Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/26033/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/26033/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» на рішення Господарського суду м. Києва від 14.01.2015 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпром Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік»

про стягнення 267 262,61 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Торгпром Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Голден Деррік» про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2015 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 29.01.2015 апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та правомірним, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники сторін в судове засідання на вказану дату не з`явилися, про день та час розгляду спору повідомлялися належним чином.

Від представника позивача та представника відповідача по справі через відділ документального забезпечення надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю явки в судове засідання на 24.03.2015.

Колегія суддів, вивчивши доводи даних клопотань, приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

У п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до поданих представниками клопотань, не було надано належних доказів не можливості явки в судове засідання на вказану дату, та не надано доказів неможливості явки в призначене судове засідання інших представників товариств.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.04.2013 між ТОВ «Торгпром Груп» та ТОВ «Голден Деррік» був укладений договір купівлі-продажу № 15.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктами 2.1., 2.2. договору, якість товару, що є предметом поставки за договором, має відповідати стандартам та технічним умовам; комплектність товару визначається в накладних.

Згідно із пунктом 4.1. даного договору сторони узгодили, що розрахунки між продавцем і покупцем провадяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України.

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 214 800 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТПГ00000009 від 12.04.2013 на суму 22 176 грн., № ТПГ000000015 від 25.04.2013 на суму 33 877,20 грн., № ТПГ00000045 від 05.07.2013 на суму 35904, грн., № ТПГ00000047 від 05.07.2013 на суму 3 060 грн., № ТПГ00000055 від 29.07.2013 на суму 12 638,40 грн., № ТПГ00000131 від 07.11.2013 на суму 42213,60 грн., № ТПГ00000130 від 07.11.2013 на суму 5209, 20 грн., № ТПГ00000129 від 07.11.2013 на суму 3520,80 грн., № ТПГ00000132 від 08.11.2013 на суму 18972 грн., № ТПГ00000133 від 08.11.2013 на суму 13723, 20 грн., № ТПГ00000134 від 08.11.2013 на суму 12537, 60 грн., № ТПГ00000135 від 08.11.2013 на суму 10968 грн., що підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін.

Відповідач отримав ТМЦ за довіреностями № 346 від 20.04.2013, №371 від 04.05.2013, № 509 від 25.06.2013, № 529 від 02.07.2013, № 586 від 26.07.201, № 876 від 07.11.2013.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, на яку також нараховані штрафні санкції.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене рішення, обґрунтував це тим, що договір укладений сторонами не встановлює точний перелік, номенклатуру, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, а також не передбачає порядок визначення кількості товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Як зазначалося вище, позивачем товар відповідачеві був поставлений відповідно до умов договору купівлі-продажу № 15 від 01.04.2013, що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, крім того, відповідачем не оспорювався факт отримання ТМЦ за вказаним договором.

Зважаючи на те, що відповідачем договірні зобов`язання належним чином не виконувалися, позивач направив на адресу ТОВ «Голден Деррік» претензію про сплату заборгованості №20/8.1 від 20.08.2014, в якій вказав на те, що відповідно до платіжних доручень № 29 за 10.12.2013 та № 47 за 29.01.2014 відповідачем надмірно сплачені кошти в розмірі 200,76 грн., що були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за договором, в зв'язку з чим борг відповідача складає 214 599,24 грн.

Також, представник відповідача в судовому засіданні разом з відзивом на позовну заяву надав оборотно-сальдову відомість та картку рахунку 631, з яких вбачається наявність кредиторської заборгованості відповідача в розмірі 214599,24 грн.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними на загальну суму 214800 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення основної суми боргу за договором купівлі-продажу є обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів, погоджується із позицією суду першої інстанції стосовно того, що в задоволені стягнення основної суми боргу в розмірі 200,76 необхідно відмовити, оскільки, як зазначав сам позивач, 200,76 грн, сплачені за платіжними дорученнями № 29 за 10.12.2013 та № 47 за 29.01.2014 були ним зараховані на виконання договору купівлі-продажу № 15 сума основного боргу становить 214 599,24 грн.

Стосовно нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 230 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеня за прострочення виконання зобов`язання в сумі 8568,37 грн.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ст.. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Господарським судом міста Києва правомірно було відмовлено у задоволені вимоги про стягнення пені, з урахуванням відсутності такого виду відповідальності у договорі купівлі-продажу № 15 від 01.04.2013.

Позивачем нараховано, а судом першої інстанції в повному обсязі задоволена вимога про стягнення з ТОВ «Голден Деррік» 3% річних в сумі 7747,71 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду, та зазначає, що місцевим судом були допущені арифметичні помилки при нарахуванні 3% річних, а саме не враховано 200,76 грн., в задоволені яких судом було відмовлено позивачу з підстав, вище зазначених та не вірно визначений період нарахування з дати поставки, що зазначена у видаткових накладних, в той час як відповідно до приписів нормативно-правових актів відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Отже, здійснивши перерахунок 3 % річних, колегія суддів зазначає, що до стягнення підлягає 7719,68 грн. (з урахуванням 200,76 грн., сплачених відповідачем позивачу та зарахованих останнім на виконання договору купівлі-продажу № 15).

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегією суддів здійснений перерахунок інфляційних втрат, які просив стягнути позивач з відповідача за порушення договірних зобов`язань.

За розрахунками суду апеляційної інстанції до стягнення підлягала б сума в розмірі 42543,56 грн., проте, враховуючи положення ст. 83 ГПК України, а саме те, що господарський суд має право виходити за рамки позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення до стягнення суми, заявлену позивачем, в розмірі 36146,53 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі стосовно того що договір укладений сторонами не встановлює точний перелік, номенклатуру, асортимент та кількість товару, що підлягає поставці, а також не передбачає порядок визначення кількості товару, оскільки п.п 2.1., 2.2. договору сторонами погоджені вимоги щодо стандартів та технічних умов, комплектність товару, які визначені в накладних, що не заперечується відповідачем.

Крім того, договір купівлі-продажу на даний час є чинним, у встановленому законом порядку недійсним чи неукладеним не визнавався.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/26044/14 підлягає зміні в частині стягнення 3% річних.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору, а тому, враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, судові витрати покладаються на апелянта.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 по справі № 910/26033/14 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» (04123, м. Київ, вул. Западинська, б. 13, літ. «А», код 35251246) користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпром Груп» (38751, Полтавська обл., Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, б. 4, кв. 43, код 38223177) основну заборгованість в сумі 214599,24 грн., інфляційні збитки в сумі 36 146,53 грн., 3% річних в розмірі 7719,68 грн. та судовий збір за подання позову в розмірі 5169,31 грн.

В задоволені вимоги про стягнення основної суми боргу в розмірі 200,76 грн. та пені в розмірі 8568,37 грн. - відмовити».

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/26033/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко