Рішення

від 09.02.2007 по справі 12/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/54

09.02.07   УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,   м. Чернігів                                                                             телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                         7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

“08” лютого  2007 року                                                                    справа № 12/54

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк АВАЛЬ” 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9

В особі Чернігівської обласної дирекції „Райффайзен Банк АВАЛЬ”14017, м. Чернігів, пр. Перемоги, 21

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Успіх”  

15521, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Петрушин

Про стягнення 101 171 грн. 78 коп.

                                                                                                        Суддя    Лавриненко Л.М.

                                                ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

від позивача: Іллюшко О.М. –представник, довіреність № 42 від 21.11.2006 року.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

              Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 75 363 грн. 66 коп. заборгованості по відсотках  за період з 28.07.2003 року по 31.12.2006 року та 25 808 грн. 12 коп. пені за період з 01.07.2006 року по 31.12.2006 року,  згідно кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року та додаткових угод до нього.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але  відповідач повноважного  представника в судове засідання не направив, документи витребувані ухвалами суду від 23.01.2007 року та від 01.02.2006 року  суду не надав.

Представник позивача в судовому засіданні  надав клопотання  про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача  в судовому засіданні  підтримав свої позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

  Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  господарський суд встановив:

29.04.2002р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк „Аваль”, згідно п. 1.1. статуту, зареєстрованого 27.09.2006 року Національним банком України та затвердженого протоколом № Зб-38 від 11.08.2006 року Загальних Зборів акціонерів акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”, та відповідачем  був укладений кредитний договір № 010/03-1/424.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику кредитну лінію в сумі 300 000 грн., з встановленням строків погашення кредиту згідно графіку погашення, наведеному в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, з 29.04.2002 року до 25.04.2003 року,  зі сплатою 28 % річних за користування кредитом.

Додатковою угодою від 29.04.2003 року до кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року, строк користування кредитною лінією було подовжено 01.07.2003 року.

Додатковою угодою  від 24.05.2002 року до кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року підпункт 2.1. п. 2 кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року доповнено в редакції: „та придбання основних засобів в сумі 14 504 грн.”

Додатковою угодою від 26.08.2003 року до кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року було знижено відсоткову ставку за користування кредитом за кредитним договором № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року з 28% до 21%.

Додатковою угодою від 27.05.2004 року до кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року було знижено відсоткову ставку за користування кредитом за кредитним договором № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року з 21% до 7%.

          Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредит в сумі 299 521 грн. 91 коп., що підтверджується виписками по рахунках про надання кредитних коштів відповідачу, доданими до матеріалів справи.

            Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує  із матеріалів справи, відповідач  взяті на себе зобов”язання не виконав і кредит   в установлений строк не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив.

У зв”язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов”язань , 12 версеня 2002р., 06.03.2003р., та 29.07.03р.   приватним нотаріусом  Чернігівського міського нотаріального округу  Пантелієнко  О.С.  були вчинені виконавчі написи щодо стягнення з відповідача за рахунок  заставного  майна заборгованості по кредиту та відсотках по кредитному договору  № 010\03-1\424 від 29.04.02р.

Відповідно до  наданих банком документів вбачається , що  кредит  на даний час відповідачем не погашено.

Пунктом 3.2 кредитного  договору  сторони визначили, що нарахування відсотків за користування кредитом  здійснюється  за фактичне  число календарних днів.

Згідно п. 6.1 кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів Кредитора, не пізніше передостаннього робочого дня кожного місяця.

За період користування кредитом з 28.07.2003 року по 31.12.2006 року  відповідач зобов'язаний був сплатити відсотки (з урахуванням додаткових угод від 26.08.2003 року та від  27.05.2004 року до кредитного договору № 010/03-1/424 від 29.04.2002 року) за користуванням кредитом щомісячно, на загальну суму 75 363 грн. 66 коп.

Як вбачається із матеріалів справи,  відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати відсотків не виконав, відсотки за користування кредитом за період з 28.07.2003 року по 31.12.2006 року  в повній сумі не сплатив, заборгованість  становить 75 363 грн. 66 коп.

Позивач просить стягнути також пеню в сумі 25 808 грн. 12 коп. за несвоєчасне повернення кредиту за період з  01.07.06р. по 31.12.2006р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами  4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від  дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором

Пунктом 10.2 кредитного договору  передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Приймаючи до уваги, що в договорі  сторонами визначено порядок нарахування пені, а не період за який вона нараховується,  а  строк повернення кредиту настав 01.07.2003 року,  відповідно нарахування пені за прострочку повернення кредиту припинилось 01.01.2004 року,  тому  суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 25 808 грн. 12 коп.  за період прострочки повернення кредиту з 01.07.06р. по 31.12.2006р.  є безпідставні і задоволенню не підлягають.

  У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України  та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні  виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, відсотки за користування кредитом своєчасно не сплатив, а тому господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення  75 363 грн. 66 коп.  відсотків за користування кредитом, в решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 753 грн. 64 коп. та витрати в сумі  88 грн. 23 коп.  за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст. ст. 525, 526, 543, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230,231,232  Господарського кодексу України,  ст.  49, 75, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України,  господарський суд

ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Успіх”  15521, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Петрушин (р/р 26005006109 в АК „Полікомбанк”, МФО 353100, код 03795632) на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк АВАЛЬ” 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9 (р/р № 29095744, код 14245308, МФО 353348)  75 363 грн. 66 коп. відсотків за користування кредитом, 753 грн. 64 коп. держмита та  88 грн. 22 коп  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

                  Суддя                                                   Л.М. Лавриненко