Постанова

від 20.01.2015 по справі 826/16627/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2015 року 13:30 № 826/16627/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клінінгова компанія «Ден» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 року № 0007532201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінгова компанія «Ден» (надалі - позивач або ТОВ «Клінінгова компанія «Ден») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 року № 0007532201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2014р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.11.2013р. № 2009/26-59-22-01-19/36216951, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., а саме: в частині правомірності формування підприємством сум податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з названими контрагентами, документально і нормативно не підтверджуються. Натомість факти реальної закупівлі ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» витратних матеріалів (миючих засобів) у названих вище підприємств-постачальників для використання в господарській діяльності (надання послуг з прибирання на замовлення), підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу, висновки контролюючого органу про безтоварність зазначених правочинів ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах - актах регіональних податкових інспекції про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» - і відповідно на безпідставних суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України. З огляду на вищенаведене, спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що винесенні без належних на то правових підстав, - незаконними, а тому підлягають скасуванню.

18.12.2014р. у судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, в свою чергу, заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Крім того, попередньо, 26.11.2014р. від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» порушеннями вимог податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд у судовому засіданні 18.12.2014р., згідно положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 15.11.2013р. по 21.11.2013р. працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД Щедра Комора» (ідентифікаційний код 37474892) і ТОВ «Компанія «Форест 2010» (ідентифікаційний код 36989451) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 25.11.2013р. № 2009/26-59-22-01-19/36216951 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки працівника податкової інспекції про завищення позивачем, в порушення норм ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст. 138, п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податкового кредиту за місяці вересень-жовтень 2011 року і травень 2012 року на загальну суму податку на додану вартість 314 772,00 грн. Епізод даного правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» віднесення до складу податкового кредиту за відповідні звітні податкові періоди сум податку на додану вартість з вартості придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» з ознаками фіктивності, а також не підтвердженням документально здійснення таких господарських операції і використання їх результатів подальшій господарській діяльності

Відповідно до акта перевірки, результати господарських операцій з ТОВ «Компанія «Форест 2010» (згідно договору поставки товарів від 17.05.2012р. № 17/05-01, видаткової накладної від 31.05.2012р. № Ф-00003106 і податкової накладної від 31.05.2012р. № 3106 на суму 222 182,04 грн., в т.ч. ПДВ 37 030,00 грн., товарно-транспортної накладної від 31.05.2012р.) і з ТОВ «ТД Щедра Комора» (первинні документи до перевірки ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» не надано та за місцезнаходженням не виявлено) були відображені в податковому обліку ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» наступним чином: сума ПДВ по вказаних операціях була включена перевіряємим підприємством в повному обсязі (314 772,00 грн.) до складу податкового кредиту за перевіряємий період, в т.ч. у вересні 2011 року в сумі 133 438,82 грн., в жовтні 2011 року - 144 302,86 грн., у травні 2012 року - 37 030,34 грн., що зафіксовано в податкової звітності ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» з податку на додану вартість.

При цьому, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в актах ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.03.2012р. № 33/22-05/37474892 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Щедра Комора» (код ЄДРПОУ 37474892) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за серпень-грудень 2011 року» і ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області від 29.03.2012р. № 718/2204/36989451 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «ФОРЕСТ 2010» (код ЄДРПОУ 36989451), щодо документального підтвердження господарських відносин з їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 - червень 2012». Зокрема, в цих Актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача встановлено відсутність здійснення товарно-господарських операцій з боку таких підприємств.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» достатніх правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками нереальних правочинів з ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010», що також, на думку перевіряючи, не підтверджені документально.

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку додану вартість на загальну суму 314 772,00 грн. (в т.ч. за вересень 2011 року на суму 133 438,82 грн., за жовтень 2011 року - 144 302,86 грн., за травень 2012 року - 37 030,34 грн.).

11 грудня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 0007532201, яким визначило ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 393 466,00 грн., в т.ч. 314 772,00 грн. за основним платежем, 78 694,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.02.2014р. № 1717/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 19.03.2014р. № 4865/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 року № 0007532201 залишено без змін.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. № 969, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010р. за № 1401/18696 та діяв до 16.12.2011р., і Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 2011 та 2012 роках між ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» (Покупець), в особі директора Бардачова О.О., та підприємствами ТОВ «ТД Щедра Комора», в особі директора Озернюка В.Ю., і ТОВ «Компанія «Форест 2010», в особі директора Рось В.А., (Постачальники), були укладені схожі за змістом письмові договори поставки товару, а саме: договір від 05.09.2011р. за № 9/1-11 з ТОВ «ТД Щедра Комора» та договір від 17.05.2012р. за № 17/05-01 з ТОВ «Компанія «Форест 2010».

За умовами цих Договорів Постачальники зобов'язуються, в порядку та на умовах, визначених даними Договорами, систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначений цими Договорами товари, а Покупець, в свою чергу, приймати ці товари та своєчасно здійснювати їх оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договорами, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються видатковими накладними Постачальників, які є невід'ємними частинами Договорів (п. 1.1 і 1.2 зазначених Договорів).

Відповідно до п. 2.1 даних Договорів, поставка товарів за ними здійснюється згідно замовлень Покупця за вказаною їм адресою (в т.ч. за умовами п. 5.2 Договору від 17.05.2012р. за № 17/05-01 поставка здійснюється на умовах СІР Київ (згідно Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс», 2010).

Покупець оплачує поставлені Постачальниками товари за цінами, що визначені за одиницю товару у видаткових накладних Постачальників. Вартість тари та пакування входить до ціни товару. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточні рахунки Постачальників у банках або векселем (п. 3.1, п. 6.2.1, п. 4.1 - п. 4.2 Договору).

На підтвердження фактів отримання товарно-матеріальних цінностей (миючих засобів, очищувачів, захисного покриття, та ін.) від ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010», транспортування товарів до пункту призначення та проведення розрахунків за такі поставлені товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- видаткових накладних від 06.09.2011р. № ЩК-0000013 на суму 405 502,90 грн., від 20.09.2011р. № ЩК-0092001 на суму 395 130,00 грн., від 04.10.2011р. № ЩК-0000401 на суму 428 852,14 грн., від 17.10.2011р. № ЩК-0001711 на суму 436 965,00 грн., від 31.05.2012р. № Ф-00003106 на суму 222 182,04 грн., всього на загальну суму 1 888 632,08 грн. (з ПДВ). Відповідно до письмових пояснень позивача, поданих до канцелярії суду 18.12.2014р. та 22.12.2014р., перевезення придбаних у вказаних підприємств-постачальників витратних матеріалів здійснював на замовлення ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на підставі договору транспортного експедирування від 01.03.2011р. за № 01/03-11. Поставка товарно-матеріальних цінностей відбувалася на об'єкти робіт (приміщення, щодо яких позивач виконував платні клінінгові роботи на договірних підставах з третіми особами). Безпосередньо приймання та контроль за кількістю та якістю клінінгової продукції, що поставлялася ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» здійснював працівник ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» менеджер з постачання ОСОБА_5;

- податкових накладних від 06.09.2011р. № 13 на суму 405 502,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 67 583,82 грн.), від 20.09.2011р. № 26 на суму 395130,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 65 855,00 грн.), від 04.10.2011р. № 401 на суму 428852,14 грн. (в т.ч. ПДВ - 71 475,36 грн.), від 17.10.2011р. № 1711 на суму 436 965,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 72 827,50 грн.), від 31.05.2012р. № 3106 на суму 222 182,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 030,34 грн.), всього на загальну суму ПДВ 314 772,02 грн.;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по операціях з ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» за відповідні періоди;

- виписок ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) по особовому рахунку ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» № 26009111567 з відомостями про перерахування протягом жовтня-грудня 2011 року і вересня 2012 року сум коштів (всього 1 888 632,08 грн.) на користь ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» в якості оплати за витратні матеріали згідно вищевказаних договорів (вартість товару з ПДВ);

- договір транспортного експедирування від 01.03.2011р. за № 01/03-11, укладеного між ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» (як Замовником) і ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) щодо надання платних послуг з організації перевезення вантажу та додаткових послуг (перевірка кількості та стану вантажу, завантаження та вивантаження вантажу, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення), строком дії по 31.12.2013р., ліцензії серії НОМЕР_3, виданої ОСОБА_1 на право здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, свідоцтв про сплату єдиного податку та платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1;

- товарно-транспортних накладних від 06.09.2011р., 20.09.2011р., 04.10.2011р., 17.10.2011р. та від 31.05.2012р.;

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд не вважає доведеними відповідачем фактичні обставини відсутності ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» за своїм місцезнаходженням на момент проведення документальної перевірки та відповідно відсутності на підприємстві первинних документів по спірним господарським операціям із контрагентами-постачальниками, оскільки відповідачем не були пред'явлені суду належні документальні докази існування таких обставин (як то витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повідомлення ДПІ про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форми № 18-ОПП), направленого контролюючим органом до державного реєстратора в листопаді 2013 року, довідок підрозділу податкової міліції ДПІ щодо невстановлення Товариства за місцезнаходженням, датованих 2013 роком, документальних доказів вручення уповноваженим посадовим особам ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» або повернення не врученим письмового запиту ДПІ від 30.09.2013р. № 4510/10/26-59-22-01 щодо надання інформації та первинних документів по спірним господарським операціям).

З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» станом на 05.09.2011р. і 17.05.2012р. вбачається, що на час укладення та виконання договорів від 05.09.2011р. і 17.05.2012р. контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та відомості відносно них мали статус підтверджених, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Також, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема, того, що ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а, відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до письмових пояснень позивача, поданих до канцелярії суду 18.12.2014р., та усних пояснень представника позивача, наданих під час судового розгляду справи, необхідність замовлення та придбання у ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» клінінгової продукції було зумовлено специфікою господарської діяльності ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» (а саме: у відповідності до установчих та реєстраційних документів до основних видів діяльності Товариства за КВЕД відноситься - 81.22 «Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів»). Так, протягом 2010 - 2011 року позивач уклав цілий ряд договорів із замовниками клінінгових послуг (ВАТ КБ «Надра», ПАТ «Галактон», ПАТ «Аврора», ТОВ «Квадрат Гната Юри», ТОВ «Стелтекс-Троєщина»), згідно яких ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» зобов'язувалося надавати комплекс послуг з прибирання (в т.ч. щоденного) з використанням власних витратних матеріалів та інвентарю.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії наступних документів: довідки з органу статистики відносно ТОВ «Клінінгова компанія «Ден»; податкових розрахунків ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» форми № 1ДФ за перевіряємий період; витягу з наказу від 01.04.2011р. № 1/04-к про прийом на роботу ОСОБА_5, посадової інструкції менеджера відділу забезпечення, затвердженої директором ТОВ «Клінінгова компанія «Ден»; договорів про надання послуг, укладених ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» (в якості Виконавця) протягом 2010 - 2011 років із підприємствами-замовниками клінінгових послуг, та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлених за результатами виконання таких договорів, та ін.

Зі змісту наведених вище документів вбачається наявність у позивача ділової мети на укладення з ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» спірних договорів від 05.09.2011р. та від 17.05.2012р. з метою придбання клінінгової продукції для забезпечення виконання своїх договірних зобов'язань по прибиранню об'єктів замовників на належному рівні.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені в актах ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.03.2012р. № 33/22-05/37474892 та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області від 29.03.2012р. № 718/2204/36989451 про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача як належні докази фіктивності діяльності ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010», оскільки неможливість проведення зустрічних звірок не є беззаперечним і достатнім доказом відсутності фінансово-господарських відносин між позивачем і названими контрагентами та, відповідно, не спростовує правове значення складених за такими господарськими операціями первинних документів.

Також, в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 25.11.2013р. № 2009/26-59-22-01-19/36216951 не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» і підприємствами ТОВ «ТД Щедра Комора» та ТОВ «Компанія «Форест 2010», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договорів поставки товару від 05.09.2011р. та від 17.05.2012р. і первинних документів до них не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 25.11.2013р. № 2009/26-59-22-01-19/36216951 також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «ТД Щедра Комора» та ТОВ «Компанія «Форест 2010» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи не подав до суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадовим особам ТОВ «Клінінгова компанія «Ден» та/або його контрагентів - ТОВ «ТД Щедра Комора» і ТОВ «Компанія «Форест 2010», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість, та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2013р. № 0007532201.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013р. № 0007532201.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінгова компанія «Ден» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.12.2013 року № 0007532201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінгова компанія «Ден» (ідентифікаційний код: 36216951, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38728711, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 26).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок