Постанова

від 12.01.2015 по справі 802/4017/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 січня 2015 р. Справа № 802/4017/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Четверик В.В., Козак Ю.М., Навитанюк С.В.

представника відповідача: Цимбал В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гранна"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування податкової консультації

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гранна" (далі - ТОВ "Гранна") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ). У позовній заяві позивач просив:

- визнати протиправною та скасувати податкову консультацію № 21891/10/17 від 29.09.2014 року надану Вінницькою об'єднаною ДПІ Головного управління Міністерства доходів у Вінницькій області ТОВ «Гранна»;

- зобов'язати Вінницьку об'єднану ДПІ Головного управління Міністерства доходів у Вінницькій області надати нову податкову консультацію із зазначених питань, а саме:

На доходи від яких саме цивільно-правових договорів має бути нарахований та сплачений військовий збір?

Чи зобов'язане TOB «Гранна» нараховувати та сплачувати військовий збір з суми орендної плати, що сплачується орендодавцю - фізичній особі за цивільно-правовим договором оренди ?

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство листом від 22.09.2014 року звернулось до відповідача в якому просило надати податкову консультацію з приводу необхідності нарахування та сплати військового збору із суми орендної плати, що сплачується орендодавцю - фізичній особі за цивільно-правовим договором оренди.

Листом від 29.09.2014 року № 21891/10/17 відповідач надав ТОВ "Гранна" письмову податкову консультацію, у якій роз'яснив, що оскільки під об'єктом оподаткування військовим збором слід розуміти дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та цивільно-правовими договорами, результатом цивільно-правового договору є факт виконання робіт (надання послуг), сума доходів, нарахованого (отриманого, виплаченого) у вигляді орендної плати, виплачена підприємством по договору оренди нерухомого (рухомого) майна фізичній особі, не являється об'єктом оподаткування військовим збором.

Позивач вважає, що податкова консультація суперечить нормам Податкового кодексу України та підлягає скасуванню. При цьому, позивач просив суд зобов'язати відповідача надати нову податкову консультацію, яка б відповідала вимогам закону.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити. У наданих поясненнях зазначили, що сума орендної плати є доходом фізичної особи, що отриманий на підставі цивільно - правового договору оренди, а тому такий дохід підлягає оподаткуванню військовим збором.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову у повному обсязі, та просила відмовити в його задоволенні. Як на підставу заперечень сторона відповідача зіслалася на те, що податкова консультація надана з урахуванням діючого законодавства та не суперечить йому. Крім того зазначила, що отримана позивачем податкова консультація не порушує права та законні інтереси Товариства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.09.2014 року ТОВ "Гранна" звернулося із запитом до Вінницької ОДПІ про надання податкової консультації, в якому просило роз'яснити питання щодо наявності у Товариства обов'язку нараховувати та сплачувати військовий збір із сум орендної плати, що нараховується та виплачується Товариством орендодавцю - фізичній особі на підставі цивільно-правовового договору оренди.

У відповідь, податковою консультацією від 29.09.2014 року № 21891/10/17 податковий орган роз'яснив, що оскільки під об'єктом оподаткування військовим збором слід розуміти дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та цивільно-правовими договорами, а результатом цивільно-правового договору є факт виконання робіт (надання послуг), сума доходів, нарахованого (отриманого, виплаченого) у вигляді орендної плати, виплачена підприємством по договору оренди нерухомого (рухомого) майна фізичній особі, не являється об'єктом оподаткування військовим збором.

Не погоджуючись із такими роз'ясненнями ТОВ "Гранна" оскаржило податкову консультацію до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України контролюючі органи за зверненням платників податків надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

Пунктом 52.4 статті 52 ПК України встановлено, що консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Пунктом 53.3 ст. 53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином Податковим кодексом України передбачено право платника податків оскаржувати податкову консультацію і встановлені правові наслідки визнання податкової консультації недійсною (скасування).

При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавець надав право платнику податків на оскарження податкової консультації у тому випадку, коли отримана податкова консультація на його думку не відповідає вимогам закону та суперечить нормам або змісту певного податку. Тому в контексті норми п. 53.3 ст. 53 ПК України слід зазначити, що приводом звернення до суду із позовом про оскарження податкової консультації є не факт порушення такою податковою консультацією прав та законних інтересів платника податку (позивача у справі), а саме невідповідність податкової консультації вимогам Закону.

