Постанова

від 15.01.2015 по справі 914/2861/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 914/2861/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т. Б.,

Якімець Г. Г.,

при секретарі Гармата Т.,

з участю представників:

від позивача з'явився,

від відповідача 1 з'явився,

від відповідача 2 з'явився

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"

на рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року, суддя Крупник Р.В.

у справі № 914/2861/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євротек", м. Київ

до відповідачів - 1 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво", м. Львів

про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради та договорів оренди земельних ділянок

В С Т А НО В И В:

рішенням господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» до Львівської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю «Любінське сяйво» про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014 року № 3352 «Про затвердження ТзОВ «Любінське сяйво» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11» та договорів оренди земельних ділянок від 02.06.2014 року.

Підставою відмови в задоволенні позову місцевим господарським судом зазначено те, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу щодо земельних ділянок площею 0,1903 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, а відтак і факт порушення його права прийнятою ухвалою та укладеними договорами оренди спірних земельних ділянок.

Крім того, суд першої інстанції покликався на рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2014 р. у справі №914/1890/14, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» до Львівської міської ради, з участю третьої особи ТзОВ «Любінське сяйво» про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №2931 від 21.11.2013 року якою відведено спірні земельні ділянки, з підстав недоведеності позивачем порушення його прав та охоронюваного законом інтересу прийнятою міськрадою спірною ухвалою.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 скасувати та прийняти рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» задоволити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено наявність порушеного права чи законного інтересу позивача у зв'язку із прийняттям Львівською міською радою оскаржуваної ухвали від 15.05.2014 року № 3352 та передачею спірних земельних ділянок в оренду ТзОВ «Любінське сяйво»; вказує на порушення норм матеріального права, а саме ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, в частині передачі спірних земельних діялнок без проведення земельних торгів та «Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 року № 1675; вказує на порушення норм процесуального права, зокрема, на те, що місцевим господарським судом безпідставно відхилено доводи позивача на наявність встановлених іншим судовим рішенням фактичних обставин, що мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, а саме рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2011 року у справі № 5015/4379/11, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року; вказує, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 111-28 ГПК України не взято до уваги правову позицію Верховного Суду України (постанова від 03.06.2014 р. у справі № 13/17/5022-675/2012) прийняту за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У відзивах на апеляційну скаргу, відповідачі вважають законним рішення суду першої інстанції та вказують, що позивачем не доведено наявність його порушеного права, яке стало підставою для звернення в суд із вказаним позовом.

Представник апелянта, в судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги, надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 скасувати та прийняти рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» задоволити.

Представники відповідача Львівської міської ради та ТзОВ «Любінське сяйво» в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, просили рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року в справі №914/2861/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На думку відповідачів оскаржувана ухвала від 15.05.2014 р. №3352 та договори оренди землі від 02.06.2014 р. не порушують права позивача, як власника об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці по вул. С.Петлюри, 11 та 11-б у м. Львові, оскільки вказані об'єкти знаходяться поза межами спірних земельних ділянок, які надані в користування ТзОВ «Любінське сяйво». Крім того, вважають, що підписанням між ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» та ТзОВ «Любінське сяйво» 26.12.2011 р. меморандуму з вирішення спірних земельних питань, позивач відмовився від спірних земельних ділянок в користь ТзОВ «Любінське сяйво».

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.05.2014 року Львівською міською радою прийнято Ухвалу №3352 «Про затвердження ТзОВ «Любінське сяйво» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11», якою ухвалено затвердити проект відведення земельних ділянок та надати ТзОВ «Любінське сяйво» земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови: 2.1 Ділянки №1 площею 0,1903 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0052), у тому числі площею 0,1807 га. у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); 1.2 Ділянки №2 площею 0,0125 га. (кадастровий № 4610136300:04:002:0053).

02.06.2014р., на виконання вказаної ухвали №3352 від 15.05.2014 р., між Львівською міською радою та ТзОВ «Любінське сяйво» укладено два Договори оренди землі, предметом яких виступають земельні ділянки площею 0,1903 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові.

Як встановлено судом, оскаржувана ухвала стосується земельної ділянки на вул. Петлюри, 11, право користування якою належало ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" продавцю нерухомого майна, яке перейшло до позивача на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2011 року. Відповідно позивач на час прийняття спірної ухвали органом місцевого самоврядування мав право у відповідності до вимог ст. 120 Земельного кодексу України, статей 377 ЦК України у зв'язку з переходом до ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Львів, вул. С Петлюри, буд. №11 та буд. №11-б ставити питання про оформлення права користування на спірні земельні ділянки у розмірах передбачених вимогами земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.06.2011 року між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (продавець) та ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (покупець) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, згідно якого позивач придбав у власність цілісний майновий комплекс ринку «Новий», а саме: критий ринок позначений на плані земельної ділянки літ. «А-1» з критими столами, позначеними на плані земельної ділянки літ. «А-1»; магазином з добудовою літ. «А-1», «А4-1», автостанцією з пероном літ. «А-1»загальною площею 2952,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С Петлюри, будинок №11. Право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна у встановлленому законом порядку було зареєстровано в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається з п. 1.3. вказаного договору, відчужуваний цілісний майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0035, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування, та земельній ділянці загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0036, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування.

25.06.2011 року між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (продавець) та ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого позивач придбав у власність приміщення загальною площею 97,9 кв.м., а саме: нежитлові приміщення 1-6, позначені за планом земельні ділянки літ. «А-1» загальною площею 97,9 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, будинок № 11-б.

Як вбачається з п. 1.3. вказаного договору, відчужуване нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0035, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування, та земельній ділянці загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0036, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування.

Частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна за змістом норма передбачена ч. 1. ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Матеріалами справи підтверджено, що вказані вище земельні ділянки перебували в оренді власника об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, будинок № 11-б та були надані саме для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування.

Зокрема, 24.07.2008 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради №1908 від 12.06.2008р. «Про затвердження ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові» надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. С. Петлюри, 11, загальною площею 0,6404 га, у тому числі, під забудовою 0,3476 га, під твердим покриттям 0,2928 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування. Вказаний договір був зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2008 року, за № 04:08:438:00097 кн. 04-3,а також зареєстрований у Львівській міській раді 24.07.2008 року за № 3-1033, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3 вчинено запис. Вказаний договір оренди було укладено на 10 років до 12.06.2018 року. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання.

24.07.2008 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (орендар) було укладено ще один договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради №1908 від 12.06.2008 р. «Про затвердження ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові» надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Петлюри, 11, загальною площею 0,4818 га, у тому числі під забудовою 0,0135 га, під твердим покриттям 0,4571 га, під озелененням 0,0112 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування. Вказаний договір оренди було укладено на 5 років до 12.06.2013 року. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання.

Таким чином, суд встановив, що ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», як попередньому власнику цілісного майнового комплексу ринку «Новий», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, та нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11-б, було надано Львівською міською радою у встановленому порядку в користування на умовах оренди дві земельні ділянки по вул. С.Петлюри, 11, а саме: площею 0,6404 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, та площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування, цільове призначення яких землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення землі комерційного використання.

При цьому, обидві земельні ділянки по вул. С.Петлюри, 11 у Львові площею 0,6404 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, та площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, перебували під частковою забудовою.

Вказане спростовує висновок суду першої інстанції про те, що придбані позивачем ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» об'єкти нерухомого майна знаходяться виключно на земельній ділянці площею 0,6404 га за кадастровим № 4610136300:04:002:0035 і лише цю земельну ділянку було надано для реконструкції та обслуговування існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові.

Сторонами не надано доказів, що на момент виникнення спірних правовідносин по вул. С.Петлюри, 11 у м.Львові було відведено інші земельні ділянки із розміщеними на них об'єктами нерухомого майна, в тому числі належних ТзОВ «Любінське сяйво». Невідповідність, яка встановлена судом щодо кадастрових номерів на земельних ділянках, що зазначені в договорі купівлі-продажу нерухомого майна та в договорах оренди, що є предметом оскарження обумовлені частковою зміною конфігурації земель, на яких розміщено об'єкти нерухомості, що належать позивачу.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області № 24/132 (2010) від 07.12.2010р. розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0,4818 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0036, та зобов'язано ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» повернути її Львівській міській раді. Вказане рішення суду залишене без змін згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року та постанови Вищого господарського суду України від 14.04.2011 року. При цьому, вказаний договір оренди землі від 24.07.2008 року було розірвано не з підстав неправомірного виділення ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» земельної ділянки площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, а у зв'язку з несплатою орендної плати через неплатоспроможність орендаря, який перебував у процедурі банкрутства згідно постанови господарського суду Харківської області від 14.08.2009 року по справі № Б-19/117-09.

