Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/23970/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/23970/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.03.2015 року по справі № 910/23970/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.01.2015 року) по справі № 910/23970/14 (суддя - Босий В.П.)

за позовом приватного підприємства "Агробізнес-Мінерал"

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний

банк "Київ"

про стягнення 206 616,51 грн. та пені 3 024,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агробізнес-Мінерал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення 206 616,51 грн. та пені 3 024,52 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/23970/14 позовні вимоги приватного підприємства "Агробізнес-Мінерал" задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на користь приватного підприємства "Агробізнес-Мінерал" заборгованість у розмірі 206 506,51 грн., пеню у розмірі 3 024,52 грн. та судовий збір у розмірі 4 190,62 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" по справі № 910/23970/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєва П.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року по справі № 910/23970/14 відновлено публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 24.03.2015 року.

Приватним підприємством "Агробізнес-Мінерал" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

24.03.2015 року від приватного підприємства "Агробізнес-Мінерал" надійшли письмові пояснення по суті спору.

24.03.2015 року від публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" надійшли письмові пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року по справі № 910/23970/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2013 року між приватним підприємством "Агробізнес-Мінерал" (позивач, клієнт) та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (відповідач, банк) було укладено договір банківського рахунку юридичної особи №ID7422939 (договір, а.с. 16-21).

Договір банківського рахунка - це банківський договір, за яким одна сторона (банк або інша фінансова установа) зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК УКраїни).

Правове регулювання цього договору здійснюється главою 72 ЦК України.

Договір належить до договорів про надання фінансових послуг, це зобов'язання щодо касового обслуговування, ведення розрахунків, а також зберігання й облік грошових коштів у безготівковій формі. Договір банківського рахунка слід розглядати як самостійний вид цивільно-правового договору, оскільки він має свою предметну визначеність (безготівкові кошти), суб'єктний склад (обов'язкова участь банку як послугонадавача), зумовлене цими факторами спеціальне коло обов'язків банку (приймати і зараховувати на рахунок кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум та проведення інших операцій за рахунком).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Хоча у законодавстві немає прямої вказівки на те, що договір банківського рахунка є публічним, однак відповідно до ч. 2 ст. 1067 ЦК України банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Сторонами договору є банк та клієнт. Правила про договір банківського рахунка застосовуються і до інших небанківських фінансово-кредитних установ, які мають право на ведення рахунків фізичних та юридичних осіб.

Укладення договору банківського рахунка опосередковується відкриттям рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 ЦК України). Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, виходячи із Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах. Основними видами рахунків залежно від їх призначення є поточні та депозитні (вкладні) рахунки.

Форма договору - проста письмова.

Предметом договору банківського рахунка є надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, під якими розуміють послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Зміст договору (тобто коло операцій, які може бути вчинено за рахунком) зумовлюється режимом відповідного рахунка. Банківські операції з рахунком, які можуть вчинятися відповідно до закону, умов договору, банківських правил чи загальноприйнятих норм банківського обороту об'єднують поняттям "операції за рахунком" або "розрахункові банківські операції" (ст. 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). До операцій за рахунком належать зарахування, видача або перерахування грошових коштів, дії банку з здійснення безготівкових розрахунків, вчинення поточних валютних операцій тощо.

Обсяг та види операцій, які банк може вчиняти за певним рахунком для клієнта, залежать від виду рахунка, правовий режим якого визначено законом, банківськими правилами чи банківськими звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 1.1 договору банк здійснює обслуговування поточного (-их) рахунку (-ів) клієнта, що використовується (-ються) для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, та/або іноземних валютах) та здійснення усіх видів операцій, у відповідності з чинним законодавством України, в іноземній валюті України, та/або в іноземних валютах, а саме: 2600.5.41.30949.01/980, 2600.9.41.30949.30/840, 2600.1.41.30949.50/643.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що обслуговування рахунку (-ів) клієнта здійснюється відповідно до режиму цього (цих) рахунку (-ів), встановленого нормативними актами Національного банку України, а також у відповідності з чинним законодавством України, а саме: касове обслуговування - приймання та видача готівкових коштів на підставі касових документів, у відповідності з чинним законодавством України; розрахункове обслуговування - зарахування на рахунок (-ки) та списання з рахунку (-ів) грошових коштів на підставі платіжних інструментів (визначених чинним законодавством), а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти (розрахункові документи), у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1.1 Договору банк зобов'язаний проводити комплексне касове обслуговування рахунку (-ів) клієнта та здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1.1 договору банк зобов'язаний проводити комплексне обслуговування рахунку (-ів) клієнта та здійснювати за дорученням Клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України.

У п. 3.2.2 договору зазначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на його рахунку.

Відповідно до підпункту а) п. 8.4 договір може бути розірвано, а рахунок (-ки) закрито на підставі заяви клієнта.

Клієнтом було прийнято рішення про закриття банківських рахунків, відкритих в установі банка на підставі договору.

