Ухвала

від 02.09.2015 по справі 804/15581/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"02" вересня 2015 р. справа № 804/15581/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 р. у справі № 804/15581/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив

- визнати незаконними дії відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки та складання акту від 08.08.2014р. №2185/04-62-173/НОМЕР_1;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2014р.:

1) №0017651703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного оподаткування, на 1 082 715, 74 грн., в тому числі 866172,59 грн. - основний платіж, 216543,15 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

2) №0017661703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 35 544,18 грн., в тому числі 33 851,6 грн. - основний платіж, 1692,58 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 р. позов задоволено частково, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.09.2014 р. №0017651703, №0017661703.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що позивачем надано документи, що підтверджують реальність господарських операцій позивача, відповідач не довів суду правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судом першої

інстанції норм матеріального права. Зокрема, відповідач зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що до перевірки не надано документи, що підтверджують навантаження, розвантаження та транспортування товару (товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, подорожні листи та інші). На думку відповідача, відсутність дорожних листів, довіреностей на отримання товарів, товарно-транспортних накладних на перевезення свідчить про те, що правочини з контрагентами були вчинені позивачем без мети настання реальних наслідків. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також посилається на п.2.1.1 акту перевірки від 08.08.2014р. №2185/04-62-173/НОМЕР_1.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 14.07.2014р. по 01.08.2014р. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пл.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу №999 від 02.07.2014р. та плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок фізичних осіб-підприємців на II квартал 2014 року відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено акт №2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014р. «Про результати документальної планової невиїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.».

Відповідно до акту №2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014р. перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2 ст.177, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. занижено податок на доходи фізичних у розмірі 866172,59 грн.;

- п.3 ч.1 ст.4, п.2 ст.6, п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не донараховано єдиний соціальний внесок у сумі 33851,6 грн..

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на припущенні відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами, а саме: ТОВ "КУРСІНВЕСТ", ТОВ «ТАЛЕАС», ТОВ "ІМПЕКСБУД", ТОВ "ЛАНКОРН", ТОВ "БАЙТ ГРУП", ТОВ "ФЛАВЕР ПЛЮС", ТОВ "АВТО-СИЛА", ТОВ "ІНВЕСТА ТРЕЙД", ТОВ "ІН-ВЕСТА", ТОВ "АВТОАКУМ", ПП "Данильченко", ТОВ «ДНІПРО-СИЛА", ТОВ "МЕТСІЛЬВЕР", ТОВ "УКРТРЕЙД Л.Т.Д.", ТОВ "ЕК ЛІРА", ТОВ "ВЕНЦЕДОРКОМПАНГ», ТОВ "ТБКДНІПРО", ОСОБА_3.

На думку відповідача, про відсутність реального характеру господарський свідчить те, що позивачем не було надано до перевірки: товарно-транспортні накладні, подорожні листи, довіреності на отримання товару покупцями, сертифікатів якості (походження) товару.

Також в акті перевірки відповідач посилається на обставини, встановлені податковим органом, що були викладені в інших актах перевірки позивача та його контрагентів. Зокрема, відповідно до акту №387/22.7/35337747 від 19.07.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсінвест» (ЄДРПОУ 35337747) з питань достовірності даних наведених у декларації з ПДВ за березень 2013р.» товарно-транспортні, накладні позивачем, були оформлені неналежним чином (не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених спільним наказом Міністерства транспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346), а саме: відсутня інформація щодо номерів самих товарно-транспортних накладних, номерів подорожніх листів, відносно яких виписані товарно-транспортні накладні; про вантажно-розвантажувальні роботи; а також відсутня інформація щодо фактичної кількості кілометрів, на які було перевезено товар. Відповідно до акту 354/22 від 26.05.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Байт Груп" (ЄДРПОУ 38702845) за період діяльності з 01.08.2013р. по 30.04.2014р.» у ТОВ «Байт Груп», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Тому, за висновком відповідача, позивачем здійснюються транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно зазначеним контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Первинні документи, складені позивачем із цими контрагентами не підлягали врахуванню у податковому обліку.

На підставі акта перевірки №2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014р. відповідачем 12.09.2014р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0017651703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1 082 715,74 грн., у тому числі за основним платежем - 866 172,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 216 543,15 грн.;

- №0017661703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 35 544,18 грн., у тому числі за основним платежем - 33 851,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 692,58 грн..

За висновком суду першої інстанції, позов не підлягає задоволенню, оскільки реальність господарських операцій позивача підтверджується належним чином оформленими належним чином податковими та видатковими накладними; придбані позивачем товари використовуються ним у господарській діяльності; податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нікчемності» здійснених позивачем господарських операцій; відповідачем не надано також здобутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій; вказані в акті перевірки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до акту №2185/04-62-173/НОМЕР_1 від 08.08.2014р. заниження відповідачем податку на доходи фізичних на 866172,59 грн. на єдиного соціального внеску у сумі 33851,6. грн. у 2013 році відповідач пов'язує з тим, що господарські операції позивача з ТОВ "КУРСІНВЕСТ", ТОВ «ТАЛЕАС», ТОВ "ІМПЕКСБУД", ТОВ "ЛАНКОРН", ТОВ "БАЙТ ГРУП", ТОВ "ФЛАВЕР ПЛЮС", ТОВ "АВТО-СИЛА", ТОВ "ІНВЕСТА ТРЕЙД", ТОВ "ІН-ВЕСТА", ТОВ "АВТОАКУМ", ПП "Данильченко", ТОВ «ДНІПРО-СИЛА", ТОВ "МЕТСІЛЬВЕР", ТОВ "УКРТРЕЙД Л.Т.Д.", ТОВ "ЕК ЛІРА", ТОВ "ВЕНЦЕДОРКОМПАНГ», ТОВ "ТБКДНІПРО", ОСОБА_3 не мали реального характеру та були спрямовані на отримання податкової вигоди, тому первинні документи за цими господарськими операціями не підлягали врахуванню у податковому обліку позивачем.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принці превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, якщо господарські операції фактично мали місце, проте, первинні документи мають дефекти, зокрема, щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, чи місця їх складення або отримання/відвантаження товару, то такі первинні документи мають бути враховані при здійснені податкового, якщо зазначена в них інформація дозволяє ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції.

Відповідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно п. 177.4. ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами-покупцями - ТОВ "КУРСІНВЕСТ", ТОВ «ТАЛЕАС», ТОВ "ІМПЕКСБУД", ТОВ "ЛАНКОРН", ТОВ "БАЙТ ГРУП", ТОВ "ФЛАВЕР ПЛЮС", ТОВ "АВТО-СИЛА", ТОВ "ІНВЕСТА ТРЕЙД", ТОВ "ІН-ВЕСТА", ТОВ "АВТОАКУМ", ПП "Данильченко", ТОВ «ДНІПРО-СИЛА", ТОВ "МЕТСІЛЬВЕР", ТОВ "УКРТРЕЙД Л.Т.Д.", ТОВ "ЕК ЛІРА", ТОВ "ВЕНЦЕДОРКОМПАНГ», ТОВ "ТБКДНІПРО", ОСОБА_3 та контрагентами-постачальниками - ПАТ «ВЕСТА-Дніпро», ТОВ «Рекупен», ФОП ОСОБА_4 підтверджується видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (виконання послуг).

Отримані позивачем товари (послуги) отримані ним для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, нікчемний правочин є таким в силу закону для будь-якої особи, а тому не вимагає наявності спеціальних повноважень.

Разом з тим, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм ст.61 та ст.44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити наступні обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Наявність зазначених обставин відповідач суду не довів.

Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. N363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.1 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, ненадання транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Також, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Окрім того, слід відзначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Оскільки позивач надав первинні документи, які не викликають сумнівів щодо реального здійснення позивачем спірних господарських операцій і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - здійснення господарської діяльності, а відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 12.09.2014р. №0017661703, №0017651703, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2014 р. у справі № 804/15581/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Є. Чередниченко