Ухвала

від 21.01.2015 по справі 916/3414/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"21" січня 2015 р.Справа № 916/3414/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Фешн”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ательє Реклами”

про витребування майна з чужого незаконного володіння

                                                                      Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається заява ТОВ „Юкрейніан Фешн” про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2015р. у справі №916/3414/13 в порядку ст.121 ГПК України.

05.02.2014р. судом прийнято рішення у справі №916/3414/13, яким позовні вимоги позивача задоволено повністю. 21.02.2014р. на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

13.01.2015р. за вх.№2-89/15 до суду надійшла заява ТОВ „Юкрейніан Фешн” про зміну способу виконання рішення суду від 05.02.2014р. у справі №916/3414/13 у порядку ст.121 ГПК України, в обґрунтування якої заявник посилається на те, що постановою Другого Приморського ВДВС ОМУЮ від 18.08.2014р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав того, що у виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання рішення суду. Одночасно, заява позивача ґрунтується на тому, що положення ст.32 Закону України „Про виконавче провадження” не містять такого примусового заходу виконання рішення як „витребування з незаконного володіння майна”. Натомість, заявник просить суд вказати у судовому наказі: „Вилучити з чужого незаконного володіння ТОВ „Ательє Реклами” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська,40, код 38153972) на користь ТОВ „Юкрейніан Фешн” (01024, м. Київ, вул. Шовковична,21, оф.2, код 37506798) майно, що належить ТОВ „Юкрейніан Фешн” (01024, м. Київ, вул. Шовковична,21, оф.2, код 37506798), а саме: DelC R320 (серійний номер: CN-OjT9W8-42940-2AD-003A-A00) та мультифункціональний світч DSC-64”.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як передбачено п.7.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Положення ч.2 ст.16 ЦК України передбачають, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, за положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, ч.3 ст.16 ГПК України встановлює, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Тобто, із аналізу статтею 1212 ЦК України та 16 ГПК України вбачається, що є правильно сформульованою позовна вимога позивача та відповідає визначеним чинним законодавством способам захисту порушених прав щодо саме витребування майна з чужого незаконного володіння, позаяк за умови її доведеності та обґрунтованості вона була задоволена судовим рішенням від 05.02.2014р.

Звідси, з врахуванням правового обґрунтування позивачем позову з посиланням саме на положення ст.1212 ЦК України, викладення змісту заявлених позовних вимог як „витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „Ательє Реклами” на користь ТОВ „Юкрейніан Фешн” майно, що належить ТОВ „Юкрейніан Фешн”, а саме: DelC R320 (серійний номер: CN-OjT9W8-42940-2AD-003A-A00) та мультифункціональний світч DSC-64”, суд вбачає відсутніми правові підстави для зміни формулювання задоволеної позовної вимоги, викладеної у п.2 резолютивної частини рішення. Разом з цим, викладення позовної вимоги в редакції, запропонованій позивачем в заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення за своїм змістом та згідно п.7.1.3. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. є фактичною підміною заявлених позивачем та задоволених судом в процесі розгляду господарського спору позовних вимог, тобто, зміною судового рішення і за своїм змістом не є зміною порядку та способу виконання судового рішення, передбаченого ст.121 ГПК України, п.7.2. наведеної Постанови Пленуму ВГСУ.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Між тим, ч.1 ст.32 Закону України „Про виконавче провадження” визначає, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Отже, із п.4 ч.1 ст.32 Закону України „Про виконавче провадження” вбачається, що перелік примусових заходів не обмежений переліченими, тобто, може містити способи захисту права особи, які передбачені чинним законодавством, у т.ч. на стадії примусового виконання судового рішення.

Одночасно, слід зауважити, що слово „витребування” є у даному випадку синонімом слова „вилучення” та таке формулювання виконавчого документу має виконуватися державним виконавцем із вжиттям заходів, передбачених положеннями ст.32 Закону України „Про виконавче провадження”, а у разі ухилення боржника від виконання такого, із застосуванням чинників впливу, встановлених діючим законодавством.

З огляду на що, заявником не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений господарським судом спосіб, з підстав чого суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ „Юкрейніан Фешн” про зміну способу виконання рішення суду від 05.02.2014р. у справі №916/3414/13.

Керуючись ст.ст.86, 121 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.          Відмовити у задоволенні заяви від 13.01.2015р. за вх.№2-89/15 ТОВ „Юкрейніан Фешн” про зміну способу виконання рішення суду від 05.02.2014р. у справі №916/3414/13.

2.          Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Суддя І.А. Малярчук