Рішення

від 19.01.2015 по справі 920/29/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.2015 Справа № 920/29/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетінг-центр LTD», м. Суми;

до відповідача: Сумської міської ради, м. Суми;

про усунення перешкод в користуванні орендованої земельної ділянки шляхом визнання частково недійсним рішення Сумської міської ради

СУДДЯ О.В.КОВАЛЕНКО

За участю представників сторін:

Від позивача: Білик С.І., довіреність №АА004 від 08.01.2015 р.; Кірноз Р.А., довіреність №АА005 від 08.01.2015 р.;

Від відповідача: Базіль Р.В., довіреність №2603/02.02.02-17 від 26.12.14 р.;

При секретарі судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору: позивач просить суд усунути перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою, в зв'язку з чим визнати недійсним рішення Сумської міської ради №2180-МР від 06.03.2013 р. та №1943-МР від 19.12.2012 р. в частині встановлення нового цільового призначення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, площею 1,27 га, кадастровий номер 5910136300:06:003:0058.

Представники позивача в заяві від 19.01.2015 р. уточнили позовні вимоги, виклали їх в новій редакції та просять суд скасувати рішення Сумської міської ради №2180-МР від 06.03.2013 р. та №1943-МР від 19.12.2012 р. в частині встановлення нового цільового призначення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, площею 1,27 га, кадастровий номер 5910136300:06:003:0058.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що призначення спірної земельної ділянки було змінено у зв'язку з внесенням змін до містобудівних умов та генерального плану міста .

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази по справі, суд встановив:

27 листопада 2007 р. між Сумською міською радою і ТОВ «Маркетінг-центр LTD» був укладений договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення Сумської міської ради від 27.10.2007 р. №961-МР «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» надав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, загальною площею 1,2700 га, з категорії земель житлової та громадської забудови, під будівництво житлового будинку.

Земельна ділянка передається в оренду за актом прийому-передачі, який оформлюється у термін не пізніше семи днів з моменту підписання цього договору та вступає в силу з моменту набуття ним чинності /п.2.3. Договору/.

Згідно п. 2.2. Договору він укладений терміном до 27 жовтня 2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 08.01.2013 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2012 р. (якою рішення господарського суду Сумської області залишене без змін) у справі №5021/1852/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетінг-центр LTD» задоволено та визнано укладеною додаткову угоду до Договору в редакції, відповідно до якої поновлюється Договорів на тих самих умовах, які були передбачені Договором (в попередній редакції) та терміном до 25 вересня 2017 р.

Таким чином, судом встановлено, що Договір дійсний до 25 вересня 2017 р.

Договір зареєстрований Сумським міжрайонним реєстраційним відділенням Сумської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.01.2008 р. №040861200019.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконував умови Договору, проте відповідач рішеннями Сумської міської ради від 19.12.2012 р. №1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 р. №139-МР та рішенням від 06.03.2013 р. №2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60 до земель установ і підприємств обслуговування, навчальної зони, незаконно змінив функціональне та цільове призначення земельної ділянки, яка надана в оренду позивачу. Вказані рішення були прийняті під час дії умов договору оренди спірної земельної ділянки, чим порушено його права як орендаря земельної ділянки.

Судом встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, у відповідності до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 87/11.01-32 від 25.10.2012 р. (а.с. 20-21) та декларації про початої виконання будівельних робіт № СМ 08312213425 від 08.11.2012 р. (а.с. 22-23) в порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивач набув право на здійснення будівництва багатоквартирного житлового будинку. З метою внесення відповідних змін в проект будівництва позивач звернувся до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з листом № ПО від 28.07.2014р. (а.с.24) про внесення змін у містобудівні умови, проте відповідач, у відповіді № 101/22.01-15 від 11.08.2014 р. (а.с. 25) повідомив, що до позивача мають застосовуватися норми зміненого Генерального плану, встановлені рішенням СМР № 1943-МР від 19.12.2012 р. (а.с. 26) та Плану зонування території, встановлені рішенням СМР № 2180-МР від 06.03.2013 р. (а.с. 27), у зв'язку з чим у зміні містобудівних умов було відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний не втручатись у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору.

Згідно п. 4.2. Договору позивач має право використовувати орендовану земельну ділянку на власний розсуд відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору, одержувати продукцію і доходи, використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 2.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо раціонального використання та охорони землі, вимог екологічної безпеки при використанні землі.

Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» передбачено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ст. 16 цього ж Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Зі змісту ч.2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ст. 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором. Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Зі змісту п. 1.3. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011, вбачається, що містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Відповідно до п. 1.4. зазначеного порядку чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв'язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, судом встановлено, що рішення СМР № 1943-МР від 19.12.2012 р. та СМР № 2180-МР від 06.03.2013 р. змінює генеральний план міста та встановлює нове цільове призначення земельних ділянок, а отже прийнявши Зміни до генерального плану та План зонування території відповідачем змінено цільове призначення земельної ділянки (з земель житлової та громадської забудови на землі установ і підприємств обслуговування, навчальна зона), переданої в оренду позивачу в строк до 25 вересня 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 цієї ж статті).

Зі змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року в справі № 1-9/2009 органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») і не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень - виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997року N 1-зп ...

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які за законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що рішення Сумської міської ради № 1943-МР від 19.12.2012 р. та № 2180-МР від 06.03.2013 р. змінюють генеральний план міста та встановлюють нове цільове призначення спірної земельної ділянки, що порушує право позивача на будівництво багатоквартирного житлового будинку, набуте на підставі договору оренди землі та поданої декларації на початок будівництва, а отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» і вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Тому, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Сумської міської ради №2180-МР від 06.03.2013 р. та №1943-МР від 19.12.2012 р. в частині встановлення нового цільового призначення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, площею 1,27 га, кадастровий номер 5910136300:06:003:0058, яка перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетінг-центр LTD» (40000, м. Суми, вул. Куликівська, 27, код 21108536) на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.11.2007 р., укладеного між Сумською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетінг-центр LTD».

3. Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2, код 23636315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетінг-центр LTD» (40000, м. Суми, вул. Куликівська, 27, код 21108536) 1218 грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 22.01.2015 року .

Суддя О.В. Коваленко