,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року по справі № 910/24808/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «ПІОНЕР» до товариства з обмеженою відповідальністю «АРМБУДСЕРВІС» та приватного підприємства «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» про стягнення 55552,07 грн. - задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 31864,00 грн. основної заборгованості; 14261,34 грн. заборгованості щодо повернення вартості майна, 1959,61 грн. пені, 698,33 грн. 3 % річних, 4442, 62 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору та 11839,20 грн. витрат по оплаті послуг адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 12.01.2015 року ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник ТОВ «Торгово-промислова група «ПІОНЕР» у судових засіданнях 16.03.2015 року та 06.04.2015 року надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.01.2015 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники ТОВ «АРМБУДСЕРВІС» та ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» у судові засідання суду апеляційної інстанції 16.03.2015 року та 06.04.2015 року не з'явились. Про день та час розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, який просив розглядати дану справу за відсутності представників відповідачів, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «АРМБУДСЕРВІС» та ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників відповідачів у судовому засіданні 06.04.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ПІОНЕР», як орендодавцем, та ТОВ «АРМБУДСЕРВІС», як орендар, (відповідач-1) укладено договір оренди майна від 04.04.2013 року № 05/04/13 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору, позивач передає предмет договору, а відповідач-1 приймає в тимчасове користування майно - будівельне та інше обладнання, (далі - майно).

Найменування майна, його комплектність, технічні характеристики, відновна вартість, ціна та строк оренди по кожній одиниці майна зазначаються в акті прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Датою припинення оренди є дата остаточної здачі майна на склад позивача (або дата повної оплати вартості неповернутих елементів), що фіксується у накладних або актах (п. 2.1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору початок перебігу строку оренди кожної одиниці майна за який нараховується орендна плата відраховується з дати передачі майна за актом прийому-передачі.

Згідно п. 3.3 договору за домовленістю сторін, майно за даним договором може бути передано в оренду на невизначений строк, при цьому в акті прийому-передачі сторони зазначають тільки дату початку перебігу строку оренди без зазначення дати закінчення перебігу строку оренди.

У відповідності до п. 4.2 договору орендна плата нараховується в розмірі, встановленому позивачем за добу, тиждень або календарний місяць оренди одиниці майна, узгодженому та наведеному у відповідному акті прийому-передачі.

Якщо майно за цим договором передано в оренду на невизначений строк, відповідач зобов'язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування майном протягом трьох діб з моменту отримання останнім відповідної вимоги або рахунку-фактури від позивача, яку останній має право надіслати в будь-який час протягом всього строку оренди майна (п. 4.3 договору).

За умовами пункту 7.1 договору, відповідач несе відповідальність за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань останнього перед позивачем за цим договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторонами спору підписано акт прийому-передачі майна в оренду від 08.04.2013 року № 1.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору за період з 08.04.2013 року по 31.07.2013 року ним була нарахована орендна плата в розмірі 54317,70 грн., що підтверджується актами надання послуг від 30.04.2013 року № 41 на суму 13800,00 грн., від 31.05.2013 року № 53 на суму 18600,00 грн., від 27.06.2013 року № 68 на суму 13116,60 грн., від 31.07.2013 року № 91 на суму 8801,10 грн. Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені печатками останніх.

Також позивачем нарахована орендна плата в період з 01.08.2013 року по 21.10.2014 року на суму 5364,00 грн. у зв'язку з чим останнім було виставлено рахунок на оплату від 21.10.2014 року № 102. Крім того, як вказує позивач, оскільки об'єкт оренди на час розгляду справи по суті знаходиться у відповідача-1, позивачем виставлено рахунок на оплату вартості майна від 27.08.2013 року № 139 на суму 14261,34 грн.

Таким чином як зазначає позивач, за користування об'єктом оренди у період з 08.04.2013 року по 31.07.2013 року відповідач-1 повинен сплатити заборгованість в розмірі 54317,70 грн. та з 01.08.2013 року по 21.10.2014 року в розмірі 5364,00 грн.. Загальний розмір плати за користування об'єктом оренди за вказані періоди часу складає 59681,70 грн.

Оскільки, станом на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції, відповідачем-1 виконано грошове зобов'язання за договором лише частково, а саме на суму 27817,70 грн., тому основна заборгованість відповідача-1 перед позивачем за договором становить 31864,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання відповідачем-1 його грошових зобов'язань за договором, 04.04.2013 року між ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» (відповідач-2) та позивачем укладено договір поруки від 04.04.2013 року № б/н (далі - договір поруки).

У відповідності до предмету договору поруки відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за договором оренди майна від 04.04.2013 року № 05/04/13 (п. 1.1 договору поруки). У випадку порушення відповідачем-1 обов'язку за основним договором, відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники (п. 1.2 договору поруки). Відповідач-2 зобов'язаний виконати свій обов'язок перед позивачем за договором поруки на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання від позивача відповідної вимоги (п. 3.1 договору поруки).

Як зазначає позивач, відповідач-2 своїх зобов'язань, взятих на себе за договором поруки від 04.04.2013 року, на вимогу позивача не виконав. Позивач звертався до відповідачів із вимогами погасити наявну заборгованість, проте ці вимоги залишені останніми без виконання.

Так, у жовтні 2014 року ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ПІОНЕР» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «АРМБУДСЕРВІС» та ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» про стягнення заборгованості в сумі 55552,07 грн., яка з урахуванням зміни предмету позову складається з заборгованості по орендній платі в розмірі 31864,00 грн., пені - 4285,78 грн., 3 % річних - 698,33 грн., інфляційних втрат - 4442,62 грн. та вартості орендованого майна в сумі 14261,34 грн.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року по справі № 910/24808/14 позов ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ПІОНЕР» про стягнення солідарно з до ТОВ «АРМБУДСЕРВІС» та ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» заборгованості - задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 31864,00 грн. основної заборгованості; 14261,34 грн. заборгованості щодо повернення вартості майна, 1959,61 грн. пені, 698,33 грн. 3 % річних, 4442, 62 грн. інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору та 11839,20 грн. витрат по оплаті послуг адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року необхідно змінити в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення 11839 грн. витрат на оплату адвоката, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем та відповідачем-1 у даній справі укладений договір, який за своєю правовою природою є договором оренди. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Одним з основних обов'язків наймача (орендаря) за даним договором є своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки, ні відповідач-1 як орендар, ні відповідач-2 як поручитель не виконали своїх зобов'язань за укладеними договорами оренди та поруки, вимогу позивача від 27.11.2013 року, яка отримана відповідачами 02.12.2013 року не виконали, основна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 31864 грн. та заборгованість щодо повернення вартості майна, яке перебуває в оренді в сумі 14261,34 грн., ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується матеріалами справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з солідарно з відповідачів вказаної заборгованості.

Крім основної суми заборгованості за договором оренди позивач просив стягнути з відповідачів 4285,78 грн. пені, 698,33 грн. 3 % річних та 4442,62 грн. інфляційних втрат.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що Відповідач несе відповідальність за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань останнього перед позивачем за цим договором, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Так, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені зробленого судом першої інстанції з урахуванням строку її нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, та враховуючи те, що пеня розраховується починаючи з дня, наступного за останнім днем, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 06.12.2013 року, колегія суддів Київського апеляційного господарського вважає що місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача 1959,61 грн. пені, а не 4285,78 грн. як просив позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Так, здійснивши перевірку розрахунку трьох процентів річних враховуючи що, 3% за прострочення грошового зобов'язання також підлягають нарахуванню починаючи з дня, наступного за останнім днем, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 06.12.2013 року, та розрахунку інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача 3 % річних у сумі 698,33 грн. та інфляційних втрат у сумі 4442,62 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 31864,00 грн. основної заборгованості, 14261,34 грн. заборгованості щодо повернення вартості майна, 1959,61 грн. пені, 698,33 грн. 3 % річних та 4442,62 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» щодо стягнення основної суми заборгованості та штрафних санкцій на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14, про часткове задоволення позову прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення з відповідачів 11839 грн. витрат на оплату адвоката.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду, судом першої інстанції помилково стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 11839 грн. витрат на оплату адвоката тоді, як позов було задоволено частково та у відповідності до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За розрахунком суду апеляційної інстанції, витрати на послуги адвоката слід стягнути солідарно з відповідачів у сумі 11343,44 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що між позивачем та адвокатом Штіфоновим П.С. (далі - виконавець) укладено договір від 25.11.2013 року № б/н, предметом якого є надання виконавцем позивачеві адвокатських послуг. З поданого виконавцем до суду звіту від 23.12.2014 року та акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.12.2014 року вбачається, що останнім надані правові послуги позивачу у справі № 910/24808/14 на загальну суму 11839,20 грн. Надані за вказаним договором послуги позивачем оплачені у повному обсязі, що підтверджується квитанціями від 25.11.2013 року № 1142655 та 23.12.2014 року № 1142676, копії яких наявні в матеріалах даної справи. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавець дійсно представляв інтереси позивача у судових засіданнях при розгляді даної справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу приватного підприємства «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення солідарно з відповідачів 11839 грн. витрат на оплату адвоката - змінити. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким стягнути солідарно з ТОВ «АРМБУДСЕРВІС» та ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» на користь ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ПІОНЕР» витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 11343,44 грн. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Враховуючи той факт, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, та судові витрати (витрати на послуги адвоката) були змінені з ініціативи суду апеляційної інстанції, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на ПП «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ».

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 в частині розподілу судових витрат, а саме в частині стягнення солідарно з відповідачів 11839 грн. витрат на оплату адвоката - змінити.

3. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АРМБУДСЕРВІС» (03062, м. Київ, вул. Естонська, буд. 94; ідентифікаційний код 38619967) та приватного підприємства «ТРАКТОРЗАПЧАСТЬ» (03062, м. Київ, вул. Естонська, буд. 94; ідентифікаційний код 32493706) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА «ПІОНЕР» (01042, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 3; ідентифікаційний код 32980387) витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 11343 (одинадцять тисяч триста сорок три) грн. 44 коп.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2015 року у справі № 910/24808/14 залишити без змін.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/24808/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 14.04.2015 року