Як зазначається позивачем, спір між ТзОВ "Любінське Сяйво" та ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» з приводу земельної ділянки по вул.С.Петлюри, 11 у м.Львові виник задовго до винесення оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014 року № 3352 та укладення договорів оренди землі від 02.06.2014 року та зумовлений неправомірними діями Львівської міської ради щодо передачі вилученої в ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» земельної ділянки площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, в цілому або частинами, в користування ТзОВ "Любінське Сяйво" без проведення земельних торгів та незаконного обмеження прав інших осіб, в тому числі ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», в реалізації права на участь в конкурсі з продажу права оренди вільної земельної ділянки.

В обґрунтування вказаних доводів позивач вказує на те, що після вилучення за рішенням суду в ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» земельної ділянки площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, Львівською міською радою в порушення вимог ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів з передачі в оренду вільної земельної ділянки, було прийнято ухвалу від 30.06.2011 року № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво» місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11», якою погоджено ТзОВ «Любінське сяйво» місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4818 га (у тому числі площею 0,4665 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду на 5 років для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2011 року у справі № 5015/4379/11, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року, встановлено, що відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1908 від 12.06.2008 р. "Про затвердження ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул.С.Петлюри, 11 у м.Львові" було вилучено за згодою з користування ТзОВ "Новий ринок" земельну ділянку площею 0,66 га на вул.С.Петлюри, 11-б та зараховано до земель міста; вилучено за згодою з користування ВАТ "Львівавтотранс" земельну ділянку площею 0,424 га на вул.Підміській, 16 та зараховано до земель міста; затверджено ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати земельні ділянки на вул.С.Петлюри, 11 для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс "Новий" і його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції: площею 0,6404 га в оренду терміном на 10 років (у тому числі площею 0,0324 га без права загромадження проїзду) та площею 0,4818 га в оренду терміном на 5 років у межах червоних ліній з обмеженнями (у тому числі площею 0,0812 га без права загромадження проїзду).

На виконання вказаної ухвали 24.07.2008 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» (орендар) було укладено договори оренди земельних ділянок на вул. Петлюри, 11 у м.Львові для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» і його обслуговування.

Відповідно до проекту реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий» на вул. С.Петлюри в м. Львові, в результаті реконструкції торгова площа торгово-ринкового комплексу мала б складати 1507 кв.м. В зв'язку з цим, згідно ДБН 360-92, для його обслуговування потрібно розмістити автостоянку із наявністю не менше 121 машино-місце, орієнтовною площею не менше 0,1808 га (з розрахунку 121 машино-місць х 15 кв.м. для розміщення 1 машиномісця). Крім того, необхідно влаштувати пішоходні зони, елементи благоустрою. Відтак, для обслуговування торгово центру, зокрема, розміщення автостоянки, необхідна земельна ділянка площею 0,4818 га, кадастровий №4610136300:04:002:0036, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11. У разі надання її в користування ТзОВ «Любінське сяйво», буде неможливим розміщення автостоянки згідно вимог ДБН 360-92, а також влаштування проїзду, пішохідної зони та елементів благоустрою, тобто в результаті цього в позивача буде порушуватися його законний інтерес в реалізації мети використання об'єкта нерухомості, яку він придбав у попереднього власника.

Вказані обставини, які підтверджені належними засобами доказування та встановлені рішенням господарського суду у справі № 5015/4379/11 підтверджують наявність в ТзОВ «Торгова роздрібна компанія «Євротек» законного інтересу до спірних земельних ділянок та порушення прав позивача внаслідок передачі таких ділянок в оренду ТзОВ «Любінське сяйво» без проведення земельних торгів.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з наявності укладеного 26.12.2011 р. між ТзОВ «Торгова роздрібна компанія «Євротек» та ТзОВ «Любінське сяйво» меморандуму про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо майнового комплексу Ринку "Новий" на вул. Петлюри 11, 11 б у місті Львові та акту від 24.04.2013 р. узгодження меж.

