Постанова

від 14.01.2015 по справі 813/7265/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року Справа № 813/7265/14

10 год. 48 хв. Зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Карп'як О.О.

секретар судового засідання Дорош Х.Р.

За участю представників сторін:

від позивача - Пелещишин Р.І., Кондратюк В.В.

від відповідача - Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно - Український Консалтинг Центр» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західно - Український Консалтинг Центр» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 16.10.2014 року №0003772204, №0003782204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Столиця Центр» та ПП «Імпел ЛТД» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Наявність у позивача виданих йому контрагентами податкових накладних, первинних документів, що складені за наслідками господарських операцій та оплата вартості отриманих послуг і товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та формування валових витрат з урахуванням підтвердження здійснення господарської операції з вказаними контрагентами з метою використання послуг у межах господарської діяльності ТзОВ «Західно - Український Консалтинг Центр». Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили задовольнити в повному обсязі, надали пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із ПП «Столиця Центр» та ПП «Імпел ЛТД». Вважає, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

На підставі направлення на перевірку від 19.09.2014 року №695 та наказу №664 від 19.09.2014 року, працівниками відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Західно - Український Консалтинг Центр» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків та обов»язкових платежів під час взаємовідносин із ПП «Імпел ЛТД» за вересень 2011 року, листопад 2011 року грудень 2011 року, ПП «Столиця Центр» за вересень 2011 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищевказаного контрагента, за результатами якої складено акт перевірки від 02.10.2014 року №1448/13-04-22-04/20855092 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ведення податкового обліку;

- перевіркою повноти визначення податку на прибуток за перевіряє мий період встановлено його заниження на суму 767 грн., чим порушено пп.44.1, 44.3, ст.44, пп. 138.1.1, 138.2, 138.4, ст.138, пп.139.1.9 ст.139 ПК України;

- в порушення п.198.2, 198.3, 198.6. ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України ТОВ «ЗУКЦ» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряє мий період в сумі 65425,78 грн., що призвело з врахуванням розділу 20 підрозділу 2 п.6, ст.199 п.199.1 ст.199 п.199.2, 199.4, 199.5, 184.7 ст.184 ПК України до заниження сплати податку на додану вартість за перевіряє мий період в сумі 19907 грн., в т.ч. за вересень 2011 року в сумі ПДВ 8587,35 грн., листопад 2011 року в сумі ПДВ 2843,80 грн., грудень 2011 року в сумі ПДВ 8475,83 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 16.10.2014 року:

-№0003772204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 29860,50 грн., в тому числі за основним платежем 19907 грн., за штрафними санкціями 9953,50 грн.;

- №0003782204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 767 грн., в тому числі за основним платежем 767 грн.

Як вбачається з акта перевірки, при її проведенні було використано:

- акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 12.09.2012 року №1396/155/22-1/35501934 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Імпел ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року»;

- акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Столиця - Центр» з питань підтвердження реального здійснення фінансово- господарських взаємовідносин з ТОВ «БТФ «Візіон» за період з 01.06.2010 року по 31.01.2013 року.

Відповідач вважає, що взаємовідносини позивача з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків та є безтоварними. В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання послуг позивачем від вказаних контрагентів у зв'язку з відсутністю у постачальників технічних та трудових ресурсів, необхідних для надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до п.44.1. ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.3. ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.138.1. ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1.1. ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2.ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно п.138.4. ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1. ПК України, не включаються до складу витрат: 139.1.9. витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Відповідно до п.198.2.ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.( п. 198.3.ПК України)

Згідно п.198.6.ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Щодо господарських операцій позивача з ПП «Столиця Центр».

Як вказано у акті перевірки, ТзОВ «Західно - Український Консалтинг Цент» згідно представлених до перевірки первинних документів, відображено в бухгалтерському обліку отримання від ПП «Столиця Центр» сканера згідно податкової накладної №1 від 01.09.2011 року та видаткової накладної №РН-0000182 від 01.09.2011 року. Вказано, що перевіркою правильності та повноти визначення сум податкового кредиту за вересень 2011 року встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з ПП «Столиця - Центр» - 4714,59 грн.; перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Столиця - Центр» за вересень 2011 року встановлено його завищення на загальну суму 1136,21 грн.

На підтвердження реальності господарської операції щодо придбання сканера у ПП «Столиця Центр» позивачем подано копію видаткової накладної від 01.09.2011 року №РН-0000182, товарно - транспортної накладної від 01.09.2011 року (а.с.39), рахунку - фактури від 31.08.2011 року №310811-4, податкової накладної від 01.09.2011 року №1, докази відображення у бухгалтерському обліку вказаної господарської операції (картки рахунків - а.с.42), реєстр виданих довіреностей на отримання ТМЦ за вересень 2011 року.

Крім того, позивачем подано копію договору купівлі продажу від 31.08.2011 року №310811, відповідно до якого ПП «Столиця - Центр» (продавець) зобов'язується продати покупцеві обладнання та/чи витратні матеріали, а ТОВ «Західно - Український Консалтинг Центр» (покупець) зобов'язується купити товар згідно накладних та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Також, позивачем подано копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Столиця - Центр» (а.с.153), копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Столиця - Центр» (а.с.154).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із статтею 9 Закону № 996-XIV первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Факти здійснення господарських операцій ТзОВ «Західно - Український Консалтинг Центр» з ПП «Столиця - Центр» у зазначений період підтверджується відповідним договором, видатковою накладною, товарно - транспортною накладною, рахунком - фактурою, податковою накладною, реєстром виданих довіреностей. Тобто, позивачем представлено суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Відповідні господарські документи підтверджують те, що правові наслідки за укладеними договорами настали, умови договору виконані сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Наявні у позивача документи, зокрема договір, податкова та видаткова накладні, товарно - транспортна накладна, рахунок, є первинними документами у розумінні ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, у позивача наявні усі документи, передбачені правилами ведення податкового обліку, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій з ПП «Столиця - Центр», що свідчить про помилковість висновку податкового органу про не підтвердження здійснення господарських відносин даним контрагентом.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Столиця - Центр». Висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, по суті ґрунтуються лише на результатах проведених іншими податковими органами перевірок контрагентів.

Суд зазначає про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Посилання відповідачем в обґрунтування власної позиції лише на акт перевірки по контрагентах не можуть свідчити про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих ПП «Столиця - Центр» у зв'язку з продажем сканера.

Щодо господарських операцій позивача з ПП «Імпел ЛТД».

Як вбачається з акта перевірки, по господарських операціях між позивачем та ПП «Імпел ЛТД» до перевірки представлено акти, видаткові накладні. Як вказано у акті (стор.11), до перевірки не подано по вказаних операціях комплекту перевізних документів (товарно - транспортних накладних на транспортування чи шляхових листів на перевезення автомобільним транспортом), сертифікатів якості на отримані товарно - матеріальні цінності, наказів на відрядження на об'єкт з метою отримання товару, договорів (згідно наданого пояснення договори не укладались).

До матеріалів справи на підтвердження реальності вказаних операцій позивачем подано копії видаткових накладних, актів здачі - приймання виконаного замовлення, оборотно - сальдові відомості по рахунку 631, податкові накладні, реєстр виданих довіреностей, виписки по рахунку, рахунки, взірці виготовленої контрагентом по замовленню позивача продукції, копії договорів.

12.09.2011 року між позивачем (покупець) та ПП «Імпел ЛТД» (продавець), укладено договір №12/09 купівлі - продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцеві обладнання та/чи комплектуючі, а покупець зобов'язується купити товар та оплатити його на умовах договору. Відповідно до п.2.1 договору, ціна і загальна вартість партії товару визначаються сторонами у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

01.09.2011 року між позивачем (замовник) та ПП «Імпел ЛТД» (постачальник), укладено договір №01/09 про надання послуг, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується надати поліграфічні послуги, а замовник зобов'язується оплатити послуги на умовах договору.

Відповідно до ст.44. ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями, далі - Закон №996) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФ України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно товарно - транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно - транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996.

Згідно п.14.1.27. ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2.ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об»єкта оподаткування податковм на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. (п.14.1.191 ПК України).

Згідно п.185.1.ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). (п.188.1. ПК України)

Як передбачено п.187.1.ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. (п.14.1.36. ПК України).

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. (п. 14.1.56. ПК України).

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. (п.14.1.231. ПК України).\

Відповідно до п.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, позивачем не подано доказів транспортування товарів. Крім того, до перевірки позивачем не було подано договорів, укладених з ПП «Імпел ЛТД», що в силу п.44.6 ПК України, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Судом враховуються заперечення відповідача про те, що здійснення поставки товарів/надання послуг на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а тому відсутність документів на перевезення та договорів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В аспекті цього питання слід зазначити, що за умовами ділового звичаю при виборі контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація контрагента, його платоспроможність, а також ризик невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. А відтак додатковій перевірці підлягають і фактори, якими керувався платник при виборі постачальника на відповідному ринку товарів.

Враховуючи те, що на підтвердження реальності операцій з ПП «Імпел ЛТД» позивачем надано такі первинні документи як податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі - приймання виконаного замовлення, реєстр виданих довіреностей, виписки по рахунку, рахунки, враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів суд вважає такі документи не достатніми для підтвердження реальності вказаних операцій з огляду на наявність відсутність при проведенні перевірки договорів, доказів транспортування товару.

Посилання позивача на наявність належним чином оформлених податкових накладних як на доказ правомірності формування ним податкового кредиту та валових витрат від ПП «Імпел ЛТД», суд вважає помилковим через суб'єктивне тлумачення норм діючого законодавства, оскільки наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманого товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту лише з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Покликання представників позивача на те, що доказом реальності вказаних операцій є представлені зразки виготовленої продукції, судом до уваги не беруться, оскільки не доведено факту отримання такої у контрагента, не спростовано тверджень відповідача про виготовлення вказаної продукції самим позивачем. Крім того, позивачем не обґрунтовано економічної доцільності укладення договорів з ПП «Імпел ЛТД».

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Вищого адміністративного суду, що викладена в ухвалах від 30.01.2013 року №К/9991/43795/12, від 28.11.2012 року №К/9991/23061/12, від 29.08.2013 року №К/9991/3051/11.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентом ПП «Імпел ЛТД» не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки. Таким чином, позивачем не обґрунтовано правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Імпел ЛТД».

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що позов підлягає до задоволення частково, слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.10.2014 року №0003772204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 2840,54 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 2272,43 грн. та за штрафними санкціями 568,11 грн.). У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з тим, що судове рішення частково ухвалене не на користь позивача, з нього слід стягнути решта суми судового збору з врахуванням розміру майнових вимог. Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 182,70 грн., відтак стягненню підлягає ще судовий збір у розмірі 373,04 грн.

Керуючись статтями 7-14, 18, 19, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.10.2014 року №0003772204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 2840,54 грн. (в тому числі за основним платежем в розмірі 2272,43 грн. та за штрафними санкціями 568,11 грн.).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ТзОВ "Західно - Український Консалтинг Центр" на користь бюджету судовий збір в розмірі 373,04 грн.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19.01.2015 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна