Ухвала

від 21.01.2015 по справі 300/816/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

21 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Джуги С.Д., Куштана Б.П.

при секретарі: Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду від 14 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Відділу Державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції про зобов'язання демонтувати гараж та заїзд на територію, приведення пошкодженого водопроводу і каналізації до стану придатного до експлуатації, зобов'язання поновити виконавче провадження та притягнення до відповідальності, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Воловецького районного суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Воловецького районного суду 25.02.2013 року йому встановлено земельний сервітут з метою забезпечення можливості прокладання та обслуговування водопроводу та каналізації. Ним були початі будівельні роботи, збудовано каналізацію та зовнішню мережу водопроводу, однак у 2011 році при виконанні будівельних робіт, без дозвільних документів гр. ОСОБА_4 такий водопровід було зруйновано.

Вказане змусило його звернутися з позовом до Воловецького районного суду і 25.02.2013 року його позовна заява була частково задоволена, було встановлено сервітут, однак відмовлено у позовних вимога про зобов'язання відновити пошкоджені водопровід та каналізацію. Дане рішення Воловецького районного суду залишено без змін апеляційним судом Закарпатської області 29.01.2014 року.

Керуючись вказаним рішенням про встановлення сервітуту він приступив до ремонту водопроводу, але йому це зробити перешкодили гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з працівниками міліції.

Він звернувся до виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про встановлення сервітуту. Постановою заступника начальника відділу ДВС від 02.08.2013 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Ухвалою Воловецького районного суду від 17.04.2014 року дану постанову визнано неправомірною та скасовано, після чого було відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення до 17.07.2014 року.

Однак на даний момент рішення так і не виконано, тобто не забезпечена можливість безперешкодно прокласти водопровід та каналізацію.

За період з моменту встановлення сервітуту гр. ОСОБА_2 йому створено ряд перешкод, які унеможливлюють прокладенню водопроводу та каналізації. Так на місці врізки водопроводу в діючу мережу без відповідного проекту збудовано літній зал ресторану. Територія розміщення водопроводу покрита товстим шаром бетону і бруківкою. Крім того рішенням Воловецької селищної ради від 23.12.2011 року встановлено земельний сервітут на право проходу, проїзду через частину земельної ділянки загального користування до земельних ділянок гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_3 Відповідач ОСОБА_7, не будучи суб'єктом даного договору та землекористувачем, самовільно встановив на частині даної земельної ділянки дров'яний склад, що розміщений на прокладеному ним водопроводі.

Не зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не усунув вказані перешкоди, державним виконавцем 22.07.2014 року прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження, якою він стверджує, що рішення суду є виконаним.

На підставі наведеного просив суд: 1) зобов'язати відповідача ОСОБА_2 демонтувати дров'яний склад та заїзд на свою територію, а також привести пошкоджений з його відома водопровід та каналізацію до придатного до експлуатації стану; 2) зобов'язати відділ ДВС Воловецького РУЮ поновити виконавче провадження за виконавчим листом №704/1533/2012; 3) притягнути винних осіб до відповідальності за невиконання судових рішень.

Рішенням Воловецького районного суду від 14 листопада 2014 року даний позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати споруджену ним металеву клітку та привести пошкоджений водопровід та каналізацію до придатного для експлуатації стану. Зобов'язано відділ ДВС Воловецького РУЮ поновити виконавче провадження за виконавчим листом №704/1533/2012 від 18.03.2014 року. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням відділ ДВС Воловецького РУЮ оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, а в частині зобов'язання поновити виконавче провадження за виконавчим листом просить провадження по справі закрити. В обґрунтування скарги посилається на те, що виконавче провадження було закінчено правомірно, так як сервітут був зареєстрований у відповідному реєстрі. При цьому сама постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржувалася. Вважає, що дана вимога взагалі повинна розглядатися в порядку ст. 383 ЦПК України шляхом подачі скарги, а не позовної заяви, а відтак провадження в цій частині слід закрити.

Також дане рішення оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_7, який просить його скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_7 демонтувати металеву клітку та привести пошкоджений водопровід та каналізацію до придатного для експлуатації стану, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначає, що по вимозі про зобов'язання привести пошкоджений водопровід та каналізацію до придатного для експлуатації стану вже наявне рішення Воловецького районного суду від 25.02.2013 року, яке набрало законної сили. Посилається на те, що металева клітка збудована ОСОБА_7 за межами своєї земельної ділянки фактично могла б заважати землекористувачу ОСОБА_6, однак така жодним чином не перешкоджає доступу до земельної ділянки позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання демонтувати металеву сітку (склад), приведення пошкодженого водопроводу і каналізації до стану придатного до експлуатації, зобов'язання поновити виконавче провадження, то колегія суддів відповідно до приписів ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Воловецького районного суду від 25.02.2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_2 Встановлено земельний сервітут на право прокладення та експлуатації ОСОБА_3 водопроводу та каналізації через земельну ділянку ОСОБА_7 В задоволенні вимог ОСОБА_3 до відповідачів про зобов'язання привести пошкоджений водопровід та каналізацію до придатного для експлуатації стану - відмовлено. Дане судове рішення остаточно залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2014 року (а.с.109-120).

23.12.2011 року між Воловецькою селищною радою, Воловецьким районним споживчим товариством та гр. ОСОБА_9 і ОСОБА_3 укладено договір про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду через земельну ділянку площею 0,0132 га до земельних ділянок вказаних громадян (а.с.7).

Як встановлено судом першої інстанції та визнається апелянтом ОСОБА_7 на вищезазначеній земельній ділянці, щодо якої встановлено договірним сервітутом від 23.12.2011 року, останнім споруджено склад (металеву сітку). Вказана обставина не підлягає доведенню згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходи з обґрунтованості даних позовних вимог.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Так однією з позовних вимог ОСОБА_3, яка задоволена судом, є зобов'язання ОСОБА_7 привести пошкоджений водопровід і каналізацію до стану придатного до експлуатації стану.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що раніше ОСОБА_3 вже пред'являв позов, в тому числі і до відповідача ОСОБА_7, в якому просив зобов'язати відповідачів привести пошкоджений водопровід і каналізацію до стану придатного до експлуатації.

Вказані позовні вимоги є тотожними, оскільки співпадають сторони (ОСОБА_3 та ОСОБА_7), підстави (пошкодження водопроводу та каналізацію під час здійснення будівельних робіт у 2011 році) та предмет.

Рішенням Воловецького районного суду від 25.02.2013 року, яке набрало законної сили, у задоволенні такої позовної вимоги відмовлено.

Зазначене свідчить, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення існує інше судове рішення яким вже вирішено позовну вимогу ОСОБА_3 про приведення пошкодженого водопроводу і каналізації до стану придатного до експлуатації.

Зазначена обставина є підставою для закриття провадження в цій частині відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Суд першої інстанції на вказане не звернув увагу, у зв'язку з чим безпідставно вирішив дану позовну заяву по суті.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги щодо приведення пошкодженого водопроводу і каналізації до стану придатного до експлуатації підлягає скасування із закриттям провадження по справі в цій частині.

Також суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу ОСОБА_3 щодо зобов'язання відділу ДВС Воловецького РУЮ поновити виконавче провадження зважаючи на наступне.

Зазначене виконавче провадження було відкрито за виконавчим листом №704/1533/2012, який виданий на підставі рішення Воловецького районного суду від 25.02.2013 року, що ухвалено по іншій цивільній справі.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. При цьому питання про відновлення виконавчого провадження, яке на думку особи було неправомірно закінчено, також вирішується в порядку даної норми.

Розгляд судом скарг у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу та розглядається як невід'ємна частина «доступу до правосуддя» згідно ст. 6 ЄКЗПЛ.

Таким чином процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок вирішення питання щодо оскарження неправомірності дій чи бездіяльності органу ДВС, а саме шляхом подачі скарги, а не позовної заяви.

Однак ОСОБА_3 звернувся до суду не зі скаргою на дії, рішення, або бездіяльність органу ДВС, а з позовною заявою, тобто не в тому порядку, як це визначено ЦПК України.

За таких обставин суд не вправі був розглядати по суті дану позовну вимогу ОСОБА_3, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження за даною вимогою.

Що стосується задоволення судом вимоги про зобов'язання ОСОБА_7 демонтувати металеву сітку, то колегія суддів погоджується з рішенням суду в цій частині.

Так судом вірно встановлено, що ОСОБА_7 спорудив зазначену металеву сітку на частині земельної ділянки, на які встановлено земельний сервітут гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 для проходу та проїзду. Сам ОСОБА_7 не має жодного відношення до даної земельної ділянки, а тому ОСОБА_3 як володілець речового права на підставі ст.ст. 391, 396 ЦК України вправі вимагати усунення будь-яких порушень даного права від сторонньої особи.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта ОСОБА_7 на те, що металева сітка створює перешкоди лише гр. ОСОБА_6, оскільки договором від 23.12.2011 року не визначено яка конкретно частина земельної ділянки передана у користування для проїзду та проходу щодо кожного з двох землекористувачів, а відтак таке право користування стосовно кожного з них поширюється на всю земельну ділянку. Тобто спорудження сторонньою особою на частині даної земельної ділянки металевої сітки порушує права обидвох землекористувачів, а відтак ОСОБА_3 вправі пред'являти таку позовну вимогу.

Таким чином рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування в цій частині немає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 205, 307, 310, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду від 14 листопада 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про приведення пошкодженого водопроводу і каналізації до стану придатного до експлуатації та зобов'язання поновити виконавче провадження скасувати, а провадження по справі в цій частині - закрити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді