Постанова

від 02.04.2015 по справі 920/29/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 920/29/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І. , суддя Шепітько І.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача -Білик С.І. (довіреність №АА004 від 16.01.2015 року),

відповідача - Базіль Р.В. (довіреність №2603/02.02.02-17 від 26.12.2014 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.1120С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетінг-центр LTD", м.Суми,

до Сумської міської ради, м.Суми

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Маркетінг-центр LTD",, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Сумської міської ради, в якій просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.01.2015 року) скасувати рішення Сумської міської ради № №2180-МР від 06.03.2013 р. та №1943-МР від 19.12.2012 р. в частині встановлення нового цільового призначення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, площею 1,27 га, кадастровий номер 5910136300:06:003:0058.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.01.2015 року у справі № 920/29/15 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27 листопада 2007 р. між Сумською міською радою і ТОВ "Маркетінг-центр LTD" був укладений договір оренди земельної ділянки (далі- договір), відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення Сумської міської ради від 27.10.2007 р. №961-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками" надав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, загальною площею 1,2700 га (а.с.13).

Відповідно до п.1.3. договору, категорія земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.

Згідно п.2.1 договору, земельна ділянка надається в оренду під будівництво житлового будинку, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі змішаного використання.

Договір укладається терміном до 27 жовтня 2012 р. (п.2.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Сумської області від 08.01.2013 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2012 р. (якою рішення господарського суду Сумської області залишене без змін) у справі №5021/1852/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетінг-центр LTD" задоволено та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 27.11.2007 року, відповідно до якої договір оренди поновлюється на термін до 25.09.2017 року (а.с.16).

25.10.2012 р. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради було надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/11.01-32 для будівництва житлового будинку, де зазначено наміри забудови: будівництво 9-ти поверхового житлового будинку з вбудованим спеціалізованим магазином. Замовник: ТОВ "Маркетінг-центр LTD" (а.с.20).

08.11.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області була зареєстрована декларація № СМ 08312213425 про початок виконання будівельних робіт. Замовником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетінг-центр LTD" (а.с.22).

З метою внесення відповідних змін в проект будівництва, позивач звернувся до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з листом № 110 від 28.07.2014 р. про внесення змін у містобудівні умови (а.с.24)

Відповідач надав відповідь та листом № 101/22.01-15 від 11.08.2014 р. повідомив, що до позивача мають застосовуватися норми зміненого Генерального плану, встановлені рішенням СМР № 1943-МР від 19.12.2012 р. та Плану зонування території, встановлені рішенням СМР № 2180-МР від 06.03.2013 р., у зв'язку з чим у зміні містобудівних умов було відмовлено (а.с. 25).

Позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що рішеннями Сумської міської ради від 19.12.2012 р. №1943-МР "Про затвердження містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану міста Суми" та рішенням від 06.03.2013 р. №2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Суми" в частині віднесення земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60 до земель установ і підприємств обслуговування, навчальної зони, незаконно змінив цільове призначення земельної ділянки, яка надана в оренду позивачу. На думку позивача, вказаним рішеннями відповідач створив перешкоди позивачу у користуванні орендованою земельною ділянкою та порушив права позивача, передбачені ч.1 ст.95 ЗК України.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в т.ч. шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів (ст.20 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 цієї ж статті).

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до вимог ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Разом з тим, план зонування території повинен розроблятися на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється з дотриманням вимог щодо урахування попередніх рішень стосовно планування і забудови територій, відображення існуючої забудови та інше (ст.18 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення Сумської міської ради від 27.10.2007 р. №961-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками" відповідач надав позивачу в оренду земельну ділянку.

Згідно п.2.1 договору, земельна ділянка надана в оренду під будівництво житлового будинку.

Відповідно до п.1.1 договору, на земельній ділянці знаходиться житловий будинок, незавершений будівництвом.

25.10.2012 р. Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради було надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №87/11.01-32 , де вказано цільове призначення земельної ділянки - під будівництво житлового будинку (а.с.20).

08.11.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області була зареєстрована декларація № СМ 08312213425 про початок виконання будівельних робіт. Замовником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетінг-центр LTD" (а.с.22).

Таким чином, судом встановлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 60, на час укладення договору оренди знаходився об'єкт незавершеного будівництва, земельна ділянка була надана позивачу для здійснення будівництва, позивач зареєстрував декларацію про початок будівельних робіт.

Відповідно до проекту внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР та згідно плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 2180-МР від 06.03.2013р., спірна земельна ділянка розташована на території, яка відноситься до навчальної зони (Г-3).

Як вбачається з пояснювальної записки до Плану зонування територій, переважні види використання навчальної зони (Г-3): вищі та середні спеціальні учбові заклади, в тому числі коледжі та ліцеї при вищих учбових закладах; наукові та науково-пошукові заклади; центри наукової інформації; сквери, озеленені території; бібліотеки; конференц-зали.

Супутні види дозволеного використання: кінотеатри, розважальні комплекси; виставочні зали, музеї; фізкультурно-оздоровчі центри; гуртожитки та будинки сімейного типу для проживання студентів та викладацького складу; поліклініки, аптеки; магазини (а.с.36).

Отже, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач змінив генеральний план міста та змінив вид цільового призначення спірної земельної ділянки, а саме з земель громадської та житлової забудови на землі установ та підприємств обслуговування, навчальна зона.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність зміни виду цільового призначення земельної ділянки, яка надана позивачу в оренду для будівництво житлового будинку.

Крім того, відповідно до п. 1.3. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011, містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Відповідно до п. 1.4. зазначеного порядку чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв'язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, оскаржувані рішення Сумської міської ради, в частині зміни виду цільового призначення спірної земельної ділянки, не відповідають закону та порушують права землекористувача, передбачені статтею 415 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Сумської міської ради № 1943-МР від 19.12.2012 р. та № 2180-МР від 06.03.2013 р. змінюють генеральний план міста та встановлюють нове цільове призначення спірної земельної ділянки, що порушує право позивача на будівництво багатоквартирного житлового будинку, набуте на підставі договору оренди землі та поданої декларації на початок будівництва, а отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржувані рішення опубліковані на офіційному сайті Сумської міської ради, у зв'язку з чим у позивача була можливість надати свої зауваження та пропозиції стосовно проектів рішень, у встановлений для цього строк.

Колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 16.04.2009 р. у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частини 1, 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Також, слід приймати до уваги, що встановлене порушення права позивача є триваючим, наслідки недодержання особою вказаного строку законом не передбачені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень повинен був врахувати раніше прийняте рішення Сумської міської ради від 27.10.2007 р. №961-МР "Про припинення та перехід права користування земельними ділянками", а також договір оренди земельної ділянки від 27.11.2007 року, у зв'язку з чим доводи апелянта є необґрунтованими.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вимога позивача щодо збільшення площі фундаменту будівлі суперечить Державним будівельним нормам, не відповідає містобудівній документації не приймається до уваги колегією суддів, оскільки не стосується предмету спору у даній справі та досліджувалось судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2015 року у справі № 920/29/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.01.2015 року у справі №920/29/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі №920/29/15 підписано 07.04.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Шепітько І.І.