Рішення

від 14.01.2015 по справі 914/3926/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2015 р. Справа № 914/3926/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Агролеон - Захід", м.Жовква Львівської області

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг", с.Маяки Луцького району Волинської області

до відповідача-2 Приватного підприємства "Аква-Біл", м.Жовква Львівської області

про стягнення з відповідача-1 122 902,31 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 6201,25 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Павловський А.В. - представник (довіреність №26/11/14-1 від 26.11.2014р.);

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством "Агролеон - Захід" до відповідача-1 Фермерського господарства "Волиньагрохолдинг" та до відповідача-2 Приватного підприємства "Аква-Біл" про стягнення з відповідача-1 122 902,31 грн. та стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 6201,25 грн., з яких 100 000,00 грн. - основний борг, 3 448,30 грн. - 3% річних, 19 454,01 грн. - втрати від інфляції та 6 201,25 грн. - пеня. Відповідно до заяви про уточнення розміру позовних вимог, яку суд приймає як заяву про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача-1 127 779,61 грн. та стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 1 000,00 грн., з яких 100 000,00 грн. - основний борг, 3 448,30 грн. - 3% річних, 19 454,01 грн. - втрати від інфляції та 5 877,30 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 10.11.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.11.2014р. Ухвалою суду від 26.11.2014р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014р. Ухвалою суду від 17.12.2014р. розгляд справи відкладено на 23.12.2014р. Ухвалою суду від 23.12.2014р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 14.01.2015р. Ухвалою суду від 14.01.2015р. на підставі ст.25 замінено відповідача-1 Фермерське господарство "Волиньагрохолдинг" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг".

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (від 13.01.2015р. вх.№97/15) в якій Приватне підприємство "Агролеон - Захід" просить стягнути з відповідача-1 127 779,61 грн. та стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 1 000,00 грн., з яких 100 000,00 грн. - основний борг, 3 448,30 грн. - 3% річних, 19 454,01 грн. - втрати від інфляції та 5 877,30 грн. - пеня. Представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду не повідомив. Станом на 14.01.2015р. від відповідача-1 не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 23.12.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу-1 на адресу вказану позивачем у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 45630, Волинська область, Луцький район, с.Маяки, вул.Бригадний двір, 16. Слід зазначити, що 25.11.2014р. від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач-1 у задоволенні позову про стягнення з нього 122 902,31 грн. просить відмовити.

Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак надіслав на адресу суду відзив (від 13.01.2015р. вх.№767/15), в якому Приватне підприємство "Аква-Біл" визнає позовні вимоги про сплату штрафних санкцій в розмірі 1 000,00 грн.

Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши зібрані докази, суд -

встановив:

13.03.2013р. між Приватним підприємством "Агролеон - Захід" (продавець) та Фермерським господарством "Волиньагрохолдинг" (покупець), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" укладено договір купівлі-продажу №ДГ-1093, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити мінеральні добрива (товар), тип яких, кількість, ціна (включаючи ПДВ) за одиницю виміру та вид упаковки визначаються сторонами в додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.3.1. договору покупець проводить оплату за товар згідно виставленого рахунку-фактури продавця. Остаточні умови розрахунків визначаються сторонами в додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно із додатком №4 до договору загальна вартість товару складає 225 500,00 грн. Вказаним додатком також передбачено, що покупець повинен здійснити оплату за товар в термін до 30.10.2013р.

Як зазначено у позовній заяві, позивачем відпущено відповідачу-1 товар на загальну суму 124 025,00 грн. Однак відповідач-1 в порушення умов договору купівлі-продажу здійснив лише часткову оплату в розмірі 24 025,00 грн. Тобто, як стверджує позивач, заборгованість відповідача-1 становить 100 000,00 грн.

Внаслідок виникнення заборгованості позивач на підставі ч.2ст.625 ЦК України нарахував відповідачу-1 3% річних в розмірі 3 448,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19 454,01 грн.

Згідно із п.5.2. договору купівлі-продажу за несвоєчасну оплату за товар, покупець сплачує продавцю штрафну санкцію в розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочки.

Таким чином на підставі п.5.2. договору купівлі-продажу позивачем було нараховано пеню в розмірі 5 877,30 грн.

Крім того, 13.03.2013р. між Приватним підприємством "Агролеон - Захід" (кредитор) та Приватним підприємством "Аква-Біл" (поручитель) укладено договір поруки №13/03/2013, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником (Фермерське господарство «Волиньагрохолдинг») своїх грошових зобов'язань в частині оплати штрафних санкцій по договору купівлі-продажу №ДГ1093 від 13.03.2013р., укладеного між кредитором і боржником у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх грошових зобов'язань.

Згідно із 2.1. договору поруки передбачений даним договором солідарний обов'язок поручителя перед кредитором встановлюється у розмірі 1 000,00 грн. за сплату штрафних санкцій.

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх грошових зобов'язань по сплаті штрафних санкцій, кредитор вправі звернутися до поручителя з вимогою про їх часткове виконання в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до п.3.3. договору поруки у випадку невиконання грошових зобов'язань боржником, то поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача-1 127 779,61 грн. та стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 1 000,00 грн., з яких 100 000,00 грн. - основний борг, 3 448,30 грн. - 3% річних, 19 454,01 грн. - втрати від інфляції та 5 877,30 грн. - пеня.

Відповідач-1 проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач-1 зазначає, що він повністю розрахувався з позивачем за відпущений йому товар. При цьому відповідач-1 зазначає, що ним були здійснені наступні платежі: платіжним дорученням №953 від 11.11.2013р. сплачено 50 000,00 грн., платіжним дорученням №1266 від 14.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., платіжним дорученням №1270 від 17.02.2012р. сплачено 25 000,00 грн., платіжним дорученням №1306 від 20.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., платіжним дорученням №1334 від 27.02.2014р. сплачено 5 000,00 грн. та платіжним дорученням №474 від 10.07.2014р. сплачено 24 025,00 грн.

Враховуючи наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" у поданому відзиві просить відмовити у задоволенні позову про стягнення з нього 122 902,31 грн.

Відповідач-2 у поданому відзиві визнає позовні вимоги про сплату штрафних санкцій в розмірі 1 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи 13.03.2013р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір купівлі-продажу №ДГ-1093, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати відповідачеві-1, а відповідач-1 зобов'язується прийняти та оплатити мінеральні добрива (товар), тип яких, кількість, ціна (включаючи ПДВ) за одиницю виміру та вид упаковки визначаються сторонами в додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується підписаною між позивачем та відповідачем-1 видатковою накладною №537 від 27.09.2013р. на суму 153 945,00 грн. Позивач стверджує, що відповідачу-1 було поставлено товару на суму 124 025,00 грн.

В матеріалах справи міститься виписка з банку, а також платіжне доручення №474 від 10.07.2014р., які підтверджують здійснення відповідачем часткової оплати на суму 24 025,00 грн.

Щодо поданого відповідачем-1 відзиву, в якому останній просить в задоволенні позову відмовити, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідач-1 зазначає, що ним були здійснені наступні платежі: платіжним дорученням №953 від 11.11.2013р. сплачено 50 000,00 грн., платіжним дорученням №1266 від 14.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., платіжним дорученням №1270 від 17.02.2012р. сплачено 25 000,00 грн., платіжним дорученням №1306 від 20.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., платіжним дорученням №1334 від 27.02.2014р. сплачено 5 000,00 грн. та платіжним дорученням №474 від 10.07.2014р. сплачено 24 025,00 грн.

Як вбачається із платіжного доручення №474 від 10.07.2014р. на суму 24 025,00 грн., підставою платежу є «за міндобриво згідно договору №1093 від 13.03.2013р.».

Підставою платежу по іншим платіжним дорученням є інший договір, а саме договір №1095. Таким чином суд не приймає вищезазначені платіжні доручення, за винятком платіжного доручення №474 від 10.07.2014р. на суму 24 025,00 грн., як докази здійснення оплати за договором купівлі-продажу №ДГ-1093 від 13.03.2013р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Приватного підприємства "Агролеон - Захід" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" 100 000,00 грн. боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем-1 та підлягає задоволенню.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 3 448,30 грн. - 3% річних, 19 454,01 грн. - втрат від інфляції є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем-1 та підлягають задоволенню.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.5.2. договору купівлі-продажу за несвоєчасну оплату за товар, покупець сплачує продавцю штрафну санкцію в розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочки.

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище позивачем нараховано 5 877,30 грн. - пені, з яких він просить 1 000,00 грн. стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом здійснив перерахунок пені. Відповідно до здійсненого перерахунку та в силу вищенаведених положень, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 4876,71 грн. пені та стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 1000,00 грн. пені.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням від 16.06.2014р. на суму 1 827,00 грн., платіжним дорученням №4368 від 30.10.2014р. на суму 600,00 грн. та платіжним дорученням №273,00 грн. Тобто позивачем при зверненні до господарського суду Львівської області із позовною заявою було сплачено загалом 2 700,00 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково на загальну суму 128 779,02 грн., то суд, керуючись нормами ст.49 ГПК України, дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь позивача 2 575,58 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" (45630, Волинська область, Луцький район, с.Маяки, вул.Бригадний двір, 16, код ЄДРПОУ 34557127) на користь Приватного підприємства "Агролеон - Захід" (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Руська, 15Д, код ЄДРПОУ 35988525) 100 000,00 грн. - основного боргу, 3 448,30 грн. - 3% річних, 19 454,01 грн. - втрат від інфляції, 4 876,71 грн. - пені та 2 575,58 грн. - судового збору.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" (45630, Волинська область, Луцький район, с.Маяки, вул.Бригадний двір, 16, код ЄДРПОУ 34557127) та Приватного підприємства "Аква-Біл" (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Равська, 15Д, код ЄДРПОУ 36545679) на користь Приватного підприємства "Агролеон - Захід" (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Руська, 15Д, код ЄДРПОУ 35988525) 1 000,00 грн. - пені.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 19.01.2015р.

Суддя Петрашко М.М.