Ухвала

від 13.01.2015 по справі 481/2269/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №481/2269/13-ц 13.01.2015 13.01.2015 13.01.2015

Провадження №22ц/784/91/15 Суддя першої інстанції: Васильченко Н.О.

Категорія: 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Яворської Ж.М.,

Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання: Свіщуку О.В.

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди землі,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зірка» (далі - СТОВ «Зірка») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди землі.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що відповідно до розпорядження Новобузької райдержадміністрації Миколаївської області № 647-р від 09 липня 2003 р. вона є власником земельної ділянки розміром 7,92 га, що розташована на території Новобузького району Миколаївської області.

Посилаючись на те, що її земельною ділянкою відповідач користується безпідставно, оскільки відсутній акт приймання-передачі об'єкта договору оренди, що є невід'ємною частиною договору оренди землі, позивачка просила визнати договір оренди землі від 1 січня 2011 р. недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивачка була проінформована про всі істотні умови та зміст вказаного договору, доказом цього є підписання акту приймання-передачі земельної ділянки та особиста передача відповідачу належної їй земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_3 була виплачена наперед орендна плата у розмірі 19200 грн., тобто за весь період дії договору. При цьому, претензій щодо її розміру нею висловлено не було.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 25 листопада 2003 р. ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,92 га, що розташована в межах території Новоюр'ївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

01 січня 2011 р. ОСОБА_3 (орендодавець) та СТОВ «Зірка» (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки площею 7,92 га строком на 8 років. Вказаний договір зареєстрований у відділу Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області 14 грудня 2011 р. за № 4824 5000 4000 500.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 посилалася не недійсність договору через порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону в редакції, що була чинною на час укладення спірного договору, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В силу ч. 2 ст. 15 Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 7, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації

договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В оспорюваному договорі визначені усі передбачені ч. 1 ст. 15 Закону умови щодо оренди земельної ділянки.

Статтею 17 Закону передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно п. 20 договору оренди сторони домовились, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється після реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Фактично приймання-передача належної позивачці земельної ділянки відповідачу на виконання умов договору оренди відбулася 01 січня 2011 р., тобто до проведення державної реєстрації договору, та була оформлена актом приймання-передачі від цієї ж дати (а.с. 10), а державна реєстрація договору оренди проведена 14 грудня 2011 р.

Таким чином, сторони домовились вимоги закону щодо передачі земельної ділянки за актом приймання-передачі, але погодили інші строки такої передачі.

Згідно правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року (справа № 6-94 цс 13), виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Позивачем же взагалі не зазначалося, як саме передача земельної ділянки до проведення державної реєстрації договору оренди порушує її права.

За такого суд вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Закону України «Про оренду землі», оскільки сама по собі наявність буд-яких з визначених ч. 2 ст. 15 цього закону підстав недійсності договору оренди тягне недійсність такого договору лише у разі доведення суттєвого порушення прав позивача такою обставиною, що позивачем по даній справі не було доведено.

Виходячи з наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: