Рішення

від 16.01.2015 по справі 910/26237/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26237/14 16.01.15 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" простягнення 63271 грн. 23 коп. Представники сторін:

від позивача: Осипенко М.В. - представник за довіреністю б/н від 09.12.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.11.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" про стягнення 63271 грн. 23 коп., з яких 50000 грн. 00 коп. основного боргу, 3271 грн. 23 коп. 3% річних та 10000 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 50000 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3271 грн. 23 коп. за період з 07.09.2012 по 12.11.2014 та інфляційні втрати в розмірі 10000 грн. 00 коп. за період з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26237/14 та справу призначено до розгляду на 15.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.01.2015.

16.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника.

Розглянувши у судовому засіданні 16.01.2015 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, оскільки чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.01.2015 представник позивача подав додаткові документи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 16.01.2015 не з'явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032063067.

У судовому засіданні 16.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" (покупець) укладено Договір поставки № 9/10-11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити покупцю товар, що є предметом поставки за цим Договором та детальні характеристики якого наведено в специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, що є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти вказаний товар та оплатити його.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим Договором, за ціною, передбаченою у специфікації.

Відповідно до Додатка № 1 до Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011 (Специфікація №1), товаром є ліфти, вартістю зо одиницю обладнання - 85400 дол США, що є еквівалентом 680638 грн. 00 коп.; вартість восьми одиниць становить 683200 дол США, що є еквівалентом 5445104 грн. 00 коп.

Ціна Договору дорівнює загальній вартості товару за Договором, вказаній в специфікації (ях), підписаній (их) сторонами в якості додатків до Договору (п. 3.3 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011).

Згідно з п. 5.1 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.2.1 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, перший авансовий платіж в розмірі 30% від вартості товару, вказаного в конкретній специфікації повинен бути здійснений не пізніше 5 робочих днів з дати підписання Договору та узгодження сторонами технічних креслень. При цьому таким підтвердженням з сторони покупця є офіційний лист або підпис (з відтиском печатки) на вказаних технічних кресленнях.

Відповідно до п. 5.2.2 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, другий авансовий платіж в розмірі 40% від вартості товару, вказаного в конкретній специфікації, повинен бути здійснений протягом 5 робочих днів після письмового підтвердження про готовність обладнання до відвантаження з заводу виробника.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, третій платіж в розмірі 20% від вартості товару, вказаного в конкретній специфікації та за кожну одиницю окремо, повинен бути здійснений протягом 2 робочих днів після проходження обладнання митного контролю України в режимі «імпорт».

Відповідно до п. 5.2.4 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, остаточний розрахунок за товар, а саме 10% від вартості, вказаного в конкретній специфікації, повинен бути здійснений протягом 5 робочих днів після належного виконання постачальником монтажних та пусконалагоджувальних робіт щодо товару в місці поставки.

Пунктом 6.1 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011 сторони погодили, що поставка здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP («Інкотермс» в редакції 2000 року), для здійснення поставки постачальник має право залучати третіх осіб, проте залишаючись при цьому відповідальним перед покупцем за поставку товару; місце товару: м. Київ, вул. Столичне шосе, 101, якщо інше місце поставки не зазначено в специфікації.

Згідно з п. 10.1 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 01.05.2012, а в частині невиконаних обов'язків - до повного їх виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 5451936 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 56 від 05.03.2012 на суму 2044476 грн. 00 коп., № 64 від 16.03.2012 на суму 1362984 грн. 00 коп. та № 89 від 04.04.2012 на суму 2044476 грн. 00 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні) та довіреностей на отримання матеріальних цінностей № 196, № 194 та № 185.

Як встановлено судом, та це не заперечувалось відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи, поданого до відділу діловодства Господарського суду міста Києва 16.01.2015, свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар за Договором поставки № 9/10-11 від 10.06.2011 відповідач здійснив не в повному обсязі, сплативши лише 5401936 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 50000 грн. 00 коп.

Пунктом 5.2.4 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011 сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар, а саме 10% від вартості, вказаного в конкретній специфікації, повинен бути здійснений протягом 5 робочих днів після належного виконання постачальником монтажних та пусконалагоджувальних робіт щодо товару в місці поставки.

Суд приходить до висновку, що доказом належного виконання позивачем монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у відповідності до п. 5.2.4 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011, є надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт на монтаж пасажирських ліфтів за адресою об'єкта: адміністративно-торгівельний центр на перехресті вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року, за квітень 2012 року та серпень 2012 року, які підписані та скріплені печатками позивача та виконавця робіт. Крім того, відповідачем не був спростований факт належного виконання постачальником монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

З огляду на те, що в останньому акті виконаних робіт за серпень 2012 року відсутня конкретна дата підписання та враховуючи звичаї ділового обороту, суд вважає за доцільне розцінювати підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року останнім днем серпня 2012 року, тобто 31.08.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлений п. 5.2.4 Договору поставки № 9/10-11 від 10.06.2011 строк здійснення кінцевого розрахунку за поставлений товар (остаточний розрахунок за товар, а саме 10% від вартості, вказаного в конкретній специфікації, повинен бути здійснений протягом 5 робочих днів після належного виконання постачальником монтажних та пусконалагоджувальних робіт щодо товару в місці поставки), суд приходить до висновку, що свій обов'язок здійснити кінцевий розрахунок за поставлений позивачем товар відповідач повинен був здійснити до 07.09.2012 (включно).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" в розмірі 50000 грн. 00 коп. за Договором поставки № 9/10-11 від 10.06.2011 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати грошових коштів в розмірі 50000 грн. 00 коп., що є кінцевим розрахунком за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" суми основного боргу в розмірі 50000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3271 грн. 23 коп. за період з 07.09.2012 по 12.11.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначений початок прострочення відповідачем свого обов'язку із здійснення кінцевого розрахунку за поставлений товар (початком періоду нарахування 3% річних є 08.09.2012) та не враховано, що в 2012 році було 366 календарних днів.

За розрахунком суду:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних 50000,00 08.09.2012 - 31.12.2012 115 471,31 грн. 50000,00 01.01.2013 - 31.12.2013 366 1500,00 грн. 50000,00 01.01.2014 - 12.11.2014 316 1298,63 грн. Всього: 3269,94 грн. Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" 3% річних в розмірі 3271 грн. 23 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 3269 грн. 94 коп.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10000 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем були допущені помилки при здійсненні розрахунку, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок (50000,00 грн. * 1,198 (добуток місячних показників індексу інфляції з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року) - 50000,00 грн. = 9900,00 грн.), відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню 9900 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" інфляційних втрат в розмірі 10000 грн. 00 коп. за період з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 9900 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 16; ідентифікаційний код: 32207613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35; ідентифікаційний код: 30390413) основний борг в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 3269 (три тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 9900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 08 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.01.2015

Суддя І.М. Отрош