Ухвала

від 19.01.2015 по справі 910/16617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/16617/14 19.01.15 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол"

На дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного

управління юстиції у м. Києві

У справі за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах

держави в особі

Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації,

Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування

житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної

адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол"

про стягнення заборгованості в сумі 134 608,09 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін

Від прокуратури не з'явився

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Від ВДВС Пацюк К.І. - по дов. №б/н від 10.12.2014р.

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" про стягнення 134 608,09 грн. заборгованості по орендній платі та компенсації плати за землю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2014 року у справі № 910/16617/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, б. 19; ідентифікаційний код 21504182) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" (13086, м. Київ, вул. Соціалістична, б. 6; ідентифікаційний код 35756919) 134 608 грн. 09 коп основного боргу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" (03186, м. Київ, вул. Мартиросяна, б. 19; ідентифікаційний код 21504182) в доход спеціального фонду Державно16 бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору 2 692 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2014р., яке набрало законної сили 07.11.2014р., господарським судом міста Києва видано відповідний наказ, що відповідає резолютивній частині вказаного рішення.

11.12.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просить суд:

- Визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 грудня 2014 року ВП №45051656, винесену головним державним виконавцем Козаком Р.П. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

- Визнати протиправними та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 грудня 2014 року ВП №45051656, винесену старшим головним виконавцем Козаком Р.П. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2014р. розгляд скарги було призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2015р.

Представники прокуратури, позивача та відповідач судове засідання не з»явилися. Про час та місце розгляду скарги судом сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 21.01.2014р. представник ДВС проти скарги заперечував з підстав, викладених в письмових поясненнях, поданих 21.01.2014р. через відділ діловодства суду.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ВДВС, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови, що датовані 02.12.2014р. боржник отримав лише 08.12.2014р., що позбавило його можливості в добровільному порядку виконати рішення суду у встановлений державним виконавцем строк (до 19.11.13).

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та законом України "Про виконавче провадження".

Суд відзначає, що у відповідності до ст. ст. 19, 22, 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Крім того, п 1 ч. 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів скарги вбачається, що 02.12.2104р. головним державним виконавцем Козаком Р.П. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45650516 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.11.2014. № 910/16617/14 та встановлено боржнику строк для самостійного виконання в термін до 08.12.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 45650516 від 02.12.2014 у порядку, встановленому законом, тому підстави для скасування зазначеної постанови відсутні.

Далі, як встановлено судом, 02.12.2014. головним державним виконавцем Козаком Р.П. відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві за заявою стягувача винесено постанову ВП № 45650516 про арешт майна відповідача у межах суми звернення стягнення та заборону його відчуження лише в межах суми боргу.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. (ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, приписами ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, винесення постанови про накладення арешту на майно боржника та заборону його відчуження ставиться в залежність від наявності заяви стягувача, виноситься одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження та не ставиться в залежність від факту направлення/ненаправлення чи дати отримання вказаних постанов стягувачем.

Таким чином, з матеріалів скарги вбачається, що державний виконавець діяв у межах та в порядку, встановлених законодавством України.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Враховуючи викладене в сукупності, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" на дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві є необґрунтовано та недоведеною і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" на дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві у справі № 910/16617/14 за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" про стягнення 134608,09 грн., відмовити повністю.

СуддяТ.Ю. Трофименко