Постанова

від 19.01.2015 по справі 815/2752/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2752/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Мураховська А.І.

за участю сторін: представника позивача - Бондара Л.О. (за випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)

представника відповідача - Печерова Е.І. (за довіреністю)

представника третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-юріс Лтд» до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №10 від 14 січня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-юріс Лтд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення «Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків» №10 від 14 січня 2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 21 січня 2014 року підприємству надійшло рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №10 від 14 січня 2014 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 759 216, 54 грн.

Не погоджуюсь із вказаним рішенням позивач оскаржив його до Головного правління Пенсійного Фонду України в Одеській області та Пенсійного Фонду України, проте рішеннями про результати розгляду скарг від 17 лютого 2014 року та 31 березня 2014 року відповідно, скарги підприємства залишені без задоволення.

Позивач вважає, що рішення №10 від 14 січня 2014 року втратило чинність під час процедури його адміністративного оскарження, оскільки рішення Пенсійного фонду України від 31 березня 2014 року прийнято з порушенням встановленого законом 20-денного строку для розгляду скарги від дня її отримання.

Крім того, позивач зазначив, що згідно з пп. «й» п. 12 розд. VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01 січня 2011 року втратили чинність норми п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі яких відповідачем прийнято рішення № 10 від 14 січня 2014 року про застосування до ТОВ «Інтер-юріс Лтд» штрафних санкцій.

За таких обставин, вважаючи незаконним та протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій №10 від 14 січня 2014 року, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що за результатами перевірки достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 року по 30.09.2011 року до позивача було застосовано фінансові санкції за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Вказані порушення (заниженя страхових внесків) було допущено у період дії п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому відповідно до п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач і після 01 січня 2011 року наділений повноваженнями щодо застосування фінансових санкцій за донарахування страхових внесків.

За таких обставин, відповідач вважає, що застосування до позивача фінансових санкцій за донарахування страхових внесків є правомірним, період застосування санкцій розраховано вірно, отже рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій №10 від 14 січня 2014 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся. Відповідно до наявних в матеріалах справи заперечень, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області адміністративний позов ТОВ «Інтер-юріс Лтд» не визнає, проти його задоволення заперечує, осільки вважає, що доводи, наведені у позові не спростовують факту виявленого порушення та підстав застосування фінансових санкцій.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

14 січня 2014 року начальником Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси прийнято рішення №10, яким на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції закону, що діяв до 01.01.2011 року) та абз. 6 п. 7 розділу VІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 04.07.2013 року) за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не плачених страхувальником страхових внесків до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-юріс Лтд» застосовано фінансові санкції у розмірі 759 216, 54 грн. (а.с. 12).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням від 14 січня 2014 року №10, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зі скаргою від 24 січня 2014 року №01/2014 щодо скасування вказаного рішення (а.с. 15).

За результатами розгляду скарги, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17 лютого 2014 року №1638/08 скаргу директора ТОВ «Інтер-юріс Лтд» залишено без задоволення, а рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій від 14 січня 2014 року №10 залишено без змін (а.с. 17-18).

Також зі скаргою на рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій від 14 січня 2014 року №10 позивач звертався до Пенсійного фонду України за вих. №10/2014 від 25 лютого 2014 року (а.с. 19-20).

Рішенням Пенсійного фонду України від 31 березня 2014 року №8370/09-10 оскаржене рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій від 14 січня 2014 року №10 залишено без змін, скарга товариства - без задоволення (а.с. 21).

Проте, позивач не погоджується з рішенням управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 14 січня 2014 року №10, вважає його незаконним та просить скасувати, з огляду на що суд зазначає наступне.

Оскаржуючи рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій від 14 січня 2014 року №10, позивач, серед іншого, посилається на відсутність у відповідача повноважень щодо застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на дату прийняття оскарженого рішення ці норми, у зв'язку з набранням 01 січня 2011 року чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року, не діяли.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, яким визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

У відповідності з п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 01.01.2011 року) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: - штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону, визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року: у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - частини перша-дев'ята статті 106 виключити.

Разом із тим, суд звертає увагу, що згідно абз. 5, 6 п. 7 розділу VІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З положень наведених норм вбачається, що після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (01 січня 2011 року) за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій, зокрема, за донарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, заборгованість по яким виникла до 01 січня 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки з питань правильності нарахування (обчислення) та сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2000 року по 30.09.2011 року від 11 листопада 2011 року №8/41, перевіркою встановлено, що у перевірений період позивачем не нараховувались страхові внески до Пенсійного фонду України з виплат найманим працівникам за 2004-2008 роки на суму 1 003 268,30 грн., чим порушено вимоги п. 6 ч. 2 ст. 17, ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в результаті чого донараховано суму витрат на оплату праці, на яку нараховуються внески у 2004-2008 рр., донараховано страхових внесків за тарифом 32%, 31, 8 %, 32, 3 %, 33, 2 % за 2004-2008 рр. (а.с. 126-148).

Таким чином, враховуючи, що заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виникла до 01 січня 2011 року, а саме протягом 2004-2008 року, що виявлено відповідачем за результатами перевірки у листопаді 2011 року, штрафні санкції за донарахування страхових внесків, які передбачені п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можуть бути застосовані до позивача і після 01 січня 2011 року, на підставі абз. 6 п. 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси під час прийняття рішення №10 від 14 січня 2014 року діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Щодо посилань позивача на втрату рішенням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №10 від 14 січня 2014 року чинності під час процедури його оскарження до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п. 3.1, 3.2 Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-2 від 19.12.2003 року, у разі коли страхувальник вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення.

Скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду) у письмовій формі та супроводжується документами, що свідчать про неправильність рішення.

Згідно з розділом 5 Порядку № 21-2, скарга страхувальника розглядається в такому порядку. Орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку, про що робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Так, судом встановлено, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій від 14 січня 2014 року №10 було оскаржено позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та рішенням останнього від 17 лютого 2014 року №1638/08 скарга директора ТОВ «Інтер-юріс Лтд» залишена без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій від 14 січня 2014 року №10 - без змін (а.с. 17-18).

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 21-2, у разі коли регіональний орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до Пенсійного фонду України.

Так, скориставшись своїм правом, позивач звернувся з повторною скаргою від 25 лютого 2014 року вих. №10/2014 про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №10 від 14 січня 2014 року до Пенсійного фонду України (а.с. 19-20).

Зазначену скаргу 25 лютого 2014 року позивач направив кур'єрською доставкою на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а.с. 22).

Позивач зазначає, що доставка мала відбутись 26 лютого 2014 року, тому вважає, що 20-денний термін на розгляд скарги Пенсійним фондом України сплинув 18 березня 2014 року, тоді як рішення про результати розгляду скарги від 31 березня 2014 року.

Згідно п. 4.2, 4.3 Порядку № 21-2, скарга в письмовій формі може подаватись на ім'я голови правління Пенсійного фонду України до регіонального органу Пенсійного фонду, рішення якого оскаржується, чи безпосередньо до Пенсійного фонду України. Про подання повторної скарги безпосередньо до Пенсійного фонду України страхувальник, банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, зобов'язані одночасно повідомити регіональний орган Пенсійного фонду, який розглядав первинну скаргу, та відповідний територіальний орган Пенсійного фонду. Скарга, що надійшла, реєструється у регіональному органі Пенсійного фонду, який прийняв рішення, що оскаржується, і протягом трьох діб надсилається разом із необхідними для її розгляду документами, зазначеними в пункті 3.4 цього Порядку, до Пенсійного фонду України.

Таким чином, у разі надходження скарги позивача від 25 лютого 2014 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 26 лютого 2014 року, управління протягом трьох діб повинно було направити скаргу до Пенсійного фонду України.

Разом із тим в матеріалах справи відсутні докази стосовно того коли скарга позивача була отримана Пенсійним фондом України, у разі якщо Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області отримало скаргу 26 лютого 2014 року, то до Пенсійного фонду скарга мала надійти до 01 березня 2014 року, а рішення про її розгляд прийнято протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги позивача датоване 31 березня 2014 року №8370/09-10, тобто якщо вести відлік отримання скарги від 01 березня 2014 року, то вказане рішення прийняте з пропуском встановленого для розгляду скарг строку.

Згідно з п. 6.8 Порядку № 21-2, якщо вмотивоване рішення за скаргою та/або заявою страхувальника не надсилається скаржнику протягом строку, встановленого для розгляду його скарги та/або заяви або протягом строку, продовженого за рішенням органу Пенсійного фонду, така скарга та/або заява вважається повністю задоволеною на користь скаржника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Разом із тим, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку пропуск строку для розгляду скарги позивача не тягне за собою втрату чинності рішенням Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №10 від 14 січня 2014 року, яке, на думку суду, є обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що обставини, на які відповідач посилався в обґрунтування правомірності своїх дій при прийнятті оскарженого рішення, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та нормах діючого законодавства, а також за відсутності підстав для скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси №10 від 14 січня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень яких під час подання адміністративного позову позивачем сплачено 487, 20 грн., що складає 10 відсотків розміру ставки судового збору (4 872, 00 грн.). Отже, решта суми судового збору - 4 384, 80 грн. (4 872,00-487,20=4 384,80) стягується з позивача, оскільки у задоволенні позовних вимог йому відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, 11, 23, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-юріс Лтд» до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №10 від 14 січня 2014 року - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-юріс Лтд» (код ЄДРПОУ 13874657) на користь Державного бюджету України (р/р 31212206784005, банк ГУДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, код платежу 22030001, одержувач платежу ГУДКСУ в Одеській області) судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 19 січня 2015 року.

Суддя О.В. Глуханчук

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-юріс Лтд» до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №10 від 14 січня 2014 року - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-юріс Лтд» (код ЄДРПОУ 13874657) на користь Державного бюджету України (р/р 31212206784005, банк ГУДКСУ в Одеській області, ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, код платежу 22030001, одержувач платежу ГУДКСУ в Одеській області) судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

19 січня 2015 року.