Рішення

від 19.01.2015 по справі 910/23970/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23970/14 19.01.15

За позовомПриватного підприємства «Агробізнес-Мінерал» доПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» простягнення 206 616,51 грн. та пені 3 024,52 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Кривошей Ю.І. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агробізнес-Мінерал» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (надалі - «Банк») про стягнення 206 616,51 грн. та пені 3 024,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок направлення позивачем заяви закриття рахунків, відкритих відповідачу згідно договору банківського рахунку юридичної особи №ID7422939 від 01.06.2013 р., відповідачем не було перераховано позивачу залишок коштів на таких рахунках у розмірі 206 616,51 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 024,52 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.12.2014 р.

28.11.2014 р. від представника відповідача надійшли клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України та Міністерство фінансів України.

Судом в задоволенні вказаних клопотань відповідача відмовлено з огляду на недоведеність Банком яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки таких осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 22.12.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

16.12.2014 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на необґрунтованість поданого позивачем позову та доне доведення позивачем наявності його порушеного права.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 19.01.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №32876904.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2013 р. між Банком та Підприємством (клієнт) було укладено договір банківського рахунку юридичної особи №ID7422939 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк здійснює обслуговування поточного (-их) рахунку (-ів) клієнта, що використовується (-ються) для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, та/або іноземних валютах) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, в іноземній валюті України, та/або в іноземних валютах, а саме: 2600.5.41.30949.01/980, 2600.9.41.30949.30/840, 2600.1.41.30949.50/643.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що обслуговування рахунку (-ів) клієнта здійснюється відповідно до режиму цього (цих) рахунку (-ів), встановленого нормативними актами Національного банку України, а також у відповідності з чинним законодавством України, а саме: касове обслуговування - приймання та видача готівкових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України; розрахункове обслуговування - зарахування на рахунок (-ки) та списання з рахунку (-ів) грошових коштів на підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти (розрахункові документи), у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1.1 Договору банк зобов'язаний проводити комплексне касове обслуговування рахунку (-ів) клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України.

16.10.2014 р. позивачем було виставлено Банку платіжне доручення №512292 від 16.10.2014 р. про перерахування грошових коштів у розмірі 206 255,51 грн. на розрахунковий рахунок позивача, відкритий в іншій фінансовій установі.

17.10.2014 р. позивачем отримано від Банку повідомлення про невиконання платіжного доручення №512292 від 16.10.2014 р. у зв'язку з недостатністю грошових коштів на рахунку.

17.10.2014 р. Підприємство подало заяви про закриття поточних рахунків, відкритих на виконання умов Договору, які отримані уповноваженою особою Банку 17.10.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для повернення залишків коштів на рахунках, відкритих на підставі Договору, у розмірі 206 616,51 грн.

Договір є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 72 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.10.2014 р. позивачем було виставлено Банку платіжне доручення №512292 від 16.10.2014 р. про перерахування грошових коштів у розмірі 206 255,51 грн. на розрахунковий рахунок позивача, відкритий в іншій фінансовій установі.

Згідно з п. 2.1.1 Договору банк зобов'язаний проводити комплексне касове обслуговування рахунку (-ів) клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктом 2.1.9 Договору визначено, що банк зобов'язується приймати до виконання розрахункові та касові документи клієнта за умови, якщо сума цих документів не перевищує залишок грошових коштів на відповідному (-их) рахунку (-ах).

Як вбачається із матеріалів справи, 17.10.2014 р. позивачем отримано від Банку повідомлення про невиконання платіжного доручення №512292 від 16.10.2014 р. у зв'язку з недостатністю грошових коштів на рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

За змістом п.п. а) п. 8.4 Договору передбачено, що договір може бути розірвано, а рахунок (-ки) закрито на підставі заяви клієнта.

Згідно з п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 р., закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, встановленого зразку.

17.10.2014 р. Банком були отримані заяви про закриття поточного рахунку юридичної особи або поточного рахунку відокремленого підрозділу, оформлені позивачем у відповідності до вказаної Інструкції.

Листом №111-34/129 від 21.10.2014 р. Банк повідомив Товариство про те, що закриття рахунку може бути здійснено лише після виконання ним платіжних доручень позивача на перерахування залишку коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Пунктом 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах визначено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день. Якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку, то датою закриття поточного рахунку є день отримання банком цієї заяви. У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Згідно повідомлення Банку №111-34/129 від 21.10.2014 р. станом на 20.10.2014 р. на поточному рахунку Підприємства №26005413094901 залишок грошових котів складав 206 506,51 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банк обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Посилання Банку на те, що закриття поточного рахунку Підприємства було неможливим у зв'язку з наявністю невиконаних платіжних доручень Підприємства судом відхиляється з огляду на подану 15.10.2014 р. позивачем заяву про скасування всіх платіжних доручень, направлених на виконання Банку у період з 22.09.2014 р. по 07.10.2014 р.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Банку грошових коштів у розмірі 206 506,51 грн., є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в цій частині.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 110,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування таких грошових коштів на рахунках, відкритих в установі відповідача на підставі Договору.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 024,52 грн. за неналежне виконання зобов'язання з перерахування коштів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Тобто, за несвоєчасне списання з вини відповідача коштів з рахунку позивача законодавством передбачена відповідальність у вигляді сплати пені.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було виставлено Банку для виконання наступні платіжні доручення: №512284 та №512285 від 22.09.2014 р., №512286, №512287, №512288 та №512289 від 03.10.2014 р., №512290 та №512291 від 07.10.2014 р., а також №512292 від 16.10.2014 р.

Вказані платіжні доручення всупереч приписам пункту 2.1.10 Договору не були виконані Банком, про що у період з 22.09.2014 р. по 17.10.2014 р. Підприємство отримало повідомлення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 024,52 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання з перерахування грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 206 506,51 грн. та пені у розмірі 3 024,52 грн.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 110,00 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Агробізнес-Мінерал» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01060, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22; ідентифікаційний код 14371869) на користь Приватного підприємства «Агробізнес-Мінерал» (04112, м. Київ, вул. Івана Гонти, 5, кв. 10/4; ідентифікаційний код 32531149) заборгованість у розмірі 206 506 (двісті шість тисяч п'ятсот шість) грн. 51 коп., пеню у розмірі 3 024 (три тисячі двадцять чотири) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 4 190 (чотири тисячі сто дев'яносто) грн. 62 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.01.2015 р.

Суддя В.П. Босий