Із вказаних підстав суд критично оцінює доводи позивача, що наведені у запереченнях на позовну заяву щодо відсутності факту порушення прав позивача отриманою податковою консультацією так як підстави для оскарження та можливість скасування податкової консультації Податковим кодексом України пов'язані із невідповідністю такої консультації нормам закону, а не із її протиправністю (тобто порушенням такою консультацією прав чи інтересів конкретного платника податку).

Надаючи оцінку оскаржуваній податковій консультації з точки зору відповідності її вимогам Податкового кодексу України суд бере до уваги, що відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1, а саме: фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні; податкові агенти.

Згідно п. п. 1.2. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу 10 ПК України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Так, згідно консультації податкового органу, доходи фізичної особи у формі орендної плати отриманої на підставі договору оренди не є об'єктом оподаткування військовим збором. При цьому обґрунтовано такий висновок тим, що під об'єктом оподаткування військовим збором слід розуміти дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та цивільно-правовими договорами. Результатом цивільно-правового договору є факт виконання робіт (надання послуг). Тому сума доходів, нарахованого (отриманого, виплаченого) у вигляді орендної плати, виплачена підприємством по договору оренди нерухомого (рухомого) майна фізичній особі, не являється об'єктом оподаткування військовим збором.

На переконання суду така консультація суперечить нормам Податкового кодексу України із наступних мотивів.

Цивільно-правові відносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТОВ "Гранна" укладено договір оренди нежитлового приміщення з фізичною особою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, договори оренди нерухомого (рухомого) майна відносяться до цивільно-правових договорів, а орендна плата є виплатою, яка нараховується на підставі цивільно - правового договору.

Крім того, суд зазначає, що надана відповідь податкового органу є внутрішньо суперечливою, оскільки у першому реченні консультації відповідачем зазначається, що під об'єктом оподаткування військовим збором слід розуміти дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку за цивільно-правовими договорами. Водночас, у іншому реченні податковий орган вказує, що сума доходів, нарахованого (отриманого, виплаченого) у вигляді орендної плати не являється об'єктом оподаткування військовим збором.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що податкова консультація суперечить нормам Податкового кодексу України, які регулюють порядок нарахування військового збору тому така підлягає скасуванню, оскільки орендна плата і являється виплатою, яка нараховується на підставі саме цивільно-правового договору оренди. Договір укладено між позивачем (орендарем) та фізичною особою (орендодавець), тому ТОВ "Гранна" будучи податковим агентом зобов'язано нараховувати та сплачувати військовий збір із сум орендної плати, що виплачується в користь фізичної особи. Такий висновок повністю узгоджується із п. п. 1.2. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу 10 Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення суд звертає увагу також і на те, що аналіз норм п. 53.3 ст. 53 ПК України дає підстави зробити висновок, що у випадку коли суд встановить невідповідність податкової консультації вимогам закону чи суперечність нормам або змісту відповідного податку чи збору така податкова консультація може бути визнана недійсною.

Проте, на переконання суду визначаючи спосіб припинення дії оскаржуваної податкової консультації слід виходити із того, що згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову у справі про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, суд повинен застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Тому, із урахуванням положень статті 162 КАС України податкова консультація від 29.09.2014 року № 21891/10/17 підлягає саме скасуванню, а не визнанню недійсною, як передбачено у Податковому кодексі України.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Вінницьку ОДПІ надати нову податкову консультацію, то суд зазначає, що пунктом 53.3 ст. 53 ПК України передбачено, у випадку визнання судом податкової консультації недійсною податковий орган зобов'язаний надати нову податкову консультацію із урахуванням висновків суду. Тому факт скасування податкової консультації і є юридичним фактом із яким Податковий кодекс України пов'язує виникнення у податкового органу обов'язку надати нову податкову консультацію на те звернення, яке було предметом розгляду при наданні скасованої податкової консультації із урахуванням висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що зазначений у позові зміст питань, на які позивач просить зобов'язати Вінницьку ОДПІ надати відповідь відрізняється від тих, які були поставлені у первинному зверненні про отримання податкової консультації. Наведене свідчить, що позивачем фактично сформовано нове звернення про надання податкової консультації із яким Товариство вправі звернутися у порядку визначеному Податковим кодексом України.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню лише в частині позовної вимоги про скасування податкової консультації Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 29.09.2014 року № 21891/10/17.

При розподілі судових витрат, суд із урахуванням висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог немайнового характеру, керуючись ч. 3 ст. 94 КАС України стягує в користь позивача 24,36 грн. сплаченого при поданні позову судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкову консультацію Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 29.09.2014 року № 21891/10/17 надану Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРАННА".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАННА" (код ЄДРПОУ 38328672) частину сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 24 грн.36 коп.(двадцять чотири гривні 36 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович