Постанова

від 20.11.2014 по справі 804/14428/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 804/14428/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

представника відповідача - Чохелі Тимура Ревазовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "ТЕХПРОМ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП "ТЕХПРОМ" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Просив (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог) визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0006351501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка позивача була проведена із порушенням вимог порядку проведення документальної виїзної перевірки. До того ж, усі господарські операції, здійснені між ПП "ТЕХПРОМ" та його контрагентами, мають дійсний економічний смисл, відповідають нормам чинного законодавства та підкріплені належними первинними документами, які і покладені в основу бухгалтерського обліку та податкових звітів. Крім того, сума грошового зобов'язання ПП "ТЕХПРОМ" згідно податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 року №0006351501 визначена безпідставно, оскільки визначена у податковому повідомленні-рішенні сума основного платежу 4 522 111, 00 грн. зазначена лише у висновках акту перевірки без проведення її попереднього розрахунку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 року № 0006351501.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, що дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Віннер Групп», ПП «Полтаваспецпроект», ПП «Домен Лік», ТОВ «Май світ» були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було. Щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних суд першої інстанції зазначив, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ПП „Техпром" з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ «ВІННЕР-ГРУП» за березень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за березень 2013 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних. Товарно-транспортні документи, які підтверджують перевезення товару, до перевірки надані не були, що свідчить про їх відсутність. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар (роботи, послуги) проводились у безготівковій формі. Документального підтвердження розрахунків до перевірки не надано. Законодавством встановлено необхідність наявності у підприємства транспортних документів, що підтверджують перевезення вантажу (надання транспортних послуг). Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів в межах України. Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів», до якого належать: накладна, дорожня відомість корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту (витрат) для цілей оподаткування податком на додану вартість (податком на прибуток) навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. У разі отримання товарів (робіт, послуг), таке підприємство повинно мати підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та належним чином складені первинні документи, а саме: видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), довіреності, що є підтвердженням даного отримання товарів (виконання робіт, послуг), а також є підставою (первинними документами) для оприбуткування даних робіт (послуг). У разі здійснення підприємством перевезення вантажів автомобільним або залізничним транспортом або отримання послуг з перевезення власного вантажу, таке підприємство повинно мати підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та первинні документи, а саме: видаткові накладні, акти, товарно-транспортні накладні або залізничні накладні відповідно, що є підтвердженням даного перевезення, а також підставою (первинним документом) для оприбуткування даного вантажу (робіт, послуг. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають сил первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Вказане свідчить про нереальність здійснення господарських операцій між ПП «ТЕХПРОМ» та ТОВ «ВІННЕР- ГРУПП», а також його контрагентами-покупцями та юридичну дефектність первинних документів навіть у разі їх наявності. У зв'язку з вищевикладеним, у ПП „ТЕХПРОМ", відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість за період з 01.02.2012 р по 31.10.2012р. в розумінні п. 185.1 ст. 185 ПКУ.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своєї позиції зазначає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, а податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Так, на момент укладення угод та вчинення господарських операцій, контрагенти позивача ТОВ «ВіннерХрупп», ПП «Полтаваспецпроект», ПП «Домен Лік», ТОВ «Майсвіт» були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у ПП «ТЕХПРОМ» не було. Виконання умов укладених договорів підтверджується складеними належними первинними документами, а саме актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними. Крім того, судом першої інстанції була надана належна правова оцінка висновкам ДПІ про те, що на нереальність фінансово-господарських операцій може свідчити відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від продавця до покупця, які не були надані для проведення перевірки. Так, судом цілком правомірно зазначено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Більш того, як було встановлено під час судового засідання, ПП «ТЕХПРОМ» не понесло витрат на транспортування придбаного товару. До того ж, укладені між позивачем та його контрагентами правочину, нечинними визнані не були. З огляду на зазначене, відповідачем не доведено факт наявності порушень ПП «ТЕХПРОМ» податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Витребувані судом документи на підтвердження реальності господарських операцій не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Суду пояснив що спірні операції не можна вважати реальними т.я. відсутні товарно-транспортні накладні, відсутні документи, що підтверджують отримання товарів на складі покупця, нема підтвердження оплати по договору, відсутні дорожні листи, акти прийому-передачі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Техпром» з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ «Віннер Групп» за березень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку. За результатами перевірки складено акт від 09.09.2013 року №852/22-3/32083795. В акті перевірки зазначені порушення ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Господарського кодексу України; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. 23.09.2013 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006351501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 652 639,00 грн.

Аналізуючи обставини даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо можливості задоволення даного позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

З наведених норм випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, а податкова накладна, заповнена особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість, без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи, на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ «Віннер Групп», ПП «Полтаваспецпроект», ПП «Домен Лік», ТОВ «Май світ» були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, та надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

З вказаними контрагентами позивачем укладено ряд договорів, які мають усі обов'язкові реквізити, юридичні адреси сторін, договори скріплені печатками та підписами. Виконання договорів позивач підтверджує актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними.

Натомість колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість слід з'ясувати зокрема, такі обставини:

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції - при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції - зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської діяльності.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесеними інших витрат і господарською діяльністю платника податку - при цьому в обов'язковому порядку слід дослідити наявність господарської мети при вчинення відповідних дій платника податку.

Досліджуючи обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що товарно-транспортні документи, які підтверджують перевезення товару, до перевірки надані не були. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар (роботи, послуги) проводились у безготівковій формі. При цьому документального підтвердження розрахунків до перевірки не надано.

Також, законодавством України встановлена необхідність наявності у підприємства транспортних документів, що підтверджують перевезення вантажу (надання транспортних послуг).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, транспортним документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, така накладна виписується в 4-х екземплярах: перший примірник залишається у вантажовідправника, та є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей; другий примірник надається вантажоотримувачу, та є підставою для оприбуткування товару; третій та четвертий примірники водій засвідчує у вантажоотримувача (вантажоотримувач повинен поставити на них підпис та печатку) та повертає їх перевізнику.

Отже, товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого здійснюється списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоотримувача при перевезенні вантажів в межах України та за своєю суттю є документом, що не тільки підтверджує доставку товару, а й підтверджує факт здійснення господарської операції.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460 «Про затвердження бланків перевізних документів», до якого належать: накладна, дорожня відомість корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, відсутність товарно-транспортних документів в даному випадку викликає сумнів у здійсненні відповідних господарських операцій.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту (витрат) для цілей оподаткування податком на додану вартість (податком на прибуток) навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У разі отримання товарів (робіт, послуг), підприємство повинно мати підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та належним чином складені первинні документи, а саме: видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт (наданих послуг), довіреності, що є підтвердженням даного отримання товарів (виконання робіт, послуг), а також є підставою (первинними документами) для оприбуткування даних робіт (послуг).

У разі здійснення підприємством перевезення вантажів автомобільним або залізничним транспортом або отримання послуг з перевезення власного вантажу, підприємство повинно мати підтвердження фактичного здійснення господарських операцій та первинні документи, а саме: видаткові накладні, акти, товарно-транспортні накладні або залізничні накладні відповідно, що є підтвердженням даного перевезення, а також підставою (первинним документом) для оприбуткування даного вантажу (робіт, послуг.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають сил первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що документального підтвердження розрахунків по сплаті за придбання товарів не надано.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у ПП „ТЕХПРОМ", відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість за період з 01.02.2012 р по 31.10.2012р. в розумінні п. 185.1 ст. 185 ПКУ.

Отже, висновок суду першої інстанції, покладений в основу рішення суду, є помилковим. Правомірність рішень, дій відповідача доведена. Податковим органом правильно донараховано податкові зобов'язання.

Таким чином, судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведені обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття постанови з порушенням норм матеріального права та неправильного вирішення справи.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 січня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "ТЕХПРОМ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна