Постанова

від 10.12.2014 по справі 804/15581/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. справа № 804/15581/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Фадєєва Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та складання акту № 2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014 р., та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017651703 від 12.09.2014 р. та № 0017661703 від 12.09.2014 р., -

ВСТАНОВИВ :

23 вересня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить:

- дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та складання акту від 08.08.2014 р. № 2185/04-62-173/НОМЕР_1 визнати незаконними;

- податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0017651703, від 12.09.2014 р. №0017661703 визнати протиправним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська була проведена документальна планова невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт № 2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014 р. Позивач вважає, що дії відповідача щодо проведення перевірки та встановлення заниження податку на доходи з фізичних осіб, їх відображення в акті перевірки є такими, що суперечать нормам законодавства та є протиправними; перевірка проведена з порушенням норм законодавства, а висновки акту перевірки не відповідають дійсності, суперечать наданим документам первинного бухгалтерського обліку та є неправдивими. У зв'язку з чим вважає, що податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0017651703, від 12.09.2014 р. № 0017661703, прийняті на підставі акту перевірки, є незаконним, протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 р. відкрито провадження у справі у зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви та відповідністю адміністративного позову вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 1, а.с. 1).

Відповідачем були подані письмові заперечення в яких він зазначає, що документальною плановою невиїзною перевіркою діяльності ФОП ОСОБА_3 встановлено заниження суми одержаного доходу за 2013 рік у сумі 515497 грн., що становить різницю між отриманими грошовими коштами з ПДВ згідно банківського рахунку від підприємств з ознаками фіктивності та сумою реалізації на підприємства з ознаками фіктивності без ПДВ. Зазначає, що акт перевірки ФОП ОСОБА_3 складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, відтак є цілком обґрунтованими та доведеними, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0017651703, від 12.09.2014р. №0017661703 є правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

У судове засідання 10.12.2014 р. з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві, визнавши протиправними дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та складання акту №2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014р. та скасувавши податкові повідомлення-рішення № 0017651703 від 12.09.2014р. та №0017661703 від 12.09.2014р..

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у зв'язку із його необґрунтованістю з підстав, викладених у запереченнях.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до наявних матеріалів справи фізична особа-підприємець ОСОБА_3 26.02.1999р. зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області та з 01.04.1999 р. перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Основними видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є: оптова торгівля автомобільними запчастинами.

Судом встановлено, що з 14.07.2014р. по 01.08.2014р. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу №999 від 02.07.2014р. та плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок фізичних осіб-підприємців на ІІ квартал 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, та старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведена документальна планова невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт №2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014р. «Про результати документальної планової невиїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.».

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення:

1. п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2 ст.177, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. занижено податок на доходи фізичних у розмірі 866172,59 грн.;

2. п.3 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не донараховано єдиний соціальний внесок у сумі 33851,6 грн..

На підставі Акта перевірки №2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськаобласті прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0017651703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 1 082715,74 грн., у тому числі за основним платежем - 866172,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 216543,15 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0017661703 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» на суму 35544,18 грн., у тому числі за основним платежем - 33851,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1692,58 грн.;

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно позовних вимоги в частині визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та складання акту від 08.08.2014р. №2185/04-62-173/НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Порядок проведення документальних планових перевірок врегульовано ст.77 Податкового кодексу України.

Згідно п.77.1 п.77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, обов'язковою умовою для проведення документально позапланової перевірки є рішення податкового органу, що оформлюється наказом.

Слід зазначити, що положення Податкового кодексу України не містять вимог щодо змісту наказу про проведення перевірки.

Так, в.о. начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 02.07.2014р. було винесено наказ №999 «Про організацію здійснення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3.», яким передбачено провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства України, в термін з 14.07.2014р. тривалістю 10 робочих днів.

На підставі наказу №999 від 02.07.2014р. податковим органом було оформлено повідомлення про проведення планової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 від 02.07.2014р. №345/10/17-334, яке разом із копією наказу були отримані представником позивача 03.07.2014р., про що свідчить копія повідомлення разом із розпискою про отримання.

Також 02.07.2014р. засобами поштового зв'язку наказ ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №999 від 02.07.2014р. було направлено на адресу позивача та отримано 09.07.2014р. останнім, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п. 1.1. Методичних рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14 квітня 2011 року 213, відповідно до п.77.4 ст.77, п.78.4 ст.78, пу.79.2 ст.79 та п.80.2 ст.80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке оформлюється наказом.

Виходячи з наведеного, наказ повинен містити посилання на правову підставу, тобто відповідну норму Податкового кодексу України, відповідно до якої призначено проведення перевірки, що у даному випадку було дотримано відповідачем шляхом посилання у наказі на приписи, зокрема, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України.

Також у спірних правовідносинах слід зазначити, що платник податків, отримавши від податкового органу наказ на проведення перевірки не оскаржив дії податкового органу щодо складання наказу №999 від 02.07.2014р. в судовому, або в адміністративному (позасудовому) порядку, що підтверджує правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд вважає, що акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача. Акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі, та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Правовий акт індивідуальної дії - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб. Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Аналогічна правова позиція викладена у висновку Верховного Суду України у постанові від 10.09.2013 р. у справі № 21-237а13. Зокрема, Верховний Суд України відзначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки, викладені в акті перевірки, не породжують та не змінюють права та обов'язкі позивача, тому такі вимоги не можуть бути предметом спору.

Позивачем не надано доказів порушення відповідачем наданої йому законом компетенції при проведенні перевірки, порушення встановленого порядку її проведення або порядку складання акту перевірки.

На підставі викладеного, з огляду на те, що відповідачем додержано всіх вимог при здійсненні перевірки та складанні акту, оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та складання акту від 08.08.2014р. №2185/04-62-173/НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.

З акту перевірки слідує, що згідно даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту і розрізі контрагентів на рівні ДПС України», встановлено, що ФОП ОСОБА_3 мав взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності та по яким встановлено нікчемні стосунки актами перевірок інших ДПІ, зокрема, ТОВ «КУРСІНВЕСТ», ТОВ «ГАЛЕАС», ТОВ «ІМПЕКСБУД», ТОВ «ЛАНКОРН», ТОВ «ВАЙТ ГРУП», ТОВ «ФЛАВЕР ПЛЮС», ТОВ «АВТО СИЛА», ТОВ «ІНВЕСТА ТРЕЙД», ТОВ «ІН-ВЕСТА», ТОВ «АВТОАКУМ», ПП «Данильченко», ТОВ «ДНІПРО-СИЛА», ТОВ «МЕТСІЛЬВЕР», ТОВ «Укртрейд ЛТД», ТОВ «ЕК ЛІРА», ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ», ТОВ «ТБК «Дніпро», ФОП ОСОБА_4

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «КУРСІНВЕСТ» (покупець) було укладено договір №19/09 (поставки) від 12.10.2009р., за умовами якого постачальник поставляє покупцю товар (акумуляторні батареї). Поставка товару здійснюється партіями, що оформлюється накладними. Поставка товару здійснюється транспортом продавця або на умовах самовивозу.

Відповідно до п.10.2 укладеного договору дія договору була продовжена автоматично за відсутності письмової заяви від будь-якої зі сторін про розірвання договору.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «КУРСІНВЕСТ» відповідні податкові накладні.

З матеріалів справи слідує, що між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «ГАЛЕАС» у період квітень-травень 2013 року були взаємовідносини з продажу товару (акумуляторні батареї).

Товар було реалізовано відповідно до видаткових накладних, що підтверджено актом перевірки.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «ГАЛЕАС» відповідні податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами були здійснені у безготівковій формі, про що свідчить банківські виписки, надані під час перевірки.

Також з матеріалів справи слідує, що між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «ІМПЕКСБУД» у період червень 2013 року були взаємовідносини з продажу товару (акумуляторні батареї).

Товар було реалізовано відповідно до видаткових накладних, що підтверджено актом перевірки.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «ІМПЕКСБУД» відповідні податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами були здійснені у безготівковій формі, про що свідчить банківські виписки, надані під час перевірки.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «ВАЙТ ГРУП» у період жовтень 2013 року були взаємовідносини з продажу товару (акумуляторні батареї).

Товар було реалізовано відповідно до видаткових накладних, що підтверджено актом перевірки.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «ВАЙТ ГРУП» відповідні податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами були здійснені у безготівковій формі, про що свідчить банківські виписки, надані під час перевірки.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «ФЛАВЕР ПЛЮС» у період жовтень 2013 року були взаємовідносини з продажу товару (акумуляторні батареї).

Товар було реалізовано відповідно до видаткових накладних, що підтверджено актом перевірки.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «ФЛАВЕР ПЛЮС» відповідні податкові накладні.

Розрахунки між підприємствами були здійснені у безготівковій формі, про що свідчить банківські виписки, надані під час перевірки.

