Постанова

від 27.04.2015 по справі 911/5073/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа № 911/5073/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Цою Д.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Літвінов Є.В. (довіреність від 31.01.2015 № б/н);

відповідача 1: не з'явилися;

відповідача 2: не з'явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» на рішеннягосподарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі№ 911/5073/14 (суддя Лилак Т.Д.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ УКРАЇНА» до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОМАРКЕТИНГ» простягнення 28248,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/5073/14 позов ТОВ «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» задоволено частково та вирішено стягнути на користь позивача солідарно з ТОВ «ІСФРЕ УКРАЇНА» та ТОВ «ЕВРОМАРКЕТИНГ» 17000,00 грн основного боргу; 2302,68 грн 40 % річних та 96 % річних; 1212, 36 грн пені; 3187,50 грн штрафу; 1532,96 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову вирішено вказаним рішенням відмовити.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/5073/14 в частині відмови у позовних вимогах щодо стягнення з відповідачів курсової різниці в сумі 4501,60 грн та прийняти в цій частині рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2015 у справі № 911/5073/14 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судових засіданнях надав колегії суддів апеляційної інстанції усні пояснення, згідно з якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, і просив її задовольнити.

Представники відповідачів в жодне судове засідання не з'явилися, в той час як були повідомлені судом належним.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16 квітня 2014 року між ТОВ «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» (далі - продавець) та ТОВ «ІСФРЕ УКРАЇНА» (далі - покупець) укладено договір поставки № АП-21-0056 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Положеннями п. 2.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: не пізніше 20.04.2014 року - 4 250,00 грн., не пізніше 01.08.2014 року - 17 000, 00 грн.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено факт належного виконання позивачем зобов'язань за Договором, що підтверджується видатковою накладною №АП-21-0080 від 18.04.2014 року та довіреністю №7/001 від 27.04.2014 року на отримання матеріальних цінностей, на суму 21 250,00 грн. (засвідчені копії на а.с. 21-22).

Однак, відповідач-1 своїх грошових зобов'язань належним чином не виконав, лише частково здійснив оплату товару, а саме 4 250,00 грн. - 17.04.2014, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 17.04.2014 р. (а. с. 23-24).

Для забезпечення виконання відповідачем-1своїх зобов'язання, 22 квітня 2014 року між ТОВ «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» (далі - кредитор) та ТОВ «ЕВРОМАРКЕТИНГ» далі - поручитель) також було укладено договір поруки № ПР-21-0056 ( далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСФРЕ УКРАЇНА» (боржник) за договорами передбаченими розділом 2 цього договору. У разі порушення боржником основного договору та/або зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № АП-21-0056 від 16.04.2014 року (в основному договорі іменується «продавець») та боржником (в основному договорі іменується «покупець»).

Спір між сторонами даного судового процесу виник, як вказує позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачами їх грошових зобов'язань за Договором.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи вищенаведене, та враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази щодо часткової оплати відповідачем 1 заборгованості за поставлений товар у сумі 4250,00 грн, а відповідачем 1 свої зобов'язання за Договором щодо оплати 17000,00 грн в термін до 01 серпня 2014 року виконано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основного боргу підлягає стягненню солідарно з ТОВ «ІСФРЕ УКРАЇНА» та ТОВ «ЕВРОМАРКЕТИНГ».

З огляду на те, що відповідач-1 своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи, що відповідачем 1 порушено зобов'язання за Договором, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів 2347,39 грн 40 % річних та 96 % річних; 1212,36 грн пені; 3187,50 грн штрафу та 4 501,60 грн курсової різниці.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів, з дати коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів (п. 5.5 Договору). З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1. Договору, вважається, що продавцем пред'явлено вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше трьох банківських днів (п. 5.5 Договору).

За таких обставин, колегія суддів, також, погоджується з висновком суду першої інстанцій про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків річних в сумі 2 302,68 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки вказаних позовних вимог, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2, 5.4 Договору сторони встановили, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку прострочення виконання зобов'язання більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф в розмірі 15 % від ціни Договору.

Колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1212,36 грн пені та 3187,50 грн штрафу відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідає вимогам закону та договору.

Розглядаючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідачів курсової різниці, колегія зазначає наступне.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, відповідно до п. 2.2 Договору при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п.2.1. договору, за наступною формулою, визначеною в Договорі. У випадку порушення покупцем строків оплат, встановлених цим Договором, перерахунок вартості товару із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) буде здійснюватись на дату надходження коштів.

При цьому, пунктом 2.3 Договору передбачено, що при застосуванні п. 2.2 цього Договору, у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США (USD), продавець виставляє рахунок-фактуру, який покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня.

Враховуючи зазначені положення Договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідачів курсової різниці, оскільки така вимога виникає у позивача з дати фактичного надходження коштів та виставлення відповідачеві-1 рахунку-фактури на сплату різниці. Так, як відповідних доказів надходження коштів позивачу та виставлення останнім рахунку-фактури суду не надано, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів курсової різниці.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/5073/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРОМАРКЕТИНГ» на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/5073/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/5073/14 залишити без змін.

3. Справу № 911/5073/14 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань