Рішення

від 15.01.2015 по справі 911/5073/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 911/5073/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київ

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ Україна», м. Одеса

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 28 248,85грн.

за участю представників:

позивача - Вергелес П.В., довіреність б/н від 02.12.2014 року;

відповідача 1- не з'явилися;

відповідача 2 - не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ Україна» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 17 000,00 грн. основного боргу, 2 347,39 грн. 40% річних та 96% річних, 1 212,36 грн. пені, 3 187,50 грн. штрафу, 4 501,60 грн. курсової різниці, а загалом 28 248,85 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останніми зобов'язань за договором поставки № АП-21-0056 від 16.04.2014 року та договором поруки № ПР-21-0056 від 22.04.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.12.2014 року.

Через канцелярію суду 11.12.2014 року позивач надав письмові пояснення по справі щодо стягнення курсової різниці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.01.2014 року.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 15.01.2014 року не з'явилися, відзиви не подали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ Україна» (покупець) було укладено договір поставки № АП-21-0056 за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин визначені договором (товар).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору поставки №АП-21-0056 покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки:

1) не пізніше 20.04.2014 року - 4 250,00 грн.

2) не пізніше 01.08.2014 року - 17 000, 00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 21 250,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-21-0080 від 18.04.2014 року та довіреністю №7/001 від 27.04.2014 року на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач-1 отриманий на суму 21 250,00 грн. товар оплатив частково на суму 4 250,00 грн. 17 квітня 2014 року, що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку позивача і має заборгованість перед останнім у сумі 17 000,00 грн.

Доказів сплати відповідачем 1 зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки та передачі у власність товару за договором, а відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 17 000,00 грн.

22.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (поручитель) укладено договір поруки № ПР-21-0056, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ Україна» (боржник) за договорами передбаченими розділом 2 цього договору (основний договір).

Згідно п. 1.2 договору поруки № ПР-21-0056 від 22.04.2014 року у разі порушення боржником основного договору та/або зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора, тощо (п. 1.3 договору поруки № ПР-21-0056 від 22.04.2014 року).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки № ПР-21-0056 від 22.04.2014 року під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № АП-21-0056 від 16.04.2014 року (в основному договорі іменується «продавець») та боржником (в основному договорі іменується «покупець»).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доказів сплати відповідачем-1 зазначеної суми боргу суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача боргу в сумі 17 000,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.5 договору поставки № АП-21-0056 від 16.04.2014 року сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, з дати коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. договору , вважається, що продавцем пред'явлено вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше трьох банківських днів.

Враховуючи, що відповідач-1 прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару за договором, вимога позивача про стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованою, однак підлягає стягненню частково в розмірі 2 302,68 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимоги про стягнення відсотків річних слід відмовити.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з п. 5.2. Договору поставки відповідач-1 повинний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Відповідно до п. 5.3. Договору сторонни прийшли до згоди, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно бути виконане.

Відповідно до п. 5.4 Договору поставки, у випадку прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 30 днів Покупець додатково сплачує Продавцеві штраф в розмірі 15% від ціни Договору, що складає 3 187, 50 грн.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 1 212,36 грн. пені та 3 187,50 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині солідарного стягнення з відповідачів пені в розмірі 1 212,36 грн. та штрафу в розмірі 3 187,50 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачами виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно п. 2.2. договору поставки, при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п.2.1. договору.

Наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000р. було затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми вказаного Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

В п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначено, що валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Виходячи з вищевикладеного, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» не виникло право вимоги до відповідачів щодо отримання 4 501,60 грн. курсової різниці згідно договору поставки № АП-21-0056 від 16.04.2014 року, так як зарахування заборгованих коштів на розрахунковий рахунок продавця не здійснено, а тому в частині позовних вимог про стягнення курсової різниці в позові слід відмовити.

Судом була надана належна оцінка запереченням та письмовим поясненням відповідача на позовну заяву.

Судовий збір у розмірі 1 532, 96 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ України» (65026, Одеська обл., місто Одеса, провулок Чайковського, буд. 6, кв. 1, код 37810380) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код 30262667) 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 2 302 (дві тисячі триста два) грн. 68 коп. 40% річних та 96% річних, 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 36 коп. пені, 3 187 (три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 50 коп. штрафу, 1 532 (одна тисяча п'ятсот тридцять два) грн. 96 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак