Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/26033/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26033/14 14.01.15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпром Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"

про стягнення 267 262, 61 грн.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Серков Ю.А. (дов. від 02.12.14)

від відповідача Гурський М.Р. (дов. від 24.12.14)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

24.11.2014 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгпром Груп", звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою №31/10-1 від 31.10.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" про стягнення суми боргу у сумі 214 800,00 грн., пені у розмірі 8 568,37 грн., 3 % річних у розмірі 7 747,71 грн., інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 36 146, 53 грн. за укладеним сторонами договором купівлі-продажу № 15 від 01.04.2013 (далі за текстом Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару відповідно до договору купівлі-продажу № 15 від 01.04.2013 .

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.11.2014 порушено провадження у справі №910/26033/14 та призначено до розгляду на 08.12.2014.

На призначене судове засідання 08.12.2014 прибув представник, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Розгляд справи відкладено на 25.12.2014.

В судове засідання 25.12.2014 прибули представники сторін, надали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі. В судових засіданнях 25.12.2014, 05.01.2015 були присутні представники сторін; в судовому засіданні 05.01.2015 оголошено перерву на 14.01.2015.

14.01.2015 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.04.2013 між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець), було укладено Договір, за умовами якого п. 1.1. Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві Товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, якість товару, що є предметом поставки за договором, має відповідати стандартам та технічним умовам; комплектність товару визначається в накладних.

Пунктом 4.1. даного договору сторони узгодили, що розрахунки між Продавцем і Покупцем провадяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України.

Відповідальність сторін у випадку порушення зобов'язання, що виникає даного Договору визначена п.6.1., відповідно до якого сторона несе відповідальність, визначену Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності (далі за текстом ТМЦ), на загальну суму 214 800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТПГ00000009 від 12.04.2013 на суму 22 176,00 грн., № ТПГ000000015 від 25.04.2013 на суму 33 877,20 грн., № ТПГ00000045 від 05.07.2013 на суму 35 904, 00 грн., № ТПГ00000047 від 05.07.2013 на суму 3 060,00 грн., № ТПГ00000055 від 29.07.2013 на суму 12 638,40 грн., № ТПГ00000131 від 07.11.2013 на суму 42 213,60 грн., № ТПГ00000130 від 07.11.2013 на суму 5 209, 20 грн., № ТПГ00000129 від 07.11.2013 на суму 3 520,80 грн., № ТПГ00000132 від 08.11.2013 на суму 18 972, 00 грн., № ТПГ00000133 від 08.11.2013 на суму 13 723, 20 грн., № ТПГ00000134 від 08.11.2013 на суму 12 537, 60 грн., № ТПГ00000135 від 08.11.2013 на суму 10 968,00 грн., що підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін.

Відповідач отримав ТМЦ за довіреностями № 346 від 20.04.2013, №371 від 04.05.2013, № 509 від 25.06.2013, № 529 від 02.07.2013, № 586 від 26.07.201, № 876 від 07.11.2013.

В матеріалах справи міститься претензія позивача про сплату заборгованості №20/8.1 від 20.08.2014, в якій позивач вказує на те, що відповідно до платіжних доручень № 29 за 10.12.2013 та № 47 за 29.01.2014, відповідачем надмірно сплачені кошти в розмірі 200,76 грн., були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за Договором, в зв'язку з чим борг відповідача складає 214 599,24 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач заперечує в задоволенні позовних вимог в повному обсязі на підставі того, що договір укладений сторонами не встановлює точний перелік, номенклатуру, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, а також не передбачає порядок визначення кількості товару. Втім відповідач не заперечує факту отримання ТМЦ за видатковими накладними № ТПГ00000009 від 12.04.2013, № ТПГ000000015 від 25.04.2013, № ТПГ00000045 від 05.07.2013, № ТПГ00000047 від 05.07.2013, № ТПГ00000055 від 29.07.2013, № ТПГ00000131 від 07.11.2013, № ТПГ00000130 від 07.11.2013, № ТПГ00000129 від 07.11.2013, № ТПГ00000132 від 08.11.2013, № ТПГ00000133 від 08.11.2013, № ТПГ00000134 від 08.11.2013, № ТПГ00000135 від 08.11.2013 на загальну суму 214 800,00 грн.

На підтвердження наявної заборгованості перед позивачем відповідач додав до відзиву оборотно-сальдову відомість та картку рахунку 631, з яких вбачається наявність кредиторської заборгованості відповідача в розмірі 214 599,24 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за Договором № 15 від 01.04.2013 товару.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними на загальну суму 214 800, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача суми боргу за Договором в розмірі 214 599,24 грн., з урахуванням зарахування за згодою позивача 200,76 грн., надмірно сплачених платіжними дорученнями № 29 за 10.12.2013 та № 47 за 29.01.2014.

В стягнені заборгованості в розмірі 200,76 грн. слід відмовити.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог оскільки договір укладений сторонами не встановлює точний перелік, номенклатуру, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, а також не передбачає порядок визначення кількості товару не є обґрунтованими оскільки п.п 2.1., 2.2. договору сторонами погоджені вимоги щодо стандартів та технічних умов, комплектність товару, які визначені в накладних, що не заперечується відповідачем.

Щодо нарахованих сум розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних витрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в часті нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до укладеного договору куплі-продажу № 15 від 01.04.2013, оскільки Договором не передбачена сплата (нарахування) пені.

За прострочення оплати за видатковими накладними позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 36 146, 53 грн. .

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних збитків в сумі 36 146, 53 грн. та 3% річних в сумі 7 747, 71 грн., суд дійшов висновку, що розрахунки відповідають положенням ст. 625 Цивільного кодексу України, умовам укладеного сторонами у справі договору, а тому вказані суми нарахувань підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (04123, м. Київ, вул.. Западинська, б. 13, літ. «А», код 35251246) користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпром Груп" (38751, Полтавська обл.., Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, б. 4, кв. 43, код 38223177) основну заборгованість в сумі 214 599 (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. інфляційні збитки в сумі 36 146 (тридцять шість тисяч сто сорок шість) грн. 53 коп., 3% річних в розмірі 7 747 (сім тисяч сімсот сорок сім) грн. 71 коп. та 5 169 (п'ять тисяч сто сімдесят три) грн. 87 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. В частині стягнення пені в розмірі 8 568 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 37 коп. - відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 20.01.2015

Суддя В.О. Демидов