Постанова

від 16.01.2015 по справі 816/4609/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2015 року м. Полтава Справа № 816/4609/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Лишевського І.І.,

представника відповідача - Павленко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2014 року Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (далі за текстом - ПП "ВТК "Лукас", позивач, платник податків) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач, контролюючий орган), у якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 січня 2015 року /т. VI а.с. 201/) просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05 листопада 2014 року №0005702201/2215 та №0062981701/2217, а податкове повідомлення-рішення №0005692201/2214 - в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29 вересня 2014 року № 3216/16-03-22-01-08/23808087 щодо порушення ним вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток на 23935,00 грн, податок на додану вартість на 3115,00 грн, податок на доходи фізичних осіб на 9774,99 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Алкіона" та ТОВ "Мірель Компані" протягом охопленого перевіркою періоду повністю підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зазначав, що встановлене Кременчуцькою ОДПІ порушення податкового законодавства щодо несплати податку на доходи фізичних осіб за наслідками надання додаткового доходу працівнику не відповідає фактичним обставинам, оскільки надані водієві під звіт готівкові кошти належним чином відображені в бухгалтерському обліку підприємства та підтверджені відповідними документами, що у свою чергу виключає можливість визнання наданих під звіт з метою придбання автомобіля готівкових коштів додатковим доходом працівника. В зв'язку із цим, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05 листопада 2014 року №0005702201/2215 та №0062981701/2217, а податкове повідомлення-рішення №0005692201/2214 - в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях № 3530 від 23 грудня 2014 року (т. VI а.с. 158-162).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "ВТК "Лукас" (ідентифікаційний код 23808087) 16 листопада 1995 року зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису про державну реєстрацію 15851050002000387 (т. І а.с. 231). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом серії НБ № 139191 від 20 березня 2006 року № 23489944 (т. І а.с. 233). З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 26 квітня 2012 року серії АБ № 493027 (т. І а.с. 231) слідує, що видами економічної діяльності позивача, зокрема, є виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (основний); виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

У період з 11 серпня 2014 року по 22 вересня 2014 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "ВТК "Лукас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 29 вересня 2014 року складено акт № 2316/16-03-22-01-08/23808087 (т. І а.с. 15-55), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 56087,00 грн за 2013 рік;

- пункту189.1 статті 189, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 3115,00 грн, в тому числі за серпень 2013 року на 3115,00 грн;

- підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що стало наслідком порушення повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевірений період на 9774,99 грн, в тому числі за лютий 2013 року на 9774,99 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року:

- № 0005692201/2214, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 84130,50 грн, в тому числі 56087,00 грн - за основним платежем та 28043,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І а.с. 127-128);

- № 0005702201/2215, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 4672,50 грн, в тому числі 3115,00 грн - за основним платежем та 1557,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І а.с. 129-130);

- № 0062981701/2217, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у розмірі 12218,74 грн, в тому числі 9774,99 грн - за основним платежем та 2443,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І а.с. 131-132).

Як слідує зі змісту акта перевірки від 29 вересня 2014 року № 2316/16-03-22-01-08/23808087, висновок про заниження ПП "ВТК "Лукас" податку на прибуток та податку на додану вартість фахівці Кременчуцької ОДПІ обґрунтовують висновками актів ДПІ у м. Полтаві від 08 травня 2013 року № 521/22.5/30601203 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Алкіона" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2013 року", яким встановлено відсутність у ПП "Алкіона" адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також висновками ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, в якому вказано на відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання. Крім цього, Кременчуцькою ОДПІ на підтвердження виявлених порушень вказано і на інші недоліки у господарській діяльності позивача.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 05 листопада 2014 року № 0005702201/2215, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що контролюючий орган пов'язує допущення позивачем заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість зі здійсненням господарських операцій з ТОВ "Мірель Компані".

Так, враховуючи висновки акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, в якому вказано на відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання внаслідок того, що правочини вказаного суб'єкта господарювання з контрагентами-покупцями за охоплений перевіркою період не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення формування податкового кредиту позивачем.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог у цій частині, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 25 травня 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Мірель Компані" (Постачальник) укладено договір поставки № 52-11 (т. І а.с. 206-208), відповідно до умов якого ТОВ "Мірель Компані" зобов'язувалось поставляти та передавати у власність Покупця товар у терміни та в порядку, передбаченими цим договором та додатками до нього, а Покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно з видатковою накладною від 28 серпня 2013 року № 10544 позивач придбав товар (персики половинками Мікадо, 850 мл. (825 г)) на загальну суму 18691,20 грн, в тому числі ПДВ 3115,20 грн (т. І а.с.209).

28 серпня 20013 року контрагентом позивача складено податкову накладну № 198 на придбаний товар на загальну суму 18691,20 грн, в тому числі ПДВ 3115,20 грн (т. І а.с. 211).

Оплата за отриманий товар на підставі накладної від 28 серпня 2013 року № 10544 проведена із рахункового рахунку позивача в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення (т. І а.с. 212).

Пунктом 3.4 Договору поставки від 28 серпня 2013 року № 10544 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Постачальника, або доставки Постачальником до Покупця, в залежності від того, який вид обраний сторонами при складанні заявки на товар.

З наявної в матеріалах справи копії ТТН від 28 серпня 2013 року № 1227 (т. І а.с. 210) встановлено, що доставка товару на адресу позивача виконувалось перевізником ФОП ОСОБА_3, вантажним автомобілем НОМЕР_1 на замовлення ТОВ "Мірель Компані".

Судом з'ясовано, що придбаний у ТОВ "Мірель Компані" товар в подальшому використаний позивачем для виготовлення кондитерських виробів, що підтверджується відомостями про рух сировини, накладними-вимогами та матеріальними звітами по складу сировини (т. ІІ а.с. 168-251, т. ІІІ а.с. 1-249).

Операції із закупівлі та використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ "Мірель Компані" товару відображені підприємством у документах бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3115,20 грн здійснено ПП "ВТК "Лукас" на підставі виписаної ТОВ "Мірель Компані" податкової накладної, що підтверджується актом перевірки. Податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця, кількість товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення вказаної податкової накладної судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Мірель Компані" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформленої податкової накладної включено до складу свого податкового кредиту за серпень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 3115,20 грн, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, суд вважає безпідставними вмотивування відповідачем правомірності спірного податкового повідомлення-рішення висновками акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що посилання контролюючих органів на обставини, встановлені в ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Водночас, сам по собі акт перевірки, в тому числі його висновки, є суб'єктивним судженням фахівців контролюючого органу. В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів прийняття за висновками акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року податкових повідомлень-рішень, в тому числі щодо нарахування ТОВ "Мірель Компані" сум податків за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки Кременчуцької ОДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарських правовідносин з ТОВ "Мірель Компані" у серпні 2013 року необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року №0005702201/2215 - безпідставним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року № 0005692201/2214 слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Мірель Компані" у серпні 2013 року, обґрунтованість яких спростована судом вищевикладеним, вплинули на визнання неправомірним віднесення витрат в розмірі 15575,00 грн за такими господарськими операціями до складу витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування позивача, та як наслідок, призвели до безпідставного збільшення податкових зобов'язань ПП "ВТК "Лукас" з податку на прибуток на суму 2959,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що заниження ПП "ВТК "Лукас" податку на прибуток в розмірі 20976,00 грн відповідач пов'язує зі здійсненням господарських операцій з ПП "Алкіона".

Так, зважаючи на висновки акта ДПІ у м. Полтаві від 08 травня 2013 року №521/22.5/30601203 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Алкіона" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2013 року" відповідно до яких неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за період березень 2013 року (з урахуванням включення до складу податкового кредиту податкової накладної за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року) та встановлено відсутність документального підтвердження господарських відносин із покупцями та постачальниками за період березень 2013 року (з урахуванням включення до складу податкового кредиту податкової накладної за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року), фахівцями Кременчуцької ОДПІ визнано за неправомірне віднесення позивачем до складу витрат суми в розмірі 110400,00 грн за господарськими операціями з ПП "Алкіона".

Судом в ході розгляду справи встановлено, що 05 березня 2013 року між ПП "Алкіона" (Постачальник) та ПП "ВТК "Лукас" (Покупець) укладено договір поставки №15/3 (т. І а.с. 133).

Відповідно до умов цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити переданий товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у підписаних Сторонами видаткових накладних, що виконують роль специфікації та є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати, датою поставки вважається дата підписання представниками Сторін видаткових накладних. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Дослідивши копію вищевказаного договору суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник податків повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - противень 600х800 з тефлоновим покриттям кількістю 1200 шт. на загальну суму 132480,00 грн, в тому числі ПДВ 22080,00 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Алкіона" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 15 березня 2013 року № 874 (т. І а.с. 135), від 19 березня 2013 року № 1068 (т. І. а.с. 139), від 25 березня 2013 року № 1429 (т. І. а.с. 143) та від 26 березня 2013 року № 1527 (т. І. а.с. 147); податкові накладні - від 15 березня 2013 року № 874 (т. І. а.с. 137), від 19 березня 2013 року № 1068 (т. І. а.с. 141), від 25 березня 2013 року № 1429 (т. І. а.с. 145) та від 26 березня 2013 року № 1527 (т. І. а.с. 149).

Дослідивши вказані первинні документи ПП "Алкіона", складені для документального оформлення господарських операцій з придбання товару позивачем, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні. Податкові накладні зареєстровані в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Також судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Алкіона", що підтверджується рахунком № 15/03-3 від 15 березня 2013 року (т. І а.с. 134) та платіжними дорученнями (т. І а.с. 138, 142, 146, 150-153).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 15 березня 2013 року (т. І а.с. 136), від 19 березня 2013 року (т. І а.с. 140), від 25 березня 2013 року (т. І а.с. 144) та від 26 березня 2013 року (т. І а.с. 148).

У подальшому придбаний ПП "ВТК "Лукас" товар згідно накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. І а.с. 154-155) зі складу відпущено листи 600х800 з тефлоновим покриттям загальною кількістю 1200 шт. для проведення тестування та подальшої передачі на виробництво.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи в їх сукупності свідчать про реальність спірної господарської операції та як наслідок про правомірність віднесення до витрат операційної діяльності суми витрат в розмірі 110400 грн за правочином з ПП "Алкіона".

Крім того, судом встановлено, що правова оцінка господарській діяльності позивача та ПП "Алкіона" надавалась судом за наслідками розгляду адміністративної справи за позовом ПП "ВТК "Лукас" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 816/3177/14 (т. І а.с. 190-200), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року (т. І а.с. 201-205), підтверджено хибність висновків фахівців відповідача про фіктивність виконання сторонами умов договору від 05 березня 2013 року № 15/3, дії ПП "ВТК "Лукас" щодо включення до свого обліку операцій з ПП "Алкіона" у березні 2013 року визнано правомірними, а господарські відносини між вказаними суб'єктами господарювання - такими, що носять реальний характер та належним чином підтверджуються документально.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 816/3177/14, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі.

Разом з тим, з акту перевірки слідує, що відповідачем в ході проведення перевірки досліджувались технологічні інструкції (зведені рецептури) на цукерки на кожен місяць 2013 року з розрахунку на 1 кг готової продукції. За результатами порівняння даних норм витрат з кількістю переданих у виробництво сировини та напівфабрикатів згідно матеріальних звітів підприємства виявлено розбіжність на 169220,00 грн, тобто за відсутності змін в технологічних інструкціях підприємством з розрахунку на 1 кг готової продукції допускалось наднормове списання сировини. Зазначене порушення вплинуло на формування собівартості продукції, призвело до її штучного завищення та до безпідставного збільшення статті витрат позивача на 169220,00 грн.

З наявністю вказаного порушення позивач погодився.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати про необґрунтованість та безпідставність податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05 листопада 2014 року № 0005692201/2214 в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року № 0062981701/2217, судом встановлено наступне.

Довіреністю ПП ВТК "Лукас" від 11 лютого 2013 року № 12 (т. І а.с. 213) уповноважено водія автотранспортних засобів ОСОБА_4 вчинити від імені підприємства дії щодо здійснення купівлі-продажу та реєстрації транспортного засобу (автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3) в Кременчуцькому ВРЕР ДАІ в ГУМВС Полтавської області. Вищевказаною довіреністю гр. ОСОБА_4 надано право підпису всіх необхідних документів, пов'язаних зі здійсненням купівлі-продажу та реєстрацією вказаного транспортного засобу.

На підставі видаткового касового ордеру від 12 лютого 2013 року № 76 (т. І а.с. 214) уповноважена особа ОСОБА_4 через касу ПП ВТК "Лукас" отримав грошові кошти у розмірі 28813,02 грн.

Договором комісії від 12 лютого 2013 року б/н (т. І а.с. 217), укладеним між ТОВ "Торговий Альянс" (Комісіонер) в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Положення, з одного боку та ОСОБА_6, від імені якого на підставі Довіреності, посвідченої ОСОБА_7, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за № 96 від 01 лютого 2013 року, діє ОСОБА_8, від імені якого на підставі Довіреності, посвідченої ОСОБА_9, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за № 392 від 09 лютого 2013 року, діє ОСОБА_10 (Комітент), з іншого боку, передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені одну або декілька угод з продажу автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, типу вантажний фургон малотоннажний-В.

На виконання умов вищевказаного договору 12 лютого 2013 року Комісіонер здійснив продаж транспортного засобу, що належить ОСОБА_10, ПП ВТК "Лукас" через гр. ОСОБА_4

Вартість придбаного позивачем транспортного засобу підтверджується Довідкою-рахунком від 12 лютого 2013 року № 063654 (т. І а.с. 218) та становить 48954,00 грн..

Факт передачі ОСОБА_4 зазначеної суми грошових коштів ОСОБА_10 відображає розписка, складена останнім 12.02.2012 (т. І а.с. 219).

Матеріалами справи підтверджено, що після придбання та реєстрації вищезазначеного транспортного засобу уповноваженою особою подано Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 12 лютого 2013 року № 245 (т. ІІ а.с. 18).

Відповідно до наданого звіту та підтверджуючих витрати документів ОСОБА_4 здійснено перевитрату грошових коштів у розмірі 21543,56 грн.

На підставі звіту від 12 лютого 2013 року № 245 та підтверджуючих витрати документів ОСОБА_4 з метою компенсації надлишково понесених витрат з каси ПП ВТК "Лукас" видано 21543,56 грн. за видатковим касовим ордером від 13 лютого 2013 року № 81 (т. І а.с. 215).

Таким чином, загальна сума виданих та витрачених грошових коштів, пов'язаних з купівлею та реєстрацією транспортного засобу, склала 50356,58 грн.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що уповноважена підприємством позивача особа в повному обсязі виконала довірені їй зобов'язання щодо придбання та реєстрації автомобіля, що підтверджується відповідними квитанціями від 12 лютого 2013 року № 59/59, № 60/60, № 75/75, № 76/76 (т. І а.с. 220-221).

Судом також встановлено, що 28 лютого 2013 року транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3 оглянуто комісією ПП ВТК "Лукас", визнано його таким, що відповідає технічним умовам, доробки не потребує та придатним для роботи, а також прийнято рішення про введення його в експлуатацію (акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т. ІІ а.с. 19).

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що контролюючим органом письмова розписка, складена ОСОБА_10 про отримання коштів, документом, що належним чином підтверджує здійснення господарської операції з придбання автомобіля та витрачення виданих під звіт готівкових коштів, не визнана. На переконання відповідача, за відсутності квитанції (чека) встановленого законодавством зразка, кошти видані під звіт ОСОБА_4, вважаються сумами, виданими під звіт і не повернутими у встановлений строк, відтак є додатковим доходом працівника і мають оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб.

Доводи контролюючого органу суд вважає помилковими та такими, що випливають з суб'єктивного та вибіркового тлумачення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Так, пунктом 1.2 пункту 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

За правилами пункту 7.39 Положення № 637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.47 Положення № 637 передбачено, що для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо ).

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що чинним законодавством не визначено вичерпного переліку документів, які можуть мати статус касових, розрахункових та підтверджуючих витрати готівки документів.

З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції розписка- письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, котра написала його, отримала товари, гроші, матеріальні цінності тощо і бере на себе щодо них певні зобов'язання.

На думку суду, у даному випадку складена гр. ОСОБА_10 розписка про отримання від уповноваженої позивачем особи готівкових коштів за автомобіль VOLKSWAGEN CADDY є належним документом, що підтверджує факт витрачання ОСОБА_4 наданих під звіт готівкових коштів у сумі 48954,00 грн.

Квитанції установи банку (т. І а.с. 220-221) в свою чергу підтверджують розмір понесених підзвітною особою витрат, пов'язаних з придбанням та реєстрацією придбаного транспортного засобу на суму 1402,58 грн.

Оскільки розрахункові та підтверджуючі витрати готівки документи оформлені своєчасно та належним чином, відображають дату, місце, мету та суму витрачання уповноваженою на те особою наданої під звіт готівки, то грошові кошти у розмірі 48954,00 грн не можуть вважатись додатковим благом гр. ОСОБА_4 у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а відтак вказана сума не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року № 0062981701/2217 є протиправним та винесеним з порушеннями норм чинного законодавства України.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2014 року № 0005702201/2215 та № 00062981701/2217, а податкового повідомлення-рішення № 0005692201/2214 - в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Разом з тим, позивач надав докази порушення Кременчуцькою ОДПІ його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ПП "ВТК "Лукас" підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 202,05 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05 листопада 2014 року № 0005702201/2215 та №0062981701/2217.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05 листопада 2014 року № 0005692201/2214 в частині визначення Приватному підприємству "Виробничо-торгова компанія "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок, в тому числі 23935 (двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) гривень - за основним платежем та 11967 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (ідентифікаційний код 23808087, вул. І.Приходька, 69, м. Кременчук, Полтавська область, 39621) витрати зі сплати судового збору в сумі 202 (двісті дві) гривні 05 (п'ять) копійок, сплачених відповідно до платіжних доручень № 2846 від 14 листопада 2014 року та № 2900 від 01 грудня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 січня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава