Ухвала

від 02.03.2015 по справі 816/4609/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р.Справа № 816/4609/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Зеленського В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2015р. по справі № 816/4609/14

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

20 листопада 2014 року позивач, Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області , у якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 січня 2015 року /т. VI а.с. 201/) просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05 листопада 2014 року №0005702201/2215 та №0062981701/2217, а податкове повідомлення-рішення №0005692201/2214 - в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29 вересня 2014 року № 3216/16-03-22-01-08/23808087 щодо порушення ним вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток на 23935,00 грн, податок на додану вартість на 3115,00 грн, податок на доходи фізичних осіб на 9774,99 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Алкіона" та ТОВ "Мірель Компані" протягом охопленого перевіркою періоду повністю підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зазначав, що встановлене Кременчуцькою ОДПІ порушення податкового законодавства щодо несплати податку на доходи фізичних осіб за наслідками надання додаткового доходу працівнику не відповідає фактичним обставинам, оскільки надані водієві під звіт готівкові кошти належним чином відображені в бухгалтерському обліку підприємства та підтверджені відповідними документами, що у свою чергу виключає можливість визнання наданих під звіт з метою придбання автомобіля готівкових коштів додатковим доходом працівника. В зв'язку із цим, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05 листопада 2014 року №0005702201/2215 та №0062981701/2217, а податкове повідомлення-рішення №0005692201/2214 - в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 року позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05 листопада 2014 року № 0005702201/2215 та №0062981701/2217.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05 листопада 2014 року № 0005692201/2214 в частині визначення Приватному підприємству "Виробничо-торгова компанія "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок, в тому числі 23935 (двадцять три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) гривень - за основним платежем та 11967 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "ВТК "Лукас" (ідентифікаційний код 23808087) 16 листопада 1995 року зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису про державну реєстрацію 15851050002000387 (т. І а.с. 231). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом серії НБ № 139191 від 20 березня 2006 року № 23489944 (т. І а.с. 233). З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 26 квітня 2012 року серії АБ № 493027 (т. І а.с. 231) слідує, що видами економічної діяльності позивача, зокрема, є виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (основний); виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

У період з 11 серпня 2014 року по 22 вересня 2014 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "ВТК "Лукас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 29 вересня 2014 року складено акт № 2316/16-03-22-01-08/23808087 (т. І а.с. 15-55), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 56087,00 грн за 2013 рік;

- пункту189.1 статті 189, пункту 193.1 статті 193, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 3115,00 грн, в тому числі за серпень 2013 року на 3115,00 грн;

- підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164, підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що стало наслідком порушення повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевірений період на 9774,99 грн, в тому числі за лютий 2013 року на 9774,99 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року:

- № 0005692201/2214, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 84130,50 грн, в тому числі 56087,00 грн - за основним платежем та 28043,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І а.с. 127-128);

- № 0005702201/2215, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 4672,50 грн, в тому числі 3115,00 грн - за основним платежем та 1557,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І а.с. 129-130);

- № 0062981701/2217, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у розмірі 12218,74 грн, в тому числі 9774,99 грн - за основним платежем та 2443,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. І а.с. 131-132).

Як слідує зі змісту акта перевірки від 29 вересня 2014 року № 2316/16-03-22-01-08/23808087, висновок про заниження ПП "ВТК "Лукас" податку на прибуток та податку на додану вартість фахівці Кременчуцької ОДПІ обґрунтовують висновками актів ДПІ у м. Полтаві від 08 травня 2013 року № 521/22.5/30601203 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Алкіона" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2013 року", яким встановлено відсутність у ПП "Алкіона" адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також висновками ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, в якому вказано на відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання. Крім цього, Кременчуцькою ОДПІ на підтвердження виявлених порушень вказано і на інші недоліки у господарській діяльності позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки, не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05 листопада 2014 року №0005702201/2215, №0062981701/2217, та податкове повідомлення-рішення №0005692201/2214 - в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) не відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року № 0005702201/2215, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючий орган пов'язує допущення позивачем заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість зі здійсненням господарських операцій з ТОВ "Мірель Компані".

Так, враховуючи висновки акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, в якому вказано на відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання внаслідок того, що правочини вказаного суб'єкта господарювання з контрагентами-покупцями за охоплений перевіркою період не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення формування податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Мірель Компані" (Постачальник) укладено договір поставки № 52-11 (т. І а.с. 206-208), відповідно до умов якого ТОВ "Мірель Компані" зобов'язувалось поставляти та передавати у власність Покупця товар у терміни та в порядку, передбаченими цим договором та додатками до нього, а Покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно з видатковою накладною від 28 серпня 2013 року № 10544 позивач придбав товар (персики половинками Мікадо, 850 мл. (825 г)) на загальну суму 18691,20 грн, в тому числі ПДВ 3115,20 грн (т. І а.с.209).

28 серпня 20013 року контрагентом позивача складено податкову накладну № 198 на придбаний товар на загальну суму 18691,20 грн, в тому числі ПДВ 3115,20 грн (т. І а.с. 211).

Оплата за отриманий товар на підставі накладної від 28 серпня 2013 року № 10544 проведена із рахункового рахунку позивача в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення (т. І а.с. 212).

Пунктом 3.4 Договору поставки від 28 серпня 2013 року № 10544 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу Постачальника, або доставки Постачальником до Покупця, в залежності від того, який вид обраний сторонами при складанні заявки на товар.

З наявної в матеріалах справи копії ТТН від 28 серпня 2013 року № 1227 (т. І а.с. 210) вбачається, що доставка товару на адресу позивача виконувалось перевізником ФОП ОСОБА_1, вантажним автомобілем НОМЕР_1 на замовлення ТОВ "Мірель Компані".

Також матеріалами справи підтверджено, що придбаний у ТОВ "Мірель Компані" товар в подальшому використаний позивачем для виготовлення кондитерських виробів, що підтверджується відомостями про рух сировини, накладними-вимогами та матеріальними звітами по складу сировини (т. ІІ а.с. 168-251, т. ІІІ а.с. 1-249).

Операції із закупівлі та використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ "Мірель Компані" товару відображені підприємством у документах бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3115,20 грн здійснено ПП "ВТК "Лукас" на підставі виписаної ТОВ "Мірель Компані" податкової накладної, що підтверджується актом перевірки. Податкова накладна містить адресу місцезнаходження покупця, кількість товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення вказаної податкової накладної судом першої інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Мірель Компані" на момент здійснення господарської операції матеріалами справи не підтверджено.

Отже, в ході розгляду справи судом першої інстанції доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформленої податкової накладної включено до складу свого податкового кредиту за серпень 2013 року суму податку на додану вартість у розмірі 3115,20 грн, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином вмотивування відповідачем правомірності спірного податкового повідомлення-рішення висновками акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року є безпідставними.

Посилання контролюючих органів на обставини, встановлені в ході проведених ними перевірок контрагентів позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або не знаходиться за місцем державної реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Водночас, сам по собі акт перевірки, в тому числі його висновки, є суб'єктивним судженням фахівців контролюючого органу. В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано суду доказів прийняття за висновками акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ "Мірель Компані" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "МК-Технолоджи" за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року податкових повідомлень-рішень, в тому числі щодо нарахування ТОВ "Мірель Компані" сум податків за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважвє, що висновки Кременчуцької ОДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарських правовідносин з ТОВ "Мірель Компані" у серпні 2013 року необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року №0005702201/2215 - безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року № 0005692201/2214 , судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ "Мірель Компані" у серпні 2013 року, обґрунтованість яких спростована судом вищевикладеним, вплинули на визнання неправомірним віднесення витрат в розмірі 15575,00 грн за такими господарськими операціями до складу витрат, що впливають на визначення об'єкта оподаткування позивача, та як наслідок, призвели до безпідставного збільшення податкових зобов'язань ПП "ВТК "Лукас" з податку на прибуток на суму 2959,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що заниження ПП "ВТК "Лукас" податку на прибуток в розмірі 20976,00 грн відповідач пов'язує зі здійсненням господарських операцій з ПП "Алкіона".

Так, зважаючи на висновки акта ДПІ у м. Полтаві від 08 травня 2013 року №521/22.5/30601203 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Алкіона" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень 2013 року" відповідно до яких неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин із платниками податків за період березень 2013 року (з урахуванням включення до складу податкового кредиту податкової накладної за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року) та встановлено відсутність документального підтвердження господарських відносин із покупцями та постачальниками за період березень 2013 року (з урахуванням включення до складу податкового кредиту податкової накладної за грудень 2012 року, січень 2013 року, лютий 2013 року), фахівцями Кременчуцької ОДПІ визнано за неправомірне віднесення позивачем до складу витрат суми в розмірі 110400,00 грн за господарськими операціями з ПП "Алкіона".

Матеріалами справи підтверджено, що 05 березня 2013 року між ПП "Алкіона" (Постачальник) та ПП "ВТК "Лукас" (Покупець) укладено договір поставки №15/3 (т. І а.с. 133).

Відповідно до умов цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити переданий товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у підписаних Сторонами видаткових накладних, що виконують роль специфікації та є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати, датою поставки вважається дата підписання представниками Сторін видаткових накладних. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

Дослідивши копію вищевказаного договору колегія суддів не знайшла підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб'єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник податків повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента товар - противень 600х800 з тефлоновим покриттям кількістю 1200 шт. на загальну суму 132480,00 грн, в тому числі ПДВ 22080,00 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Алкіона" останнім виписано позивачу: видаткові накладні - від 15 березня 2013 року № 874 (т. І а.с. 135), від 19 березня 2013 року № 1068 (т. І. а.с. 139), від 25 березня 2013 року № 1429 (т. І. а.с. 143) та від 26 березня 2013 року № 1527 (т. І. а.с. 147); податкові накладні - від 15 березня 2013 року № 874 (т. І. а.с. 137), від 19 березня 2013 року № 1068 (т. І. а.с. 141), від 25 березня 2013 року № 1429 (т. І. а.с. 145) та від 26 березня 2013 року № 1527 (т. І. а.с. 149).

Дослідивши вказані матеріали справи ПП "Алкіона", складені для документального оформлення господарських операцій з придбання товару позивачем, колегія суддів не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Алкіона", що підтверджується рахунком № 15/03-3 від 15 березня 2013 року (т. І а.с. 134) та платіжними дорученнями (т. І а.с. 138, 142, 146, 150-153).

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 15 березня 2013 року (т. І а.с. 136), від 19 березня 2013 року (т. І а.с. 140), від 25 березня 2013 року (т. І а.с. 144) та від 26 березня 2013 року (т. І а.с. 148).

У подальшому придбаний ПП "ВТК "Лукас" товар згідно накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. І а.с. 154-155) зі складу відпущено листи 600х800 з тефлоновим покриттям загальною кількістю 1200 шт. для проведення тестування та подальшої передачі на виробництво.

Отже, надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи в їх сукупності свідчать про реальність спірної господарської операції та як наслідок про правомірність віднесення до витрат операційної діяльності суми витрат в розмірі 110400 грн за правочином з ПП "Алкіона".

Крім того, правова оцінка господарській діяльності позивача та ПП "Алкіона" надавалась судом за наслідками розгляду адміністративної справи за позовом ПП "ВТК "Лукас" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 816/3177/14 (т. І а.с. 190-200), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року (т. І а.с. 201-205), підтверджено хибність висновків фахівців відповідача про фіктивність виконання сторонами умов договору від 05 березня 2013 року № 15/3, дії ПП "ВТК "Лукас" щодо включення до свого обліку операцій з ПП "Алкіона" у березні 2013 року визнано правомірними, а господарські відносини між вказаними суб'єктами господарювання - такими, що носять реальний характер та належним чином підтверджуються документально.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі № 816/3177/14, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що відповідачем в ході проведення перевірки досліджувались технологічні інструкції (зведені рецептури) на цукерки на кожен місяць 2013 року з розрахунку на 1 кг готової продукції. За результатами порівняння даних норм витрат з кількістю переданих у виробництво сировини та напівфабрикатів згідно матеріальних звітів підприємства виявлено розбіжність на 169220,00 грн, тобто за відсутності змін в технологічних інструкціях підприємством з розрахунку на 1 кг готової продукції допускалось наднормове списання сировини. Зазначене порушення вплинуло на формування собівартості продукції, призвело до її штучного завищення та до безпідставного збільшення статті витрат позивача на 169220,00 грн.

З наявністю вказаного порушення позивач погодився.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати про необґрунтованість та безпідставність податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 05 листопада 2014 року № 0005692201/2214 в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року № 0062981701/2217, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що довіреністю ПП ВТК "Лукас" від 11 лютого 2013 року № 12 (т. І а.с. 213) уповноважено водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 вчинити від імені підприємства дії щодо здійснення купівлі-продажу та реєстрації транспортного засобу (автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3) в Кременчуцькому ВРЕР ДАІ в ГУМВС Полтавської області. Вищевказаною довіреністю гр. ОСОБА_2 надано право підпису всіх необхідних документів, пов'язаних зі здійсненням купівлі-продажу та реєстрацією вказаного транспортного засобу.

На підставі видаткового касового ордеру від 12 лютого 2013 року № 76 (т. І а.с. 214) уповноважена особа ОСОБА_2 через касу ПП ВТК "Лукас" отримав грошові кошти у розмірі 28813,02 грн.

Договором комісії від 12 лютого 2013 року б/н (т. І а.с. 217), укладеним між ТОВ "Торговий Альянс" (Комісіонер) в особі директора Кобченко Тетяни Миколаївни, яка діє на підставі Положення, з одного боку та ОСОБА_4, від імені якого на підставі Довіреності, посвідченої ОСОБА_5, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за № 96 від 01 лютого 2013 року, діє ОСОБА_6, від імені якого на підставі Довіреності, посвідченої ОСОБА_7, приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу та зареєстрованої в реєстрі за № 392 від 09 лютого 2013 року, діє ОСОБА_8 (Комітент), з іншого боку, передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду здійснити від свого імені одну або декілька угод з продажу автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, кузов № НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3, типу вантажний фургон малотоннажний-В.

На виконання умов вищевказаного договору 12 лютого 2013 року Комісіонер здійснив продаж транспортного засобу, що належить ОСОБА_8, ПП ВТК "Лукас" через гр. ОСОБА_2

Вартість придбаного позивачем транспортного засобу підтверджується Довідкою-рахунком від 12 лютого 2013 року № 063654 (т. І а.с. 218) та становить 48954,00 грн..

Факт передачі ОСОБА_2 зазначеної суми грошових коштів ОСОБА_8 відображає розписка, складена останнім 12.02.2012 (т. І а.с. 219).

Матеріалами справи підтверджено, що після придбання та реєстрації вищезазначеного транспортного засобу уповноваженою особою подано Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 12 лютого 2013 року № 245 (т. ІІ а.с. 18).

Відповідно до наданого звіту та підтверджуючих витрати документів ОСОБА_2 здійснено перевитрату грошових коштів у розмірі 21543,56 грн.

На підставі звіту від 12 лютого 2013 року № 245 та підтверджуючих витрати документів ОСОБА_2 з метою компенсації надлишково понесених витрат з каси ПП ВТК "Лукас" видано 21543,56 грн. за видатковим касовим ордером від 13 лютого 2013 року № 81 (т. І а.с. 215).

Таким чином, загальна сума виданих та витрачених грошових коштів, пов'язаних з купівлею та реєстрацією транспортного засобу, склала 50356,58 грн.

Отже, уповноважена підприємством позивача особа в повному обсязі виконала довірені їй зобов'язання щодо придбання та реєстрації автомобіля, що підтверджується відповідними квитанціями від 12 лютого 2013 року № 59/59, № 60/60, № 75/75, № 76/76 (т. І а.с. 220-221).

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2013 року транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, кузов №кузов НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_3 оглянуто комісією ПП ВТК "Лукас", визнано його таким, що відповідає технічним умовам, доробки не потребує та придатним для роботи, а також прийнято рішення про введення його в експлуатацію (акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т. ІІ а.с. 19).

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що контролюючим органом письмова розписка, складена ОСОБА_8 про отримання коштів, документом, що належним чином підтверджує здійснення господарської операції з придбання автомобіля та витрачення виданих під звіт готівкових коштів, не визнана. За відсутності квитанції (чека) встановленого законодавством зразка, кошти видані під звіт ОСОБА_2, вважаються сумами, виданими під звіт і не повернутими у встановлений строк, відтак є додатковим доходом працівника і мають оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає доводи контролюючого органу помилковими та такими, що випливають з суб'єктивного та вибіркового тлумачення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Так, пунктом 1.2 пункту 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

За правилами пункту 7.39 Положення № 637, під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.47 Положення № 637 передбачено, що для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Аналізуючи наведені норми слід зазначити, що чинним законодавством не визначено вичерпного переліку документів, які можуть мати статус касових, розрахункових та підтверджуючих витрати готівки документів.

З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції розписка- письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, котра написала його, отримала товари, гроші, матеріальні цінності тощо і бере на себе щодо них певні зобов'язання.

В даному випадку складена гр. ОСОБА_8 розписка про отримання від уповноваженої позивачем особи готівкових коштів за автомобіль VOLKSWAGEN CADDY є належним документом, що підтверджує факт витрачання ОСОБА_2 наданих під звіт готівкових коштів у сумі 48954,00 грн.

Квитанції установи банку (т. І а.с. 220-221) в свою чергу підтверджують розмір понесених підзвітною особою витрат, пов'язаних з придбанням та реєстрацією придбаного транспортного засобу на суму 1402,58 грн.

Оскільки розрахункові та підтверджуючі витрати готівки документи оформлені своєчасно та належним чином, відображають дату, місце, мету та суму витрачання уповноваженою на те особою наданої під звіт готівки, то грошові кошти у розмірі 48954,00 грн не можуть вважатись додатковим благом гр. ОСОБА_2 у відповідності підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а відтак вказана сума не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2014 року № 0062981701/2217 також є протиправним та винесеним з порушеннями норм чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 05 листопада 2014 року № 0005702201/2215, № 00062981701/2217, та податкового повідомлення-рішення № 0005692201/2214 - в частині визначення ПП "ВТК "Лукас" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35902,50 грн, в тому числі 23935,00 грн - за основним платежем та 11967,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Разом з тим, колегія суддів вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень, Кременчуцька ОДПІ, діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 16.01.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2015р. по справі № 816/4609/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Зеленський В.В.