Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/16945/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/16945/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Оксененка О.М., Кобаля М.І.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Технології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Технології» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 вересня 2014 року №0006952203 та акту від 29 серпня 2014 року №4601/26-56-22-03-09/37037586,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 15 вересня 2014 року №0006952203 та акту «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптіма - Технології» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Анкомтех Сервіс» за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року» від 29 серпня 2014 року №4601/26-56-22-03-09/37037586.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським відносинах з ТОВ «Анкомтех Сервис» за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року; за наслідками перевірки складено акт від 29.08.2014 року №460/26-56-22-03-09/37037586.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 5195,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання контролюючий орган посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Анкомтех сервис», оскільки згідно постанови старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області від 28.03.2014 року про призначення документальної перевірки фінансово - господарської діяльності ТОВ «Оптіма - Технології» по взаємовідносинам із ТОВ «Анкомтех Сервис» за період з 01.10.2012 року о 31.03.2013 року директор - ОСОБА_2, не усвідомлюючи власної ролі у злочинній схемі та не обізнаності у господарської діяльності зареєстрував на себе ТОВ «Анкомтех Сервис», після чого передав печатку та реєстраційні документи третій особі. Також, контролюючий орган посилається на акти ДПІ у Жовтневому районі ГУ Міндоходів у Луганській області від 04.11.2013 року №60 про результати перевірки з питань дотримання податкового законодавства ТОВ «Анкомтех Сервис» та від 25.06.2013 року №19/22/38337980 про відсутність здійснення господарських операцій за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року. Враховуючи наведене, посадова особа контролюючого органу в акті перевірки дійшла висновку про завищення податкового кредиту на загальну суму 5195,00 грн, у тому числі за жовтень 2012 року - 1328,00 грн, листопад 2012 року - 1083,00 грн, січень 2013 року - 1392,00 грн, лютий 2013 року - 1392,00 грн.

15.09.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0006952203, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу занижено суму податку на додану вартість на загальну вартість 6494,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Анкомтех Сервис».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другою статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Анкомтех Сервис», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Анкомтех сервис» (продавець) укладені аналогічного змісту договори купівлі - продажу від 25 жовтня 2012 року, 02 листопада 2012 року, 07 листопада 2012 року, 22 січня 2013 року, відповідно до яких останній зобов'язується передати у власність покупця товари - Гідромотор ГПР-Ф-630, Гідронасос 313.56, Гідроциліндр ГЦТ-160.80.700.301, Рем. комплект 160.80, Гідроциліндр ГЦТ-1-3-17-1350. Кількість, асортимент та якість товару наведені у накладній, що є невід'ємною частиною даного договору. Здача - приймання товару провадиться уповноваженими представниками покупця і продавця. Товар вважається прийнятим за кількістю місць згідно кількості місць, зазначених у накладній. Датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача, зазначеного покупцем (дата оформлення квитанції й штемпеля вантажоодержувача в товарній накладній). Транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу від оптової бази до магазину оплачуються продавцем; від магазину до матеріального складу КЕВ оплачуються покупцем.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду: виписки по рахунку у банку, видаткові накладні за підписом невстановленої особи, яка отримала товар, податкові накладні за підписом ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано докази на підтвердження транспортування товару, оскільки згідно видаткових накладних склад ТОВ «Анкомтех Сервис» знаходився у м. Луганську, в той час як ТОВ «Оптима-Технології» знаходиться в м. Києві.

Крім цього, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано докази, що товар від ТОВ «Анкомтех Сервис» отримала уповноважена особа ТОВ «Оптима-Технології», оскільки видаткові накладні від позивача містять лише підпис невстановленої особи без розшифровки підпису (ПІБ) та без зазначення посади і номеру та дату довіреності на особу, яка підписала накладні, як і не надано довіреність, виписану для отримання товару або витяг із журналу виданих довіреностей на товаристві.

Також, позивачем було надано суду оборотно-сальдові відомості, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та фотографії Гідроциліндра ГЦТ-160.80.700.301.00, Гідромотора ГПР-Ф-630, гідронасоса 313.56, Гідроциліндра ГЦТ-1-3-17-1350, з яких вбачається, що вище перелічені засоби були наявні у ТОВ «Оптима-Технології», однак, не можливо встановити, що ТОВ «Оптима-Технології» придбало даний товар саме у ТОВ «Анкомтех Сервис».

Крім іншого, як було встановлено судом першої інстанції, договори та податкові накладні від імені ТОВ «Анкомтех Сервис» підписані ОСОБА_2, який згідно постанови старшого прокурора відділу, радника юстиції прокуратури Запорізької області від 28.03.2014 перереєстрував на своє ім'я ТОВ «Анкомтех Сервис» на пропозицію ОСОБА_3, не усвідомлюючи власної ролі у злочинній схемі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеним вище контрагентом, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Анкомтех Сервис».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав правомірним оскаржуване податкове повідомлення - рішення, та відмовив у задоволенні позову в цій частині вимог.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акта «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оптіма - Технології» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Анкомтех Сервіс» за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року» від 29 серпня 2014 року №4601/26-56-22-03-09/37037586 суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772) затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 3 зазначеного порядку кореспондує статтю 86 Податкового кодексу в частині оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Як зазначив Конституційний Суд України, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію (пункт 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України).

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

З аналізу зазначених вище норм впливає, що акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, в якому зазначаються лише факти заниження або завищення податкових зобов'язань; при цьому акт перевірки не зобов'язує платника податків сплатити такі зобов'язання, на відміну від прийнятого на підставі акту податкового повідомлення - рішення.

Отже, акт перевірки за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а лише відображає певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує його права свободи та інтереси у сфері публічно - правових відносин, та відповідно дії по складанню вказаного акту та відображення в ньому певної інформації також не порушують права, свободи та інтереси позивача.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма - Технології» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 20.01.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.М. Оксененко

Суддя: М.І. Кобаль

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Кобаль М.І.