Рішення

від 19.01.2015 по справі 922/5079/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2015 р.Справа № 922/5079/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрут", м. Сєвєродонецьк; про стягнення 26.767,93 грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" 06.11.2014 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрут" про стягнення основного боргу у розмірі 15.570,07 грн., пені у розмірі 8.851,52 грн., трьох процентів річних у розмірі 514,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 1.831,58 грн.

В обгрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 18.10.1999р. № 402 в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії за період з 26.12.2012 р. по 30.09.2014р.; в якості правових підстав позову вказує на норми ст. ст. 11-16, 258, 520, 525, 526, 530, 549-552, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 216-218, 230, 231, 275-277 ГК України.

Представник позивача у судове засідання 19.01.2015 р. не з"явився, у судовому засіданні 23.12.2014 р. позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні позову, з підстав вказаних у позовній заяві, справу просить розглядати за наявними матеріалами (клопотання вих. № 06-05/1-12 від 15.01.2015 р.), надав письмові пояснення № 06-05/1-11 від 15.01.2015 р. та докази на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2014 р.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, про час та місце розгляду справи, у тому числі повідомлений на офіційному сайті http://hr.arbitr.gov.ua.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

Між Державним підприємством „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СПРУТ" (відповідач, абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді від 18.10.1999 р. № 402 (а.с. 20-21), предметом якого є умови, порядок відпуску і споживання теплової енергії в гарячій воді визначених параметрів на межі балансової приналежності теплотрас між постачальником і абонентом (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору постачальник зобов'язаний відпустити абоненту теплову енергію в гарячій воді відповідно з встановленим йому планом теплоспоживання.

Згідно п.2.3 договору облік теплової енергій, що відпускається, здійснюється за приборами ТЕЦ.

Остаточний розрахунок здійснюється за платіжними вимогами-дорученнями, які направляються постачальником абоненту цінним рекомендованим листом або вручаються його представнику під підпис до 10 числа місяця, наступного за звітним (абзац 2 п.4.1 договору).

В п.5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків платежу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, абонент зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

В п.7.1 сторонами визначено, що договір вступає в силу з 18.10.1999 р. і діє до 18.10.2000 р. і вважається пролонгованим на той же строк і з тими ж умовами, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявить про відмову укласти договір на новий строк.

Таким чином, за відсутності заперечень сторін договір продовжував свою дію і діє на даний час.

За періоди з листопада 2012 р. по квітень 2013 р., та з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення нежитлового приміщення відповідача розташованого на першому поверсі житлового будинку № 5, квартал МЖК «Мрія», м.Сєвєродонецьк Луганської області, на суму 17.570,07 грн. (рахунки а.с. 29-37).

Як слідує з позовної заяви, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу становила:

- з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 (тариф для потреб інших споживачів) склала 970,02 грн. (без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 21.03.2012 р. № 70 (а.с. 54);

- з 01.01.2014 р. по 31.03.2011 р. (тариф для потреб інших споживачів) - 900,67 грн. (без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 14.01.2014 № 8 (а.с. 56);

- з 01.04.2014 р. (тариф для потреб інших споживачів) - 1.085,63 грн. (без ПДВ) згідно наказу по підприємству від 31.03.2014 № 53 (а.с. 58).

Відповідач оплату спожитої теплової енергії в гарячій воді за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді від 18.10.1999 р. № 402, в порушення умов договору, здійснив частково - в сумі 2.000,00 грн. (виписка з особового рахунку, а.с. 94), внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 15.570,07 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, що кореспондується з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сума заборгованості відповідачем не спростована, доказів оплати послуг наданих позивачем за спірний період сторонами не надано, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 15.570,07 грн. є обгрунтованими, правомірними, такими, що підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків платежу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, абонент зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення, але не вище подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги, приймаючи до уваги положення п. 5.2. договору, суд, перевіряючи правильність нарахування пені, в даному випадку керується нормами вищевказаного закону без застосовування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року по справі № 3-6гс13.

Таким чином позивачем правомірно нарахована відповідачу пеня за період з 06.12.2013 р. по 30.09.2014 р. в сумі 8.851,52 грн. (згідно розрахунку а.с.97).

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1.831,58 грн. інфляційних втрат та 514,76 грн. трьох процентів річних, за період з 26.12.2012 р. по 30.09.2014р. (розрахунок а.с. 98, 99-100), законними, обґрунтованими, таким, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 257, 509, 530, 610, 611, 625, 627, 628, 629, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРУТ" (квартал МЖК «Мрія», буд. 5, кв. 13, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401, код ЄДРПОУ 21772072) на користь Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (м. Сєвєродонецьк-3, Луганська область, 93403, код ЄДРПОУ 00131050) основний борг у розмірі 15.570,07 грн., пеню у розмірі 8.851,52 грн., три проценти річних у розмірі 514,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 1.831,58 грн. та 1.827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.01.2015 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа № 922/5079/14/