Постанова

від 21.01.2015 по справі 902/721/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 902/721/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 21.07.2014 року у справі № 902/721/14 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борди України Медіа"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 86067,19 грн попередньої оплати, перерахованої згідно договору підряду

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Мельник П.А.) від 21 липня 2014 року у справі №902/721/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Борди України Медіа» (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 86067,19 грн. попередньої оплати, перерахованої згідно договору підряду задоволено /а.с. 72-74/. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борди України Медіа" (83087, м.Донецьк, пр-т О.Матросова, 24а, код ЄДРПОУ 35794823) 80950,00 грн. попередньої оплати, 3171,47 грн. пені, 1214,25 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 731,47 грн. 3% річних та 1827,00 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що доказів виконання робіт чи повернення залишку попередньої оплати матеріали справи на момент прийняття рішення не містять. Протягом тривалого часу відповідач користувався чужими грошовими коштами. Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо проведення розрахунку в сумі 80950,00 грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 21.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Борди України Медіа» /а.с.100-102/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що не відображає усіх обставин справи та підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт зазначає, що вимоги №20/12/13 від 20 грудня 2013 року він не отримував, в справі відсутні докази вручення відповідачу даного листа; оскільки на той час (12.2013 року) відбувалась так звана революція гідності відповідач був позбавлений можливості здійснювати будь-які роботи через відсутність для цього матеріально-технічної бази; 12.12.2013 року між позивачем та ТОВ «ВінБудРесурс» укладено договір субпідряду на виконання робіт щодо монтажу та реконструкції 9 бордів, 6 з яких указані у Договорі, вартість послуг склала 72642,85 грн. Так, субпідрядником на підставі даного договору було виконано робіт на суму 68900 грн. та додатково було виконано перенос бігборда по вулиці Келецька на 100 метрів, вартість робіт - 3000 грн.. Також додатково проведено демонтаж, перевезення та розгрузку бігборду по вулиці Інтернаціоналістів, вартість робіт - 4200 грн.; особисто відповідачем на виконання умов Договору було обшито композитом рекламний борд за адресою м.Вінниця, вул.50-річчя Перемоги (біля будинку №6) на суму 13500 грн. та рекламний борд за адресою вул.Тарнагродського (навпроти будинку №15) на суму 13500 грн.; докази частково виконаної роботи відповідачем, а саме фото, неодноразово пересилались на електронну адресу позивача.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року у справі №902/721/14 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 11 грудня 2014 року /а.с. 98-99/.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Борди Україна Медіа» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи викладені у оскаржуваному рішенні господарського суду Вінницької області.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А. /а.с. 122/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 21 січня 2015 року /а.с. 124/.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /а.с. 126/.

В судове засідання апеляційної інстанції апелянт не з'явився. Копію ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року про відкладення розгляду апеляційної скарги на 21.01.2015 року апеляційною інстанцією надіслано на поштові адреси відповідача та його представника, зазначені в апеляційній скарзі. Юридична адреса фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на яку відправлялася поштова кореспонденція як судом першої так і апеляційної інстанції відповідає адресі, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 47-48/.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Також, згідно із вимогами пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 року про відкладення розгляду справи проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправлення цього документа у трьох примірниках.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Борди Україна Медіа" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір підряду на виконання робіт (далі - Договір), згідно положень якого, відповідач зобов'язався виконати згідно технічного завдання позивача роботи щодо реконструкції та монтажу рекламних конструкцій (далі - роботи), а позивач - прийняти та оплатити вартість робіт на умовах, вказаних в Договорі.

Згідно пункту 2.2 Договору, відповідач був зобов'язаний виконати роботи в строк не більше 15 робочих днів з моменту оплати позивачем суми передоплати, вказаної в пункті 3.2 Договору.

Вартість робіт, згідно пункту 3.1, вказується у Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Специфікації № 1 від 16.09.2013 року, вартість робіт становить 115642,86 грн..

За приписами пункту 3.2 Договору, оплата здійснюється позивачем на підставі отриманих рахунків шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача наступним чином:

- передоплата в розмірі 70% від загальної вартості робіт, вказаних в Специфікації;

- решту 30% позивач перераховує відповідачеві протягом 7 робочих днів після передання відповідачем фотозвіту про виконання робіт та підписання сторонами Акту виконаних робіт.

Згідно виставлених рахунків відповідача, які містяться в матеріалах справи, позивач здійснив передоплату в розмірі 80950,00 грн., що складає 70% від загальної вартості робіт, вказаних в Специфікації №1 від 16.09.2013 року, про що свідчать платіжні доручення №2714 від 28.10.2013 року, №833 від 04.12.2013 року та №834 від 04.12.2013 року.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, датою зарахування передплати на рахунок відповідача у повному обсязі вважається день, коли позивач перерахував останню частину коштів, тобто - 04.12.2013 року. З цього моменту почав спливати строк, передбачений пунктом 2.2 Договору (15 днів), в який відповідач був повинен виконати роботи.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору, після підписання даного Договору Замовник надає Виконавцю технічне завдання. Не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту виконання робіт, Виконавець надає Замовнику фото-звіт всіх рекламоносіїв, вказаних в технічному завданні.

Згідно пункту 5.3. Договору, по закінченню виконаних відповідно до технічного завдання Виконавцем робіт, на протязі 3 (трьох) днів Сторонами підписується акт прийому-передачі виконаних робіт.

Пунктами 5.5, 5.6 Договору передбачено, що роботи повинні бути виконані Виконавцем і здані Замовнику у відповідності з умовами Договору. Закінченням робіт вважається підписання сторонами Актів приймання-передачі виконаних робіт за умови надання Виконавцем відповідного фото-звіту.

20 грудня 2013 року позивачем було здійснено виїзд за адресами розміщення рекламних конструкцій (м.Вінниця, вул.30-річчя Перемоги; м.Вінниця, вул.Келецька, 106; м.Вінниця, вул.Данила Нечая; м.Вінниця,вул.Київська/Тарногодського; м.Вінниця, вул.50 років Перемоги; м.Вінниця, вул.Воїнів Інтернаціоналістів), про що було складено акт обстеження рекламних конструкцій, який свідчить про те, що станом на дату огляду працівниками ТОВ "Борди Україна Медіа" обумовлених конструкцій, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не приступив до виконання обов'язків, передбачених пунктами 1.1 та 2.2 Договору підряду на виконання робіт від 16.09.2013 року і Специфікацією №1 від 16.09.2013 року, та не виконував жодних робіт з реконструкції та монтажу вказаних вище рекламних конструкцій.

20 грудня 2013 року ТОВ «Борди України медіа» на адресу відповідача було направлено вимогу № 20/12/13 щодо повернення сплаченої ним передоплати в сумі 80950,00 грн. (фіскальний чек №4592 від 20.12.2013 року /а.с. 55/), однак, вона залишена останнім без виконання.

Доказів виконання робіт чи повернення залишку попередньої оплати не надано як суду першої так і апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище в пункті 2.2 Договору сторони встановили строк, в який відповідач був зобов'язаний виконати договірні роботи - не пізніше 15 робочих днів з моменту оплати замовником суми передоплати.

Вимогою від 20.12.2013 року, яка міститься в матеріалах справи, позивач вимагав повернення сплаченої ним передоплати в сумі 80950,00 грн. (фіскальний чек №4592 від 20.12.2013 року /а.с. 55/).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги те, що протягом тривалого часу відповідач користувався чужими грошовими коштами, а також те, що доказів проведення розрахунку в сумі 80950,00 грн. відповідач не надав, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Також судами розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 3171,47 грн. пені за період з 21.12.2013 року по 01.05.2014 року, 3% річних в сумі 731,47 грн. та 1214,25 грн. інфляційних втрат за цей же період.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.1. Договору від 16.09.2013 року передбачено, що за несвоєчасне виконання обов'язків, передбачених договором, відповідач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості невиконаних обов'язків.

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги розрахунок заявленої до стягнення пені, виходячи з наступного.

Оскільки строки повернення передоплати (авансу) сторонами не були обумовлені, ТОВ «Борди України медіа» 20.12.2013 року направило на адресу відповідача вимогу за №20/12/13.

Положеннями частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, виходячи з вказаних умов Цивільного кодексу України, з 28.12.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання щодо повернення позивачу отриманої ним передоплати.

Колегією суддів здійснено розрахунок пені за період з 28.12.2013 року по 01.05.2014 року та встановлено, що розмір пені становить 3801,32 грн., а кількість днів прострочення становить 124 дні. Оскільки, суди не вправі виходити за межі позовних вимог, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі, яка вказана в прохальній частині позову позивачем, а саме 3171,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність розрахунку 3% річних та інфляційних та встановлено, що їх розмір становить 825,02 грн. та 5626,46 грн. відповідно, відтак, стягненню підлягають 3% річних в розмірі 731,47 грн. та інфляційні в розмірі 1214,24 грн., які зазначені в прохальній частині позовної заяви.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На підтвердження виконання своїх обов'язків за Договором підряду на виконання робіт від 16 вересня 2013 року апелянтом надано Договір від 12 грудня 2013 року, який укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "ВінБудРесурс" та Довідку ТОВ "ВінБудресурс" від 18.11.2014 року, однак дані документи не приймаються колегією суддів до уваги оскільки, порядок виконання та здачі робіт передбачено Договором. Всупереч пункту 5.6. Договору Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано суду актів приймання-передачі виконаних робіт та відповідного фото-звіту. Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.07.14 року у справі №902/721/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/721/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.