Рішення

від 14.01.2015 по справі 911/5136/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р. Справа № 911/5136/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСШИНА», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка

про стягнення 50577,17 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Архангельський С.А.- довіреність б/№ від 12.01.2015 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСШИНА» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС» (далі - відповідач) про стягнення 50577,17 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором від 03.12.2013 р. № 0312/01 щодо оплати поставленого товару. У зв'язку з цим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 50577,17 грн. заборгованості, з якої 45117,00 грн. основного боргу, 4668,09 грн. інфляційних втрат та 792,08 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2014 р. порушено провадження у справі № 911/5136/14 та призначено її до розгляду на 14.01.2015 р.

14.01.2015 р. через відділ діловодства надійшло клопотання Позивача від 13.01.2015 р. б/№ (вх. № 583/15) про стягнення з Відповідача витрат на послуги адвоката.

14.01.2015 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Позивача від 13.01.2015 р. б/№ (вх. № 6/15) про вжиття заходів забезпечення позову.

В судове засідання на 14.01.2015 р. з'явився представник Позивача та надав пояснення у справі, позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103246755535, відзиву на позов суду не надав.

Дослідивши клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, судом встановлено, що у своєму клопотанні Позивач просить суд накласти арешт на кошти Відповідача в межах позовних вимог, які знаходяться на банківських рахунках Відповідача.

Клопотання обґрунтоване тим, що невжиття відповідних заходів може в майбутньому утруднити виконання рішення у цій справі, оскільки Відповідач може вивести чи іншим чином перерахувати грошові кошти з усіх поточних рахунків.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року за №16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Із клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 6/15) суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову, оскільки останнє ґрунтується на припущеннях Позивача, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання Позивача від 13.01.2015 р. б/№ (вх. № 6/15) про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСШИНА» (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС» (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 0312/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. Договору) продавець зобов'язується передати товар автомобільного призначення, згідно власних специфікацій та письмових заявок покупця у власність останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити встановлену даним договором або додатками до нього вартість товару.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що перехід всіх ризиків на товар (випадкового знищення або ушкодження товару) відбувається в момент передачі товару від продавця покупцеві, що оформляється належним чином (видатковою накладною) у письмовій формі.

Згідно з умовами п. п. 1.3., 2.1. Договору, поставка здійснюється на умовах EXW (склад продавця) відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в чинній редакції. Асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у рахунку-фактурі та видаткових накладних, які складаються при кожних замовленнях виходячи з власних потреб покупця, які є додатками до цього договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3. Договору, для поставки товару покупець повинен оформляти письмову заявку та надсилати її продавцю (поштою, кур'єром чи факсимільним зв'язком). Передача та прийом товару за кількістю та якістю відбувається за участю повноважних представників продавця і покупця і підтверджується підписанням видаткової накладної. Після підписання видаткової накладної про передачу та прийом товару обома сторонами претензії щодо кількості товару не мають правових наслідків.

Пунктом 5.1. Договору сторонами погоджено, що вартість одиниці товару, яка поставляється за цим договором, а також загальна вартість товару визначається сторонами у видаткових накладних до цього договору на поставку відповідної партії товару, які підписуються відповідно до п. 1.2. даного Договору та його невід'ємними частинами, а також фіксується у рахунках-фактурах, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, які видаються на товар, який постачається покупцеві за цим Договором.

Згідно п. 5.4. Договору, оплата товару здійснюється протягом 14 календарних днів, з дня поставки товару покупцеві, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця. Датами поставки товару в кожному окремому випадку є дата оформлення кожної окремої видаткової накладної. Сума заборгованості покупця перед продавцем за поставлений товар не може перевищувати 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. У разі досягнення суми заборгованості покупця перед продавцем сумі, що дорівнює 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., продавець вправі тимчасово припинити подальше постачання товарів покупцю за цим договором до моменту повного погашення суми заборгованості. З моменту повного погашення покупцем ліміту заборгованості, поставки відновлюються продавцем відповідно до умов п. 3.2. цього Договору.

Договір у п. 6.1. передбачає, що даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014 р. В будь-якому випадку цей Договір є чинним до остаточного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

В рамках Договору відповідно до заявок Відповідача та рахунків-фактур Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 62317,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних № РН-0304-01 від 03.04.2014 р., № РН-1305-03 від 13.05.2014 р., № РН-1305-04 від 13.05.2014 р. та № РН-0207-02 від 02.07.2014 р.

Посилання Позивача на рахунок-фактуру № Ро-0000923 від 12.11.2013 р. і підписану на підставі вказаного рахунку видаткову накладну № РН-1311-01 від 13.11.2013 р. на суму 5800,00 грн., залишок заборгованості Відповідача за якою зі слів Позивача становить 800,00 грн., є безпідставною та не приймається судом, як підстава заборгованості Відповідача за Договором, оскільки відповідні документи складені раніше Договору, не містять посилань на нього, та умови Договору не передбачають поширення Договору на вказані правовідносини між сторонами.

Натомість, п. 1.4. Договору передбачає, що усі накладні, що оформлені між сторонами протягом терміну дії даного Договору вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій накладній.

Як зазначено вище, термін дії Договору визначений сторонами у п. 6.1. Договору, і дати складення рахунку-фактури № Ро-0000923 (12.11.2013 р.) та видаткової накладної № РН-1311-01 (13.11.2013 р.) не входять до зазначеного терміну.

Із викладеного вбачається, що сторонами спору в межах Договору були підписані видаткові накладні лише на загальну суму 62317,00 грн., без зауважень та за відсутності з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення Позивачем умов Договору, тобто, Відповідач не заперечував щодо кількості, якості, вартості товару за підписаними видатковими накладними.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи судом встановлено, що Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за Договором.

Проте в порушення своїх зобов'язань за Договором, Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, зокрема на загальну суму 18000,00 грн., на підтвердження чого Позивачем надано банківську виписку.

Отже несплачена заборгованість Відповідача за отриманий за Договором товар складає 44317,00 грн.

Доказів здійснення оплати вказаної заборгованості за Договором станом на дату прийняття рішення Відповідачем суду не надано.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді Позивачем підтверджена заборгованість Відповідача по оплаті поставленого товару за Договором у сумі 44317,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 44317,00 грн., а відтак заявлена позовна вимога про стягнення основного боргу за Договором у сумі 45117,00 грн. є обґрунтованою частково, отже підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 44317,00 грн.

Пунктами 7.1., 7.3. Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором, встановлену умовами цього Договору, а також нормами чинного законодавства України. Стягнення штрафних санкцій здійснюється лише на вимогу постраждалої сторони.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 792,08 грн. 3 % річних та 4668,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, проте враховуючи, що судом не прийнято в якості доказу заборгованості Відповідача за Договором видаткову накладну № РН-1311-01 від 13.11.2013 р., отже 3% річних у сумі 71,08 грн. та інфляційні втрати у сумі 164,66 грн., які нараховані на заявлену Позивачем заборгованість за вказаною видатковою накладною, також не підлягають задоволенню.

За таких обставин вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 721,00 грн. та вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в сумі 4503,43 грн.

Крім того, як зазначено вище, Позивачем подано клопотання про стягнення з Відповідача витрат на послуги адвоката, зокрема на підставі договору № АСА 4-11/14 від 03.11.2014 р. про надання адвокатом правової допомоги, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката Позивачем надано суду копії: договору № АСА 4-11/14 від 03.11.2014 р. про надання адвокатом правової допомоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1643/10, акту здачі-приймання виконаних робіт від 03.11.2014 р., платіжного доручення № 19 від 13.01.2015 р. на суму 5000,00 грн. та довіреності від 12.01.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи те, що Позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката в сумі 5000,00 грн., то суд дійшов висновку, що вказані витрати Позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, проте беручи до уваги, що позов у справі задоволено частково, вказані витрати підлягають стягненню з Відповідача частково - пропорційно до суми задоволених вимог, зокрема у сумі 4897,61 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд позову покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Крім цього, як зазначалося вище, Позивачем було подано до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, та судом у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає розмір ставок судового збору, зокрема заява про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову підлягає оплаті судовим збором в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем при подачі клопотання про забезпечення позову у цій справі не було надано доказів оплати його судовим збором.

Згідно абз. 2 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/704/2012 від 23.05.2012 р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір», ГПК не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За таких обставин, враховуючи, що у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі судом відмовлено, витрати по сплаті судового збору за подачу відповідного клопотання на підставі ст. 49 ГПК покладаються на Позивача і підлягають стягненню з останнього в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВАЛСАН-ТРАНС» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Короленка, 33; код ЄДРПОУ 24879008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСШИНА» (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2; код ЄДРПОУ 33483573) 44317 (сорок чотири тисячі триста сімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 4503 (чотири тисячі п'ятсот три) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 721 (сімсот двадцять одну) грн. 00 коп. 3% річних, 1789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 59 коп. судового збору та 4897 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 61 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. У задоволенні клопотання ТОВ «РОСШИНА» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСШИНА» (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2; код ЄДРПОУ 33483573) в доход Державного бюджету України (рахунок 31214206783001 в ГУ ДКСУ у Київській області; код отримувача 37955989; МФО 821018; код класифікації доходів бюджету 22030001) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення та підписання рішення 19.01.2015 р.

Суддя С.Ю. Наріжний