Рішення

від 13.01.2015 по справі 907/1183/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.2015р. Справа № 907/1183/14

За позовом державного підприємства „Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи", м. Київ

ДО дочірнього підприємства „Закарпатська інженерна компанія", с. Гукливий Воловецького району

ПРО розірвання договору від 22.02.2006 року на пайову участь у будівництві бази відпочинку „Верховина" в с. Лікарня Мукачівського району та стягнення суми 688600грн., в тому числі 550000грн. збитків, 100100грн. пені та 38500грн. штрафу

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Гетіков В.М. - представник за довіреністю від 11.12.2014р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство „Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи", м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до дочірнього підприємства „Закарпатська інженерна компанія", с. Гукливий Воловецького району про розірвання договору від 22.02.2006 року на пайову участь у будівництві бази відпочинку „Верховина" в с. Лікарня Мукачівського району та стягнення суми 688600грн., в тому числі 550000грн. збитків, 100100грн. пені та 38500грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2014р. порушено провадження у справі №907/1183/14 та призначено справу до розгляду на 16.12.2014р.

Ухвалою суду від 16.12.2014р. розгляд справи було відкладено на 13.01.2015р. з мотивів, зазначених в ній.

Позивач свого представника в судове засідання направив, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Зазначає про доведення матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на пайову участь у будівництві, стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору, пені в порядку вимог ст. 231 Господарського кодексу України та штрафу.

Відповідач вимог ухвали суду від 03.12.2014р. та від 16.12.2014р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : 89140, Закарпатська область, Воловецький район, с. Гукливвий, буд.. 200, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.11.2014 є місцезнаходженням відповідача. Ухвала суду від 03.12.2014р. повернута на адресу суду з відміткою про відсутність підприємства за даною адресою.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.01.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2006 року між Закарпатською обласною службою Української державної інвестиційної експертизи та Дочірнім підприємством «Закарпатська інженерна компанія» (надалі - ДП «ЗІКО», Відповідач) був укладений договір на пайову участь у будівництві бази відпочинку «Верховина» в с. Лікарня, Мукачівського району, Закарпатської області.

05 січня 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору від 22.02.2006 року, згідно з якою, в зв'язку з припиненням Закарпатської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи шляхом приєднання до державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи» (далі - ДП «Укрдержбудекспертиза», Позивач), було відповідно замінено сторону по Договору від 22.02.2006 року, а права й обов'язки Закарпатської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи перейшли до філії ДП «Укрдержбудекспертиза» в Закарпатській області, яка являється відокремленим структурним підрозділом ДП «Укрдержбудекспертиза» (правонаступник).

Відповідно до розділу 2 Договору від 22.02.2006 року Позивач проводить фінансування будівництва на суму 550 000,00 грн. В свою чергу, Відповідач зобов'язується провести і передати у власність Позивача частину майна на суму 550000грн. Строк закінчення будівництва - 25 грудня 2011 року. Протягом 30 днів після закінчення будівництва об'єкта і здачі його в експлуатацію, Відповідач зобов'язується передати Позивачу у власність частину майна еквівалентну оплаченій сумі з наданням всіх необхідних документів про право власності.

Згідно з розділом З Договору від 22.02.2006 року фінансування пайового будівництва Позивачем здійснюється перерахуванням на розрахунковий рахунок Відповідача 550 000,00 грн.

На виконання пунктів 2.1, 3.1. Договору від 22.02.2006 року Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача суму в розмірі 550000грн. в якості фінансування пайового будівництва згідно платіжних доручень від 07.03.2006 року № 89 на суму 200000грн. та від 15.03.2006 року № 97 на суму 350000грн.

Таким чином, Позивач добросовісно виконав свої зобов'язання за Договором від 22.02.2006 року.

Разом з тим, Позивач стверджує, що Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання та не передав Позивачу частину майна на суму 550000грн. відповідно до умов Договору від 22.06.2006 року, чим порушив п. 2.2, п. 2.З, п. 2.4. даного Договору.

02 грудня 2010 року філія ДП «Укрдержбудекспертиза» у Закарпатській області направила в адресу ДП «ЗІКО» лист від 02.12.2010 року № 227/1 з проханням надати інформацію стосовно будівництва бази відпочинку «Верховина». У відповідь Відповідач надав лист від 08.12.2010 року № 64, зі змісту якого випливає, що ним проведені лише підготовчі роботи і повідомлено, що на даний момент роботи не проводяться в зв'язку з відсутністю коштів

12 січня 2011 року ДП «Укрдержбудекспертиза» надіслало в адресу ДП «ЗІКО» лист від 12.01.2011 року № 90 з проханням надати більш повну інформацію щодо будівництва бази відпочинку «Верховина». У відповідь на адресу Позивача надійшов лист Відповідача від 10.02.2011 року № 7, в якому повідомлялося, що будівництво не може бути продовжено в зв'язку з відсутністю коштів і зроблено пропозицію додатково проінвестувати проект або перекупити його.

Крім того, 12 січня 2011 року Позивач також звернувся листом від 12.01.2011 року № 91 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з проханням надати інформацію про хід будівельних робіт. У відповідь на адресу Позивача надійшов лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.02.2011 року № 40-16-477, в якому зазначалося про те, зокрема, що будівельні роботи давно вже не ведуться, а термін дії дозволу на будівництво сплив ще 14.03.2008 року.

04 липня 2011 року Позивач направив на адресу Відповідача лист від 04.07.2011 року № 2658, який містив прохання повідомити про подальші дії стосовно врегулювання ситуації, що склалася та поновлення будівельних робіт для здачі об'єкта в обумовлений строк, або можливості повернення коштів Позивачу. Ніякої відповіді на вказаний лист Відповідач не надав.

Відтак, з огляду на впевненість у тому, що об'єкт будівництва бази відпочинку «Верховина», не буде збудований у визначений п. 2.3. Договору від 22.02.2006 року строк (25.12.2011 року), а також неможливість Відповідача взагалі надати будь-яку інформацію щодо орієнтовних строків поновлення будівництва, 28 листопада 2011 року філія ДП «Укрдержбудекспертиза» у Закарпатській області направила на адресу Відповідача лист від 28.11.2011 року № 187 з вимогою повернення коштів та розірвання договору. До зазначеного листа було додано проект підписаної з боку директора філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Закарпатській області додаткової угоди про розірвання договору. Натомість, відповіді на вказаний лист Відповідач не надав.

Позивач стверджує, що невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 22.02.2006 року стосовно не закінчення об'єкта будівництва у строк, передбачений п. 2.3. Договору від 22.02.2006 року, а також неспроможність взагалі назвати орієнтовну дату поновлення та закінчення будівництва є істотними порушеннями умов зазначеного Договору. Враховуючи викладене, просить суд розірвати Договір від 22.02.2006 року на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, зазначає про те, що відповідно до п. 4.1 Договору від 22.02.2006 року, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

При цьому вказує на те, що згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

ДП «Укрдержбудекспертиза» є підприємством, яке відноситься до державного сектору економіки, створене відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 12.12.2007 року № 358 (копія додається) з метою проведення комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного Договору від 22.02.2006 року більш ніж 2,5 роки.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму 550000грн. збитків, а також штрафні санкції за невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором від 22.02.2006 року у сумі 138600грн., з них пені - 100100грн., штрафу - 38500грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, матеріалами справи беззаперечно встановлено факт порушення відповідачем умов договору в частині забезпечення проведення своєчасного будівництва бази відпочинку у строк до 25.11.2011р. та його передачі позивачу у строк до 24.01.2012р.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на вищенаведене, вимога позивача про розірвання договору від 22.06.2006р. підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що саме відповідач істотно порушив умови договору, не завершив будівництво об'єкту паювання у строк, передбачений договором, а також не передав позивачу збудованого об'єкту відповідно до його пайового внеску, а порушення суб'єктивного права позивача на отримання у власність частини збудованого майна відповідно до його пайового внеску знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з бездіяльністю відповідача.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 550000грн. збитків підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 138600грн. штрафних санкцій, в тому числі 100100грн. пені та 38500грн. штрафу, які підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів , виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних, в порядку ст. 38 ГПК України, сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір на пайову участь у будівництві від 22.06.2006р., укладений між філією Державного підприємства державного підприємства „Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи", м. Київ та Дочірнім підприємством «Закарпатська інженерна компанія».

3. Стягнути з дочірнього підприємства „Закарпатська інженерна компанія" (89140, Закарпатська область, Воловецький район, с. Гукливвий, буд. 200 код ЄДРПОУ 30105167) на користь державного підприємства „Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи" (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26, код ЄДРПОУ 35691621) суму 688600грн., в тому числі 550000грн. збитків, 100100грн. пені та 38500грн. штрафу та суму 14990грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 22.01.2015р.

Суддя О.Ф. Ремецькі