Поряд з тим, оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради від 15.05.2014 р. №3352, яка є предметом даного судового розгляду, ТзОВ "Любінське сяйво" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11, а саме: ділянки №1 площею 0,1903 га та ділянки №2 площею 0,0125 га, в той час, як підпунктами б) пункту 2 Меморандуму від 26.12.2011 р. сторони визначили, що ТзОВ "Любінське сяйво" претендує на отримання в користування земельної ділянки № 4 площею 0,0150 га та земельної ділянки №5 площею 0,1831 га для спорудження торгових рядів і функціонування ринкової торгівлі.

Зміст меморандуму від 26.12.2011 р. та додані до нього графічні матеріали, зокрема план земельної ділянки та акт узгодження меж, не містять визначених координат, кадастрових номерів земельних ділянок, які утворились внаслідок поділу згідно угоди сторін, а також відомостей про винесення меж земельних ділянок в натурі з прив'язкою до місцевості, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що спірні земельні ділянки площею 0,1903 га площею 0,0125 га є тими ж, що зазначені в меморандумі від 26.12.2011 р. оскільки різними є навіть площі цих ділянок.

На момент підписання вказаного меморандуму, жодна із сторін не була зареєстрованим землекористувачем вказаних земельних ділянок.

Підписання між ТзОВ «Торгова роздрібна компанія «Євротек» та ТзОВ «Любінське сяйво» меморандуму від 26.12.2011 р. та акту узгодження меж від 24.04.2013 р. не може вважатись належним доказом погодження чи відмови сторони від права на землю, оскільки така форма не передбачена чинним законодавством.

По суті вказаний меморандум від 26.12.2011 р. є формою фіксації наміру його сторін вирішити спірні земельні питання щодо користування земельною ділянкою прилеглою до майнового комплексу Ринок "Новий" на вул. Петлюри 11 у місті Львові та не встановлює юридичних наслідків пов'язаних із встановленням, зміною чи припиненням права на користування земельними ділянками, оскільки відповідно до вимог закону рішення про надання земельних ділянок приймається органом місцевого самоврядування з дотриманням норм Земельного кодексу України.

Вважаючи вирішеними спірні питання між ТзОВ «Торгова роздрібна компанія «Євротек» та ТзОВ «Любінське сяйво» та приймаючи рішення про передачу земельних ділянок по вул. С.Петлюри, 11 у м.Львові в оренду ТзОВ "Любінське сяйво", Львівською міською радою не встановлено чи було відведено власнику об'єкту нерухомого майна ТзОВ «Торгова роздрібна компанія «Євротек» земельну ділянку необхідну для реконструкції та обслуговування майнового комплексу Ринку "Новий" відповідно до проекту реконструкції та не з'ясовано де саме проходять межі такої ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" зверталось на адресу Львівської міської ради із заявою №43/3 від 04.02.2013 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м.Львів, вул. Петлюри, 11, 11-б загальною площею 0,9163 га в тому числі в межах червоних ліній 0,2761 га з метою продовження договору оренди для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс та його обслуговування.

На час розгляду справи судом, Львівською міською радою не прийнято рішення про погодження ТзОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс по вул. Петлюри, 11, 11-б у м.Львові.

Поряд з тим, 18.06.2013 року ТзОВ "Любінське сяйво" звернулось на адресу Львівської міської ради із заявою про погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій на вул. С.Петлюри, 11 у м.Львові та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.11.13 №2931 погоджено ТзОВ "Любінське сяйво" місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови, а саме: ділянки №1 площею 0,1903 га (у тому числі 0,1807 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); ділянки №2 площею 0,0125 га. Вказана ухвала оскаржена ТзОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек".

При вирішенні питання про порушене право позивача чи охоронюваний законом інтерес, апеляційний суд виходив з наступного.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституції.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Відповідно до ст.21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст.15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України). Таким чином, позивачем є особа, яка звернулася до суду за захистом прав і інтересів, на які вона вказує як на свої.

Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» до Львівської міської ради про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014 року № 3352 «Про затвердження ТзОВ «Любінське сяйво» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11», та договорів оренди земельних ділянок від 02.06.2014 р., укладених на підставі оскаржуваної ухвали, з тих підстав, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням порядку передачі земельних ділянок в оренду, і порушує право позивача на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування та реконструкції об'єктів нерухомості, що належать йому на праві власності.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії на пленарному засіданні.

Відповідно пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, за приписами якої захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Статтею 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Виходячи з приписів чинного законодавства, необхідною умовою для передачі таких земельних ділянок в оренду мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких в подальшому укладається договір оренди. Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 р. у справі № 13/17/5022-675/2012.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради від 15.05.2014 р. №3352 надано в оренду ТзОВ «Любінське сяйво» вільні земельні ділянки на вул. С.Петлюри, 11 у м.Львові без проведення земельних торгів та за відсутності підстав передбачених частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України.

Львівською міською радою не надано доказів дотримання передбаченої законом процедури проведення земельних торгів передбаченої ст.ст. 124, 134-139 Земельного кодексу України, що є передумовою для передачі в оренду вільної земельної ділянки, в тому числі, щодо дотримання вимог «Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові», затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 року № 1675, яке визначає порядок підготовки документів та процедуру продажу земельних ділянок у власність або права оренди.

Зокрема, при винесенні Львівською міською радою оскаржуваної ухвали від 15.05.2014 р. № 2931 не було дотримано порядку формування переліку земельних ділянок, які можуть бути продані у власність або може бути продано право оренди на них; не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, технічного паспорта земельної ділянки та експертної грошової оцінки вартості земельної ділянки відповідно до затвердженого переліку; порушено порядок розгляду та підготовки документів для продажу земель у власність або продажу права оренди земельних ділянок на аукціоні (вільних від забудови земельних ділянок); не забезпечено здійснення публікації у засобах масової інформації щодо проведення земельних торгів та реєстрації учасників аукціону; не забезпечено реалізацію права зацікавлених осіб на участь в аукціоні, чим порушено «Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м.Львові», затверджене ухвалою Львівської міської ради від 26.07.2012 року № 1675.

Таким чином ухвала Львівської міської ради від 15.05.2014 року № 3352 вказаним нормам Земельного кодексу України.

Встановивши, що спірна ухвала Львівської міської ради прийнята з порушенням вимог законодавства, апеляційний суд аналізує чи оспорюваною ухвалою міської ради порушений законний інтерес позивача, який би підлягав захисту в судовому порядку.

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у ст. 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року в справі за № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності.

Відповідно до ст. 1 Протоколу No 1 (Париж, 1952) до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (Рим, 1950) закріплено право громадян і юридичних осіб на повагу належного їм майна, а також встановлено заборону не тільки на довільне позбавлення цього майна, а й на будь-яке довільне втручання органів влади держави-відповідача в користування і розпорядження цим майном.

Зокрема, слід зазначити, що Європейський Суд тлумачить поняття «майно» значно ширше, ніж поняття «власність», що використовується в національному праві держав - учасниць Конвенції. Крім того, поняття «майно» за змістом ст. 1 Протоколу No 1 відрізняється за обсягом і змістом від аналогічного поняття в українському праві.

У справі «Газус Дозье унд Фердертекнік ГмбХ» проти Нідерландів ». Суд вказав, що використовуване в ст.1 Протоколу No1 поняття «майно» (possessions) має автономне (автохтонне) значення, яке безумовно не обмежується правом власності на матеріальні об'єкти. Точно так само, як і речі, деякі інші права і вигоди (interests), що утворюють активи (assets), можна розглядати як «майнові права» (property rights) і, отже, як «майно».

Майно за змістом ст.1 Протоколу No1 підрозділяється на дві основні категорії. По-перше, це «наявне майно» (existing possessions). По-друге, це «активи» (assets), у тому числі вимоги, щодо яких заявник може довести, що він має як мінімум «правомірне очікування» реалізації його майнового права (справа «Копецкий проти Словаччини» Judgment of the Grand Chamber of the European Court of 28 September 2004 on the merits of the application No 44912/98 Kopeckэ v. Slovakia.). Дана категорія включає в себе не тільки матеріальні об'єкти, але, зокрема, і права вимоги, і права на об'єкти інтелектуальної власності, правові підстави на які можуть бути підтверджені відповідно до національного законодавства.

У справі "Бейелер проти Італії" (Judgment of the Grand Chamber of the European Court of 5 January 2000 on the merits of the application No 33202/96 Beyeler v. Italy) Європейський суд чітко визначив, що поняття власності є автохтонним та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві і тлумачиться з огляду на законні інтереси та правомірне очікування.

Під поняттям «правомірне очікування» (legitimate expectation) слід розуміти обґрунтоване припущення про отримання будь-якої майнової вигоди (pecuniary interest) або майнового активу (pecuniary asset). Зазвичай «правомірне очікування» являє собою наявність у особи підстав вважати, що наявне у нього майнове право буде згодом реалізовано. Наприклад, укладення договору, виданні дозволу (ліцензії), нормативному або ненормативному акті, що надає майнові права, а також на який набрав чинності судовому рішенні. Суд вважає, що держава несе відповідальність за дії її органів влади, в результаті яких правомірне очікування на отримання будь-якої майнової вигоди не були реалізовані.

Таким чином Львівський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Львівська міська рада приймаючи ухвалу від 15.05.2014 року N 3352 "Про затвердження ТзОВ "Любінське сяйво" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11" без дотримання належної на це процедури - не дотримала балансу між конкуруючи інтересами ТзОВ "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" та ТзОВ "Любінське сяйво".

Судом встановлено, що охоронюваний законом інтерес позивача стосується реалізації права на користування земельною ділянкою для реконструкції та обслуговування майнового комплексу на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, в тому числі спірними земельними ділянками, які розташовані безпосередньо перед належним на праві власності позивачу об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі належних допустимих засобів доказування колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що висновок суду першої інстанції про те, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами законність свого інтересу щодо земельних ділянок площею 0,1903 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0052) та площею 0,0125 га (кадастровий № 4610136300:04:002:0053) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, а відтак і факт порушення його права прийнятою ухвалою та укладеними договорами є неправильним, оскільки позивачем пред'явлено позов на захист не лише речового права, а й на захист охоронюваного законом інтересу. Відповідно підлягає скасуванню рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставі вищенаведеного, у відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, абз.2 ч.2 ст.20 ГК України, оскаржувана ухвала Львівської міської ради від 15.05.2014 року № 3352 підлягає визнанню недійсною, як така, що суперечить законодавству і порушує законний інтерес позивача.

Згідно роз'яснення, наданого п.2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Оскільки право оренди спірних земельних ділянок виникло в ТзОВ «Любінське сяйво» на підставі ухвали Львівської міської ради від 15.05.2014 року №3352, яка є незаконною та підлягає визнанню недійсною, відтак договори оренди землі від 02.06.2014 р. порушують вимоги ст. 6 Закону України «Про оренду землі», у зв'язку з чим теж підлягають визнанню їх недійсними на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 04.09.2014 року у справі №914/2861/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" до Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" задовольнити повністю.

4. Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради від 15.05.2014 року № 3352 «Про затвердження ТзОВ «Люблінське сяйво» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11».

5. Визнати недійсним договір оренди землі від 02.06.2014 року, укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво", зареєстрований у Львівській міській раді 02.06.2014 року за № 3-2312, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди вчинено запис, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться у м. Львові на вул. Петлюри 11, кадастровий № 4610136300:04:002:0053, загальною площею 0,0125 га, в тому числі, забудова - 0,0010 га, тверде покриття - 0,0090 га, озеленення - 0,0025 га, для розміщення ринку із збірно-роздрібних конструкцій та його обслуговування.

6. Визнати недійсним Договір оренди землі від 02.06.2014 року, що укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люблінське сяйво», зареєстрований у Львівській міській раді 02.06.2014 року за № 3-2313, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди вчинено запис, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться у м. Львові на вул. Петлюри 11, кадастровий №4610136300:04:002:0052, загальною площею 0,1903 га, в тому числі, забудова - 0,0583 га,тверде покриття - 0,1320 га для розміщення ринку із збірно-роздрібних конструкцій та його обслуговування.

7. Стягнути з Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (ЄДРПОУ 37378350) 1 827,00 грн. в повернення судового збору за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люблінське сяйво» (ЄДРПОУ 31290276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (ЄДРПОУ 37378350) 1 827,00 грн. в повернення судового збору за розгляд позовної заяви в суді першої інстанції.

9. Стягнути з Львівської міської ради (ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (ЄДРПОУ 37378350) 913, 50 грн. в повернення судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люблінське сяйво» (ЄДРПОУ 31290276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" (ЄДРПОУ 37378350) 913, 50 грн. в повернення судового збору за подання апеляційної скарги.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

12. Господарського суду Львівської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

13. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т. Б.

Суддя Якімець Г.Г