У процесі підготовки рахунку до закриття клієнт відізвав (відмінив) усі платіжні доручення, які станом на 15.10.2014 року були не виконані банком, а саме: № 512284 від 15.10.2014 року на суму 15 000,00 грн.; № 512285 від 15.10.2014 року на суму 8 000,00 грн.; № 512286 від 15.10.2014 року на суму 28 000,00 грн.; № 512287 від 15.10.2014 року на суму 40 000,00 грн.; № 512288 від 15.10.2014 року на суму 28 000,00 грн., № 512289 від 15.10.2014 року на суму 12 000,00 грн.; № 512290 від 15.10.2014 року на суму 60 000,00 грн. та № 512291 від 15.10.2014 року на суму 15 500,00 грн.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

16.10.2014 року позивач подав до банку платіжне доручення № 512292, яким залишок грошових коштів в сумі 206 255,51 грн., що обліковувався на рахунку позивача в банківській установі відповідача, перевів на рахунок відкритий останнім в ПАТ «Енергобанк».

Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Умови договору, які спрямовані на обмеження такого права клієнта, є нікчемними. Договір вважається розірваним із моменту отримання банком заяви про закриття рахунка, якщо інший, пізніший строк, не встановлено у заяві про закриття рахунка. Поточний рахунок фізичної особи закривається на підставі його заяви або у разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством.

Згідно ч. 1 п. 20.1. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492 (далі - Інструкція №492) поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта.

Відповідно до ч. 1, 2 п. 20.5. Інструкції №492 закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), коду за ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

17.10.2014 року клієнт подав до банку заяву про закриття банківського рахунку, відкритого на підставі договору.

Однак, грошові кошти, що перебували на гривневому рахунку клієнта в ПАТ «АКБ «Київ» на рахунок в ПАТ «Енергобанк» не перераховано.

Банк листом №111-34/129 від 21.10.2014 року повідомив товариство про те, що закриття рахунку може бути здійснено лише після виконання ним платіжних доручень позивача на перерахування залишку коштів.

Крім того, 21.10.2014 року банк направив клієнту лист, в якому вказав про неможливість закриття рахунку та перерахування коштів клієнта у зв'язку з «недостатністю коштів на кореспондентському рахунку».

У зв'язку з чим, приватне підприємство "Агробізнес-Мінерал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про стягнення 206 616,51 грн. та пені 3 024,52 грн.

Закон встановлює і строки, протягом яких має бути виконано розпорядження володільця рахунка. Однак встановлення правила про зарахування грошових коштів на рахунок клієнта в день надходження до банку відповідного розрахункового документа не є імперативною нормою, адже у договорі сторони можуть передбачити й інший строк виконання розпоряджень володільця рахунка. Інші строки може бути встановлено і законом (наприклад, ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта, а також встановлювати обмеження прав клієнта на розпорядження клієнта грошовими коштами на власний розсуд. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що містяться на його рахунку, допускається за рішенням суду у випадках, встановлених законом (накладення арешту чи вчинення запобіжного заходу тощо).

Законом встановлено також підстави списання коштів із рахунка та черговість списання грошових коштів, особливо якщо грошових коштів, що є на рахунку клієнта, недостатньо для виконання його доручень та вимог інших осіб, вказівки яких для банку є обов'язковими. Наприклад, за загальним правилом банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно у межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не передбачено договором з клієнтом (ч. 1 ст. 1072 ЦК).

Згідно ч. 1 п. 20.6. Інструкції №492 банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо.

Відповідно до п. 2.1.10. Договору Банк зобов'язаний виконувати розрахункові/касові документи Клієнта відповідно до черговості, визначеної чинним законодавством України, дотримуючись строків їх виконання , встановлених чинним законодавством України. Виконувати розрахункові/касові документи Клієнта , які надійшли до Банку: в операційних час - в день їх надходження; в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно повідомлення банку №111-34/129 від 21.10.2014 року станом на 20.10.2014 року на поточному рахунку підприємства № 26005413094901 залишок грошових котів складав 206 506,51 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банком обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено, позовні вимоги підприємства про стягнення з банку грошових коштів у розмірі 206 506,51 грн.

Крім основного боргу позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 024,52 грн. за неналежне виконання зобов'язання з перерахування коштів.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність сторін встановлено за невиконання чи неналежне виконання договору банківського рахунка (за порушення строків операцій за рахунком, безпідставне списання грошових коштів, невиконання розпоряджень клієнта) (ст. 1073 ЦК). Законодавством також встановлено низку штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання банком своїх зобов'язань за договором банківського рахунка.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Тобто, за несвоєчасне списання з вини відповідача коштів з рахунку позивача законодавством передбачена відповідальність у вигляді сплати пені.

Суд першої інстанції здійснивши перерахунок, перевірений колегією суддів, вірно стягнув з відповідача пеню в розмірі 3 024,52 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/23970/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.01.2015 року) по справі № 910/23970/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/23970/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23970/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

П.В. Авдеєв