Також 18.10.2013р. між ТОВ «ІНВЕСТА ТРЕЙД» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №18-10/13, за умовами якого продавець поставляє на адресу покупця акумулятори (товар). Номенклатура та кількість товару визначається у видатковій накладні на кожну партію товару. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або транспортом покупця.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «ІНВЕСТА ТРЕЙД» відповідні податкові накладні.

28.12.2011р. між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір поставки №3/12, за умовами якого постачальник поставляє покупцю товар. Найменування товару, кількість, якісні характеристики, термін поставки, ціна товару визначається у накладних. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або на умовах самовивозу.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ФОП ОСОБА_4 відповідні податкові накладні.

Також судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «АКТОАККУМ» (покупець) було укладено договір поставки №2/12 від 14.12.2011р., за умовами якого постачальник поставляє покупцю товар - акумуляторні батареї. Найменування товару, кількість, якісні характеристики, термін поставки, ціна товару визначається у накладних. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або на умовах самовивозу.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «АКТОАККУМ» відповідні податкові накладні.

Між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «МЕТСИЛЬВЕР» (покупець) було укладено договір поставки №ДГ-000013 від 11.07.2013р., за умовами якого постачальник поставляє покупцю товар - акумуляторні батареї. Найменування товару, кількість, якісні характеристики, термін поставки, ціна товару визначається у накладних. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або на умовах самовивозу.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «МЕТСИЛЬВЕР» відповідні податкові накладні.

Також 05.08.2013р. між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ «ЕК-ЛІРА» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3008-1Д, за умовами якого продавець поставляє покупцю акумулятори (товар). Номенклатура та кількість товару визначається у видаткових накладних на кожну партію товару. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або на умовах само вивозу транспортом покупця.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу ТОВ «ЕК-ЛІРА» відповідні податкові накладні.

Також з матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_3 як продавцем у перевіряємому періоді відбувались взаємовідносини щодо продажу товару (акумуляторів) із підприємствами-покупцями: ТОВ «Оріон-Київ ЛТД», ТОВ «Укртрейд ЛТД», ТОВ «Константа КМ», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Дніпро-Сила»

Товар було реалізовано відповідно до видаткових накладних, що підтверджено актом перевірки.

За фактом виконання умов договору позивачем було виписано на адресу покупців відповідні податкові накладні.

Також судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 (замовник) та КП «Адміністративно-технічне управління» Дніпропетровської міської ради (виконавець) було укладено договір про надання послуг з тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів відповідно рішенню міської ради від 18.02.2004р. №29/15.

Актами надання послуг від 30.11.2013р., від 31.12.2013р. засвідчено виконання зазначених послуг.

19.11.2013р. між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «АВТОКОМПЛЕКТ» було укладено договір купівлі-продажу №АК-02/13, предметом якого є продаж акумуляторних батарей (товар). Поставка товару здійснюється покупцю на умовах EXW - м.Дніпропетровськ, Інкотермс-2010, склад продавця. Асортимент та кількість товару визначаються видатковими накладними.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору ТОВ «АВТОКОМПЛЕКТ було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні.

05.12.2013р. між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ «ГІДРОНІК» було укладено договір купівлі-продажу №05.12.2013, предметом якого є продаж акумуляторів (товар). Номенклатура та кількість товару визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або на умовах самовивозу транспортом покупця.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору ТОВ «ГІДРОНІК» було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні.

Також 18.05.2007р. між ФОП ОСОБА_6 (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір поставки №5, за умовами якого продавець поставляє на адресу покупця товар. Додатковою угодою №5 від 03.01.2013р. до договору поставки №5 від 18.05.2007р. було продовжено термін дії зазначеного договору на строк до 31.12.2013р.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору ФОП ОСОБА_6 було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні.

01.09.2011р. між ТОВ «Ін-Веста» (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівля-продажу № ИВ-0000067, за умовами якого продавець поставляє на адресу покупця акумулятори (товар). Номенклатура та кількість товару визначається у видаткових накладних на кожну партію товару. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця або на умовах само вивозу транспортом покупця. Додатковою угодою №1 від 09.01.2012р. до договору № ИВ-0000067 термін дії договору продовжено до 31.12.2014р.

Виконання умов укладеного договору було оформлено відповідними документами, а саме: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору ТОВ «Ін-Веста» було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні.

Також з матеріалів справи слідує, що ФОП ОСОБА_3 як покупцем у перевіряємому періоді відбувались взаємовідносини щодо купівлі товару - акумуляторів із підприємствами-постачальниками: ТОВ «Рекуперація Свинцю», ПАТ «ВЕСТА-Дніпро», ФОП ОСОБА_6

Товар було реалізовано відповідно до видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

За фактом виконання умов договору постачальниками було виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні.

Крім того, позивачем як замовником було укладено договір із ТОВ «Ін-Веста» (виконавець) №ОУ-01/07-12 від 02.07.2012р. про надання логічних послуг. За умовами укладеного договору виконавець зобов'язується виконати комплекс функцій та операцій, що складають логічних процес, що забезпечить ефективний, системний підхід до транспортно-складської, комунікаційної та інформаційної підсистем, зниження витрат, рух товару замовника.

Актами здачі-приймання робіт (виконання послуг) від 28.06.2013р., 30.09.2013р., 31.12.2013р. підтверджено виконання робіт за укладеним договором.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Із наведеного встановлюється, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку. Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент проведення операцій з позивачем і виписки податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «КУРСІНВЕСТ», ТОВ «ГАЛЕАС», ТОВ «ІМПЕКСБУД», ТОВ «ЛАНКОРН», ТОВ «ВАЙТ ГРУП», ТОВ «ФЛАВЕР ПЛЮС», ТОВ «АВТО СИЛА», ТОВ «ІНВЕСТА ТРЕЙД», ТОВ «ІН-ВЕСТА», ТОВ «АВТОАКУМ», ПП «Данильченко», ТОВ «ДНІПРО-СИЛА», ТОВ «МЕТСІЛЬВЕР», ТОВ «Укртрейд ЛТД», ТОВ «ЕК ЛІРА», ТОВ «ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ», ТОВ «ТБК «Дніпро», ФОП ОСОБА_4 були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а отже мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.

Судом встановлено, що первинні документи, якими оформлені операції з придбання та поставки товару від вище перелічених контагентів позивача та операції з виконання ТОВ «Ін-Веста» логічних послуг на замовлення позивача, складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Стосовно висновку ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 були надані товарно-транспортних накладні з певними недоліками, що на думку контролюючого органу свідчить про відсутність факту придбання та реалізації товару - суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що умовами укладених договорів передбачено перевезення товарів шляхом самовивозу, а також передбаченими договорами з придбання позивачем товару умовами перевезення, за якими доставка здійснюється контрагентами-постачальниками, також наявності укладеного договору на надання послуг логістики, в тому числі забезпечення транспортно-складської роботи та організації руху товару позивача, останнім не було порушено вимоги законодавства щодо обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару від контрагента до позивача та від позивача до контрагентів-покупців дає підстави лише вважати про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Також слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тані твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №2 1936/11/13-11.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах МК-60198/09 від 15 березня 2012 року, ЖК-20630/10 від 21 червня 2012року, МК/800/7790/13 від 17липня 2013 року.

Крім того представником позивача в ході судово розгляду були надані сертифікати відповідності на товар, що був предметом купівлі та подальшої реалізації - акумуляторні батареї.

Посилання податкового органу на встановлення актами, складеними іншими органами ДПІ, факту нікчемності господарських операцій та правочинів контрагентів позивача не може братися до уваги з огляду на наступне.

Позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в актах перевірок контрагентів позивача, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Суд приходить до однозначного висновку, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції. Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти наявність у свого контрагента наміру здійснення господарської діяльності, а також фіктивність створення останнього, оскільки дані питання входять до компетенції інших державних органів. Правочини укладалися з юридичною особою, при наявності всіх необхідних документів, а тому позивач жодним чином не міг і не повинен був передбачити дотримання чи недотримання своїм контрагентом вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нікчемності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також здобутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Окрім вищевикладеного суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами органів податкової служби, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на формування податкового кредиту і валових витрат, що свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу щодо порушення позивачем п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2 ст.177, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. та заниження податку на доходи фізичних у розмірі 866172,59 грн., а також відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0017651703 від 12.09.2014р. та № 0017661703 від 12.09.2014 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За наведених обставин, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ФОП ОСОБА_3 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в частині майнових вимог в розмірі 487,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № ПН992472 від 23.09.2014 р. (том 1 а.с. 2).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в частині майнових вимог підлягає поверненню відповідно до задоволених вимог, а саме у розмірі 487,20 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15 грудня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі мДніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та складання акту № 2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014 р., та скасування податкового повідомлення-рішення № 0017651703 від 12.09.2014 р. та № 0017661703 від 12.09.2014 р. - задовольнити частково.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0017651703 від 12.09.2014 р. та № 0017661703 від 12.09.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1; індекс АДРЕСА_1) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 грудня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник