Постанова

від 12.01.2015 по справі 927/1441/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа№ 927/1441/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.01.2015 року

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року

у справі № 927/1441/14 (суддя - Романенко А.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі

Чернігівської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра»

про внесення змін до договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року по справі № 927/1441/14 позов Заступника прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» про внесення змін до договору оренди - задоволено повністю. Внесено зміни до п. 4 договору оренди № 2351 від 03.03.2010 року, укладеного між Чернігівською міською радою та ТОВ «Ростра», виклавши в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8 580 934,20 грн. (990,87 грн. за 1 кв. м.), також, внесено зміни до п. 7 договору оренди № 2351 від 03.03.2010 року, укладеного між Чернігівською міською радою та ТОВ «Ростра», виклавши в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що становить 343 237,37 грн. (39,6348 грн. за 1 кв. м.) на рік». Крім того, стягнуто з ТОВ «Ростра» у доход державного бюджету 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.10.2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Ростра» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року по справі № 927/1441/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Заступник прокурора міста Чернігова вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 12.01.2015 року представник ТОВ «Ростра» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор у судових засіданнях 17.12.2014 року та 12.01.2015 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечив проти задоволення скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Прокурор вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Чернігівської області законним та обгрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.10.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Чернігівської міської ради у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представника позивача у судовому засіданні 12.01.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, що з'явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

03.03.2010 року між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Ростра» було укладено договір оренди земельної ділянки №2351, який зареєстровано у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.03.2010 року за №041083000096 (надалі - договір).

Згідно п.1 договору орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв в короткострокове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для експлуатації магазину продовольчих товарів з кафе, магазину непродовольчих товарів та офісів по вул. Музикальній, 1.

Згідно п.п. 2-4, 6-10 та 14 договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,8483га та 0,0177га - проїзд спільного користування. На земельній ділянці знаходиться приміщення цеху. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4593783,60 грн. (530,46грн за 1 кв.м.).

Договір укладено до 25.12.2014 року. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 137813,51 грн. (15,9138грн за 1 кв.м.) на рік.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця наступного за звітним на рахунок, вказаний орендодавцем (одержаний у Державній податковій інспекції у м. Чернігові). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування коефіцієнту індексації за 2009 рік К=1,059.

Розмір орендної плати переглядається не більше одного разу за рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (комерційне використання).

Умовами п. п. 24, 28 та 35 договору сторонами узгоджено, зокрема, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у п.9 цього договору.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Уразі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку. Спірні питання, які виникають у ході виконання цього договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо не буде досягнуто згоди, спір має вирішуватись у суді.

З матеріалів справи вбачається, що спірну земельну ділянку передано відповідачу згідно акту прийому-передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 22.03.2010 року (додаток №2).

14.01.2011 року, сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2351 від 03.03.2010 року, яку зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.06.2011 року за №7410100040001.

В даній додатковій угоді сторонами узгоджено, що:

1. Враховуючи рішенням Чернігівської міської ради від 17.12.2010 року «Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати за землю в місті Чернігові на 2011 рік» (3 сесія 6 скликання) внести зміни до пункту 7 договору оренди земельної ділянки, виклавши його в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотка від нормативної грошової оцінки землі».

2. Пункт 10 договору доповнити наступним абзацом: «у разі прийняття рішення міської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Чернігова, згідно вимог статей 18, 23 Закону України «Про оцінку земель», орендна плата переглядається та встановлюється відповідно до діючої нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова».

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Чернігівської міської ради сьомої сесії шостого скликання від 31.03.2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2010року» було, затверджено, зокрема, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2010 року. Встановлено, що середня (базова вартість) одного квадратного метра земельної ділянки становить 176,39грн, з урахуванням коефіцієнту індексації за 2010 рік (1,0). Розрахунок розміру податку за землю та орендної плати проводити відповідно до грошової оцінки земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон. Дане рішення набуло чинності 06.04.2011 року - з моменту його оприлюднення в друкованому виданні - газеті «Чернігівські відомості».

Крім того, рішенням Чернігівської міської ради одинадцятої сесії шостого скликання від 29.07.2011року «Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати у місті Чернігові» встановлено розмір орендної плати за землі, зокрема, промисловості на рівні 3-кратного розміру земельного податку. Встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю проводити з урахування коефіцієнтів індексації грошової оцінки земель м. Чернігова. Рішення набуло чинності з моменту його оприлюднення в друкованому виданні - газеті «Чернігівські відомості», за виключенням п.1 рішення, який набуває чинності з 01.01.2012 року.

Як зазначає прокурор, позивачем було направлено на адресу відповідача листи від 20.09.2013 року №6213 та від 29.07.2014 року №3579 з проектами додаткових угод до договору оренди земельної ділянки від 03.03.2010 року, відповідно до умов якої орендна плата встановлюється в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8580934,20 грн. (пункт 1 додаткової угоди до договору). Натомість, пропозицію позивача відповідачем залишено без розгляду.

У вересні 2014 року Заступник прокурора міста Чернігова звернувся до господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача - Чернігівської міської ради з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» про внесення змін до п. 4 договору оренди №2351 від 03.03.2010 року, укладеного між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Ростра» виклавши в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8580934,20 грн. (990,87грн за 1 кв.м.)», та про внесення змін до п. 7 договору оренди №2351 від 03.03.2010 року, укладеного між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Ростра» виклавши в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що становить 343237,37 грн. (39,6348грн за 1 кв.м.) на рік».

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року по справі № 927/1441/14 позов Заступника прокурора міста Чернігова про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 21 Закону України «По оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За приписами ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтями 18, 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, зокрема, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

З наведених вище норм вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначив суд першої інстанції, надана відповідачу в оренду земельна ділянка належить до зони промисловості.

Відповідно до змін у земельному законодавстві України, п. п. 4, 6 рішення одинадцятої сесії шостого скликання Чернігівської міськради від 29.07.2011 року «Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати у місті Чернігові» та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.09.2014 року №3262, нормативна грошова оцінка земельної ділянки під забудовою (землі для експлуатації магазину продовольчих товарів з кафе, магазину непродовольчих товарів та офісів) площею 8660кв.м., місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Музикальна, 1, власник (користувач) - ТОВ «Ростра» станом на 01.01.2013 року (дійсна до 01.01.2014) установлена в розмірі 8580934,20 грн. (нормативна грошова оцінка 1кв.м земельної ділянки під забудовою - 990,87грн).

Нормами ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України (чинної на момент укладення договору) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інше.

Згідно з частиною першою ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Договором оренди земельної ділянки від 03.03.2010 року сторони передбачили можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законодавством України.

При цьому, проаналізувавши положення зазначеного законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до п. 2.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Натомість як вбачається, з матеріалів справи, позивачем, на виконання передбачених законом прав та обов`язків, а також умов договору оренди земельної ділянки №2351 від 03.03.2010 року, на адресу відповідача було направлено листи від 20.09.2013 року № 6213 та від 29.07.2014 року № 3579, що підтверджується наявними в матеріалах справи: копіями листів, додаткової угоди, повідомлення про вручення поштового відправлення №1400025115932 (31.07.2014 вручено за довіреністю уповноваженому Третьяк). Однак, пропозицію позивача відповідачем залишено без розгляду.

Таким чином, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, рішення Чернігівської міської ради від 31.03.2011 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернігова за станом на 01.01.2010 року» та рішення Чернігівської міської ради одинадцятої сесії шостого скликання від 29.07.2011року «Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати у місті Чернігові» не скасовані та є чинні, та між сторонами не досягнуто згоди щодо зміни умов договору оренди землі в частині визначення нормативно грошової оцінки землі та визначення орендної плати, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та внесення змін до пунктів 4, 7 договору оренди №2351 від 03.03.2010 року.

Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 27.07.2011 року по справі № 12/146пд та від 23.06.2011 року по справі № 25/209-10.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ростра» на рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року у справі № 927/1441/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 15.10.2014 року у справі № 927/1441/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/1441/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 17.01.2015 року